Рішення № 94456416, 28.01.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/5783/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (надалі також - відповідач, Управління виконавчої дирекції) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття рішення про призначення страхової виплати, передбаченої частиною шостою статі 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, за заявою позивача від 01.10.2020 та зобов`язання відповідача призначити позивачу страхову виплату, передбачену частиною шостою статі 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - одноразову допомогу сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, за заявою позивача від 01.10.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно відмовив їй у призначенні одноразової допомоги, передбаченої частиною шостою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», адже позивачем були подані всі передбачені законодавством документи, необхідні для призначення вказаної страхової виплати, а підстави для відмови в призначенні страхової виплати, що передбачені статтею 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відсутні. Посилання відповідача на різні місця реєстрації ОСОБА_2 (надалі також - ОСОБА_2 ) та позивача як на обставину, що унеможливлює призначення страхової виплати є безпідставним. Факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу та свідчить про наявність між ними сімейних відносин.

Відповідач у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю, обґрунтовуючи тим, що зі змісту частини другої статті 3 Сімейного кодексу України та норм Закону № 1105 вбачається, що обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї померлого і одержання права на страхову виплату у разі смерті потерпілого є факт спільного проживання з ним. Отже, різне місце проживання гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 має важливе значення для призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого за рахунок Фонду соціального страхування. Зазначає, що в заяві про призначення страхових виплат у зв`язку зі смертю потерпілого та в зверненні на Урядову лінію позивач зазначає своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_2 . Довідка ОЖБК від 21.09.2020 № 2822 не може бути підставою для призначення одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки жодним нормативно-правовим документом не передбачено повноваження начальника об`єднання житлово-будівельних кооперативів щодовидачі довідки про склад сім`ї. Акт, на підставі якого видана вказана довідка, складений 14.07.2020, тобто за два місяця до видачі довідки ОЖБК та адресований Управлінню праці та соціального захисту населення. Крім того, Акт не містить відомостей про спільне проживання позивач разом з потерпілим. Також чинним законодавством України не передбачено можливість встановлення факту проживання однією сім`єю на підставі акту,складеного відповідною житлово-експлуатаційною організацією. Зазначає, що призначення одноразової допомоги сім`ї є дискреційним повноваженням відповідача.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 18.12.2020 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 18.07.1981 уклали шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про укладення шлюбу від 18.07.1981 серії НОМЕР_1 (а.с. 24).

Факт наявності зареєстрованого шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на момент смерті останнього підтверджується копіями паспортів громадян України від 21.10.1997 серії НОМЕР_2 та від 28.10.1997 серії НОМЕР_3 .

Також із вказаних копій паспортів вбачається, що адресою місця реєстрації ОСОБА_3 значиться: АДРЕСА_1 , а адресою місця реєстрації ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 (а.с. 9, 39-41).

Копією Свідоцтва про смерть від 14.07.2020 серії НОМЕР_4 підтверджується те, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер (а.с. 12).

Із заявою від 01.10.2020 позивач звернулася до відповідача, в якій просила призначити їй страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 . До заяви додала: копію індивідуального податкового номеру, паспорту, свідоцтва про смерть потерпілого, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження потерпілого, трудової книжки потерпілого, а також довідку про склад сім`ї померлого (а.с. 10-12, 15-17).

У Довідці від 21.09.2020 № 2822, виданої Об`єднанням житлово-будівельних кооперативів Солонович Т.А., зазначено, що згідно Акту ОЖБК від 14.07.2020 громадянин ОСОБА_2 , 1958 р.н., на день смерті, свідоцтво про смерть НОМЕР_5 від 14.07.2020 разом проживав і вів спільне господарство з дружиною гр. ОСОБА_1 , 1962 р.н., яка знаходилась на його утриманні, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17).

В Акті, адресованому Управлінню праці та соцзахисту населення від 2020 року зазначено, що мешканці будинку АДРЕСА_3 ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) підтверджують, що гр. ОСОБА_2 на день смерті вів спільне господарство та знаходилась на його утриманні дружина ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 43).

Листом від 09.10.2020 № 01/1-08/2832 Управління виконавчої дирекції повідомило позивача про те, що з наданих до заяви документів (копій паспортів, акту за формою Н-1/ГТ від 21.09.2020), вона зі своїм чоловіком були зареєстровані за різними адресами. Довідка № 2822 від 21.09.2020 не може бути підставою для призначення страхових виплат з наступних причин: відомості, зазначені у довідці, суперечать паспортним даним щодо її місця проживання; у довідці зазначено, що позивач перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , але при цьому вона не відноситься до визначеної статтею 41 Закону категорії осіб (непрацездатні особи, які перебували на утриманні); довідка видана Об`єднанням житлово-будівельних кооперативів на підставі акту ОЖБК про спільне проживання від 14.07.2020, а не за даними картотек з питань реєстрації фізичних осіб. Позивачу рекомендовано встановити в судовому порядку факт проживання однією сім`єю з чоловіком ОСОБА_2 та надати до відділення відповідне рішення суду для розгляду справи про страхові виплати та призначення одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого на виробництві (а.с. 18).

У відповідь на повторне звернення позивача на Урядову гарячу лінію про призначення страхової виплати у зв`язку зі смертю годувальника відповідач листом від 19.10.2020 № С-25/12.07.28 повідомив про те, що Довідка № 2822, видана на підставі Акту від 14.07.2020. Зокрема, в довідці ОЖБК зазначено, що гр. ОСОБА_2 на день смерті проживав і вів спільне господарство з дружиною ОСОБА_1 , яка знаходилась на його утриманні, за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, згідно поданої копії паспорта, адреса її місця проживання зазначена: АДРЕСА_1 , що вказує на невідповідність відомостей, зазначених у довідці про склад сім`ї, яка видана ОЖБК. Розбіжності у визначенні місця проживання у вищезазначених документах, мають принципово важливе значення для призначення одноразової допомоги в разі смерті потерпілого (сім`ї) за рахунок Фонду соціального страхування, оскільки відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Крім того, з поданих документів вбачається, що на день смерті гр. ОСОБА_2 позивач працювала, що підтверджується записом в трудовій книжці. Отже, відомості, зазначені в довідці ОЖБК № 2822 від 21.09.2020 щодо осіб, які перебували на утриманні потерпілого також є суперечливими. Рекомендовано вирішити питання щодо встановлення факту проживання однією сім`єю з гр. ОСОБА_2 в судовому порядку (а.с. 19).

У відповідь на адвокатський запит від 09.11.2020 Управління виконавчої дирекції листом від 16.11.2020 № 10-10/2959 повідомило про те, що справа про страхові виплати гр. ОСОБА_1 Чернігівським відділенням не розглядалася та рішення по даній справі не приймалося з підстав, наведених у відповіді Управління на звернення гр. ОСОБА_1 на Урядову гарячу лінію від 19.10.2020 № С-25/12-07-28.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі також - Закон № 1105-XIV).

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11 затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (надалі також - Порядок № 11), дія якого поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання (далі - потерпілі) та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника (пункт 1.1 вказаного Порядку).

Згідно з частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV, пунктом 5.4 Порядку № 11 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 21 Сімейного кодексу України).

В підпункті 2 пункту 1.2 Порядку № 11 закріплено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов`язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

Відповідно до підпунктів 5.2.1, 5.2.7 пункту 5.2 Порядку № 11 та частин першої, третьої статті 41 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Право на одержання страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах або не є фізичною особою-підприємцем) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1105-XIV, пунктом 1.3 Порядку № 11 Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Частиною першою статті 43 Закону № 1105-XIV передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 43 Закону № 1105-XIV Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку (частина третя статті 43 Закону № 1105-XIV).

Крім того, пунктом 5.1 Порядку № 11 передбачено, що управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім`ї та особам, які мають на це право, за умови подання таких, зокрема, документів: 1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат; 2) копія індивідуального податкового номера, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 3) копії паспортів осіб, які мають на це право, засвідчені підписом працівника управління (відділення) Фонду на підставі оригіналів; 4) акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за встановленою формою (якщо стався нещасний випадок); 5) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався); 8) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого (засвідчена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 9) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про шлюб (завірена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку); 11) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб; 16) копії трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, засвідчені страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред`явленні оригіналу; 20) довідка про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копії відповідного рішення суду.

У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 11 рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть від 14.07.2020 серії НОМЕР_4 , при чому, з матеріалів справи вбачається та не спростовується ні позивачем, ні відповідачем, що він помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. На момент смерті ОСОБА_2 згідно копій Свідоцтва про укладення шлюбу від 18.07.1981 серії НОМЕР_1 , паспортів громадян України від 21.10.1997 серії НОМЕР_2 та від 28.10.1997 серії НОМЕР_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Із заявою про призначення страхові виплати у зв`язку зі смертю годувальника від 01.10.2020 позивач звернулася до відповідача, додавши до неї, зокрема Довідку про склад сім`ї померлого від 21.09.2020 № 2822, видану Об`єднанням житлово-будівельних кооперативів, в якій зазначено, що згідно Акту ОЖБК від 14.07.2020 громадянин ОСОБА_2 , на день смерті разом проживав і вів спільне господарство з дружиною гр. ОСОБА_1 , яка знаходилась на його утриманні, за адресою: АДРЕСА_2 .

Із змісту листів Управління виконавчої дирекції від 09.10.2020 № 01/1-08/2832, від 19.10.2020 № С-25/12.07.28 та від 16.11.2020 № 10-10/2959 вбачається, що відповідачем справа про страхові виплати гр. ОСОБА_1 не розглядалася та рішення по даній справі не приймалося з підстав того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані за різними адресами і Довідка від 21.09.2020 № 2822 не може бути підставою для призначення страхових виплат.

З приводу вказаного суд зазначає таке.

Частина перша статті 33 Конституції України закріплює, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

В абз. 5, 9, 11 частини першої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Водночас, частинами першою, шостою статті 29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Тобто, положення статті 29 Цивільного кодексу України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

В рішенні від 20.12.2019 № 12-р/2019 Конституційний Суд України на підставі системного аналізу положень Закону № 1382, який за його преамбулою відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, дійшов висновку, що Закон № 1382 не передбачає можливості обмеження права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання людини залежно від реєстрації її місця проживання або постійного проживання у певному населеному пункті. Водночас Закон № 1382 містить спеціальне застереження, що «реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження» (частина друга статті 2).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї внаслідок нещасного випадку на виробництві не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що дружина не проживала зі своїм чоловіком на момент його смерті, якщо вказана обставина підтверджується іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом, зокрема, копіями Свідоцтва про укладення шлюбу від 18.07.1981 серії НОМЕР_1 , паспортів громадян України від 21.10.1997 серії НОМЕР_2 та від 28.10.1997 серії НОМЕР_3 .

До аргументу відповідача щодо того, що Довідка ОЖБК від 21.09.2020 № 2822 не може бути підставою для призначення одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, оскільки жодним нормативно-правовим документом не передбачено повноваження начальника об`єднання житлово-будівельних кооперативів щодовидачі довідки про склад сім`ї суд ставиться критично, оскільки частиною другою статті 43 Закону № 1105-XIV передбачено, що Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника, зокрема: 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду.

Також, суд зауважує, що положенням підпункту 20 пункту 5.1 Порядку № 11 передбачено, що управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім`ї та особам, які мають на це право, за умови подання або довідки про склад сім`ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду. Тобто, вказана правова норма закріплює альтернативне право заявника, який звертається за призначенням одноразової допомоги в разі смерті потерпілого, надати один з двох документів.

Отже, суд дійшов висновку, що при зверненні за призначенням одноразової допомоги в разі смерті потерпілого у випадку подання заявником довідки про склад сім`ї померлого, у відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення підстав вимагати подання додатково рішення суду не має.

Суд погоджується з відповідачем щодо того, що форма довідки про склад сім`ї та дані на підставі яких вона видається нормами чинного законодавства не затверджені. Водночас, зважаючи на те, що подання такої довідки при зверненні особи за виплатою одноразової допомоги у разі смерті потерпілого передбачено положеннями Закону № 1105-XIV та Порядку № 11, суд дійшов висновку, що вона може бути надана у довільній формі на підставі інформації, що підтверджує факт наявності сімейних відносин.

Також суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як зазначалося вище, Управлінням виконавчої дирекції справа про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 та доданих до неї документів не розглядалася і, в свою чергу, відповідного рішення за результатами такого розгляду відповідачем не приймалося.

Зі змісту пунктів 1.3, 1.4 Порядку № 11 вбачається, що управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом № 1105-XIV та цим Порядком, і приймають відповідні рішення. Рішення про страхові виплати оформляється постановою, у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що повноваження Управління виконавчої дирекції щодо призначення соціальної виплати, передбаченої частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV чи відмова у її призначенні є його дискреційними повноваженнями, отже лише він має право приймати відповідне рішення.

Суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб`єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають права, свободи та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, оскільки справа про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 та доданих до неї документів відповідачем не розглядалася і, в свою чергу, відповідного рішення за результатами такого розгляду ним не приймалося, позовна вимога щодо зобов`язання Управління виконавчої дирекції призначити ОСОБА_1 страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону № 1105-XIV є передчасною та направлена на захист ще не порушеного права, що суперечить статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, так як судовому захисту підлягає лише порушене право.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини у пункті 23 рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Заява № 63566/00) зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції щодо не розгляду справи про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV - одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 та доданих до неї документів і не прийняття відповідно рішення за результатами такого розгляду; зобов`язання Управління виконавчої дирекції розглянути справу про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV - одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 та доданих до неї документів, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно квитанції від 23.11.2020 № 0.0.1917649402.1 позивачем сплачено судовий збір 1681,60 грн (а.с. 8).

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В абз. 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У пункті 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд зауважує, що позовні вимоги, сформовані позивачем у поданому до суду позові, є основною та похідною позовними вимогами.

Отже, судовий збір за подання даного позову становить 840,00 грн.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» зокрема встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області щодо не розгляду справи про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV - одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 і доданих до неї документів та не прийняття відповідно рішення за результатами такого розгляду.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області розглянути справу про страхову виплату, передбачену частиною шостою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV - одноразової допомоги сім`ї потерпілого у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для, працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.10.2020 та доданих до неї документів, з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення за результатами такого розгляду.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,00 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернігівській області (вул. Музична, 1-А, м. Чернігів, 14014, код ЄДРПОУ 41316447).

Повне судове рішення складено 28.01.2021.

Суддя О.М. Тихоненко