Ухвала суду № 94477694, 23.01.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

23.01.2021 Справа №607/1234/21 Провадження № 1-кс/607/626/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю: секретаря судового засідання Семенець Т.О., прокурора Шуманського П.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Бабія Н.І., розглянувши у закритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Хавро В.Р., погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури Шуманським П.В., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000006 від 06.01.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

УСТАНОВИВ:

23.01.2021 слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Хавро В.Р. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000006 від 06.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Слідчий зазначає, що за невстановлених досудовим розслідуванням обставин у невстановлений час у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник єдиний злочинний умисел, спрямований на вимагання коштів у ОСОБА_3 , з погрозою розголошення відомостей, які останній бажає зберегти в таємниці.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на вимагання у ОСОБА_3 коштів з погрозою розголошення відомостей, які ОСОБА_3 бажає залишити в таємниці, ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_1 , 02.01.2021 зателефонувала до ОСОБА_3 та повідомила, що її чоловікову ОСОБА_1 стало відомо про їхні стосунки інтимного характеру.

В подальшому ОСОБА_1 03.01.2021 зателефонував до ОСОБА_3 та домовився із ним про зустріч поруч із приміщенням амбулаторії в с. Шляхтинці Тернопільського району Тернопільської області. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом вимагання коштів в ОСОБА_3 з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає залишити в таємниці, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_2 , 03.01.2021 приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи в салоні автомобіля, висунув незаконну вимогу ОСОБА_3 щодо передачі коштів в сумі 5000 доларів США за нерозголошення відомостей, які ОСОБА_3 бажає залишити в таємниці, дружині та сину ОСОБА_3 .

Усвідомлюючи реальну загрозу того, що ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 , розголосить відомості, які ОСОБА_3 бажає зберегти у таємниці, останній погодився на незаконну вимогу надати кошти.

Реалізуючи свій злочинний намір, 22.01.2021 приблизно об 11 год. 30 хв. ОСОБА_2 , перебуваючи в м. Тернополі на вулиці Рєпіна неподалік будинку № 36, діючи за вказівкою ОСОБА_1 , який поблизу очікував в автомобілі «Mersedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 , одержала від ОСОБА_3 кошти в сумі 4300 доларів США, які вони вимагали за нерозголошення відомостей, які ОСОБА_3 бажає зберегти в таємниці, що згідно з курсом Національного банку України станом на 22.01.2021 становить 121501 грн 23 коп.

Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 12021210000000006 від 06.01.2021 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор Шуманський П.В. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_1 може розповсюдити інформацію, яку ОСОБА_3 бажав приховати, а також вчиняти заходи для створення штучних перешкод у цьому кримінальному провадженні.

У судовому засіданні захисник Бабій Н.І. заперечував проти клопотання прокурора та просив застосувати до ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, зокрема домашній арешт. Зазначив, що підозра є необґрунтованою, а кваліфікація інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення є невірною, так як відсутні докази того, що таке діяння було вчинене за попередньою змовою групою осіб. Також вважає, що зазначені прокурором ризики кримінального провадження є недоведеними.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що не мав наміру вимагати від ОСОБА_3 кошти, а хотів помститися останньому за те, що той зруйнував його сім`ю.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, а також документи, надані у судовому засіданні, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000006 від 06.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

22.01.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

23.01.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: заява ОСОБА_3 від 06.01.2021, в якій останній зазначає, що ОСОБА_1 спільно з іншими особами вимагає у нього кошти у сумі 5000 доларів США; протоколи допиту потерпілого ОСОБА_3 від 12.01.2021 та від 22.01.2021, під час яких останній повідомив про обставини вчинення даного кримінального правопорушення; протокол огляду місця події від 22.01.2021, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 ; протокол огляду місця події від 22.01.2021, під час якого у ОСОБА_2 були вилучені кошти у сумі 4300 доларів США, які їй передав ОСОБА_3 ; протокол освідування особи від 22.01.2021; протокол огляду предмета від 16.01.2021, а саме належного ОСОБА_3 мобільного телефону, в якому міститься переписка останнього з підозрюваним.

Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

При цьому слідчий суддя зауважує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні в ході судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23.10.1994) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити речі чи документи, які мають значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданим 01.08.2019 Тернопільським РВ УДМС України в Тернопільській області, та користується посвідченням на право керування транспортними засобами, має практичні навички керування автомобілями. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відтак слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність вказаного ризику.

Так само підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування ще триває та відбувається процес збирання доказів, відшукання та вилучення речей та документів, які мають значення для кримінального провадження. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно знищити такі речі з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо ризику впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілого і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Враховуючи, що ОСОБА_1 обізнаний щодо місця проживання потерпілого, а також щодо осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінального провадженні, та такі особи ще не встановлені органом досудового розслідування, вказане доводить, що з метою зміни потерпілим та свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у непередбачений законом спосіб.

Також прокурором доведено, що підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема перебуваючи на волі та маючи доступ до соціальних мереж та інтернет-ресурсів, ОСОБА_1 може розповсюдити інформацію, яку ОСОБА_3 не бажає поширювати.

Так само слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може продовжувати вчиняти дане кримінальне правопорушення, зокрема з метою незаконного отримання коштів для особистого збагачення. Так, ОСОБА_1 пояснив, що є фізичною особою-підприємцем, однак у зимовий період не здійснює підприємницьку діяльність, що свідчить про відсутність у останнього постійного доходу та про можливість подальшого вимагання коштів у потерпілого.

Відтак слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо того, що дієвим у даному кримінальному провадженні буде домашній арешт, слідчий суддя вважає безпідставними, так як, зважаючи на наявність встановлених у судовому засіданні ризиків, такий запобіжний захід не забезпечить належну поведінку підозрюваного та не зможе виконати завдання цього кримінального провадження.

При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих стороною захисту доказів приймає до уваги міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наявність на утриманні ОСОБА_1 однієї неповнолітньої дитини, відсутність доказів про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював його перебування в умовах СІЗО, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до СУ ГУНП в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Хавро В.Р. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021210000000006 від 06.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 (тридцять) днів.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за «Ленька Василя Петровича» у кримінальному провадженні № 12021210000000006 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.01.2021.

У разі внесення застави ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у цьому кримінальному провадженні; здати на зберігання до СУ ГУНП в Тернопільській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Встановити строк дії ухвали до 20.02.2021 до 11 год. 40 хв.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Марциновська