Рішення № 94475351, 28.01.2021, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 720/1269/20

2/689/77/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Кульбаби А.В.,

з участю: секретарів судового засідання - Білоус Г.В., Кушнір О.М.,

відповідача (позивача) – ОСОБА_1 ,

представника відповідача (позивача) – адвоката Богача А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в смт. Ярмолинці цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про стягнення безпідставно списаних з банківських рахунків грошових коштів,

встановив:

Позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові зазначив, що відповідач з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 19.10.2017р. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. У зв`язку з зазначеним порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 20.05.2020 року має заборгованість 21 668 грн. 14 коп., яка складається з наступного: 16 820, 80 грн. – заборгованість а тілом кредиту, 4847, 34 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

9 листопада 2020 року представник відповідача – адвокат Богач А.А. подав відзив на позовну заяву відповідача, в якому позовні вимоги не визнав з огляду на те, що відповідач не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг в Приватбанку. Також вказав, що в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами.

11 листопада 2020 року відповідач подала зустрічний позов, в якому зазначила, що 25 вересня 2019 року внаслідок укладення шлюбу вона змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Згідно наданої позивачем довідки про надані кредити 13.08.2017р. їй видано кредитну картку № НОМЕР_1 з терміном дії до 08/21. Згідно виписки по рахунку за користування наданої картки позивач без погодження з нею з її кредитної картки списував відсотки за користування кредитного ліміту за ставкою 3, 6 %, що за період з 01.04.2018р. по 10.05.2020 року становить 23 352 грн. 24 коп. За період з 01.01.2020р. по 20.05.2020р. та з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. з банківської картки було списано 58, 76 грн. за період з 09.11.2017р. по 20.05.2020р. списано 5398, 40 грн. А всього з її карткового рахунку списано 28 809, 40 грн.

14 грудня 2020 року представник позивача подав відзив на зустрічний позов відповідача, в якому зазначив, що заява позичальника про приєднання до Умов та Правил з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку, складають Договір про надання банківських послуг. Ствердив, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Пояснив також, що за договором про надання банківських послуг від 19.10.2017р. відповідач має прострочену заборгованість, оскільки відповідно до п. 2.1.1.3.3. Договору Відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9. Договору списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку (в т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2020 року у задоволенні клопотання представника Акціорнерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про огляд веб-сайту відмовлено.

Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2020 року первісний позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» об`єднано в одне провадження із зустрічним позом ОСОБА_1 .

Представник позивача (відповідача) в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (а.с. 7).

Представник відповідача (позивача) в судовому засіданні проти позову позивача заперечив, позов своєї довірительки підтримав. Суду пояснив, що заява-анкета відповідача не містить відсоткової ставки за кредитом. Відповідач не підписувала умови та правила надання банківських послуг. Зазначив, що списання грошових коштів позивачем не ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки відповідач не погоджувалася на автоматичне списання грошових коштів.

Відповідач (позивач) в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала, проти задоволення позову банку заперечила.

Судом встановлено, що 19.10.2017 між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») і відвовідачем був укладений кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі до 14000 грн (а.с. 20).

Судом також встановлено, що відповідач змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » 25 вересня 2019 року (а.с. 124).

Вказані обставини підтверджуються: анкетою-заявою ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17.10.2017 (а.с. 22); розрахунком заборгованості ОСОБА_1 ) за кредитним договором (а.с. 12-19).

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 13.08.2017р. видано кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до серпня 2021 року (а.с. 21).

Підписавши 19.10.2017р. анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ОСОБА_5 підтвердила, що вона згідна з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

На підтвердження своїх позовних вимог банк надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 7) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 23-70).

Докази у справі достовірно вказують на те, що АТ КБ «ПриватБанк» відкрило на ім`я ОСОБА_1 картковий рахунок, на який Банком були перераховані кредитні кошти та через який сторонами здійснювались фінансові операції. Позивач видав відповідачу кредитну картку, яка використовувалася нею для проведення розрахунків. Вказані докази підтверджують, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору отримала кошти у кредит та користувалася ними.

Згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 20.05.2020 становить 21 668, 14 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 16 820, 80 грн.; заборгованість за поточним тілом кредиту – 16 820, 80 грн.; 4847, 34 – заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 12-16).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (чертина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Згідно статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Із анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 19.10.2017 вбачається, що в ній відсутні правила надання банківських послуг, тарифи обслуговування кредитних карт, а саме строк дії договору, процентна ставка, сума комісії, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру тощо (а.с. 22).

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 19.10.2017, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин (17.10.2017) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05.08.2020), за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (далі Постанова) передбачено, якщо Правила надання банківських послуг та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, то з огляду на їх мінливий характер, їх не можна вважати складовою кредитного договору, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо ним підписана, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові вказує, що оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а Правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по простроченому тілу кредиту в сумі 16 820, 80 грн. В задовленні решти позовних вимог слід відмовити.

Зустрічний позов відповідача необхідно задоволити повністю.

Відповідно до припису ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом встановлено, що згідно виписки по рахунку за користування наданої картки станом на 21 травня 2020 року позивач без погодження з відповідачем з її кредитних карток № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 списував відсотки за користування кредитного ліміту за ставкою 3, 6 %, що за період з 01.04.2018р. по 10.05.2020 року становить 23 352 грн. 24 коп. За період з 01.01.2020р. по 20.05.2020р. та з 01.01.2019р. по 31.12.2019р. з банківської картки було списано 58, 76 грн. За період з 09.11.2017р. по 20.05.2020р. у період з 04.08.2019р. по 10.05.2020р. списано 5398, 40 грн. А всього з карткового рахунку відповідача позивачем списано грошових коштів на загальну суму 28 809, 40 грн. – 23352, 24 грн. + 58, 76 грн + 5398, 40 грн. (а.с. 17-19).

Так, в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру відсотків за користування коштами.

Водночас, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що саме ці «Умови та Правила…» і саме у вказаній редакції розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання нею грошових коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви.

В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відсутні будь-які умови, згідно яких АТ КБ «Приватбанк» наділений відповідними повноваженнями автоматично та без погодження з відповідачем списувати з її рахунків грошові кошти.

Не зважаючи на це, АТ КБ «Приватбанк» списував грошові кошти із банківської картки № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), що отримана відповідачем виключно для отримання коштів, що перераховуються Пенсійним Фондом на користь її сина, ОСОБА_6 , як виплати пенсії по втраті годувальника (а.с. 131).

Також, позивачем списувалися грошові кошти із банківської картки № НОМЕР_3 , яка є зарплатною карткою та була оформлена відповідачу за попереднім місцем роботи (а.с. 132).

Твердження представника позивача про те, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі, суд до уваги не бере, оскільки відповідач не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку, а у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка підписана відповідачем, процентна ставка не зазначена

Доводи представника позивача про те, що відповідно до п. 2.1.1.3.3. Договору Відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9. Договору списувати з будь-якого рахунку, відкритого в Банку (в т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, суд розцінює критично та відхиляє, адже позивач підписала лише Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а Витяг з Тарифів обслуговуванняч кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку не підписувала. Крім цього, позивач не надав суду жодних належних і допустимих доказів того, що відповідач саме ці «Умови та Правила» і саме у вказаній редакції розуміла та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи «Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку».

Посилання представника позивача на те, що підписанням Анкети-заяви позичальник приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг і що Заява разом з Тарифами є договором про надання банківських послуг суд розцінює критично.

Так, в даному разі неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови кого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звергнення до суду із вказаним позовом, тобто АТ КБ «Приватбанк» міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі.

За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані Відповідачу «Умови та Правила надання банківських послуг», відсутність у «Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку» домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком «Витяг з Тарифів та Витяг з умов» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Покликання представника позивача на те, що розрахунок, який здійснив Відповідач є неналежним доказом, оскільки останній не має спеціальних знань для здійснення такого розрахунку суд відхиляє, адже відповідачем здійснено розрахунки саме на підставі із виписки за договором станом на 21.05.2020р., що додані до справи самим позивачем (а.с. 17-19), та згідно виписок по карткових рахунках, що зроблені позивачем та долучені до матеріалів справи відповідачем (а.с. 127-132).

Обгрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» просить суд врахувати правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 356/1635/16ц, від 28 березня 2019 року у справі № 428/2873/17, від 6 лютого 2018 року у справі № 755/2720/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 66/388/16ц.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 липня 2019 року № 342/180/17.

Доводи представника позивача про те, що до вказаних правовідносин неможливо застосувати законодавство про захист прав споживачів суд відхиляє.

Так, в даному випадку правовідносини виникли між банком та фізичною особою – споживачем банківських послуг (частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Зазначене також підтверджене і у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 3 липня 2019 року № 342/180/17, згідно якої «пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно дійсними свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг…»

Таким чином, необхідно стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані з банківських рахунків грошові кошти в сумі 28 809, 40 коп.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки первісний позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача за первісним позовом слід стягнути судовий збір в розмірі 1631 грн. 77 коп. (16 820 грн. 80 коп. * 2102 грн. : 21668, 14 грн.).

Отже, оскільки зустрічний позов задоволено повністю, а згідно частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач як споживач звільнена від сплати судового збору, тому з позивача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

вирішив:

Первісний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО № 3056299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19 жовтня 2017 року в розмірі 16 820 грн. 80 коп., в тому числі: 16 820 грн. 80 коп. – заборгованість за тілом кредиту,

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО № 3056299) судовий збір в розмірі 1631 грн. 77 коп.

Зустрічний позов задоволити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО № 3056299) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_5 ) безпідставно списані з банківських рахунків грошові кошти в сумі 28 809, 40 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО № 3056299) на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28 січня 2021 року.

Суддя А.В. Кульбаба