Вирок № 94461675, 28.01.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/178/17

Провадження № 1-кп/352/10/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої – судді Хоминець М.М.

з участю прокурорів Боднар Г.Ю., Неміша В.І., Шишка Є.А.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

захисників Розганюк Т.Є., Шкварка П.І., Дубіцької І.В.

секретарів Кукули О.С., Гундич Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016090250000522 від 03.12.2016 р., № 12017090250000204 від 19.05.2017 р., № 12017090250000232 від 01.06.2017 р., про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , без освіти, неодруженого, непрацюючого, громадянина України, раніше судимого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області:

- 31.10.2008 р. за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки;

- 24.12.2009 р. за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, до трьох років трьох місяців позбавлення волі;

- 23.09.2010 р. за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70, ч.1 ст.71 КК України, до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі;

- 05.12.2011 р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст. 69, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України, з урахуванням ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.03.2012 р., до трьох років чотирьох місяців позбавлення волі; звільненого 21.06.2013 р. після відбуття покарання;

- 12.12.2016 р. за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185 КК України до трьох місяців арешту, з урахуванням ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 10.02.2017 р. зараховано у строк відбуття покарання тримання під вартою з 12.12.2016 р. з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 два дні арешту; звільненого 20.02.2017 р. після відбуття покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, громадянина України, раніше судимого 17.12.2013 р. Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.186 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до двох років шести місяців позбавлення волі; ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.06.2014 р. невідбуту частину покарання скорочено наполовину на підставі ст.6 Закону України «Про амністію» від 08.04.2014 р., до відбуття один рік десять місяців позбавлення волі; звільненого 19.12.2014 р. після відбуття покарання;

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю другої групи, громадянина України, раніше судимого Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області:

- 05.12.2011 р. за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік;

- 19.03.2012 р. за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, до трьох років одного місяця позбавлення волі; звільненого 21.03.2014 р. умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 4 дні;

- 17.09.2014 р. Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, до одного року шести місяців позбавлення волі; звільненого після відбуття покарання,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, -

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_1 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно вчинив таємні викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб та вчинив розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_2 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб та вчинив розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_3 повторно вчинив таємні викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

Злочини скоєно за наступних обставин.

02 грудня 2016 року близько 22 год. обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у будинку ОСОБА_4 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігав, з житлової кімнати із середини тумби, на якій знаходився телевізор, таємно викрав DVD – програвач DIGITAL вартістю 700 грн., пульт дистанційного керування Т2 Strong STR–8501 вартістю 80 грн., пульт дистанційного керування ELECTRON 54TK до телевізора вартістю 100 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 880 грн.

У ніч на 05 травня 2017 року обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, маючи на меті незаконне збагачення, за попередньою змовою між собою, зайшли на необгороджену присадибну земельну ділянку ОСОБА_5 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Перебуваючи на вказаній ділянці, переконавшись у відсутності власника та сторонніх осіб, обвинувачені викорчували одинадцять саджанців однорічних плодових дерев, а саме: десять яблунь та одну грушу, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 559,50 грн.

19 травня 2017 року близько 01 год. обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих спонукань, з єдиним умислом на таємне викрадення чужого майна, маючи на меті незаконне збагачення, за попередньою змовою між собою, переконавшись у відсутності власника та сторонніх осіб, через незачинені ворота зайшли на територію господарства ОСОБА_6 , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Перебуваючи на території даного господарства, обвинувачені підійшли до дерев`яних кліток, у яких відчинили металеві засуви, звідки таємно викрали вісімнадцять кролів, а саме: два самці звичайної породи віком один та два роки вартістю 167 грн. кожен; дві самки звичайної породи віком один та два роки вартістю 167 грн. кожна; чотирнадцять кроликів звичайної породи віком два місяці вартістю 117 грн. кожен. Викрадені кролі обвинувачені помістили у господарську сумку і мішок та покинули місце злочину. Своїми злочинними діями обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинили потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 2306 грн.

31 травня 2017 року обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на території м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області, де вживали спиртні напої. Близько 18 год., проходячи по вул. Галицька, обвинувачені вирішили зайти до будинку АДРЕСА_3 , щоб випити води. Зайшовши до будинку, вхідні двері якого були відчинені, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 побачили власницю будинку – жінку похилого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у якої попросили води, щоб вгамувати спрагу. У цей час у обвинувачених, які побачили, що у будинку, крім власниці, нікого немає, виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_7 із висловлюванням погроз про застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я потерпілої. Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , діючи умисно, за попередньою змовою між собою, з корисливих спонукань, з єдиним умислом на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_7 із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, зокрема, погрожуючи останній вбивством та спричиненням тілесних ушкоджень, скориставшись тим, що потерпіла є людиною похилого віку та не може чинити їм активного опору, почали шукати у будинку цінні речі. Обвинувачені заволоділи водяним електродвигуном іноземного виробництва, що був у використанні, мобільним телефоном марки «Samsung GT-E1080», що був у використанні, вартістю 113 грн. із сім-картою оператора «МТС» вартістю 25 грн., на якій було на рахунку 20 грн., наручним годинником «Заря», що був у використанні, який цінності для потерпілої не становить. Крім того, ОСОБА_2 із застосуванням фізичної сили, використавши мильну піну для полегшення зняття з пальця руки потерпілої персня, заволодів ювелірним виробом останньої – золотим перснем вагою 1,5 грама вартістю 920,10 грн. Під час нападу потерпіла ОСОБА_7 не вчиняла жодного опору, побоюючись за своє здоров`я та життя через погрози обвинувачених застосувати фізичну силу та умисно позбавити її життя, які потерпіла, враховуючи обстановку та поведінку обвинувачених, сприймала як реальні. Своїми злочинними діями обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1078,10 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні крадіжки у потерпілого ОСОБА_4 , пояснивши, що вечором 02 грудня 2016 р. прийшов до потерпілого, який позичив у його співмешканки 220 грн., нагадати останньому про борг; скориставшись відсутністю потерпілого, він таємно викрав з тумби під телевізором, що знаходилась у кімнаті, DVD – програвач DIGITAL вартістю 700 грн., пульт дистанційного керування Т2 Strong STR – 8501 вартістю 80 грн. та пульт дистанційного керування ELECTRON 54TK до телевізора вартістю 100 грн. Викрадене потерпілому повернув. У скоєному розкаявся.

Визнав свою вину по епізодах крадіжки саджанців та крадіжки кролів, пояснивши, що ОСОБА_8 запропонував йому викрасти саджанці, бо ґазда не доплатив йому за роботу; він та ОСОБА_8 викопали 10 щеп плодових дерев, з яких дві обірвалися, а рештою поділилися порівну по 4 щепи, які він посадив вдома; він та ОСОБА_8 викрали також 18 кролів, крадіжку запропонував ОСОБА_8 , який мав мішок і сумку; він залишив у себе два дорослих кролі, одного дорослого кроля і 15 малих кроликів забрав ОСОБА_8 ; вже після вчинення крадіжки кролів він вночі подзвонив до ОСОБА_2 , попросив його прийти на святкування дня народження своєї співмешканки ОСОБА_9 . У подальшому обвинувачений ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні цих двох крадіжок.

Не визнав своєї вини у вчиненні розбійного нападу по епізоду з потерпілою ОСОБА_7 , пояснивши, що по даному епізоду працівники Тисменицького відділу поліції заставили його взяти на себе вину, його били, чинили на нього тиск.

Обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив свою вину у крадіжці кролів та розбійному нападі на потерпілу ОСОБА_7 , пояснивши, що не має жодного відношення до крадіжки; ОСОБА_10 тоді вночі подзвонив йому, і він приїхав на святкування дня народження ОСОБА_11 ; остання повідомила, що ОСОБА_8 подарував їй два кролі, а решту десь поніс; по епізоду розбійного нападу працівники Тисменицького відділу поліції його били, заставили його взяти вину на себе; він весь був у синяках, у нього були поламані ребра, тому в установі його не хотіли прийняти; працівники поліції підкинули йому перстень ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні двох крадіжок і пояснив, що навесні 2017 р. він запропонував ОСОБА_12 викрасти щепи у ОСОБА_5 ; він разом із ОСОБА_13 викрали саджанці, викопавши їх із земельної ділянки потерпілого; викраденими саджанцями поділились порівну; свої саджанці він повернув ОСОБА_14 . Підтвердив, що він запропонував ОСОБА_12 крадіжку кролів, яку вчинили він, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , викравши кролі з господарства по вул. Горішня в с. Вільшаниця; на даний час він не пам`ятає, скільки саме викрали кролів; всі викрадені кролі залишились у ОСОБА_1 , йому невідома їх подальша доля. Він купив і повернув потерпілій ОСОБА_16 двох дорослих кролів та 10 кроликів. Мову про крадіжку кролів він вів із ОСОБА_13 у останнього вдома без присутності ОСОБА_2 , який перебував у будинку ОСОБА_1 . Він та ОСОБА_10 запропонували ОСОБА_17 йти з ними, по дорозі пояснили, що йдуть красти кролі. ОСОБА_15 погодився і пішов з ними красти. У скоєному щиро розкаявся.

У відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України дослідження фактичних обставин по епізоду крадіжки у потерпілого ОСОБА_4 суд обмежив допитом обвинуваченого ОСОБА_1 , визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не оспорювались, зокрема, доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні даної крадіжки.

Вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки саджанців у потерпілого ОСОБА_5 , незважаючи на подальше заперечення ОСОБА_13 своєї вини, крім повного визнання вини ОСОБА_3 , доводиться сукупністю наступних доказів:

– показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 про те, що навесні 2017 р. сусіди повідомили його, що на його присадибній земельній ділянці, що знаходиться по АДРЕСА_4 , повикопували щепи фруктових дерев; коли він прийшов на земельну ділянку, то побачив, що 10-11 саджанців фруктових дерев викопані; через деякий час йому подзвонив сільський голова і повідомив, що його саджанці знайшли у ОСОБА_1 ; коли він із слідчим пішов до ОСОБА_1 , виявив свої 4-5 щеп посаджених; ОСОБА_8 віддав йому три саджанці; матеріальних претензій до обвинувачених не має;

– даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.05.2017 р., згідно якого ОСОБА_5 повідомив, що 05.05.2017 р. в 09 год. на своїй земельній ділянці по АДРЕСА_4 виявив крадіжку одинадцяти щеп плодових дерев (десяти яблунь і однієї груші) (т.2, а.209);

– даними протоколу огляду місця події від 29.05.2017 р., відповідно до якого оглянуто присадибну земельну ділянку ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_4 , на якій виявлено 11 місць, з яких викопані саджанці (т.2, а.210-211);

– даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 19.06.2017 р., згідно якого останній відтворив обставини вчинення разом із ОСОБА_13 крадіжки 11 саджанців плодових дерев із земельної ділянки ОСОБА_5 ; під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_3 добровільно видав три викрадених саджанці яблуні (т.2, а.213-217);

– даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.06.2017 р., відповідно до якої три саджанці плодових дерев (яблуня), які добровільно видав ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту 19.06.2017 р. визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12017090250000204; вказані речові докази передано на зберігання потерпілому ОСОБА_14 (т.2, а. 218, 222);

– даними висновку судової товарознавчої експертизи від 10.07.2020 р. № 1608/1619-1628/20-28, згідно якого ринкова вартість саджанця плодового дерева (однорічного) яблуні, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на травень 2017 р. могла складати 49,50 грн. без ПДВ; ринкова вартість саджанця плодового дерева (однорічного) груші, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на травень 2017 р. могла складати 64,50 грн. без ПДВ (т.5, а.177-183).

Вина обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні крадіжки кролів у потерпілої ОСОБА_6 , незважаючи на заперечення ОСОБА_13 і ОСОБА_2 своєї вини, крім повного визнання вини ОСОБА_3 , доводиться сукупністю таких доказів:

– показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 про те, що 19 травня 2017 р. зранку вона виявила крадіжку 18 кролів (чотирьох дорослих та 14 штук молодняка), яка була вчинена у ніч на 19 травня 2017 р.; двох викрадених у неї кролів знайшли у господарстві ОСОБА_1 , цих кролів їй повернули, 11 чи 13 кролів їй повернув ОСОБА_8 , компенсувавши завдані крадіжкою збитки; матеріальних претензій до обвинувачених не має;

– даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2017 р., згідно якого ОСОБА_6 повідомила, що у період часу з 21 год. 30 хв. 18.05.2017 р. до 06 год. 19.05.2017 р. вчинено крадіжку 18 кролів з кліток, що знаходились на території її господарства по АДРЕСА_1 (т.2, а.192);

– даними протоколу огляду місця події від 19.06.2017 р., відповідно до якого оглянуто господарство потерпілої ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_6 добровільно видала для долучення до кримінального провадження як речові докази одного кроля – самку звичайної породи віком один рік та десять кроликів звичайної породи віком два місяці, які їй 18.06.2017 р. повернув ОСОБА_3 (т.2, а.205-207);

– даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 19.06.2017 р., згідно якого останній відтворив обставини вчинення разом із ОСОБА_13 та ОСОБА_2 вночі 19 травня 2017 р. крадіжки 18 кролів з господарства потерпілої ОСОБА_6 по АДРЕСА_5 (т.2, а.213-217);

– даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.06.2017 р., відповідно до якої одного кроля – самку звичайної породи віком один рік та десять кроликів звичайної породи віком два місяці, які ОСОБА_3 повернув потерпілій ОСОБА_6 та які остання добровільно видала під час огляду місця події 19.06.2017 р., визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12017090250000204; вказані речові докази передано на зберігання потерпілій ОСОБА_6 (т.2, а. 218, 219);

– даними висновку судової товарознавчої експертизи від 10.07.2020 р. № 1608/1619-1628/20-28, згідно якого ринкова вартість кролика-самця, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на травень 2017 р. складала 167 грн. без ПДВ; ринкова вартість кролика-самки, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на травень 2017 р. могла складати 167 грн. без ПДВ; ринкова вартість кролика віком два місяці, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на травень 2017 р. могла складати 117 грн. без ПДВ (т.5, а.177-183).

Вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_7 , незважаючи на заперечення ними своєї вини, доводиться сукупністю наступних доказів:

– показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_7 про те, що у кінці травня 2017 р. вдень до її будинку по АДРЕСА_3 зайшли двоє молодих чоловіків, це були ОСОБА_10 та ОСОБА_15 ; вона перед цим випила таблетки і прилягла; вони вимагали у неї гроші, почали шукати цінні речі; ОСОБА_15 наказав їй: «Лягай, або я тебе вб`ю!»; він, побачивши на її руці золоту обручку, хотів її зняти, але не зміг, тоді він взяв мило, що було на стільчику в кутку кімнати, намочив його, намилив їй палець на руці і зняв золоту обручку; вона хотіла тікати, але другий – ОСОБА_10 догнав її і вдарив у голову, він взяв з кухні її мобільний телефон і поклав собі в кишеню; вона не чинила опору, сиділа тихо і мовчала, бо боялась, так як обвинувачені погрожували їй вбивством; вони викрали її майно, зокрема, електронасос з криниці, мобільний телефон, золотий перстень, наручний годинник; викрадене їй повернуто, матеріальних претензій до обвинувачених не має; потерпіла підтвердила, що вона впізнала обвинувачених і впізнає їх у суді;

– показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_18 про те, що він та ОСОБА_19 були залучені в якості понятих до проведення слідчих дій у приміщенні Тисменицького відділу поліції; у кабінеті слідчого були присутні обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_15 ; слідчий попросив кожного з них (по черзі) вибрати все, що мають у кишенях, і покласти на стіл; один з них, це був ОСОБА_15 , поклав на стіл перстень жовтого кольору, схожий на золотий, при цьому розказував, як він зняв цей перстень з руки бабці, намиливши їй палець; ОСОБА_15 виклав ще свій срібний перстень, який йому повернули; він, свідок, та ОСОБА_19 були присутні також при впізнанні, коли старша бабуся впізнавала цих двох осіб; при впізнанні було три статисти; бабуся спочатку впізнавала одного серед чотирьох осіб, а потім впізнавала другого серед чотирьох осіб; бабуся чітко вказала на одного з обвинувачених, а потім під час другого впізнання чітко вказала на другого з обвинувачених; слідчий склав протоколи, які він, свідок, прочитав і підписав; обидва обвинувачені перебували у хорошому настрої, нічого не заперечували;

– показаннями у судовому засіданні свідка ОСОБА_20 про те, що він та ОСОБА_21 у червні 2017 р. були залучені в якості понятих; були у приміщенні Тисменицького відділу поліції; пам`ятає, що був присутній при вилученні у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 речей, у них вилучили речі старої жінки, зокрема, мобільний телефон, золоте обручальне кольцо; після цього він та ОСОБА_21 були присутні при впізнанні, коли ця стара жінка впізнавала обвинувачених; вона їх упізнала, стверджувала, що вони її обікрали, зняли з руки золоте обручальне кольцо, викрали мобільний телефон; обставин, як саме вона впізнавала обвинувачених, не пам`ятає; складені слідчим протоколи він, свідок, прочитав і підписав;

– даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 01.06.2017 р., згідно якого ОСОБА_7 повідомила, що 31.05.2017 р. двоє невідомих осіб увірвались до її будинку по АДРЕСА_3 та відкрито заволоділи її майном, зокрема, мобільним телефоном марки «Samsung», золотим обручальним кольцом, двигуном з колодязя та іншими речами (т.2, а.243);

– даними заяви ОСОБА_2 від 01.06.2017 р., згідно якої він добровільно видав працівникам поліції золоте кольцо і годинник золотистого кольору (т.2, а.244);

– даними протоколу огляду місця події від 01.06.2017 р., відповідно до якого оглянуто кабінет № 38 у приміщенні Тисменицького ВП по вул. К. Левицького, 4 в м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області, де ОСОБА_2 добровільно видав працівникам поліції викрадені ним речі, зокрема, кольцо діаметром 1,8 см товщиною 0,7 см мідного (золотистого) кольору, яке, як пояснив ОСОБА_2 , він зняв із пальця у літньої жінки, металевий годинник «ZARIA»; вказані речі вилучено у ході проведення огляду (т.2, а.245-246);

– даними заяви ОСОБА_22 від 01.06.2017 р., згідно якої він добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору та сім-карту оператора «МТС» (т.2, а.247);

– даними протоколу огляду місця події від 01.06.2017 р., відповідно до якого оглянуто кабінет № 38 на другому поверсі приміщення Тисменицького ВП по вул. К. Левицького, 4 в м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області, де ОСОБА_10 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки «Samsung» чорного кольору з боковими стінками сірого кольору IMEI НОМЕР_1 із сім-картою оператора «МТС» (№ НОМЕР_2 ), пояснивши, що цей телефон взяв у літньої жінки, до якої увійшов у будинок; вказаний мобільний телефон вилучено у ході проведення огляду (т.3, а.1-2);

– даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 01.06.2017 р., згідно якого потерпіла ОСОБА_7 серед пред`явлених їй для впізнання чотирьох осіб з упевненістю впізнала особу під № 1 зліва направо, тобто ОСОБА_2 , як особу, яка 31.05.2017 р. зайшла у її будинок, зняла у неї з руки і викрала золоту обручку, заволоділа іншими речами; потерпіла впізнала ОСОБА_2 за рисами обличчя, тілобудовою, ростом та розмовою, що вирізняється заїканням (т.3, а.45-47);

– даними протоколу пред`явлення особи для впізнання від 01.06.2017 р., згідно якого потерпіла ОСОБА_7 серед пред`явлених їй для впізнання чотирьох осіб з упевненістю впізнала особу під № 1 зліва направо, тобто ОСОБА_1 , як особу, яка 31.05.2017 р. зайшла у її будинок та заволоділа її майном; потерпіла впізнала ОСОБА_1 за тілобудовою, ростом, розмовою, поглядом та виразом обличчя (т.3, а.48-50);

– даними постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 02.06.2017 р., відповідно до якої бувший у вжитку мобільний телефон «Samsung GT-E1080», IMEI НОМЕР_1 із сім-картою оператора «МТС» (№ НОМЕР_2 ), який ОСОБА_10 добровільно видав під час огляду місця події 01.06.2017 р.; ювелірний виріб – золотий перстень вагою 1,5 грама, бувший у вжитку наручний годинний «Заря», які ОСОБА_2 добровільно видав під час огляду місця події 01.06.2017 р., визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 12017090250000232; вказані речові докази передано на зберігання потерпілій ОСОБА_7 (т.3, а. 66, 139);

– даними висновку судової товарознавчої експертизи від 10.07.2020 р. № 1608/1619-1628/20-28, згідно якого ринкова вартість мобільного телефона «Samsung GT-E1080», бувшого у вжитку, в хорошому стані, непошкодженого, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на 31.05.2017 р. складала 113 грн. без ПДВ; ринкова вартість золотого персня (кільця) вагою 1,5 гр. 585 проби, бувшого у вжитку, в хорошому стані, непошкодженого, як брухту, що є об`єктом експертизи, з урахуванням стану цін на час проведення експертизи та станом на 31.05.2017 р. складала 920,10 грн. без ПДВ (т.5, а.177-183).

Суд критично оцінює показання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що по епізоду розбійного нападу працівники Тисменицького відділу поліції чинили на них фізичний та психологічний тиск, заставивши їх взяти вину на себе. При цьому суд враховує, що слідчим відділом прокуратури Івано-Франківської області проводилось досудове розслідування кримінального провадження № 42017090000000108 від 20.07.2017 р. за фактом неправомірних дій працівників Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області щодо затриманих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області Майковського Р.Р. від 28.02.2018 р. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діях працівників Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області – слідчого СВ ОСОБА_23 та дільничого офіцера поліції ОСОБА_24 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (т.3, а.226-239).

Суд вважає необґрунтованим твердження сторони захисту, зокрема, адвоката Шкварка П.І. щодо відсутності повноважень у прокурорів – процесуальних керівників у даному кримінальному провадженні з огляду на те, що постанови керівника Тисменицької місцевої прокуратури Хими Р.Р. від 01.06.2017 р. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12017090250000232 та у кримінальному провадженні № 12017090250000233, яке у подальшому об`єднане з кримінальним провадженням № 12017090250000232 (т.2, а. 236, 239), не містять підпису керівника та підписів призначених прокурорів про ознайомлення з постановою. Захисник, виходячи з положень ч. 1, 2 ст.37, ч. 1, 3, 6 ст.110 КПК України, стверджував про те, що постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст.36 КПК України, у кримінальному провадженні, є обов`язковою, як і підписання постанови відповідною особою.

При цьому суд зазначає, що КПК України не вимагає, щоб кожне рішення, яке приймається у зв’язку з розслідуванням кримінальної справи, викладалося у формі постанови. Частина 3 ст.110 КПК передбачає, що постанова виноситься слідчим або прокурором лише у випадках, передбачених цим Кодексом, або коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналіз положень КПК свідчить про те, що визначення слідчого чи прокурора не є тим випадком, для якого Кодекс вимагає винесення постанови. Цей висновок можна зробити зі співставлення двох пунктів ч.2 ст.39 КПК: у пункті 1, який стосується визначення слідчого, слідчих або старшого слідчої групи керівником органу досудового розслідування, постанова не згадується, у той час як пункт 2 для відсторонення слідчого від розслідування прямо вимагає вмотивованої постанови. Частина 1 ст.37 КПК не визначає, у якому вигляді має прийматися рішення про визначення процесуального керівника у розслідуванні.

Відповідно до вимог ч.5 ст.110 КПК обов’язковими елементами постанови слідчого або прокурора є мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. У випадку визначення конкретного слідчого та/або прокурора для проведення розслідування рішення приймається, виходячи здебільшого з організаційних міркувань. Ці міркування не можуть бути обгрунтовані вимогами КПК, але в певних випадках їх розголошення може бути шкідливим як для розслідування, так і для функціонування відповідного органу.

Відомості про те, які прокурори здійснюють процесуальне керівництво та які слідчі ведуть досудове розслідування, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Такий правовий висновок міститься у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 р. у справі № 490/10025/17, який враховується судом відповідно до вимог ч.6 ст.368 КПК України, відповідно до якого, виходячи з правила casus omissus pro omisso habendus est (пропущена норма має бути визнана навмисно пропущеною), Суд не вбачає підстав додавати до тексту закону не висловлену в ньому вимогу і вважає, що відсутність у відповідних положеннях, які прямо стосуються регулювання цього питання, згадки про необхідність постанови означає необов’язковість такої постанови для визначення конкретного слідчого або прокурора, яким доручається виконання відповідних повноважень у певній справі.

Судом у рамках даного об`єднаного кримінального провадження досліджено долучені прокурором витяги з ЄРДР про внесення відомостей про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017090250000232, у кримінальному провадженні № 12017090250000204 та витяги з ЄРДР про основні відомості і про рух вказаних кримінальних проваджень, з яких вбачається належне призначення групи прокурорів (т.2, а.147-154). Вказане свідчить про те, що розслідування і процесуальне керівництво у рамках цих кримінальних проваджень проводилося повноважними особами за відповідними рішеннями керівників.

При цьому суд критично оцінює посилання адвоката Шкварка П.І. на висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 09.09.2020 р. у справі № 761/28347/15-к, згідно якого ЄРДР є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17.07.2012 р., які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, та згідно з ч.2 ст.84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів. У вказаній справі Верховний Суд погодився з ухвалою апеляційного суду про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, де в обвинувальному вироку суд на підтвердження доведеності вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення посилався на дані витягу з ЄРДР як на один із доказів.

Суд наголошує, що у рамках судового розгляду даного кримінального провадження досліджено долучені прокурором витяги з ЄРДР лише з метою підтвердження повноважень прокурорів і слідчих, а не як процесуальне джерело доказів.

З огляду на те, що сторона захисту не навела інших підстав неповноважності прокурорів, суд відхиляє доводи захисту про те, що розслідування у кримінальному провадженні, а також судовий розгляд справи по суті проведено без уповноважених на це процесуальних прокурорів, що усі процесуальні рішення органу досудового розслідування та осіб, які вважають себе процесуальними прокурорами у даному кримінальному провадженні, є незаконними, та доводи щодо недопустимості доказів, отриманих під час досудового розслідування.

Суд критично оцінює посилання сторони захисту, зокрема, адвоката Розганюк Т.Є. на вилучення речей у її підзахисного ОСОБА_1 у спосіб, не встановлений КПК, на те, що заява ОСОБА_1 про добровільну видачу мобільного телефону марки «Samsung» та протокол огляду місця події від 01.06.2017 р. є недопустимими доказами, оскільки місцем добровільної видачі речей був кабінет № 38 Тисменицького ВП, що не є місцем вчинення злочину.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 після їх затримання добровільно видали працівникам поліції викрадені у потерпілої ОСОБА_7 речі, які були вилучені у ході проведення огляду. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.06.2018 р. у справі № 539/2553/16-к, для розмежування проведеної слідчої дії, її оцінки, а також оцінки доказів, отриманих у результаті проведення слідчої (розшукової) дії, потрібно враховувати не назву документа, використану для оформлення процедури її проведення, а зміст та спосіб фактично вчинюваних уповноваженою особою дій. У даному випадку це отримання у результаті добровільної видачі мобільного телефону, золотого персня та наручного годинника як предметів вчиненого злочину, а не вилучення речей за межами волевиявлення особи.

Щодо посилання сторони захисту на невідповідність вимогам КПК такої слідчої дії як пред`явлення особи для впізнання, коли потерпіла ОСОБА_7 впізнавала осіб, які вчинили на неї напад, та недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання від 01.06.2017 р. щодо обох обвинувачених, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Сторона захисту вважає, що необхідно взяти до уваги показання ОСОБА_1 про те, що потерпіла його не впізнала, а впізнала ОСОБА_25 , та показання ОСОБА_2 про те, що під час впізнання потерпіла спочатку заявила, що серед пред`явлених їй осіб немає особи, яка заволоділа її майном, а коли слідчий ОСОБА_26 вказав потерпілій на нього, вона з другого разу вже вказала на нього як на учасника злочину. Крім того, для впізнання потерпілій пред`явлено осіб зі значною різницею у віці, зокрема, при впізнанні ОСОБА_2 , 1988 року народження, пред`явлено двох осіб, 1981 року народження, та особу, 1974 року народження.

Суд враховує, що обидва обвинувачені, які заперечили свою вину у вчиненні розбійного нападу, реалізуючи своє право на захист, надали суду показання на обґрунтування своєї позиції, намагаючись спростувати або поставити під сумнів належність та допустимість отриманих під час досудового розслідування доказів, і таким чином ухилитися від відповідальності за вчинене.

Різниця у віці осіб, які пред`являлись для впізнання, не може слугувати підставою для визнання протоколу впізнання недопустимим доказом, оскільки різниця у віці не має бути різка (ч.2 ст.228 КПК України), а вік є лише одним із критеріїв, не визначальним, які враховуються при пред`явленні особи для впізнання; враховується також зовнішність. Нерідко особи, маючи різницю у віці десять років і більше, не мають різких відмінностей у зовнішньому вигляді, який є наслідком відповідного способу життя, звичок, харчування.

З огляду на викладене, з урахуванням показань потерпілої ОСОБА_7 , яка підтвердила обставини вчиненого щодо неї злочину, у тому числі особи обвинувачених та вчинені за її участю слідчі дії, показань понятих ОСОБА_18 і ОСОБА_20 , що викладені вище, які підтвердили свою участь у проведенні вказаних слідчих дій, а також обставини їх проведення, – суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недопустимими доказами протоколів пред`явлення особи для впізнання від 01.06.2017 р. щодо обох обвинувачених.

Щодо відсутності у матеріалах досудового розслідування кримінального провадження висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи суд враховує наступне.

Відповідно до правового висновку, що міститься у постановах Верховного Суду від 01.11.2018 р. у справі № 326/672/17, від 12.09.2018 р. у справі № 569/12438/15-к, пункт 6 частини другої статті 242 КПК України у редакції Закону України від 13.05.2014 р., який був чинним на час вчинення злочинів у даному кримінальному провадженні, не містить категоричного припису щодо обов`язкового проведення експертизи для визначення розміру матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням, за можливості визначення вартості викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, і наявності в матеріалах кримінального провадження відповідних довідок щодо вартості майна, що не суперечить вимогам статей 85,86 КПК України щодо належності і допустимості доказів.

З огляду на те, що сторона захисту піддала сумніву наявні у матеріалах кримінального провадження довідки та висновок спеціаліста про вартість викраденого майна, посилаючись на недопустимість цих доказів, суд за клопотанням сторони обвинувачення у порядку ч.3 ст.333 КПК України доручив органу досудового розслідування провести судову товарознавчу експертизу майна, яке є предметом розгляду у даному об`єднаному кримінальному провадженні.

Наданий стороною обвинувачення на виконання ухвали суду висновок експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи від 10.07.2020 р. № 1608/1619-1628/20-28 суд визнає належним і допустимим доказом.

При цьому суд погоджується з позицією сторони захисту про наявність підстав для визнання недопустимими ряду доказів, наданих стороною обвинувачення.

По епізоду крадіжок саджанців та кролів до таких доказів слід віднести протокол огляду місця події від 19.05.2017 р. (т.2, а.193-196) та постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 19.05.2017 р. (т.2, а.198). Згідно вказаного протоколу оглянуто господарство по АДРЕСА_1 за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , під час огляду вилучено два кролі та чотири саджанці яблуні, які визнані речовими доказами. З огляду на відсутність добровільної згоди власника господарства, ухвали слідчого судді, вказаний огляд проведено з порушенням вимог ч.2 ст.237 КПК України, відповідно до якої огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи,вимог ст.233 КПК України, згідно якої ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

По епізоду розбійного нападу суд визнає недопустимими такі докази:

– протокол огляду місця події з долученою до нього фототаблицею від 01.06.2017 р. житлового будинку потерпілої ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 (т.3, а.23-35), оскільки вказані у протоколі огляду поняті ОСОБА_20 та ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснили, що вони не були присутні під час огляду в житловому будинку потерпілої, протокол огляду підписали у приміщенні Тисменицького ВП;

– протоколи пред`явлення речей для впізнання потерпілій ОСОБА_7 від 01.06.2017 р., а саме: наручних годинників (т.3, а.51-53), мобільних телефонів «Samsung» (т.3, а.54-56), золотих перснів (т.3, а.136-138), оскільки вказаний у протоколах понятий ОСОБА_28 у судовому засіданні заперечив свої підписи у цих протоколах, другий понятий ОСОБА_29 за викликом до суду не з`явився, згідно інформації Тисменицького ВП останній перебуває за межами України.

Незважаючи на визнання вказаних доказів недопустимими, суд вважає, що сукупність зібраних досудовим розслідуванням та безпосередньо досліджених судом доказів підтверджує вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів. Суд визнає необґрунтованими всі інші доводи, на які посилалась сторона захисту, заперечуючи вину обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, з підстав, викладених вище. Суд вважає, що заперечення останніми своєї вини у висунутому обвинуваченні спрямоване на ухилення від відповідальності.

Суд не піддає сумніву показання обвинуваченого ОСОБА_3 , який підтвердив вчинення крадіжки саджанців разом із ОСОБА_13 та вчинення крадіжки кролів разом із ОСОБА_13 і ОСОБА_2 , з огляду на те, що у ОСОБА_3 відсутні підстави оговорювати останніх, приписуючи їм крадіжки, яких вони не вчиняли. Вказана обставина ОСОБА_13 і ОСОБА_2 та їх захисниками не спростована.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р. при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених у вчиненому повністю доведена, а їх неправомірні дії вірно кваліфіковані:

обвинуваченого ОСОБА_1 – за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно вчинив таємні викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст.187 КК України, оскільки він вчинив розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб;

обвинуваченого ОСОБА_2 – за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, та за ч.2 ст.187 КК України, оскільки він вчинив розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб;

обвинуваченого ОСОБА_3 – за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він повторно вчинив таємні викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні обвинуваченим покарання суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання. Суд враховує також позицію потерпілих, а саме: ОСОБА_7 , яка просила покарати обвинувачених згідно вимог закону, при цьому не наполягала на суворому покаранні, та ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , які просили обвинувачених суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_10 раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, за місцем проживання характеризується негативно, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, є особою з інвалідністю другої групи. До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, усунення заподіяної потерпілим шкоди. Суд враховує відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.

Враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченим ОСОБА_12 і ОСОБА_17 , до яких суд відносить усунення заподіяної потерпілим шкоди, відсутність у потерпілих матеріальних претензій до обвинувачених, та наступні дані про особи обвинувачених, а саме: ОСОБА_10 хворіє Віл-інфекцією, клінічна стадія 1, злуковою хворобою, ОСОБА_2 хворіє туберкульозом, має на утриманні одну малолітню дитину, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченими тяжкого злочину і впливають на пом`якшення покарання, – суд вважає можливим застосувати до них ч.1 ст.69 КК України та призначити їм основне покарання у виді позбавлення волі, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції ч.2 ст.187 КК України, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.

Обом обвинуваченим слід призначити обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна згідно санкції ч.2 ст.187 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_3 суд призначає покарання у виді арешту у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, так як вказане покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Встановлено, що першу крадіжку у потерпілого ОСОБА_4 обвинувачений ОСОБА_10 вчинив до постановлення вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12.12.2016 р., згідно якого він засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, до трьох місяців арешту. Тому на підставі ч.4 ст.70 КК України ОСОБА_12 слід призначити за вчинення першої крадіжки у рамках даного кримінального провадження покарання за сукупністю злочинів, зарахувавши відбуте покарання за попереднім вироком.

Щодо зарахування обвинуваченим строку попереднього ув`язнення у строк покарання суд зазначає наступне.

За приписами ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р. № 838-VIII) зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до Кримінального Кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18.05.2017 р. № 2046-VШ, який набрав чинності 21.06.2017 р., частину 5 ст.72 КК України викладено в новій редакції, згідно якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Суд враховує правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч.5 ст.72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 р. у справі № 663/537/17, відповідно до якого положення ч.5 ст.72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч.1 ст.72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч.2 ст.4 КК України. Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 р. до 20 червня 2017 р. (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції ЗУ № 838-VIII (пряма дія ЗУ № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 р. (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 р., тобто після набрання чинності Законом України № 2046-VШ, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VШ є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VШ як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

З огляду на викладене суд зараховує обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_17 у строк покарання попереднє ув`язнення за період з 01.06.2017 р. до 02.10.2019 р. з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України від 26.11.2015 р. № 838-VIII).

Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно вимог ст.100 КПК України.

З обвинувачених у солідарному порядку слід стягнути процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи. При цьому суд враховує дослідження експертом речових доказів лише по 8 позиціях (з першої до третьої та з восьмої до дванадцятої), оскільки 4 позиції речових доказів не ввійшли до зміненого прокурором обвинувачення відповідно до обвинувального акту від 09.10.2020 р.

Суд, виходячи з акту здачі-приймання висновку експерта (т.5, а.176), розраховує розмір процесуальних витрат за проведення експертизи наступним чином: всього експерт витратив 34 години (вартість однієї години – 163,44 грн.) на дослідження речових доказів по 12 позиціях, на дослідження речових доказів по 8 позиціях експерт витратив 22,7 год., вартість складає 3710,09 грн. (22,7 год. х 163,44 грн.). Вказана сума процесуальних витрат підлягає до стягнення з трьох обвинувачених.

Суд не вирішує питання щодо запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_17 до набрання вироком законної сили з огляду на те, що останні тримаються під вартою у рамках іншого кримінального провадження, яке розглядається Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області.

До набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні у період з 21 год. вечора до 07 год. ранку залишати місце постійного проживання по АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. 368, 370 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк шість місяців.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного згідно вироку Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2016 року, більш суворим, призначеним згідно цього вироку, призначити ОСОБА_12 покарання у виді арешту на строк шість місяців, яке вважати відбутим.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання:

– за ч.2 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців;

– за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, – у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців із конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_12 остаточне покарання за сукупністю злочинів – п`ять років шість місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України, та призначити йому покарання:

– за ч.2 ст.185 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

– за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, – у виді позбавлення волі на строк п`ять років шість місяців із конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_17 остаточне покарання за сукупністю злочинів – п`ять років шість місяців позбавлення волі із конфіскацією майна.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді арешту на строк три місяці.

Речові докази, які передані на зберігання потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , повернути потерпілим ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку 3710(три тисячі сімсот десять) грн. 09 коп. процесуальних витрат на користь держави за висновок експертизи № 1608/1619-1628/20-28 від 10.07.2020 р.

У строк відбуття покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_17 зарахувати попереднє ув`язнення за період з 01 червня 2017 року до 02 жовтня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону України від 26.11.2015 р. № 838-VIII).

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні у період з 21 год. вечора до 07 год. ранку залишати місце постійного проживання по АДРЕСА_1 .

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу проголошення, а обвинуваченими, які перебувають під вартою, – у той же строк з моменту вручення їм копії вироку, шляхом подання апеляційної скарги через Тисменицький районний суд.

Суддя М.М.Хоминець