Вирок № 94463798, 28.01.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

справа № 617/2224/20

провадження № 1-кп/617/87/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судових засідань - Павлюкової С.М.,

прокурора Шестакової К.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вовчанську Харківської області кримінальне провадження № 617/87/21 (в ЄРДР №12020220260000509 від 26.08.2020 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Шевченкове Перше Вовчанського району Харківської області, громадянки України, яка не працює, не заміжня, має професійно - технічну освіту, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимої: 25.12.2009 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, 75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 10.12.2010 року змінено покарання на позбавлення волі строком 4 роки, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.05.2014 року звільнена від відбуття покарання; 13.10.2016 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70, 75 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки; 18.07.2017 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.185, ст.70,71 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2020 року умовно-достроково звільнена, невідбутий строк 1 рік 2 місяця 5 днів, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, КК України,

в с т а н о в и в:

26.08.2020 близько 11:00 год., ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з вищевказаного домоволодіння, перелізла через паркан, яким огороджена територія вищевказаного домоволодіння та опинилася на території подвір`я. Далі, ОСОБА_1 підійшла до вікна будинку, що розташоване з правого боку від входу у приміщення будинку, рукою зняла пінопласт, яким було прикрите вікно та за допомогою цегли, яку знайшла на землі поряд з будинком, розбила скло, витягла його та через отвір проникла до приміщення будинку. Після чого, знаходячись у приміщенні будинку, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, переконавшись в тому, що її злочинні дії залишаються непоміченими сторонніми особами, маючи корисливий мотив наживи, діючи повторно, таємно здійснила крадіжку варильної поверхні чавунної плити, вартістю 450 грн. та 9 штук кілець для конфорок різного діаметру, а саме: кільце для конфорки чавунної плити діаметром 20 см., вартістю 20 грн., кільце для конфорки чавунної плити діаметром 20 см., вартістю 20 грн., кільце для конфорки чавунної плити діаметром 25,5 см., вартістю 25 грн., кільце для конфорки чавунної плити, діаметром 20 см., вартістю 20 грн.,кільце для конфорки чавунної плити, діаметром 25 см., вартістю 20 грн., кільце для конфорки чавунної плити діаметром 19,5 см., вартістю 20 грн., кільце для конфорки чавунної плити діаметром 20 см, вартістю 20 грн., кільце для конфорки плити, діаметром 15 см., вартістю 15 грн., кільце для конфорки чавунної плити, діаметром 14,5 см., вартістю 15 грн., які належать ОСОБА_2 , після чого через отвір у вікні винесла викрадені речі на вулицю та склала у полімерний мішок, який вона знайшла того ж дня в яру поблизу с. Широке, Вовчанського району, Харківської області. Після чого, ОСОБА_1 зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, а саме: продала ОСОБА_3 , яка мешкає у с. Вишневе, Вовчанського району, Харківської області.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_1 завдала потерпілому ОСОБА_2 матеріальні збитки згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 76 на загальну суму 625,00 гривень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , передбачена ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Крім того, 08.12.2020, близько 14:00 год., ОСОБА_1 перебувала за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 . Далі, ОСОБА_1 на велосипеді ТМ «Україна», направилася в бік зазначеного села, де близько 15:00 год. 08.12.2020 дісталася до території домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та впевнившись в тому, що біля будинку нікого немає та за її злочинними діями ніхто не спостерігає, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, через незачинену хвіртку воріт проникла на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння, де біля цегляної стіни будинку з лівого боку залишила велосипед «Україна». Після чого, ОСОБА_1 підійшла до вікна, що розташоване з правого боку від вхідних дверей та за допомогою цегли, яку знайшла на землі біля будинку, розбила скло двох віконних рам та через отвір потрапила у приміщення галереї. Після чого ОСОБА_1 цеглою розбила скло віконної рами та через отвір проникла до кімнати будинку. Далі, перебуваючи у кімнаті будинку, ОСОБА_1 зняла з себе своє пальто та поклала його на спинку стільця, після чого сіла за стіл та почала вживати горілку, яку вона принесла з собою. Далі, близько 15:00 год. того ж дня, ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, таємно викрала з кімнати будинку майно, яке належить потерпілому ОСОБА_4 , а саме: чавунний казанок об`ємом 20 л, вартістю 600 грн., чавунний казанок об`ємом 18 л., вартістю 550 грн., чавунний казанок об`ємом 6 л., вартістю 300 грн., чавунний казанок об`ємом 10 л., вартістю 450 грн., чавунний казанок об`ємом 2 л., вартістю 170 грн., алюмінієву тарілку об`ємом З л., вартістю 50 грн., черпак об`ємом 2 л., вартістю 50 грн та через отвір у вікні, викинула їх на територію подвір`я. Після чого, ОСОБА_1 повернулася до приміщення будинку та продовжила вживати горілку. Далі, близько 15:30 год. цього ж дня, знаходячись у приміщенні будинку, ОСОБА_1 помітила, що за будинком хтось спостерігає, перечекала поки невідомий піде, після чого вилізла через отвір у вікні та зникла з місця вчинення кримінального правопорушення, залишивши своє пальто у будинку, велосипед ТМ «Україна» та викрадене майно на території подвір`я домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим не виконала усіх дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, проте злочин не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, у зв`язку з тим, що вона була викрита ОСОБА_5 .

Своїми умисними протиправними діями, ОСОБА_1 могла завдати потерпілому ОСОБА_4 матеріальні збитки згідно з висновком судової товарознавчої експертизи № 75 на загальну суму 2170,00 гривень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , передбачена ч.3 ст.15, ч.3 ст. 185 КК України, тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою провину в інкримінованих їй злочинах визнала повністю та пояснила, що вчинила їх при вищезазначених обставинах, не оспорювала фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладених в обвинувальному акті. Свої дії ОСОБА_1 піддала критичній оцінці та висловила жаль щодо скоєного, активно сприяла розкриттю злочину.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Обвинувачена ОСОБА_1 вважала недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нею не оспорюються. Цю позицію також висловив і прокурор.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду справи повідомлені належним чином, надали суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності, цивільні позови не подавали, будь-яких претензій до ОСОБА_1 не мають.

Показання ОСОБА_1 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачена ОСОБА_1 визнала свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Отже, вина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.3 ст. 185, ч.3 ст,15, ч.3 ст.185 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, обвинуваченою не оспорюються.

Верховний Суд України у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину обвинуваченою ОСОБА_1 визнається судом обставинами, які пом`якшують її покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_1 є рецидив злочину та повторність.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона неодноразово судима за корисливі злочини, останній раз засуджена 18.07.2017 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.185, ст.70,71 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2020 року умовно-достроково звільнена, невідбутий строк 1 рік 2 місяця 5 днів, має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість, вчинила нові злочини, передбачені ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, що вказує на її підвищену суспільну небезпеку, небажання стати на шлях виправлення, дотримуватись встановлених у суспільстві норм та правил, згідно відомостей КНП «Вовчанська центральна районна лікарня» Вовчанської районної ради Харківської області на обліку у лікаря-психіатра обвинувачена не перебуває, знаходиться на обліку у лікаря нарколога, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не працює, зарекомендувала себе за місцем проживання з посереднього боку, протягом останнього року притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1, ч.1 ст.178 КУпАП.

Вимогами ч. 2 ст. 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.

За таких обставин, призначаючи покарання ОСОБА_1 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є тяжкими умисними корисливими злочинами, наявність декількох пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставин, дані про особу винної, її відношення до скоєного злочину та щире розкаяння у вчиненому, позицію потерпілих, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкцій частин цієї статті, яке є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_1 була засуджена Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.185, ст.70,71 КК України до 4 років позбавлення волі, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.04.2020 року умовно-достроково звільнена, невідбутий строк 1 рік 2 місяця 5 днів, а злочини, що є предметом даного судового розгляду вчинила у зазначений період (у період умовного строку), виходячи з положень ч. 3 ст. 78 КК України, остаточне покарання ОСОБА_1 призначається відповідно до вимог ст. 71 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів у вказаному кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченій ОСОБА_1 в ході досудового розслідування у вигляді домашнього арешту, суд залишає без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.185, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та призначити їй покарання:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71, ч.4 ст.81 КК України до призначеного ОСОБА_1 за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 18.07.2017 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня фактичного затримання після набрання вироком законної сили та приведення його до виконання.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме:

- варильна поверхня чавунної плити; 9 штук кілець для конфорок різного діаметру, які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 , після набрання вироком законної сили - вважати повернутими потерпіломуОСОБА_2 , як законному власнику;

-чавунні казанки об`ємами: 20 л, 18 л, 6 л, 10, 2 л; алюмінієва тарілка об`ємом 3 л, черпак об`ємом 2 л., які передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили - вважати повернутими потерпіломуОСОБА_4 ;

-пальто жіноче сірого кольору, яке передано до кімнати зберігання речових доказів Вовчанського ВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику – ОСОБА_1 ;

-велосипед ТМ «Україна», темно-коричневого кольору, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , після набрання вироком законної сили - вважати повернутим законному власнику ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя Петрова Н.М.