Рішення № 94465728, 15.01.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8593/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.,

при секретарі Локотковій І.С.,

за участі:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

в с т а н о в и в :

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 1980 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 по день смерті ОСОБА_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_2 факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви вказує, що з 1980 року заявник разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 та вітчимом ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника ОСОБА_3 . Після її смерті заявник проживали разом з ОСОБА_4 разом в комунальній квартирі по день його смерті. Коли заявник звернувся до державного нотаріуса з метою отримання спадщини, то постановою про відмову у видачі свідоцтва про право спадщини що для прийняття спадщини необхідно рішення суду на підтвердження проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Як зазначає заявник, факт проживання заявника з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується тим, що вони всі разом проживали в одній квартирі, доглядали один з одним. Після смерті матері, а потім вітчима, заявник займався похованням та її організацією.

19 листопада 2020 року представник ГТУЮ у м. Києві надіслав суду пояснення в яких просив ухвалити справедливе, законне та обґрунтоване рішення. Розгляд справи просив проводити за відсутності представника ГТУЮ у м. Києві.

Заявник та її представник в судовому засіданні заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представник ГТУЮ у м. Києві в судове засідання не з`явився. В своїх поясненнях просив розгляд справи проводити у їх відсутність.

Представник КМР в судове засідання не з`явився. Повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10 листопада 2020 року витребувано з Десятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи № 1174/2015 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Протокольною ухвалою від 10 листопада 2020 року судом було задоволено клопотання про допит свідків в судовому засіданні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2020 року в задоволенні клопотання представника заінтересованої особи Київської міської ради про залишення заяви без розгляду відмовлено.

04 січня 2021 року на виконання ухвали суду від 14 грудня 2020 року Десятою КДНК направлено належним чином завірену копію спадкової справи № 1174/2015 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Суд, заслухавши пояснення заявника та його представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Носівського районного управління юстиції у Чернігівській області серії НОМЕР_1 (актовий запис № 180). (а.с. 59)

Як зазначає заявник в своїй заяві, ним після смерті його матері ОСОБА_3 була прийнята спадщина в розмірі 15/100 частин квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , про що 01 липня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського РУЮ у м. Києві було видано свідоцтво про смерть, актовий запис № 1085 (а.с. 58).

Статтею 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що 08 жовтня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Десятої КДНК із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 .

Постановою про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 лютого 2017 року, державний нотаріус Десятої КДНК Шульга С.В. постановила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, яка передбачає: «у четверту чергу право власності на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкоємцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини».

Сім`я є первинною й основною ланкою побудови будь-якого суспільства. Вона є відправним пунктом у формуванні дитини як особистості та активного члена суспільства, громадянина держави.

Зі ст. 3 Сімейного кодексу України вбачається визначення сім`ї, як первинного та основного осередку суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі:

- укладеного шлюбу;

- кровного споріднення;

- усиновлення;

- на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

П.21 ППВСУ від 30.05.2008 р.№7 "Про судову практику у справах про спадкування" визначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК (2947-14) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік),які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо. Правила статті 1264 ЦК (435-15) не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім`ї та дитячі будинки сімейного типу. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.

В своїй заяві заявник просить встановити проживання однією сім`єю з 1980 року разом з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 . Однак, оскільки для прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_4 в розрізі ст. 1264 ЦК України необхідно встановити факт саме зі спадкодавцем, тому суд вважає на необхідне відмовити в задоволенні заяви в частині встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 з його матір`ю ОСОБА_3 .

Окрім того, необхідно звернути увагу на те, що заявник сам в своїй заяві зазначив, що ним після смерті його матері була прийнята спадщина у вигляді 15/100 частини комунальної квартири АДРЕСА_4 .

Таким чином, при з`ясуванні наявності чи відсутності підстав вважати, що заявник з ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, підлягають встановленню в сукупності такі факти, як спільне проживання, спільний побут, наявність взаємних прав та обов`язків.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів та показами свідків.

Заявником на підтвердження факту сумісного проживання надано наступні докази.

Так, з довідок про зареєстроване місце проживання померлого ОСОБА_4 та заявника ОСОБА_1 вбачається, що вони були зареєстровані в комунальній квартирі АДРЕСА_5 . Так, заявник був зареєстрований з 1996 року, а померлий ОСОБА_4 з 24 липня 1980 року.

Крім того, як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, 18 жовтня 1979 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб в Дарницькому районному у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві.

Заявник в своїй заяві зазначає, що після укладення шлюбу його матері з померлим, ОСОБА_4 було зареєстровано 1980 році зі згоди ОСОБА_1 і з цього часу постійно проживали разом. У той час, квартира не була приватизована, тому нумерація квартир (кімнат) постійно змінювалась і тому протягом всього цього часу їх то вписували, то знову реєстрували у квартирі при цьому змінюючи номери кімнат.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що інших спадкоємців після померлого ОСОБА_4 немає.

Допитаний свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні засвідчила, що вона перебуває в товариських відносинах з позивачем з кінця 90-х років. З моменту її знайомства з ОСОБА_1 та по день смерті вітчима, заявник проживав з померлим однією сім`єю. Після його смерті займався всією організацією поховання.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що перебуває в дружніх відносинах із заявником з самого дитинства. Також зазначив, що ОСОБА_1 проживав зі своїм вітчимом ОСОБА_4 по день його смерті однією сім`єю. Після смерті ОСОБА_4 організацію поховання повністю взяв на себе.

Суд приймає до уваги покази свідків, які підтвердили, що заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю за адресою АДРЕСА_3 , вели спільне господарство, оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються та не суперечать іншим наданим доказам.

Як вбачається із заяви, заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 починаючи з 1980 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли та продовжують існувати після набрання ним чинності.

Виходячи із принципу незворотності дії у часі, встановленого ч. 1 ст. 58 Конституції України та ст. 5 ЦК України, на правовідносини, що виникли раніше дія вказаних нормативних актів не поширюється.

Інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений Цивільним кодексом 2004 року і такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Виходячи з предмету спору та норм чинного законодавства, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами спору, суд приходить до висновку, що вимоги заявника про встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 1980 року по 30 червня 2015 року підпадають під застосування Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції 1969 р.), нормами якого чітко визначено реєстрація шлюбу у державних органах реєстрації актів громадянського стану, при цьому, зазначений Кодекс не передбачав право встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з 1 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням заявника та його представника, наданих письмових доказів та допитаних свідків, суд прийшов висновку про доведеність заявлених вимог щодо встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві з 01січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_4 з метою прийняття спадщини.

Керуючись ст. ст. 328, 1261, 1264,1270 ЦК України, ст. ст. 3 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», та керуючись ст. ст. 7-13, 76-81, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 однією сім`єю разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 з 01 січня 2004 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 .

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 січня 2021 року.

Відомості про сторін:

Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Заінтересована особа: Головне територіальне управління юстиції в м. Києві, код ЄДРПОУ 34691374, адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д.

Суддя Н.О. Яровенко