Ухвала суду № 94473101, 27.01.2021, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/120/21

Номер провадження 2-з/573/1/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Білопілля

Суддя Білопільського районного суду Сумської області Черкашина М.С., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и л а :

26 січня 2021 року позивач звернувся до Білопільського районного суду Сумської області з позовом до ТОВ «ФК «Паріс», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Сумської області Пересадько Олександр Борисович, яким просить суд визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинений 14.07.2020 року та зареєстрований в реєстрі за № 23371, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс» заборгованості у розмірі 57 873, 49 грн. таким, що не підлягає виконанню.

27 січня 2021 року ухвалою судді Білопільського районного суду Сумської області позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій позивач просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа -виконавчого напису № 23371, вчиненого 14.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Паріс» заборгованості в розмірі 57 837, 49 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що предметом позову є визнання виконавчого напису № 23371, вчиненого 14.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. таким, що не підлягає виконанню. Оскільки спір стосується саме правомірності виконавчого документа, на підставі якого застосовується стягнення, то цей захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з доходів та усуне перешкоди у користуванні майном позивача.

Вивчивши заяву про забезпечення позову приходжу до наступного висновку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, згідно вимог ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою заяви про забезпечення позову, судовий збір справляється 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2021 року складає 454 грн.00 коп.

Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову судовий збір не сплачено.

Позивач обґрунтовує це тим, що виниклі правовідносини стосуються порушення його прав як споживача, в зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору відповідно до положень Закону України "Про захист прав споживачів".

Однак, такі твердження позивача не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, оскільки вимоги заявлені позивачем у позові не охоплюються положеннями Закону "Про захист прав споживачів".

Так, згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем.

Однак, у спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, в зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір, з огляду на наступне.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, у заяві про забезпечення позову позивач не вказує підстав, за яких невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, дана заява підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 151, 153, 260, 261, 353, 354, 355 ЦПК України,

у х в а л и ла :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя