Рішення № 94463720, 28.01.2021, Близнюківський районний суд Харківської області

612/635/20, 2/612/25/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 січня 2021 року смт Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Масло С.П., за участю секретаря судового засідання Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» звернулось до суду з позовом в обґрунтування якого зазначило, що між позивачем та відповідачем 28.07.2017 укладено договір позики № 1260717 в електронній формі, відповідно якого, позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити комісію за користування кредитом. Договором встановлено, що позика надається строком на 15 днів. Позивачем умови договору виконано шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача коштів в розмірі 3000,00 грн. Підставами для доведення своїх позовних вимог позивач вказав норми Закону України «Про електронну комерцію», укладений з позивачем договір позики та «Правила надання грошових коштів у вигляді позики товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет», затверджені загальними зборами учасників вказаного товариства №07/08 від 07.08.2017 (далі Правила). На підставі вищевикладеного позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 138732,13 грн., сплачений при подачі позову судовий збір.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заву, в якій зазначив про розгляд справи без його участі, позов підтримав. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання, повторно, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а саме: відповідно до вимог п.2 ч.7, п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Причин неявки відповідач суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню в кредит грошових коштів на умовах строковості, зворотності та платності.

28.07.2017 року між ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1260717 в електронній формі.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2.1. вказаного договору, позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути позику, сплатити проценти та всі інші платежі за користування кредитом.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що позика надається строком на 15 днів до 21.08.2017 включно.

Проценти за користування позикою нараховуються відповідно до п. 2.2.4. Договору, а а детальний розпис сукупної вартості позики зазначено в Графіку розрахунків, який є частиною Договору.

Відповідно до графіку розрахунків до договору позики, сума позики склала 3000 грн., термін платежу - 15 днів, сума до сплати процентів 803,56 грн., сукупна вартість позики 3803,56 грн.

Згідно листа позивача від 16.09.2020 на картку ОСОБА_1 07.08.2017 було перераховано 3000 грн.

Згідно довідки ТОВ «Веллфін», станом на 01.10.2020 року загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за договором позики складає 138732,13 грн., з яких:

-3000 грн. заборгованість за тілом кредиту,

-122353,90 грн. заборгованість по комісії,

- 10242,90 грн. заборгованість по рахунку інфляції;

- 3135,33 грн. заборгованість 3 % річних.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Згідно пункту 8.1. договору позики, невід`ємною частиною Договору є Правила про порядок надання коштів у позику ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет».

Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті позикодавця.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо стягнення заборгованості за тілом позики.

В позові ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» просить стягнути заборгованість по тілу позики в розмірі 3000,00 грн.

Згідно листа позивача від 16.09.2020 на картку ОСОБА_1 07.08.2017 було перераховано 3000 грн.

З урахуванням того, що у справі відсутні заперечення відповідача щодо факту отримання позики у позивача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість по тілу позики станом на 01.10.2020 в розмірі 3000,00 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по комісії.

Відповідно до п.п. 4.2.2.1., 4.2.2.2. позичальник зобов`язаний сплати комісію 50 % від суми позики - щомісячно з дати укладання цього Договору та сплачується позичальником при погашенні позики ; 100 % від суми позики - щомісячно з дати невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`ящань та сплачується до моменту погашення власної заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 122353 грн. 90 коп., а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення за ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012 року у справі № 6-49цс12, від 24.10. 2011 року у справі № 6-38цс11, від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17.10.2011 року у справі № 6-42цс11) та нараховуються незалежно від вини боржника (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 року у справі № 6-38цс11).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2.1. вказаного договору, позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути позику, сплатити проценти та всі інші платежі за користування кредитом.

Пунктом 2.2.4 договору встановлено, що позика надається строком на 15 днів до 21.08.2017 включно.

Відповідно до графіку розрахунків до договору позики, сума позики склала 3000 грн., термін платежу - 15 днів, сума до сплати процентів 803,56 грн., сукупна вартість позики 3803,56 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушені строки погашення позики, які встановлені договором, тобто, боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, позивач має право на отримання від відповідача трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат.

Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 3135,33 грн.

Суд зазначає, що сума заборгованості, яка враховується для розрахунку 3 % річних повинна становити 3000,00 грн.

Розмір трьох відсотків річних розраховується за формулою:

Відсотки = Сума боргу х Процентна ставка / 100% / 365 днів х Д ,

де Сума боргу - Сума заборгованості (3000 грн.), ПС - процентна ставка 3% річних, Д - Кількість днів прострочення (1135 дні з 22.08.2017 по 30.09.2020 - дата зазначена позивачем).

Розрахунок 3% річних: 3000 х 3 % : 100 : 365 х 1135 = 279 гривень 86 коп.

Тобто, з відповідача на користь позивача за прострочення погашення позики підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 279 грн. 86 коп., у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно позовних вимог позивач просить стягнути інфляційні збитки у розмірі 10242,90 грн.

Суд зазначає, що сума заборгованості, яка враховується для розрахунку інфляційних втрат повинна становити 3000,00 грн.

Помісячний індекс інфляції починаючи з 01.09.2017 по 30.09.2020 включно складає 102,0;

101,2; 100,9; 101,0; 101, 5 ; 100,9 ; 101,1 ; 100,8 ; 100,0 ; 100,0 ; 99,3 ;100,0 ; 101,9 ; 101,7 ; 101,4 ; 100,8; 101,0 ; 100,5 ; 100,9 ; 101,0 ; 100,7 ; 99,5 ; 99,4 ; 99,7 ; 100,7 ; 100,7 ; 100,1; 99.8; 100,2; 99,7; 100,8; 100,8; 100,3; 100,2; 99,4; 99,8; 100,5

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, тобто мала місце дефляція.

Розмір інфляційних збитків розраховується за формулою:

Інфляційні збитки = Сума боргу х сукупній індекс інфляції / 100% - сума боргу,

де Сума боргу - Сума заборгованості (3000,00 грн.), сукупний індекс інфляції: сукупний індекс інфляції за період з 01.09.2017 по 30.09.2020 включно (122,3%), який отримується шляхом перемноження щомісячних індексів інфляції між собою за вказаний період, при цьому, кожне перемноження щомісячних індексів інфляції ділиться на 100 %.

Розрахунок інфляційних збитків: 3000 х 122,3 : 100 - 3000 = 669 гривень.

Тобто, з відповідача на користь позивача за прострочення погашення позики підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 669 грн. у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Посилання позивача на те, що незважаючи на визначений сторонами строк дії договору 15 днів, цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, - не приймаються до уваги з огляду на таке.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У цій справі сторони погодили строк дії договору позики 15 днів. А також погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з чим до стягнення станом на 01.10.2020 року підлягає загальна сума заборгованості у розмірі 3948,86 грн., з яких:

-3000 грн. заборгованість за тілом позики,

- 669,00 грн. інфляціїні втрати за ст. 625 ЦК України;

- 279,86 грн. 3 % річних за ст. 625 ЦК України.

Щодо стягнення судового збору.

Як вбачається з позову його ціна складає 138732,13 грн.

Враховуючи положення Закону України «Про судовий збір», розмір судового збору за подання цього позову до суду складав 2102 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно (2,85 %) задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» заборгованість за договором позики № 1260717 від 28.07.2017 у розмірі 3948 (три тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансово-кредитний супермаркет» витрати зі сплати судового збору у розмірі 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. 91 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 28.01.2021 року.

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансово-кредитний супермаркет» (код ЄДРПОУ 38604217, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 16)

відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.П. Масло