Ухвала суду № 94470164, 28.01.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13780/20

2-ві/308/2/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді - Малюк В.М.,

при секретарі судового засідання - Матіко Я.Ю.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. при розгляді цивільної справи №308/13780/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й. знаходиться справа за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

06.01.2021 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про відвід головуючого по справі Данко В.Й., яку відповідач мотивує тим, що головуючий суддя при відкритті провадження по справі не надав оцінки тому факту, що ОСОБА_1 подав до цього ж суду заяву про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та не відмовив у відкритті провадження на підставі ст. 186 ЦПК України. Також, відкриваючи провадження, головуючий не перевірив у повному обсязі позовну заяву на предмет відповідності статтям 175-177 ЦПК України та призначив розгляд справи у строк, який є меншим строку, визначеного статтями 178, 191 ЦПК України. Окрім того, в 2019 році відповідач, як приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу, подавав скаргу на дії судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка В.Й. до Вищої ради правосуддя. Таким чином, наведені обставини, на думку відповідача, викликають обґрунтований сумнів в об`єктивності судді, що є підставою для відводу відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

11.01.2021 року від позивача ОСОБА_2 надійшло заперечення, в якій вона просить відмовити у задоволенні поданої відповідачем заяви про відвід, оскільки такий є безпідставним. Так, згідно з доданою відповідачем ухвалою Вищої ради правосуддя від 20.01.2020 № 134/2дп/15-20 у відкритті дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_1 було відмовлено з підстав відсутності у поведінці судді Данка В.Й. ознак дисциплінарних проступків. Сама по собі незгода з процесуальними рішеннями судді та подання скарги до Вищої ради правосуддя не може слугувати підставою для сумнівів в неупередженості судді. Окрім того, інші доводи відповідача також не підтверджують будь-яку особисту прихильність судді до сторони по справі. Такі стосуються надання правової оцінки конкретним процесуальним діям по справі, які охоплюються дискреційними повноваженнями судді. Таким чином, відповідачем не доведено наявність об`єктивного та суб`єктивного критеріїв, які необхідні для підтвердження наявності «неупередженості суду».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.01.2021 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано вирішення питання про відвід іншому складу суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 матеріали цивільної справи передано судді Малюк В.М. для розгляду заяви про відвід головуючого - судді Данко В.Й.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд не вбачає необхідності повідомляти учасників справи про судове засідання, а тому відповідно до вимог частини 8 статті 40 ЦПК України розгляд даної заяви проводиться без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про відвід судді Данко В.Й., доходить наступного висновку.

Підстави для заяви відводу судді закріплені ст.ст. 36, 37 ЦПК України. Так, статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Крім того, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У відповідності до ст. 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і підлягає застосуванню.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При здійсненні правосуддя судді незалежні і керуються верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. У контексті незалежності у рамках судових органів за положеннями Принципу I (2)(d) - «судді не повинні нести обов`язок звітування по суті розглянутих ними справ перед будь-ким поза судовою системою», а «звіти» по суті справи, навіть перед іншими членами судової системи, не сумісні з особистою незалежністю (п. 67 вищенаведеного висновку); водночас, згідно з Рекомендацією N R (94) 12, Принцип I (2)(a)(i) передбачає, що «рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза процедурами оскарження, як це передбачено законом».

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості: 1) суб`єктивний - беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі; 2) об`єктивний - визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справах П`єрсак проти Бельгії, Кіпріану проти Кіпру, Грівз проти Сполученого Королівства). Суб`єктивний критерій полягає у з`ясуванні особистих переконань конкретного судді у певній справі. Оскільки доказів протилежного не надано, то по суб`єктивному критерію особиста безсторонність головуючого судді презюмується.

Щодо об`єктивного критерію оцінки неупередженості, то необхідно визначити, поза межами особистої поведінки судді, чи немає підтверджених фактів, які могли б спричинити сумніви щодо неупередженості судді. При вирішенні питання про те, чи існують обґрунтовані причини вважати, що цих вимог не було дотримано, точка зору сторони є важливою, але не є вирішальною. Вирішальним є те, чи таке побоювання може бути об`єктивно виправданим (рішення Європейського суду з прав людини у справі Клейн та інші проти Нідерландів).

Таким чином, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Оцінюючи доводи відповідача ОСОБА_1 викладені в заяві про відвід, приходжу до висновку, що вказані доводи як окремо, так і в сукупності, не є такими, що об`єктивно свідчать про наявність необ`єктивності та упередженості судді Данко В.Й.

Наведені у заяві про відвід факти не є обставинами, які в розумінні ст.36 КПК України виключають участь судді в розгляді справи. Відповідачем не подано суду жодного доказу, який би підтвердив пряму чи побічну заінтересованість у результаті розгляду справи з боку суду.

З доводів ОСОБА_1 вбачається, що останній посилається на незгоду з процесуальними рішеннями судді Данко В.Й. та на звернення зі скаргою на дії судді до ВРП.

Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як вказується у рішенні Ради суддів України від 08.06.2017 № 34, наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи.

Крім цього, подання скарги щодо дисциплінарного проступку судді є правом сторони (представника сторони) у справі і саме по собі не є підставою, яка могла б викликати розумні та обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, оскільки подання такої скарги стороною у справі саме по собі не вказує на наявність незаконних дій судді під час судового розгляду справи чи на створення будь-яких перешкод для реалізації процесуальних прав сторін, або ж на нерівне ставлення до сторін чи на нетактовну поведінку судді, оскільки такі дії судді мали б бути доведені стороною, яка заявила відвід.

З урахуванням викладеного та матеріалів справи, суд не вбачає жодної правової підстави для відводу судді Данко В.Й., оскільки в заяві не наведено обґрунтованих підстав, передбачених ст.36 ЦПК України для відводу, в тому числі і обставин, які викликають сумнів у його неупередженості та виключають його участь при розгляді цивільної справи №308/13780/20.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. не має, а тому в задоволенні поданої заяви слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 36, 37, 40 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ужгородського міськрайонного суду Данко В.Й. при розгляді цивільної справи №308/13780/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - відмовити.

Цивільну справу № 308/13780/20 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, передати судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й. для продовження розгляду в судовому засіданні.

Ухвала є остаточною і окремому оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.М. Малюк