Рішення № 94482359, 28.01.2021, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/125/20

2/705/582/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Гудзенко В.Л.

при секретарі Юрченко А.І.

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 96449,60 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 13.02.2008 відповідач отримав кредит у розмірі 3210,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань, станом на 31.10.2019 заборгованість перед позивачем становить 96449,60 грн., яка складається з: 1097,78 грн. - заборгованості за кредитом; 85620,89 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4900,00 грн. – заборгованості за пенею; 250,00 грн. – штрафу(фіксованої частини); 4580,93 грн. – штрафу(процентної складової), яку позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 12.03.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України з викликом сторін.

За вх. № 26858 від 28.12.2020 від представники АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідної до якої він просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.02.2008 в розмірі 8204,23 грн., з яких: 1097,78 – заборгованість за тілом кредиту (в тому числі за простроченим тілом кредиту); 2301,71 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 4804,74 грн. – заборгованість по пені, а також понесені позивачем судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з?явився, повідомивши в телефонному режимі, що підтримує зменшенні позивачем позовні вимоги, відповідно до направленої раніше заяви, просить їх задовольнити та справу розглядати у відсутність представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав пред?явленні до нього позовні вимоги та просив застосувати строки позовної давності, передбачені законодавством, та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв?язку із пропуском строків позовної давності.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні із досліджених доказів встановлено, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.02.2008, АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження своїх вимог надало заяву ОСОБА_1 від 13.02.2008, в якій зазначено особисту інформацію відповідача: а саме: ім`я по-батькові, серію та номер паспорта, адресу проживання.

Як підтверджено матеріалами справи, 13.02.2008 ОСОБА_1 підписав заяву на отримання кредиту, у відповідності до якої, крім його анкетних даних, зазначено, що він бажає отримати кредитку «Подія».

У заяві підписаній ОСОБА_1 зазначено, що він згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

За вх. № 26858 від 28.12.2020 від представники АТ КБ «ПриватБанк» надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідної до якої він просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 13.02.2008 в розмірі 8204,23 грн., з яких: 1097,78 – заборгованість за тілом кредиту (в тому числі за простроченим тілом кредиту); 2301,71 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 4804,74 грн. – заборгованість по пені, а також понесені позивачем судові витрати.

Таким чином, на підставі досліджених доказів судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов?язання, однак, в результаті вивчення матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що у позові АТ КБ «Приватбанк» необхідно відмовити у зв`язку з пропуском банком позовної давності з таких підстав.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до частини 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини 5 цієї ж статті - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у позові не вказує про поважність пропуску строку давності, з матеріалів справи не вбачається, що причини пропуску позивачем, встановленого законом строку, є поважними.

Про пропущення строку позовної давності свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

З долученого до матеріалів справи Розрахунку заборгованості за договором б/н від 13.02.2008, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 (станом на 31.10.2019), з графи «Сума погашення за наданим кредитом» вбачається, що останнє погашення відповідачем заборгованості в розмірі 100 грн. відбулося 22.06.2015. Проте, Банк звернувся з позовом до суду 16.01.2020, тобто більше, ніж через три роки після здійснення останнього платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із частиною першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. У заяві позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Суд звертає увагу також на те, що повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами. Тобто, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитного договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, якщо за умовами договорів погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальниками частинами кожного місяця, у рахунок чого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальниками кожного із цих зобов`язань. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.10.2014 у справі № 6-169цс14.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд звертає увагу також на постанови Верховного Суду України від 06.11.2013 № 6-116цс13, 19.03.2014 № 6-20цс14, 18.06.2014 № 6-61цс14, від 03.06.2015 № 6-31цс15, в яких викладена наступна правова позиція: «у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу».

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 257, 267, 509, 525, 526, 610, 625, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2021 року.

Головуючий суддя В.Л. Гудзенко