Рішення № 94473010, 25.01.2021, Снігурівський районний суд Миколаївської області

РІШЕННЯ

іменем України

25 січня 2021 року м.Снігурівка

справа № 485/1123/20

провадження №2/485/8/21

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання - Семенаки А.Г.,

учасників справи:

представника позивача - адвоката Міхалкова В.С.,

представника відповідача - Д`яченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снігурівка цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Колосс» про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У вересні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальності «Колосс», у якому просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 10,1695 га в межах Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, укладений 23.06.2010 року між нею та ТОВ «Колосс» в особі директора Дермельова Сергія Петровича та повернути їй зазначену земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 10,17 га в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області. 23 червня 2010 року між нею та відповідачем укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки, строком на 10 років. У червні 2020 року позивач повідомила ТОВ «Колосс» про відсутність наміру укладати договір оренди землі на новий строк.

Вимогу про визнання спірного договору недійсним обґрунтовує тим, що на момент його укладення їй виповнилось лише 14 років, вона не мала повної цивільної дієздатності, а відтак договір оренди землі був укладений за межами її цивільної дієздатності, без нотаріально посвідченої згоди батьків та відповідного дозволу органу опіки та піклування.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відзиві на позовну заяву ТОВ «Колосс» позовні вимоги не визнало, зазначило, що за весь час існування договору оренди землі ні позивач, ні її батьки не заперечували факт існування договірних відносин. Батьками, а згодом і самою позивачкою отримувалась орендна плата за користування земельною ділянкою, що свідчить про те, що договір оренди був схвалений спочатку батьками позивача та згодом і в подальшому самою позивачкою. Вказують на те що, право оренди в силу вимог ст.19 Закону України «Про оренду землі» виникає з моменту державної реєстрації такого права. На момент державної реєстрації права оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 була повнолітньою. Позивач власноруч підписала договір оренди землі 23.06.2010 року та надала згоду на його державну реєстрацію. Між сторонами також неодноразово підписувались додаткові угоди, що свідчить також про належне виконання договору оренди землі. Посилаючись на ст.257 ЦК України, вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що з урахуванням ч.2 ст.32 ЦК України, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинен крім письмової нотаріальної згоди батьків, також бути дозвіл органу опіки та піклування. Вказаний договір оренди відповідно до п.43 Договору набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Проведення 06 грудня 2016 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підміняти державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року. Оскільки ТОВ «Колосс» не здійснило державну реєстрацію спірного договору, то він чинності не набрав, і відповідно, відповідач не набув прав орендаря за спірним договором оренди землі. При цьому, посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23 червня 2020 року справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19).

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 04 вересня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху, з підстав недоплати судового збору у розмірі встановленому законом /а.с.13-14/.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, суд постановив справу розглядати у загальному позовному провадженні /а.с.20-21/.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду /а.с.87-88/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити з підстав зазначених у ньому. Пояснив, що договір оренди підписаний особисто позивачем. Мати ОСОБА_1 отримувала оренду плату до 2013 року, після повноліття позивач отримувала орендну плату. Додаткові угоди підписувала позивач.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити. У 2014 році як новий директор ТОВ «Колосс» вона проводила інвентаризацію договорів. Пояснила, що позивач була обізнана щодо державної реєстрації договору. До повноліття батьки отримували орендну плату, а після особисто позивач, позивач підписала додаткові угоди до нього.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, перевіривши наведені обставини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 10,17 га в межах території Новотимофіївської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, яка призначена для товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЖ №865889 /а.с.8/.

23 червня 2010 року між позивачем та ТОВ «Колосс» в особі директора Дермельова С.П. укладено договір оренди вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до пункту 8 договору оренди, договір укладено на 10 років.

Відповідно до п.11 орендна плата вноситься не пізніше тридцять першого грудня кожного року.

Орендар приступає до використання земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (пункти 19,20 договору) .

Договір набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43). Строк для державної реєстрації в договорі оренди не встановлено /а.с.28-31/.

В цей же день, згідно акту прийому-передачі земельної ділянки, орендодавець передав, а ТОВ «Колосс» прийняло в оренду вказану земельну ділянку /а.с.32/.

В подальшому, 30.11.2016 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 23.06.2010 року, в якій внесли зміни до останнього, а саме пункт 5 договору викладено в наступній редакції: 5. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 135346,00 гривень /а.с.52/.

06 грудня 2016 року державним реєстратором Снігурівської районної державної адміністрації Зима Ю.В. здійснено державну реєстрацію речового права -права оренди земельної ділянки за вказаним договором оренди /а.с.45/.

Після державної реєстрації речового права, 03 грудня 2018 року, сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 23.06.2010 року, в якій внесли зміни до останнього, а саме пункт 5 договору викладено в наступній редакції: 5. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 200668,67 гривень /а.с.53/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне

володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві

для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець

зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у

володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний

використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та

вимог земельного законодавства.

Згідно статті 14 вищезазначеного Закону ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Нормами статей 16, 18 та 19 вказаного Закону встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель

приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи,

яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку

земельну ділянку. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного

користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту

державної реєстрації цих прав.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 32 ЦК України неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки (ч.1 ст.181 ЦК України).

Матеріалами справи доводиться укладення між сторонами договору оренди землі від 23.06.2010 року та додаткових угод до вказаного договору оренди 30.11.2016 року та 03.12.2018 року.

Належність підпису позивача на зазначених договорах представник позивача у судовому засіданні не заперечував.

Так, судом встановлено, що дійсно на час укладання договору оренди землі 23.06.2010 року позивач була неповнолітньою, їй було лише 14 років, тобто оспорюваний правочин вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.

За змістом. ч.1 ст. 222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Положеннями ч.1 ст. 221 ЦК встановлено, що правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Судом встановлено, що батьки неповнолітньої (мати) ОСОБА_1 з дня укладання договору оренду землі до орендаря жодних претензій не висловлювала, мати отримувала за неповнолітню дочку орендну плату, що не оспорює представник позивача, а також підтверджується відомістю від 2011 року.

Після досягнення свого повноліття в 2013 році та набуття повної цивільної дієздатності орендодавець ОСОБА_1 до товариства також претензій не мала, отримувала оренду плату, надавала ТОВ «Колосс» відповідні рахунки для нарахування орендної плати та не оспорювала вказаний договір в передбаченому законом порядку, при цьому уклала додаткову угоду в листопаді 2016 року та після державної реєстрації правочину уклала ще одну додаткову угоду.

За наведених обставин, суд вважає, що відсутні достатні правові підстави для визнання недійним договору оренди землі внаслідок укладання його неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, оскільки такий правочин був схвалений батьками (матір`ю) останньої в порядку ч.1 ст. 221 ЦК України.

Крім того, сам факт укладання договору оренди землі в червні 2010 року не суперечив інтересам неповнолітньої ОСОБА_1 , не звужував її права і свободи та не погіршував майновий стан останньої.

Враховуючи те, що підстав для визнання недійсним договору в межах заявлених позовних вимог судом не встановлено, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки слід відмовити.

Посилання представника позивача у відповіді на відзив на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження №14-737 цс19) щодо нездійснення державної реєстрації спірного договору не заслуговує на увагу, оскільки ця постанова винесена у справі з іншими правовідносинами, зокрема, у зазначеній справі Верховним Судом було встановлено, що у договорі оренди було встановлено строк державної реєстрації договору.

Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин щодо визнання недійсним договору оренди землі, суд зазначає наступне, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. А відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону, що відповідає позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року по справі №372/1036/15-ц.

Щодо судових витрат

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, ст.ст.32,203, 215, 221, 222 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 81,141, 209, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Колосс» про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням п.п. 15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд Миколаївської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 28 січня 2021 року.

Суддя О.П.Бодрова