Рішення № 94481965, 22.01.2021, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1455/19

Провадження № 2/553/340/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.01.2021м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.

при секретарі - Конновій Є.В., Іжик А.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Грибовода В.В.,

представників відповідача АТ «Полтаваобленерго» - Гарькавого М.М., Момота Є.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій АТ «Полтаваобленерго» неправомірними , скасування Акту порушення Правил користування електричною енергією № 00005452 від 10.11.2016 року та відновлення становища, яке існувало до порушення ,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року позивач ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій АТ «Полтаваобленерго» неправомірними, скасування Акту порушення Правил користування електричною енергією № 00005452 від 10.11.2016 року та відновлення становища, яке існувало до порушення, в якому просила визнати дії посадових осіб ПАТ «Полтаваобленерго» Яковенко Ольги Павлівни, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під час перевірки будинку АДРЕСА_1 10.11.2016 року – незаконними, скасувати Акт про порушення № 00005452 від 10.11.2016 року та протоколом засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення Полтавської філії № 96 від 30.11.2016 року, визнати дії посадових осіб ПАТ «Полтаваобленерго» в частині відключення від електричної мережі квартири АДРЕСА_2 та зобов`язати ПАТ «Полтаваобленерго» відновити становище, яке існувало до порушення – під`єднати до електричної мережі квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року відкрито загальне позовне провадження, призначено справу до підготовчого провадження.

В ході підготовчого провадження подано стороною відповідача АТ «Полтаваобленерго» відзив на позов, в якому прохали відмовити в задоволенні позовних вимог, в зв`язку з безпідставністю заявлених вимог.

Згідно ухвали суду від 19 липня 2020 року в ході підготовчого провадження витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 05 вересня 2020 року – продовжено процесуальні строки підготовчого провадження.

Згідно ухвали суду від 16.01.2020 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Грибовод В.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про день та час слухання справи була повідомлена належним чином.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

В судовому засіданні представники відповідача АТ «Полтаваобленерго» позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх безпідставність.

Суд вислухавши думку представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 24.08.1985 року ОСОБА_2 , згідно Договору купівлі - продажу, укладеного між нею та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , придбала у власність 3/5 частини будинку з частиною надвірних будівель у АДРЕСА_1 .

Згідно Свідоцтва право на спадщину за заповітом від 07.06.1989 року ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_8 1/5 частину будинку та надвірних будівель у АДРЕСА_1 .

У відповідності до договору дарування від 04 травня 2012 року, ОСОБА_2 подарувала дочці ОСОБА_1 4/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 ,даний договір нотаріально посвідчений Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Підгайною О.І. ( т.1 а.с.10-12).

На підтвердження перебування позивача у правовідносинах з відповідачем – надавачем послуг АТ «Полтаваобленерго» стороною позивача надано договір від 13.02.2012 року укладений з ОСОБА_2 та АТ «Полтаваобленерго».

Так, 13 лютого 2012 року між АТ «Полтаваобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір про користування електричною енергією № 04200068-8, згідно п.1.1 якого предметом цього договору було постачання електричної енергії до житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із частиною першою статті 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною першою статті 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15).

10 листопада 2016 року представниками ПАТ «Полтаваобленерго» (Яковенко О.П. – контролером, ОСОБА_3 – електромонтером, ОСОБА_4 – інженером, ОСОБА_5 – електромонтером) була проведена перевірка в будинку по АДРЕСА_1 , а саме: у квартирі АДРЕСА_3 та квартирі АДРЕСА_4 , які мають окремі входи, складають 4/5 будинку ( т. 1 а.с.13).

Стороною позивача вказувалось про те, що будинок, розташований у АДРЕСА_1 , розділений на три частини: 3/5 частини будинку, квартира АДРЕСА_3 - перебуває у власності ОСОБА_1 ; 1/5 частина будинку, квартира АДРЕСА_4 – перебуває у власності ОСОБА_1 ; 1/5 частину будинку, квартира АДРЕСА_5 - перебуває у власності ОСОБА_9 ..

Тому, зважаючи на ту обставину, що перевірка представниками ПАТ «Полтаваобленерго» в будинку була проведена у відсутність позивача у справі та без її дозволу на те, що на думку сторони позивача вказує про протизаконність дій сторони відповідача у даній справі.

Вказані доводи сторони позивача є такими, що не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що на обліку в Полтавській філії міських електромереж АТ «Полтаваобленерго» за адресою АДРЕСА_1 рахується три побутових споживача та три засоби обліку у яких маються різні особові рахунки, це:

-Квартира № 1 споживач ОСОБА_10 , о/р НОМЕР_1 ;

-Квартира №2 споживач ОСОБА_11 , о/р НОМЕР_2 ;

-Квартира №3 споживач ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_3 . За кожним об`єктом, встановлений окремий засіб обліку, лічильник і дана інформація є актуальною на дату винесення рішення у справі.

Згідно п. 1.1.2. Правил розрібного ринку електричної енергії № 312 від 14.03.2018 року (ПРРЕЕ) побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Згідно п. 2.1.3. ПРРЕЕ визначено, що ініціатором укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у разі зміни споживача, форми власності чи власника еклектроустановки є споживач.

У відповідності до п. 5.5.5. ПРРЕЕ визначено, що Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, споживач електричної енергії зобов`язаний:

-сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів;

-за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору;

-дотримуватися правил технічної документації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно – правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії , та умов укладених договорів;

-не пізніше ніж за 20 робочих днів до припинення користування електричною енергією на об`єкті споживача письмово повідомити електропостачальника, оператора системи та постачальника послуг комерційного обліку про розірвання договорів та розрахуватися за електричну енергію, включно по день виїзду.

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконання споживачем ОСОБА_11 наведених вище обов`язків, виникла заборгованість на суму 590,45 грн., що стало підставою відключення споживача ОСОБА_11 , а саме квартири АДРЕСА_6 , 31 травня 2019 року від електропостачання. Дані обставини не були спростовані стороною позивача, шляхом подання належних та допустимих доказів.

У відповідності до п. 7.5 ПРРЕЕ, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється у разі заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи.

Дії сторони відповідача при проходженні на територію споживачів, а саме квартири АДРЕСА_6 узгоджуються з п.п.13 п. 5.5.5. ПРРЕЕ та відповідали п. 3.2. Договору про користування електричною енергією, де споживач зобов`язаний забезпечувати безперешкодний доступ Енергопостачальника, які пред`явили свої службові посвідчення, до квартири або іншого об`єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки, а також завдання про відключення електроустановки споживача.

Судом встановлено, що 20 вересня 2019 року при укладенні договору № 1230189941 про користування електричною енергією з споживачем ОСОБА_1 було складено Акт про пломбування розрахункового засобу обліку та збереження пломб, який підписаний споживачем і в ньому зазначено, що ОСОБА_1 взяла на збереження засіб обліку Тип2102-02М2В, заводський номер 5119130, 2012 року випуску та рахується за адресою АДРЕСА_7 , але до особового рахунку та засобу обліку, які зареєстровані за споживачем ОСОБА_11 та встановлені у квартирі АДРЕСА_6 , позивач ОСОБА_1 ніякого відношення не має та у договірних відносинах з АТ «Полтаваобленерго» за даною адресою споживання електричної енергії не перебуває( т.1 а.с.158).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 у договірних правовідносинах з АТ «Полтаваобленерго» за адресою АДРЕСА_8 не перебуває.

Згідно п. 1.1.2. ПРРЕЕ, визначено, що об`єкт побутового споживача, це житловий будинок ( частина будинку), квартира або будівлі, які розміщені за однією адресою та належать одній фізичній особі або декільком фізичним особам на правах власності або користування. Відповідно до п. 1.1.2. ПРРЕЕ, визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу, це домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

В обґрунтування своєї позиції стороною позивача вказувалось про те, що уповноваженими працівниками АТ «Полтаваобленерго» - Антонович А.Р., ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_4 було вилучено старий та встановлено новий прилад обліку № 8162689 з показниками 0000, при цьому, вказуючи про те, що дані працівники вчиняли дані дії у відсутність власника квартири АДРЕСА_4 – ОСОБА_1 ..

В обґрунтування даної позиції стороною позивача вказувалось про те, що працівником АТ «Полтаваобленерго» зазначено у Акті про виконання робіт від 10.11.2016 року користувача ОСОБА_11 , яка померла ще у 1988 році, заповівши належну їй частину матері позивача – ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину у 1989 році.

Наведені вище обставини спростовують твердження сторони позивача, про протизаконність дій сторони відповідача стосовно незаконного відключення квартири АДРЕСА_6 від електропостачання, оскільки згідно актуальної інформації та встановлених судом обставин справи, побутовим споживачем є ОСОБА_12 о/р НОМЕР_2 і на дату ухвалення судом рішення знаходиться у договірних відносинах з АТ «Полтаваобленерго». Будь-яких правовстанових документів нові власники до елктропостачальної організації не надавали та не зверталися з заявами щодо переукладенння договорів на постачання електричної енергії саме з ними, що також вказує про неспроможність тверджень позивача з даного приводу.

Так, 10.11.2016 року представниками Полтавської філії міських електромереж ПАТ «Полтаваобленерго» під час проведення технічної перевірки електроустановки, що знаходиться у АДРЕСА_1 , було виявлено порушення ОСОБА_2 , яка на момент складання даного Акту була споживачем послуг АТ «Полтаваобленерго», у відповідності до договору від 13.02.2012 року, а саме порушення п. 48 Правил користування електроенергією для населення, саме: самовільне підключення електроустановки, струмоприймачів або електропроводки для електромережі, що не є власністю енергопостачальника поза приладом обліку прихованою проводкою, місце приєднання якого знаходилося на горищі. У даному Акті зафіксовано, що з квартири АДРЕСА_9 протягнутий електроподовжувач. Штекер цього подовжувача був приєднаний до розетки у квартиру АДРЕСА_4 , яка була з`єднана з лічильником № 9245967 (квартира АДРЕСА_4 ), відповідно вся спожита електроенергія обліковувалася на нього.

В даному Акті встановлено, що дані дії вчинені споживачем є порушенням, оскільки вся електроенергія, що споживається у будинку повинна обліковуватися виключно на лічильник встановлений у квартирі АДРЕСА_10 .

У відповідності до Акту вилучення речових доказів від 10.11.2016 року, складеного уповноваженими працівниками АТ «Полтаваобленерго» Антонович А.Р., ОСОБА_5 , останніми було вилучено відрізок подовжувача у квартирі АДРЕСА_3 та відрізок дроту, що йшов від розетки до лічильника у квартиру АДРЕСА_4 ( т. 1 а.с.18).

Згідно ст.27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушенням в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Стороною позивача вказувалось про те, що даний Акт останні визнають незаконним, оскільки зафіксовані в ньому порушення не відповідають дійсності, так як електроенергія, що споживалася обліковувалася на лічильник у квартирі АДРЕСА_3 , інколи на лічильник №2, як було зручно позивачу, але стороною позивача в категоричній формі заперечувався факт обліковування електроенергії поза лічильником.

На обґрунтування своєї позиції з приводу протизаконності дій сторони відповідача щодо складання оскаржуваного Акту стороною позивача було надано письмовий доказ у вигляді Акту обстеження житлового приміщення від 14 червня 2019 року, складеного в присутності ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .. У відповідності до даного Акту, вбачається, що 14.06.2019 р. в ході огляду будинку АДРЕСА_1 , зафіксовано місце під`єднання будинку до електричної мережі. У квартирі АДРЕСА_4 , де працівниками АТ «Полтаваобленерго» було вилучено електричний дріт та зафіксовано останніми підключення поза лічильником, зафіксовано розмір довжини частини потенційного вилучення дроту від місця відрізу до точки виходу із стіни, що складає 50 см, товщина стіни 20 см. У кімнаті де знаходиться прилад обліку - лічильник, замір від стелі до лічильника - складає 30 см. На горищі будинку зафіксовано місце входу електричного дроту в будинок . Електричний дріт не має пошкодження ізоляції, проходить по стропилам криші та входить через стелю безпосередньо в будинок. Замір балки становить 18 см. ( т. 1 а.с.53-55).

На підтвердження обставин зазначених у Акті стороною позивача надано фотознімки:

-Фото №1 на якому зафіксовано вхід кабеля на горище з вулиці та в описі до фото зазначено, що кабель починаючи з точки вводу на горище по всьому сволоку горища і до вводу в квартиру АДРЕСА_4 не є пошкодженим. Жодних слідів приєднання немає. Кабель виробництва 80-х років. По горищу йде розводка виключно на квартиру АДРЕСА_4 , як зафіксовано на фото №2 ( т. 1 а.с.56, 57,58);

-Фото у додатку №23, зафіксовано стелю на веранді, отвір у стелі, відрізаний дріт від розетки до лічильника у квартирі АДРЕСА_4 . У описі до даних фото вказано, що на фото зображено фрагменти електричного дроту та вилку подовжувача. У відповідності до висновків працівників АТ «Полтаваобленерго» відбулось несанкціоноване підключення поза лічильником через горище. Зображено подовжувач, який був підключений до розетки, електричний дріт з якої йшов до лічильника. Зафіксовано, що лічильник квартири АДРЕСА_4 знаходиться в кімнаті навпроти отвору в стіні, що біля електролампочки. Отвір у стіні, який на даний мається спричинений діями працівників АТ «Полтаваобленерго», коли ними вчинялись дії по вириванню шнуру. На фото зафіксовано відсутність отвору на горище ( т.1 а.с.59).

Крім того, до даного Акту було надано СД-диск із відео і аудіо записом даного обстеження, котрий був відтворений судом у судовому засіданні.

Із системного аналізу наданого суду вказаного Акту обстеження житлового приміщення, фототаблиці та йоого відео-аудіо записом вбачаються грубі протиріччя, котрі виражаються в тому, що складові даного обстеження були створені в різний час, а саме: Акт - 14.06.2019 року, фото в додатек до нього 06.06.2019 року, 03.04.2019 року, 28.11.2016 року, що є неприпустимим та вказує про неналежність даного доказу як вцілому так і його складових.

З приводу даних розбіжностей представником позивача не було надано жодних пояснень, що підтверджує висновки суду з приводу неналежності даного доказу.

Крім того, для даного обстеження не було залучено відповідних спеціалістів для надежного встановленння чи спростування фактичних електротехнічних та технічних даних, досліджених під час його проведення, що вказує про недопустимість даного доказу так як він не містить висновків фахівців чи спеціалістів в даній галузі з приводу встановлених в ньому фактичних обставин справи .

Відповідно до ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню в процесі ухвалення судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК).

Під належністю доказів слід розуміти якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що належать до предмета доказування

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущенні, а докази повинні відповідати вимогам належності, допустимості, достатності та достовірності, у разі неможливості самостійно надати докази, учасник справи вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та з огляду на зміст статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході розгляду його справи, оскільки у своїх доводах Суд керується теорією рівності зброї, тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді (постанова у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року). Сам принцип рівності зброї передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне

З аналізу процесуальних норм, які визначають критерії належності до допустимості доказів у цивільному процесі, суд приходить до висновку, що наданий стороною позивача Акт обстеження житлового приміщення у АДРЕСА_1 , від 14 червня 2019 року, є таким, що не відповідає критерію належності та допустимості доказу. Оскільки, надані на підтвердження обставин зазначених у Акті фото з приміщень у будинку по АДРЕСА_1 різняться у часовому діапазоні з зазначеним вище Актом. Так, як вбачається, дати фото, які фіксуються автоматично засобом, за допомогою якого було здійснено фотофіксацію, значаться наступні дати: 06.06.2019 р. та 03.04.2019 р., 28.11.2016 р., тоді як сам Акт складений 14.06.2019 р., що прямо вказує на неналежність та недопустимість даного доказу, та розцінюється судом, як неналежна форма захисту обрана стороною позивача у справі, що базується на припущеннях та спрямована на приховування і спотворення дійсних обставин справи.

Дані висновки суду узгоджуються з наступними обставинами встановленими судом.

Так, стороною позивача було приховано від суду ту обставину, що законність Акту № 00005452 від 10.11.2016 року та законність дій працівників АТ «Полтаваобленерго» по нарахуванню вартості необлікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем ПРЕЕН у сумі 21 654,05 грн., були предметом судового розгляду у рамках цивільної справи № 554/6147/18 за позовом АТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_2 ..

Згідно рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення відмовлено.

У відповідності до Постанови Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, позовні вимоги ПАТ «Полтаваобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем ПКЕЕН на суму 21 654,05 грн., було задоволено. Дана постанова набрала законної сили 09 січня 2019 року ( т. 1 а.с.86-89).

Предметом розгляду вказаної справи було - стягнення з ОСОБА_2 не облікованої електричної енергії внаслідок порушення ПКЕЕН згідно Акту № 00005452 від 10.11.2016 року, згідно Протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПКЕЕН № 96 від 30.11.2016 року, тобто тіж самі, що і в даній справі.

Законодавцем визначено, поняття преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються наступні умови:

- обставина встановлена судовим рішення.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ч. 1 ст. 208 ЦПК судові рішення викладаються у двох формах: у формі ухвали і у формі рішення. Тому преюдиційне значення мають обставини, встановлені як рішенням, так і ухвалою суду. Обставини, встановлені рішеннями інших органів, потребують доказування на загальних підставах;

- судове рішення набрало законної сили;

- у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Пленум ВС України у п. 7 постанови N 14 від 18.12.2009 р. наголошує, що особи, які не брали участь у цивільній, господарській чи адміністративній справі, в якій судом ухвалене відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цим судовим рішенням. У такому випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів. Тобто якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається. Тому не можуть мати преюдиційного значення рішення суду в тотожних за фабулою справах, але за позовом іншого позивача або за участю додаткового співвідповідача. Тому, якщо сторона хоче обійти цю норму, вона може це зробити шляхом залучення у процес додаткового відповідача або третьої особи.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З аналізу змісту вищевказаної Постанови апеляційним судом встановлено, що, не зважаючи на те, що у 04.05.2012 року, ОСОБА_2 подарувала належну їй частину домоволодіння по АДРЕСА_1 своїй дочці позивачу по справі ОСОБА_1 , рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 була дійсним користувачем послуг, які надавались АТ «Полтаваобленерго» у квартиру АДРЕСА_11 .

Більше того, рішенням суду встановлено відповідність нарахованої вартості енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення у сумі 21654,05 грн. у відповідності до Протоколу засідання комісії з розгляду Актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення Полтавської філії № 96 від 30.11.2016 року, як і перевірялась законність Акту вилучення речових доказів від 10.11.2016 року.

Дані факти встановлені Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2019 року, мають преюдиційне значення та доказуванню не підлягають.

В свою чергу, сторона позивача вдалась до спотворення даних фактів шляхом трактування їх на свою користь з метою лобіювання власних інтересів у такий спосіб.

Частиною 1 ст. 16 ЦПК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч.2 ст. 16 ЦПК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Пі способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально – правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення порушених прав та вплив на правопорушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З аналізу наведених вище процесуальних норм, суд приходить до висновку про те, що стороною позивача обрано неналежну форму захисту, яка по своїй природі основана на подані неналежних недопустимих доказів у справі.

Таким чином, наведені вище обставини, свідчать про безпідставність та безпредметність позовних вимог ОСОБА_1 ..

Керуючись ст. 714 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 81, 141, 258, 259, 264, 265, 273, , 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про житлово – комунальні послуги» , суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання дій АТ «Полтаваобленерго» неправомірними , скасування Акту порушення Правил користування електричною енергією № 00005452 від 10.11.2016 року та відновлення становища, яке існувало до порушення – відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиН. І. Крючко