Ухвала суду № 94470227, 28.01.2021, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2538/20

Провадження № 2-сз/309/1/21

У Х В А Л А

28 січня 2021 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Піцур Я.Я., розглянувши заяву АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору у справі №309/2538/20, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Хустського районного суду із заявою про повернення судового збору.

Заява вмотивована тим, що рішенням суду від 11.01.2021 року по справі №309/2538/20 задоволено повністю позовні вимоги банку до ОСОБА_1 . У мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач позовні вимоги визнала у повному обсязі. А тому, посилаючись на ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» просить суд повернути позивачу 50% від суми судового збору, який було сплачено при пред`явлені позову у розмірі 1051 грн.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені ЗУ «Про судовий збір».

Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 ЗУ «Про судовий збір».

Зокрема, згідно ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» (на яку посилається заявник), у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься у ч.1 ст. 142 ЦПК України.

Слід зазначити, що за своєю природою інститут повернення судового збору має виключно компенсаційне призначення, і спрямований на компенсацію особі, зокрема позивачу, частково або повністю сплачений ним судовий збір. Така компенсація можлива лише в межах суми фактично сплаченого судового збору, що випливає зокрема з частини 2 статті 7 ЗУ «Про судовий збір». Водночас, ні ЗУ «Про судовий збір», ні жодним іншим актом цивільного законодавства, не передбачена можливість компенсації позивачу за результатом розгляду справи судового збору у розмірі більшому ніж ним фактично було сплачено, в тому числі й шляхом окремого (самостійного) застосування різних норм ЦПК України (якими врегульовано порядок розподілу судових витрат) та норм ЗУ «Про судовий збір». Протилежне суперечило б принципу розумності та справедливості цивільного процесу, як складових принципу верховенства права.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. При пред`явленні даного позову банком було сплачено судовий збір у розмірі 2102 грн. згідно квитанції №IHB91B39SL від 11.09.2020 року (а.с.80).

За результатом розгляду даної позовної заяви, рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 26.05.2015 року в розмірі 29 637,52 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. (а.с.96-98). При цьому з мотивувальної частини рішення слідує, що відповідач ОСОБА_1 визнала позов у даній справі, і таке визнання позову прийнято судом та враховано при ухваленні рішення.

Отже вказані обставини за своїми ознаками підпадають під диспозицію ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», з огляду на визнання позову відповідачем.

Разом з тим, вказаним судовим рішенням вже стягнуто з відповідача на користь позивача сплачений ним при пред`явленні позову судовий збір у розмірі 2102 грн., тобто в повному обсязі, в порядку розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України. Частина 1 статті 142 ЦПК України, яка регулює порядок розподілу витрат у разі визнання позову, судом не застосовувалась.

Відтак, оскільки за результатом розгляду справи позивачу вже компенсовано витрати зі сплати ним судового збору в повному обсязі (у порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України), то для додаткової компенсації йому 50% відсотків сплаченого судового збору на підставі ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» відсутні підстави, позаяк це фактично призведе до компенсації йому судових витрат у обсязі більшому ніж ним було сплачено, що суперечить змісту інституту повернення судового збору.

За таких обставин, у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 141, 260, 261 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про повернення судового збору у справі №309/2538/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районного суду: Піцур Я.Я.