Рішення № 94478070, 27.01.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6606/19

Провадження № 2/211/618/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 січня 2021 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Середньої Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання – Зайцевої А.М.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,-

встановив:

Позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (далі – АТ «Криворізька теплоцентраль») звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, обґрунтовуючи свій позов тим, що надає послуги з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідачі в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювали, в результаті чого виникла заборгованість за послуги з централізованого опаленні за період з жовтня 2013 року по вересень 2019 року в сумі 14839,46 грн. Вказану суму заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, а також інфляційні втрати в сумі 8335,91 грн. та 3% річних в сумі 1489,81 грн., позивач просить стягнути на свою користь з відповідачів.

Ухвалою суду від 12 листопада 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Заочним рішенням суду від 19 березня 2020 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 30.09.2019 в сумі 14839 гривень 46 коп., інфляційні втрати в сумі 8335 гривень 91 коп., 3% річних в сумі 1489 гривень 81 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року заяву відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без руху.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року прийнято до провадження заяву відповідачів про перегляд заочного рішення суду від 19 березня 2020 року по справі.

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року скасовано заочне рішення суду від 19 березня 2020 року по справі.

В судове засідання сторони не з`явилися, до суду надійшла заява відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про розгляд справи за їх відсутності за наявними в матеріалах справи документами, вимоги та прохання, викладені ними в заявах від 09.06.2020 про перегляд заочного рішення суду та застосування термінів позовної давності, підтримують повністю.

В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення від 09 червня 2020 року відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зазначено, що при винесенні рішення має місце неповнота встановлення обставин, що мають значення для справи. Так, відповідний договір між ними з позивачем не укладено, двосторонні права та обов`язки не виникли, тому вимоги ДП «Криворізька теплоцентраль» є не законними та не будуть визнанні нею до укладення відповідного договору на надання споживання та оплату послуг теплопостачання. Послуга централізованого постачання гарячої води взагалі не надається позивачем уже тривалий час, з серпня 2014 року по теперішній час; у період з 01.05.2016 по 01.11.2018 ціна (тариф) на послугу централізованого теплопостачання була значно завищена за рахунок включення до її собівартості незаконної, економічно необґрунтованої і також завищеної ціни на природний газ. Тому вважають, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У відповіді на заяву про перегляд заочного рішення представником АТ «Криворізька теплоцентраль» зазначено, що позивач є суб`єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об`єктів усіх форм власності та населення у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах міста. Зобов`язання відповідачів в умовах неукладеного договору про надання послуг з централізованого опалення виникає на підставі дії Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє останнього від цивільно-правової відповідальності. Щодо перерахунку вартості житлово-комунальних послуг з централізованого опалення в період з 01.05.2016 по 01.11.2018, то представник відповідача зазначає, що рішення по справі № 826/9665/16, яким постанову КМУ від 27.04.2016 № 315 була визнана нечинною та протиправною з моменту її прийняття, не набрало законної сили, а отже питання щодо протиправності вказаної постанови КМУ не вирішено. Щодо застосування строків позовної давності, то відповідачами періодично здійснювалась оплата за комунальні послуги, надані позивачем, починаючи з листопада 2013 року і закінчуючи червнем 2019 року, в якому сплачено 150,00 грн. Оскільки вищезазначене свідчить про те, що відповідачі частково сплативши заборгованість за житлово-комунальні послуги, перервали перебіг строку позовної давності, та вчиняли дії, направлені на прийняття послуг в тій кількості та якості, в якій вони надавались позивачем, вважає, що заявлені позивачем вимоги повинні бути задоволені в повному обсязі, а доводи відповідачів відхилені.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних мотивів.

Згідно статті 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до положень статті 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як встановлено судом та оспорюється сторонами по справі, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-17– довідки), та є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються АТ «Криворізька теплоцентраль».

Так, між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі – Закон № 2189-VIII), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 р. № 2633-IV (далі – Закон № 2633-IV) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (частина третя статті 9 Закону № 2189-VIII).

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону № 2633-IV, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 18 Правил, передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акціонерним товариством «Криворізька теплоцентраль» відповідно до тарифів на теплову енергію, постачається централізоване опалення та гаряче водопостачання до житла відповідачів, однак відповідачами зобов`язання по оплаті за надані послуги здійснюється неналежним чином.

Так, згідно з наданим до суду розрахунком заборгованості (а.с. 6,7), сума боргу по оплаті за централізоване опалення квартири АДРЕСА_2 за період з 01.10.2013 по 01.10.2019 становить 14839,46 грн.

Доказів на спростовування зазначеного відповідачами не надано.

Крім того, згідно з частиною другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Беручи до уваги зазначене, правовідносини, які склалися на підставі договору про надання послуг, є грошовим зобов`язанням і, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду України від 14 листопада 2011 р. у справі № 6-40цс11).

Як зазначено в Аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання (постанови Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів на його користь інфляційних втрат в сумі 8335,91 грн. та 3% річних від простроченої суми в сумі 1489,81 грн., нарахованих на суму несплаченої заборгованості. Тобто, між сторонами склалися правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди, на які відповідно до частини другої статті 625 ЦК України нараховується індекс інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Оскільки неправомірними діями відповідачів позивачеві було завдано збитків, по суті матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов`язанням, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини другої статті 625 ЦК України та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 8).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Положеннями частини першої статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стосовно доводів відповідачів щодо відсутності укладеного між нею та позивачем договору та не проживання її у житловому помешканні, суд вважає необхідним зазначити, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою (частина перша статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року). Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19).

В матеріалах справи міститься клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Як вбачається з розрахунку, який наявний в матеріалах справи, в період з листопада 2013 року по червень 2019 року, відповідачами здійснювалась часткова оплата за надані послуги.

У заяві про застосування термінів позовної давності (а.с. 79-80) відповідачами визнається фактична оплата в квітні 2017 року в розмірі 812,30 грн., а за квітень 2017 року та травень 2019 року зазначили, що вказані в розрахунку суми не відповідають розмірам фактично сплачених відповідачами сум.

Доказів на спростування фактів сплати відповідачами сум до квітня 2017 року до суду не надано, а оскільки позивач звернувся із позовом 21.10.2019, та впродовж із листопада 2011 року по квітень 2017 року відповідачами частково сплачувалися суми в рахунок наданих позивачем послуг (в період з 11.2013 по 05.2014, 07.2014, 11.2014, 12.2014, 01.2015, 02.2015, 04.2015 та 05.2015, 12.2016, в період з 01.2017 по 04.2017, тощо), то суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності.

Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1921,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1,2), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідачів на користь позивача з врахуванням роз`яснень, викладених в пункті 35 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

При цьому суд зазначає, що від сплати судового збору згідно статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняються позивачі за подання ними позову, в даній же справі судовий збір стягується з відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 525 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКППсуду невідомий, оскільки за даними Державної фіскальної служби України боржник з такими даними у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків не зареєстрований, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль», код ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична,1, заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 по 30.09.2019 в сумі 14839 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 46 коп., інфляційні втрати в сумі 8335 (вісім тисяч триста тридцять п`ять) гривень 91 коп., 3% річних в сумі 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 81 коп.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп., тобто по 640 (шістсот сорок) гривень 34 коп. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 січня 2021 року

Суддя Н.Г.Середня