Рішення № 94459659, 28.01.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9232/20

2/212/1244/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Пустовіта О.Г., за участі секретаря судового засідання – Безкоровайної О.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

16 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в сумі 306 995,00 гривень без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що 34 роки 11 місяців працював на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», з яких у шкідливих умовах праці 24 роки 5 місяців та 10 років 6 місяців у нешкідливих умовах праці за професіями : підземним гірником, підземним бурильником шпурів, підземним прохідником, підземним гірником, підземним крипільником, підземним заступником начальника дільниці ВШТ, начальником підземної дільниці ВШТ, оператором диспечерської служби, начальником господарської дільниці санаторію-профілакторію ЛОК УСП ПАТ «Кривбасзалізрудком», оператором диспечерської служби .

Протягом трудової діяльності на ПАТ «Кривбасзалізрудком» був нагороджений :нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня від 09.08.2006р., присвоєно почесне звання «Заслужений шахтар України» від 22.08.2007р., нагрудним знаком «За заслуги перед містом» ІІ ступеня від 12.08.2009р., присвоєно звання «Почесний ветеран праці ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 12.08.2009 року.

Рішенням МСЕК від 29 квітня 2009 року йому вперше було встановлено 55% втрати професійної працездатності, та третя група інвалідності. Після чого, Позивач неодноразово лікувався протягом 11 років, але стан здоров`я не покращувався, а навпаки погіршувався і 07.04.2020 року Позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності з яких : 30% - хронічне обструктивне захворювання легень, 20 % - двобічний плечолопатковий періартроз, 15 % - радикулопатія та третю групу інвалідності.

У зв`язку із отриманими профзахворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, вимушений був звільнитися з роботи через професійні захворювання. Він відчуває постійно задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, приступодібний, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, слабість, підвищену втому, запаморочення, головний біль, біль та обмеженість рухів за ходом хребта, в плечових, ліктьових та колінних суглобах, в суглобах кистей, оніміння рук, мерзлякуватість кистей, набряки гомілок.Процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, на фоні сильних больових відчуттів. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

19 січня 2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що надані позивачем докази підтверджують лише факт виникнення в позивача професійного захворювання і втрату працездатності, проте жодним чином не можуть бути беззаперечними доказами заподіяння позивачу моральної шкоди. Зазначив, що відповідач, як роботодавець не винен у виникненні професійних захворювань позивача, оскільки умови праці не створювались відповідачем, а є наслідком недосконалої технології розробки родовищ корисних копалин підземним способом. Вказав, що позивач не подав жодних заяв про відмову від дорученої роботи у зв`язку з небезпекою для здоров`я або розірвання трудового договору за власним бажанням у зв`язку з невиконанням підприємством законодавства про охорону праці, а тому відповідальність за виникнення професійних захворювань лежить безпосередньо на позивачеві. Позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки, тобто відповідач жодних протиправних дій відносно позивача які б знаходились в причинному зв`язку з настанням професійного захворювання не вчиняв, а тому не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Позивачем 22 січня 2021 року було надано відповідь на цей відзив, в якому просив відхилити доводи Відповідача, як не обґрунтовані.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1985 по 07.07.2020рр. перебував у трудових відносинах з Відповідачем та працював: електрослюсарем черговим та з ремонту устаткування, гірничим робітником підземним гірником, підземним бурильником шпурів, підземним прохідником, підземним гірником, підземним крипільником, підземним заступником начальника дільниці ВШТ, начальником підземної дільниці ВШТ, оператором диспечерської служби, начальником господарської дільниці санаторію-профілакторію ЛОК УСП ПАТ «Кривбасзалізрудком» , оператором диспечерської служби на шахті «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», і був звільнений з підприємства Відповідача 07 липня 2020 року за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до Акту №19 розслідування хронічного професійного захворювання від 05 березня 2009 року, складеного на підприємстві ВАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено наявність у ОСОБА_1 професійних захворювань : 1) радикулопотія шийна і попереково-крижова з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язково – тонічним синдромом, периферичний нейросудинний синдром, хронічне обструктивне захворювання легень; 2) дв.плечолопатковий періартроз, деф.артроз, в сполчені з періартрозом ліктьових та коліннихсуглобів; 3) хронічний бронхіт, ЛН першого ст.

Відповідно до п.17 Акту №19, причиною виникнення професійного захворювання Позивача – робота протягом 19 років 5 місяців в умовах важкої фізичної праці, яка перевищувала гранично- допустимі норми запиленості повітря робочої зони ( 23 роки 4 місяці ), яка перевищувала ГДК та в умовах несприятливого мікроклімату.

Відповідно до п.19 Акту №19, професійні захворювання, отримані Позивачем унаслідок порушення адміністрацією шахти «Родіна» ВАТ «Кривбасзалізрудком» ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України «Про охорону праці» .

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач, 29.04.2009 року, вперше пройшов огляд медико-соціально експертною комісією (далі – МСЕК), де йому було встановлено ступінь втрати професійної працездатності – 55% та встановлено 3-ю групу інвалідності ( з подальшим переоглядом ).

Після чого, Позивач неодноразово лікувався протягом 11 років, але стан здоров`я не покращувався, а навпаки погіршувався і 07.04.2020 року Позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності з яких : 30% - хронічне обструктивне захворювання легень, 20 % - двобічний плечолопатковий періартроз, 15 % - радикулопатія та третю групу інвалідності. Вказаний відсоток встановлено на безстроковий термін.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 65%, встановленням третьої групи інвалідності, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він відчуває больові почуття, обмеження рухів у плечових ліктьових та колінних суглобах, задишку при фізичному навантаженні, кашель сухий приступоподібний, швидку втому, загальну слабкість.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача у шкідливих умовах праці 24 роки 5 місяців, період роботи позивача саме на підприємстві відповідача протягом 34 років 11 місяців, характер та тривалість отриманих професійних захворювань, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності на безстроковий термін та встановлено третю групу інвалідності, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 200 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2 000 гривень.

Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер : НОМЕР_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 28 січня 2021 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт