Вирок № 94468209, 27.01.2021, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/86/20

Провадження №1-кп/145/37/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Тиврівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.,

за участі прокурора Семенюка В.А.,

захисника Жикевич В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 08.07.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120190213200000154, відносно вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м. Вінниця, жителем АДРЕСА_1 , громадянином України, раніше неодноразово судимим, востаннє 20.10.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, 22.01.2018 звільнений умовно-достроково, невідбутий строк - на 1 рік 2 місяця,

кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

встановив:

17 червня 2019 року, у денний час доби ОСОБА_1 , знаходячись на спільному із ОСОБА_2 подвір`ї, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , повторно, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, діючи таємно, підійшов до гаражного приміщення ОСОБА_2 , де за допомогою металевого прута, шляхом віджиму навісного замка дверей проник всередину, де виявив гребний човен, якого вирішив таємно викрасти та в подальшому збути.

Наступного дня, 18 червня 2019 року, близько 18 години ОСОБА_1 , переслідуючи мету на незаконне заволодіння чужим майном, а саме човном, який належить ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, бажаючи збагатитись за рахунок чужої власності, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, повідомивши, що даний човен належить йому на праві власності, запропонував ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які на той час знаходились в АДРЕСА_2 , придбати човен гребний за 1500 гривень, на що ОСОБА_4 погодився.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не усвідомлюючи протиправність своїх дій, не будучи обізнаними щодо вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у інше приміщення, на пропозицію ОСОБА_1 зайшли до приміщення гаража, який на той час був відчинений та допомогли на прохання ОСОБА_1 , який незаконного проник до гаражного приміщення, завантажити човен гребний (борта зеленого кольору з кантом червоного кольору), з матеріалу корпусу - склопластику, довжиною - 3380 мм, шириною - 1370 мм, бувшого у використанні, у справному стані до автомобіля марки «Форд-Транзит», належного ОСОБА_3 .

Після чого ОСОБА_4 , не здогадуючись, що даний човен викрадений ОСОБА_1 , віддав останньому обумовлену суму - 1 500 грн.

ОСОБА_1 грошовими коштами за таємно викрадене майно розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріального збитку згідно висновку експерта № 6371/19-21 від 13.11.2019, на загальну суму 6 750 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.185 КК України визнав, розкаявся у вчиненому, визнав фактичні обставини справи.

При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції.

ОСОБА_5 дав показання, що дійсно вдень 17 червня 2019 року на подвір`ї їхнього багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , підійшов до гаража ОСОБА_2 , металевим прутом віджав навісний замок на дверях, проник всередину, де виявив гребний човен. Ввечері наступного дня з гаража потерпілого продав ОСОБА_4 човен за 1500 гривень, як свій. У вчиненому кається.

Суд вважає показання обвинуваченого є достовірними, правдивими, належними та допустимими.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

В силу ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 повинен нести відповідальність за ч.3 ст.185 КК України, оскільки повторно вчинив крадіжку, поєднану з проникненням у інше приміщення.

Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_1 , його спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченого, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання, до яких суд відносить визнання винуватості за вчинене суспільнонебезпечне діяння, обставини, які обтяжують його відповідальність, до яких суд відносить рецидив злочинів.

Відповідно до досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеної Тиврівським районним відділом філії ДУ "Центр пробації", ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченому оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі неможливе та може становити високу небезпеку для суспільства.

Згідно положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.ст.50, 65 КК України, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, та приходить до висновку, що його виправлення і перевиховання неможливо досягти без ізоляції від суспільства.

Суд стягує з обвинуваченого витрати за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з дня його затримання на виконання вироку.

Речові докази: човен в корпусі зеленого кольору з верхнім обрамленням червоного кольору, повернутий під розписку ОСОБА_2 , залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок за проведення судової товарознавчої та судової трасологічної експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя Ратушняк І. О.