Рішення № 94456550, 26.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року м. Київ № 640/23767/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (Список №2) на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за віком (Список №2) на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неправомірно відмовив йому в задоволенні права позивача всупереч положень чинного законодавства України, оскільки зазначена відповідачем причина відмови у призначенні пенсії за Списком №2 не залежить від залежних від позивача обставин і порушує його право на пенсію. Зокрема, вказує, що відповідач не обґрунтував причини, з яких не зарахував увесь період роботи позивача з 12 квітня 1993 року до 30 березня 2018 року на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за професіями: електрозварювальник, зварювальник, зварник ремонтно-механічного цеху, що відповідають за змістом роботи переліку посад, передбачених Постановою №461 від 24 червня 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено питання про її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Через канцелярію суду 20 грудня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії за віком з огляду на неподання ним уточнюючої довідки, так як довідка №133/3 від 13 серпня 2019 року не відповідає записам у трудовій книжці, особова картка Т2 відсутня, виконувані роботи, які зазначено в довідці не підтверджуються жодним первинним документом. Також вважає, що довідку №133/3 від 13 серпня 2019 року видає ліквідатор, що не підтверджено документом про ліквідацію. Зазначає, що в атестації робочого місця зазначена посада «Газоелектрозварник» з посиланням на Постанову №461 від 24 червня 2016 року, яка відсутня в переліку посад, передбачених цією постановою.

Враховуючи викладене, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України (копія паспорту громадянина України № НОМЕР_2 ).

04 вересня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Перелік документів, доданих до заяви: військовий квиток, довідка про прийняття на роботу (навчання), довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, заява про призначення/перерахунок пенсії, заява про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), паспорт/посвідка, трудова книжка або документи про стаж.

Листом від 01 листопада 2019 року №267069/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомлено позивача про те, що згідно документів загальний страховий стаж позивача складає 37 років 3 місяці 23 дні. Підстав для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» немає, оскільки необхідно донести уточнюючі довідки, так як довідка №133/3 від 13 серпня 2019 року не відповідає записам в трудовій книжці, особова картка Т2 відсутня, виконувані роботи, які зазначено в довідці не підтверджуються жодним первинним документом. Також, довідку №133/3 від 13 серпня 2019 року видає ліквідатор, що не підтверджено документом про ліквідацію. В атестації робочого місця зазначена посада «Газоелектрозварник» з посиланням на Постанову №461 від 24 червня 2016 року, яка відсутня в переліку посад, передбачених цією Постановою.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі також - Закон № 1058-IV).

Так, відповідно до пункту 2 Розділу XV Прикінцевих Положень Закону України № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків. Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Тобто, при неповному пільговому стажі за нормами пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зменшенням пенсійного віку мають чоловіки при наявності страхового стажу 26 років 6 місяців та пільгового стажу не менше 6 років 3 місяці (не менше половини від необхідних 12 років 6 місяців).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі також - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 20 вищевказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за №1451/11731 (далі також - Порядок № 383) встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункт 3 Порядку № 383).

Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 .

Згідно пунктів 23 та 24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

На переконання суду не заслуговують за увагу доводи відповідача щодо назви посад, зазначених в трудовій книжці позивача та посади, зазначеної в атестації робочого місця позивача, виходячи з такого.

До пільгового стажу зараховують весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії у Списки.

Списки № 1, 2 були затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 та застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, якщо пільгова робота продовжується після 16 січня 2003 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 03 серпня 2016 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, якщо пільгова робота продовжується після 03.08.2016 (або тільки почалась після цієї дати)- застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.

Розділом XXXII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, передбачалися газозварювальники та їх підручні, електрозварники та їх підручні.

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, передбачалась посада «електрозварник».

Постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені електрогазозварники та газозварники.

Постановою Кабінету Міністрів від 16 січня 2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) передбачені електрогазозварники та газозварники.

Постановою Кабінету Міністрів від 24 червня 2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» (у всіх галузях господарства) передбачені електрогазозварники та газозварники.

Професія електрогазозварювальника (газоелектрозварювальника), електрозварника, газозварника в спірний період була передбачена у всіх Списках.

Відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 № 17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах.

Суд погоджується, що вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника та електрозварника, газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу за Списком № 2.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №673/283/17 від 12 вересня 2018 року.

З копій трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 висновується, що Парубець Олександр Григорович : «…12.04.1993 переведен переквалификантом электросварщика отдела строительного производства; 12.05.1993 присвоен третий разряд электросварщика; 01.10.1996 перемещен в дерево-строительный комплекс электросварщиком третьего разряда; 30.09.1998 уволен по п.5 ст. 36 КЗОТ Украины по переводу в дочернее предприятие СПК «Маяк»; 01.10.1998 принят электросварщиком третьего разряда по переводу с ОАО «Завод «Маяк»; 31.05.199 уволен по п. 5 ст. 36 КЗОТ Украины по переводу в дочернее коммунальное предприятие «Маяк»; 01.06.1999 принят электросварщиком третьего разряда по переводу с дочернего СПК «Маяк»; 27.07.2000 уволен по ст. 38 КЗОТ Украины по собственному желанию; 01.11.2000 принят слесарем по ремонту и обслуживанию систем отопления, водопровода и канализации «Блиц-Флекс»; 23.05.2002 переведений зварювальником відділу по конструюванню та виготовленню нестандартних форм ремонтно-механічного цеху відділу головного інженера дирекції по виробництву заводу «Бліц-Флекс»; 01.07.2007 переведений зварювальником ремонтно-механічного цеху служби головного інженера департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам; 03.07.2009 звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗОТ України; згідно Наказу №22 від 27.04.2011 для приведення у відповідність з Класифікатором професій АК 003:2010 назву посади змінено на зварника ремонтно-механічного цеху служби головного інженера департаменту по експлутаційно-технічним і господарським роботам; згідно печатки, Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-інформ» перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців; 30.03.2018 звільнено у зв`язку зі скороченням штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України; 03.05.2018 прийнято на посаду механіка-налагоджувальника відділу головного інженера ТОВ «Палп Мілл Пак»; 31.01.2019 звільнено за угодою сторін, п. 1 ст. 36 КЗпП України; 01.02.2019 прийнято на посаду механіка-налагоджувальника відділу головного інженера дирекції з виробництва ТОВ «Папп Мілл Прінт»; 01.03.2019 переведено на посаду механіка-налагоджувальника дільниці з обслуговування і ремонту обладнання картонної та гнучкої упаковки відділу головного інженера дирекції з виробництва; 27.05.2019 звільнено у звязку із скороченням штабу працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Однак, згідно пункту 3 Порядку до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), та Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14) та від 06 вересня 2018 року (справа №599/1425/16-а).

Відповідно до довідки від 02 квітня 2018 року №44, виданої Приватним акціонерним товариством «Бліц-Інформ», ОСОБА_1 дійсно працював у Приватному акціонерному товаристві «Бліц-Інформ», на момент звільнення займав посаду Зварник. Працював з 08 листопада 2000 року по 30 березня 2018 року. З 08 листопада 2000 року прийнятий на посаду слюсаря з ремонту та обслуговування систем опалення, водопроводу і каналізації заводу «Бліц-Флекс». З 23 травня 2002 року переведений зварювальником відділу по конструюванню та виготовленню нестандартних форм ремонтно-механічного цеху відділу головного інженера дирекції по виробництву заводу «Бліц-Флекс». З 01 липня 2007 року переведений зварювальником ремонтно-механічного цеху служби головного інженеру департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам. 01 травня 2011 року для приведення у відповідність з Класифікатором професій ДК 003:2010 назву посади змінено на зварника ремонтно-механічного цеху служби головного інженеру департаменту по експлуатаційно-технічним і господарським роботам. Закрите акціонерне товариство «Видавництво «Бліц-Інформ» перереєстроване в Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» згідно свідоцтва Ватутінської райдержадміністрації міста Києва від 26 квітня 2001 року №03070. Закрите акціонерне товариство «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» перейменоване в Приватне акціонерне товариство «Бліц-інформ» згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААБ 149406 від 22 вересня 2011 року.

Згідно довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 серпня 2019 року №133/3, виданої ОСОБА_1 про те, що він працював повний робочий день у Закритому товаристві «Холдингова компанія «Бліц-інформ» ( з 22 вересня 2011 року - Приватне акціонерне товариство «Бліц-інформ»), у ремонтно-механічному цеху Департаменту по експлуатаційно-технічним та господарчим роботам і за період з 23.05.2002 по 30.03.2018 виконував такі роботи: ручне зварювання, електрозварювання, газозварювання металоконструкцій та газорізання металу. За професією: електрогазозварювальник, газоелектрозварник, електрозварник, електрогазозварник, зварювальник, зварник ремонтно-механічного цеху, що передбачена Списком №2 розділ ХХХІІІ підрозділ «Загальні професії» позиція 33 код КП 7212 (ЗКППТР.19756) постанова Кабінету Міністрів України №461 від 24 червня 2016 року за період з 23.05.2002 по 30.03.2018 15 років, 10 місяців, 8 днів.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Отже, відповідно до положень Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній - трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Суд також наголошує, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей по підприємству, яке ліквідовано, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення. Адже, ліквідація певної юридичної особи - резидента України завжди підтверджується публічними даними, зокрема, ЄДРПОУ та публікаціями в мережі Інтернет, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та копією постанови Господарського суду міста Києва від 19 червня 2019 року по справі №910/2592/19, наявними в матеріалах справи. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року в адміністративній справі № 264/2643/17.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначені пенсії за віком оскільки, відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України № 1058 працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, також позивач досяг віку встановленого законом для призначення пільгової пенсії, мав загальний стаж роботи понад 25 років, стаж роботи зі шкідливими умовами праці, який дає право на пільгову пенсію становив не менше 10 років, на підтвердження цього позивачем були подані відповідні документи, а тому суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача в цій частині є законними та обґрунтованими.

Що ж стосується вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за віком (Список №2) на пільгових умовах, суд вважає за необхідне відмовити, з наступних підстав.

Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Так, у відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 вересня 2019 року щодо призначення та виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 04 вересня 2019 року з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У матеріалах справи міститься квитанція від 02 грудня 2019 року № 0.0.1541048061.1 про сплату позивачем за подання позовної заяви судового збору у розмірі 768,40 грн. Відтак, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача суми сплаченого ним судового збору у розмірі 768, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 241-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 вересня 2019 року про призначення пенсії пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду у справі №640/23767/19.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Повне рішення складено 26.01.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна