Ухвала суду № 94464378, 26.01.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14160/17

Провадження № 1-кп/643/844/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

прокурора: Сук І.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників: Сидоренка Д.В., Калюжної Л.А., Куц Ю.В.,

перекладача: Ріжнікова З.Б.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні № № 12017220280001127 від 31.07.2017, № 12017220470005611 від 19.09.2017, № 12018220500001029 від 01.06.2018 за обвинуваченням

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Алчевськ Луганської області, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, раніше судимого 20.07.2017 Великописарівським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України строком на 2 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Чхоруцку Зугдідського району, Грузія, громадянина Грузії, в силу ст. 89 КК України не судимого, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, вдівця, маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Хобі, Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, в силу ст. 89 КК України не судимого, фактично мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Московського районного суду м. Харкова перебувають обвинувальні акти за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст.185 КК України, ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

26.01.2021 року на адресу Московського районного суду м. Харкова від прокурора надійшло клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Означене клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 18.09.2017 у денний час зустрілися у невстановленому в ході досудового розслідування місці, де вступили у злочинний зговір, направлений на таємне викрадення чужого майна з квартири. 18.09.2017 приблизно о 12.10 год. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ціленаправлено прибули для скоєння крадіжки до буд. АДРЕСА_6 та пішли вздовж будинку з метою пошуку входу в під`їзд, обладнаний домофонним вхідним замком. Далі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , проходячи вздовж під`їзду № 3 вищевказаного будинку проникли до нього та, маючи при собі різноманітні знаряддя для відкриття запорних пристроїв вхідних дверей та рукавички для унеможливлювання ідентифікування особи, що вчинила кримінальне правопорушення, реалізуючи злочинний умисел, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно, узгоджено, з корисливих мотивів, упевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, суб`єктивно усвідомлюючи протиправність своїх злочинних дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, шляхом підбору вказаних пристроїв до замка вхідної двері проникли до кв. АДРЕСА_7 , звідки таємно викрали майно ОСОБА_4 , а саме: гроші в сумі 6950 грн., фотоапарат «Canon» SX160IS вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 269 від 19.09.2017 - 1850 грн., чохол до нього «base Logic» вартістю 380 грн., комплект постільної білизну «Viluta» вартістю 535 грн., комплект постільної білизни вартістю 290 грн., тонометр «Gamma Semi» вартістю 547 грн. 90 коп., годинник наручний «Patekphilippe» вартістю 290 грн., а всього на загальну суму 10842 грн. 90 коп. Після цього ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, обернувши викрадене майно на свою користь, чим спричинили потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на вищевказану суму. Вироком Московського районного суду м. Харкова від 03.07.2019 ОСОБА_2 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання законної сили вироком. Так, беручи до уваги той факт, що обвинуваченим ОСОБА_2 вчинено тяжкий злочин, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від трьох до шести років, у сторони обвинувачення є підстави вважати що у ОСОБА_2 можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби:

- переховуватись від суду, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 повторно вчинив тяжке кримінальне правопорушення, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, не має стійких соціальних зв`язків, постійної роботи, не одружений, є громадянином Грузії;

- незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки судовий розгляд кримінального провадження не закінчено та ще не з усіма учасниками провадження проведене судове слідство;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі для уникнення кримінальної відповідальності за вчинення умисного тяжкого злочину;

- вчинити інше кримінальне провадження, ОСОБА_2 раніше повідомлений про підозру у вчиненні аналогічного злочину і, не зважаючи на це, продовжив вчиняти злочини, крім того, не має стійких соціальних зв`язків, постійної роботи.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу та просив суд задовольнити його.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - Сидоренко Д.В., проти заявлено прокурором клопотання заперечував, оскільки на його думку означене клопотання не відповідає вимогам п. 1, 2 ч. 3 ст. 199, ст. п. 6 ч. 1 ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. Крім того просив врахувати, що обвинувачений хворіє на туберкульоз та потребує лікування, однак в умовах слідчого ізолятора такої можливості позбавлений. Також просив врахувати, що обвинувачений має дитину. Просив змінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника.

Інші учасники процесу, а саме обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх захисники Калюжної Л.А., Куц Ю.В. також підтримали позицію захисника Сидоренко Д.В.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статтях 177, 178, 183 Кримінального процесуального кодексу України.

Як встановлено у ч. 1, 3 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177, ст. 197 Кримінального процесуального кодексу України підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Заслухавши позицію учасників кримінального провадження, дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, для застосування відносно обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. На даний час відсутні підстави вважати, що заявлені ризики зменшилися, оскільки продовжують існувати обставини, якими вони обумовлені.

Так, судом враховано, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кількох корисливих кримінальних правопорушень проти власності, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких злочинів, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до шести років.

Також суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості. Суд, також приймає стадію даного судового провадження, в межах якого свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом в повному об`ємі не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового розгляду, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 .

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Саме продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_2 , на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та обмеження його прав, не суперечать ст. 5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

З урахуванням фактичних обставин справи, а таємне викрадення чужого майна, вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднання з проникненням у житло, зазначене свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства та життя і здоров`я населення, що відповідно до ст. 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.

Доводи сторони захисту про порушення прокурором при зверненні до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 вимог п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 199, п. 6 ч. 1 ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України не є підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, як і не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не спростовують наявність ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, враховуючи, в тому числі, і строки перебування під вартою.

Однак, на теперішній час існування ризиків, що стали підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу продовжують мати місце та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та оцінюючи сукупність обставин, що мають вагоме значення для вирішення цього питання, суд доходить висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу є неможливим і продовжує обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд не ігнорує ті аргументи, які наводяться обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником на його користь, проте в цьому конкретному випадку суд вважає, що ці аргументи не переважують вимог громадського інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень у справі.

Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ризики, які були враховані при прийнятті рішення про застосування запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, а тому менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 .

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Стосовно доводів сторони захисту про наявність у обвинуваченого захворювання на туберкульоз суд зазначає, що відсутні докази того, що в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор (27)» неможливе надання обвинуваченому необхідної медичної допомоги. Також суд роз`яснює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою сам по собі не обмежує обвинуваченого у праві на отримання медичної допомоги у лікаря, якому він довіряє. Надання такої медичної допомоги може були забезпечено у порядку, передбаченому законодавством, зокрема відповідно до спільного наказу Міністерство юстиції та Міністерство охорони здоров`я від 10.02.2012 № 239/5/104 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту».

Жодних даних, які свідчать про зміну та виникнення нових обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою та можуть стати підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід стороною захисту не наведено та судом не встановлено.

Зважаючи, що 29 січня 2021 року спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до зазначеної дати завершити судовий розгляд, за відсутності підстав для скасування або зміни запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію існуючого запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою до 26 березня 2021 року включно.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор (27)» на 60 днів - до 26.03.2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали буде проголошено 27.01.2021 року о 15:00 год.

Суддя Н.В. Новіченко