Ухвала суду № 94456799, 27.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1481

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

27 січня 2021 року м. Київ № 640/1594/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та додані до неї документи в адміністративній справі № 640/1594/21 за позовом

ОСОБА_1 ,

до Кабінету Міністрів України,

начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство юстиції України

про визнання протиправними та скасування пункту постанови, визнання протиправними дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) адреса: АДРЕСА_1 до Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач 1), адреса: 01008, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 12/2, начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (надалі - відповідач 2), адреса: 65007, місто Одеса, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 34, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України (надалі - третя особа), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та нечинним пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року № 1252 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції»;

- визнати протиправними дії начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіна Тимофія Миколайовича щодо вручення 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 , повідомлення про зміну істотних умов державної служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство юстиції України про визнання протиправними та скасування пункту постанови, визнання протиправними дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Разом з позовною заявою, позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- заборонити начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) Дудіну Тимофію Миколайовичу або іншій посадовій особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529), на яку покладено виконання обов`язків начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) приймати рішення щодо переведення ОСОБА_1 для проходження державної служби на посаді провідного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у місті Миколаєві;

- заборонити начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) Дудіну Тимофію Миколайовичу або іншій посадовій особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529), на яку покладено виконання обов`язків начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) приймати рішення щодо припинення державної служби ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що повідомленням про зміну істотних умов державної служби фактично безпосередньо порушуються її права та законні інтереси, оскільки повідомлення про зміну істотних умов державної служби призводить до зміни трудових правовідносин, а саме: остання має або погодитись на переїзд до м. Миколаєва, або, як на думку позивача, буде звільнена з займаної посади.

Позивач зауважує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову заявник в подальшому буде звільнений з займаної посади на підставі очевидно протиправного рішення про звільнення, що прийняте на підставі очевидно безпідставного повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а відтак мені доведеться вживати додаткових заходів правового захисту з метою поновлення на займаній посаді. При цьому, позивач зазначає, що весь час судових спорів вона залишатиметься без роботи та не отримуватиме заробітної плати.

Не погоджуючись з аргументами та доводами викладеними позивач у заяві про забезпечення позову, представником Кабінету Міністрів України було подано заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній зазначає, що звернення позивача з заявою про забезпечення позову є безпідставним, а будь-які вимоги, зазначені в такій заяві не можуть доводити необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, представник відповідача також звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову в даній справи фактично є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Керуючись вищевикладеним представник відповідача просить відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.

У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначає що повідомленням про зміну істотних умов державної служби фактично безпосередньо порушуються її права та законні інтереси, оскільки повідомлення про зміну істотних умов державної служби призводить до зміни трудових правовідносин, а саме: остання має або погодитись на переїзд до м. Миколаєва, або, як на думку позивача, буде звільнена з займаної посади. Позивач зауважує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову заявник в подальшому буде звільнений з займаної посади на підставі очевидно протиправного рішення про звільнення, що прийняте на підставі очевидно безпідставного повідомлення про зміну істотних умов державної служби, а відтак мені доведеться вживати додаткових заходів правового захисту з метою поновлення на займаній посаді. При цьому, позивач зазначає, що весь час судових спорів вона залишатиметься без роботи та не отримуватиме заробітної плати.

Крім того, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті ж самі обставини, якими обґрунтовані й власне позовні вимоги, в частині визнання протиправними дії начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дудіна Тимофія Миколайовича щодо вручення 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 , повідомлення про зміну істотних умов державної служби.

Суд зазначає, що застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на доводах позивача про наявність очевидних ознак протиправності рішення, а також не може ґрунтуватись на тих обставинах, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, оскільки оцінку таким обставинам та доводам суд надає виключно під час розгляду справи по суті, але аж ніяк не під час вирішення питання щодо можливості вжиття заходів забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує, що забезпечення позову шляхом заборони начальнику Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції або іншій посадовій особі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), на яку покладено виконання обов`язків начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) приймати рішення щодо переведення ОСОБА_1 для проходження державної служби на посаді провідного спеціаліста відділу судової роботи та міжнародної правової допомоги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у місті Миколаєві та щодо припинення державної служби ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов, являються передчасними та матиме наслідком те, що у зв`язку з виникненням обставин відповідно до яких, з приводу позивача буде підняте питання щодо звільнення, суд фактично продовжить службові відносини заявника з роботодавцем. Отже, на переконання суду, в такий спосіб фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Судом під час розгляду поданої позивачем заяви про забезпечення позову не було встановлено будь-яких належних та обґрунтованих підстав вважати, що у випадку задоволення позовних вимог позивача під час розгляду справи по суті, рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено. Крім того, суд не встановив очевидних ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, оскільки в даному випадку, для правової оцінки прийнятого наказу належить провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності дій суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача.

При цьому, суд зазначає, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В даному випадку висновок щодо очевидності неправомірності дій суб`єкта владних повноважень може бути зроблений судом лише за результатами розгляду справи по суті.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до абзаців 3 - 5 пункту 17 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Так, в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова