Рішення № 94465593, 14.01.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/369/21

Справа №754/13667/19

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2021 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Клочко І.В.

за участю

секретаря судового засідання Оверченко Д.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального концерну "ЦЕНТР КОМУНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" про поділ лицьових рахунків та встановлення порядку користування житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідачів про поділ лицьових рахунків та встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27.03.2008 року їй та відповідачам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира складається з коридору, загальною площею 6,4 кв.м., житлової кімнати, площею 18,9 кв.м., житлової кімнати, площею 10,8 кв.м., кухні, площею 6,7 кв.м., туалету, площею 0,9 кв.м., ванної, площею 2,0 кв.м., балкону, площею 0,9 кв.м. На даний час у квартирі зареєстровано три особи: вона та відповідачі по справі.

Як зазначає позивач, вона та відповідачі не можуть знайти домовленості у користуванні квартирою та порозуміння щодо сплати комунальних послуг за неї, котрі вона змушена сплачувати одноособово, а тому вона бажає розділити лицьові рахунки на дану квартиру та встановити порядок її користування.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити її вимоги та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши їй у користування кімнату, житловою площею 10,9 кв.м., а у користування відповідачів кімнату, площею 18,9 кв.м.; місця загального користування залишити у спільному користуванні власників; зобов`язати КК «ЦКС» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру ( централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою; стягнути з відповідачів на її користь судовий збір пропорційно до задоволених вимог.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 20.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

01.11.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача КК «ЦКС» Абдуллаєва А.Н. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими, та зазначає про те, що позивач після отримання документів, що підтверджують виділення її частки в натурі має право звернутись до концерну з заявою про розподіл особових рахунків (відкриття нового особового рахунку).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.09.2020 року закінчено підготовче провадження у цивільній справі, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав та обставин викладених у позові.

Відповідачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів та представника третьої особи на підставі наявних доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27.03.2008 року квартира АДРЕСА_1 належить позивачу ОСОБА_2 та відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в рівних долях (а.с.12, 13).

Відповідно до копії технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 складається з коридору, загальною площею 6,4 кв.м., житлової кімнати, площею 18,9 кв.м., житлової кімнати, площею 10,8 кв.м., кухні, площею 6,7 кв.м., туалету, площею 0,9 кв.м., ванної, площею 2,0 кв.м., балкону, площею 0,9 кв.м. (а.с.14-17).

Згідно копії паспорту позивача та довідок про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА від 18.09.2019 року, у спірній квартирі зареєстровано 3 особи (а.с.9-10, 20, 21).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.319 Цивільного кодексу України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом ст.5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За положенням частини першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як роз`яснено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12.04.1985 року, в силу ст. 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім`ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім`ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром меншим за жилу площу, що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений, коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на облік, як такого, що потребує поліпшення житлових умов.

За положеннями ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього, він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, як витікає з норм цієї статті, учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню спільною річчю, вони здійснюють правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном за спільною згодою.

Право кожного із співвласників по володінню, користуванню і розпорядженню спільним майном, одночасно створює для нього і обов`язок погодити свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими співвласниками.

Якщо ж співвласники не дійдуть згоди з питання щодо здійснення повноважень по володінню і користуванню спільним майном, то спір, що виник, може бути вирішений судом.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року (справа № 6-1500 цс15).

Як роз`яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю.

Згідно з п.14 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника /учасників/ цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями /квартирами, кімнатами/ такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення /кухня, коридор тощо/ можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивачем надано копії документів про право власності та копію технічного паспорту на квартиру. Інших доказів до справи не надано, представником позивача - адвокатом жодних клопотань про витребування доказів, допит свідків тощо не заявлялось.

Таким чином, під час судового розгляду позивачем та її представником не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування вимог, а саме, позивачем не доведено факт відсутності між нею та відповідачами домовленостей щодо порядку користування квартирою та сплати за неї та/або існування конфлікту між нею та відповідачами з цього приводу. Сам по собі факт звернення позивача до суду з посиланням на відсутність такої домовленості підстав для задоволення позову не дає, оскільки не свідчить про безумовну наявність спору.

Також, позивачем не надано доказів того, що між сторонами тривалий час існує певний порядок користування кімнатами у спірній квартирі, і про це не зазначено у самій позовній заяві. Доказів того, що позивач постійно проживає у спірній квартирі та займає кімнату, площею 10,9 кв.м., а відповідачі займають кімнату, площею 18,9 кв.м., суду не надано. Задоволення позову за відсутності таких доказів може призвести до примусового переселення інших співвласників квартири, що є порушенням їх прав.

Таким чином, на думку суду, в разі визначення порядку користування квартирою відповідно до позовних вимог без надання належних доказів будуть порушені права відповідачів. За таких обставин, враховуючи викладені норми чинного законодавства України, задоволення вимог позивача призведе до порушення права спільної часткової власності інших співвласників квартири - відповідачів, що є неприпустимим.

Також, згідно ч.1 ст. 66 ЖК України, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Пунктом 5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 7,10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572 (з наступними змінами та доповненнями) власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі), мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнаннями. За відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Отже, вирішити питання про розподіл особових рахунків, як це передбачено чинним законодавством, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка має намір оформити особовий рахунок на своє ім`я, та визначення площі приміщень, що перебувають у спільному користуванні цих осіб.

Оскільки в частині позовних вимог, щодо встановлення порядку користування квартирою відмовлено, то і в частині розподілу особових рахунків з утримання спільного майна належить відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 319, 356, 358, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Комунального концерну "ЦЕНТР КОМУНАЛЬНОГО СЕРВІСУ" про поділ лицьових рахунків та встановлення порядку користування житловим приміщенням - повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП - відсутній, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_4 , РНОКПП - відсутній, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Відповідача - Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», код ЄДРПОУ - 39946227, місцезнаходження - 03179, м. Київ, вул. Львівська, 57А

Суддя