Рішення № 94479432, 12.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/19970/20

провадження № 2/753/2315/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Заставенко М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Кеш" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в Дарницький районний суд м. Києва із позовною заявою до ТОВ "Лайм Кеш" про визнання недійсним кредитного договору № АА-00045835 від 08.12.2018 року.

Позовна заява обгрунтована тим, що 08.12.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лайм Кеш» було укладено Кредитний договір № АА-00045835, за умовами договору кредитор надав позичальнику кредит в сумі 2 500,00 грн., на термін до 23.12.2018 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у вигляді фіксованої ставки у розмірі 2% за кожен день користування коштами, що дорівнює 730 % річних. Поряд з цим, позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.1 договору якщо позичальник у день повернення кредиту не оплатить кредитодавцю суму, достатню для повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків, позичальник зобов`язаний з наступного дня дати остаточного розрахунку за кредитом сплачувати кредитодавцю пеню в розмірі 2,5% від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми. Поряд з цим, відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником сплати процентів, нарахованих на суму кредиту, більш ніж на 14 календарних днів, позичальник додаткового до пені, сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 100,00 грн. Позивач вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені його право як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про захист персональних данних», тому позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 02.12.2020 позовну заяву призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони, в передбачений ч. 7 ст. 279 ЦПК України строк, не звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Строк, визначений ч. 3 ст. 279 ЦПК України, для реалізації особами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

При цьому, ухвала про відкриття провадження по справі, матеріали позовної заяви з додатками були направлені відповідачу. Відповідач відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, не надав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.12.2018 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» було укладено Кредитний договір № АА-00045835 (а. с. 10 - 11).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, кредитодавець передає позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 2 500,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 3.1 Договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму кредиту не пізніше 23.12.2018.

Звертаючиь до суду з позовом позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір, посилаючись на те, що при укладанні спірного кредитного договору порушено Закон України «Про захист прав споживачів», ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ч. 1 ст. 61 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мали право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами та могли відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Умови кредитного договору в момент його укладення сторонам були відомі та зрозумілі, вони з ними погодились, підписавши вказаний договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. ( ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України)

Правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним. ( ст. 204 Цивільного кодексу України)

За змістом положень ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Як роз`яснено в п.п. 7, 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за договором кредиту одна сторона - банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит у встановлений строк та сплатити відсотки

Вимоги до форми і порядку укладення кредитного договору передбачено у ст. 1055 ЦК України, ст. 6 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Кредитний договір укладається між позичальником і кредитодавцем в письмовій формі і визначає взаємні зобов`язання стосовно суми кредиту, терміну його повернення, розміру та порядку сплати відсотків і не може змінюватися в односторонньому порядку.

До умов кредитного договору належать: об`єкти кредитування; розмір кредиту; умови його надання та погашення; процентні ставки за користування кредитом та порядок сплати процентів; умови здійснення банківського контролю за використанням коштів; способи забезпечення виконання зобов`язань клієнтом; перелік розрахунків та відомостей, необхідних для кредитування, строк їх надання клієнту; майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Важливим є право позичальника на отримання попередньої достовірної інформації про умови кредитування, у тому числі про усі платежі, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту.

Виходячи з положень частини 2, 3 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами. Інформація, яка надається клієнту, повинна абезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги, без нав`язування її придбання. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», останній має право на достовірну і доступну інформацію.

Статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено яка інформація надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, та негативні наслідки для кредитовця у разі її ненаднні.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», у разі ненадання визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації кредитодавець або кредитний посередник несе відповідальність у порядку та розмірі, визначених законом.

Споживач, який внаслідок ненадання йому визначеної у цій статті інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов`язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

Однак доказів звернення позивача з письмовою заявою до відповідача щодо несприятливих умов кредитування, або надання інформації щодо кредитування у неповному обсязі суду надано не було, в той же час, позивач звернувся з даним позовом майже через два роки з моменту підписання спірного кредитного договору.

Як з`ясовано судом, оспорюваний договір споживчого кредиту укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору.

Позивач ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування, про що свідчить укладений між сторонами Договір та детальний розпис сукупної вартості кредиту, в якому вона ознайомлена з інформацією, що зазначена в частині другій статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Із вище викладеного слідує, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит, строк та мету кредитування.

Товариство виконало вказані вимоги Закону, визначило сукупну вартість кредиту і реальну процентну ставки на місяць, розписало, які суми позивач зобов`язаний буде сплачувати протягом дії кредитного договору.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача як на підставу визнання Кредитного договору недійсним на ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки даний пункт було виключено на час виникнення спірних правовідносин.

У своїй позовній заяві позивач вказує на порушення відповідачем п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання нею зобов"язань за договором.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Як на підставу визнання вказаного пункту недійсним, позивач посилається на те, що за користування кредитом у розмірі 2 500,00 грн. вона сплачує 800,00 грн. відсотків, а сума компенсації у вигляді пені становить 1 320,00 грн.

Так, п. 5.1 договору передбачає, якщо позичальник у день повернення кредиту не оплатить кредитодавцю суму, достатню для повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків, позичальник зобов`язаний з наступного дня дати остаточного розрахунку за кредитом сплачувати кредитодавцю пеню в розмірі 2,5% від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу до дня фактичної сплати вказаної суми.

Поряд з цим, відповідно до п. 5.2 Кредитного договору, у випадку прострочення позичальником сплати процентів, нарахованих на суму кредиту, більш ніж на 14 календарних днів, позичальник додаткового до пені, сплачує кредитодавцю штраф у розмірі 100,00 грн.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд вважає, що визначений у договорі розмір пені перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Таким чином, оскільки умови п. 5.1 договору є явно несправедливими по відношенню до боржника, суд вважає наявними підстави для визнання зазначеного пункту кредитного договору недійсним.

В той же час, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 Цивільного кодексу України, визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при укладенні Договору фінансового кредиту в ньому встановлено подвійну відповідальність за невчасне виконання зобов`язання за кредитним договором, тобто недотримано положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Разом з тим, враховуючи, що судом було визнано недійсним п. 5.1 кредитного договору щодо встановлення пені у розмірі 2,50 від залишку по тілу кредиту, тому суд вважає, що умови договору в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 100,00 грн., які нараховуються одноразово на після 14 дня прострочення погашення кредиту від дати, жодним чином не порушать права позивача.

Відповідно до статті 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Нормами цивільного законодавства передбачено, як визнання правочину недійсним в цілому, так і визнання недійсним окремих його положень, а також передбачено можливість визнання правочину недійсним в цілому, якщо недійсність окремих його положень тягне за собою недійсність інших його частин і недійсність правочину в цілому.

Наведене узгоджується з роз`ясненням, викладених в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, згідно зістаттею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину.

За таких обставин, оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про захист прав споживачів та визнання недійним кредитного договору підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення, суд визнає недійсним пункт 5.1 договору щодо нарахування пені у розмірі 2,5% від залишку по тілу кредиту.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 204, 215, 230, 627, 628, 638, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. . 4, 7, 9, 11, 12, 13, 76 - 81, 141, 229, 235, 247, 259, 263 - 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» про захист прав споживачів та визнання недійним кредитного договору - задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 5.1 кредитного договору № АА-00045835 від 08 грудня 2018 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайм Кеш» в частині нарахування пені у розмірі 2,5% від залишку по тілу кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайм Кеш", код ЄДРПОУ 41262114, адреса: Миколаївська обл., Березанський район, с. Новоселівка, вул. Травнева, 12.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5, п.15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: М.О. Заставенко