Ухвала суду № 94455269, 16.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 січня 2021 р. м.Р і в н е№460/8490/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді О.М. Дудар, перевіривши виконання вимог статті 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою

ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за змістом якого просить:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" щодо невнесення даних ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, згідно з договором банківського вкладу "Поточний рахунок Ощадний" № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" подати до Фонду додаткову інформацію щодо внесення даних ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за рахунком НОМЕР_2 на суму 97135,17грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсотки з урахуванням індексу інфляції у розмірі 41289,96грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 3% річних за прострочення зобов`язання у сумі 12898,28грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб моральну шкоду у сумі 500000,00грн.

Ухвалою суду від 24.11.2020 позовна заява залишалася без руху. Позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання документа про сплату судового збору у сумі 6382,68грн, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку.

На виконання вимог ухвали суду позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду та про звільнення від сплати судового збору.

В обґрунтування клопотання про звільнення судового збору вказано, що позивач - вкладник за договором депозиту, є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг. Отже, вкладник звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, встановлений ст.5 Закону №3674-VI.

Таким чином, позивач не суб`єктом, на якого розповсюджується дія норм законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

При цьому, посилання позивача на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" є помилковим, з огляду на таке.

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-XII (далі - Закон №1023-XII), передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п.22 ст.1 Закону №1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п.3 ст.1 Закону №1023-XII, виконавець - суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Пунктом 4 статті 1 Закону №1023-XII передбачено, що виробник - суб`єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та/або на упаковці чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє найменування (ім`я), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб`єкта господарювання; або імпортує товар.

Відповідно до п.17 Закону №1023-XII, послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Аналіз наведених норм у їх взаємозв`язку дає підстави для висновку, що Закон №1023-XII поширюються на відносини, що виникають між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Поряд з цим, згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), Фондом є установа, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно з ч.3 ст.3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Частиною 1 статті 4 Закону №4452-VI передбачено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Отже, Фонд є спеціальною установою, що забезпечує функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Фонд не є суб`єктом господарювання, не є кредитодавцем відносно позивача, не виконує для позивача роботи, не надає послуги, не виробляє продукцію, та в рамках профільного законодавства визначений як суб`єкт владних повноважень, зокрема, у публічно-правових відносинах щодо гарантування з боку Держави виплат сум гарантованого відшкодування, які самі по собі не є коштами клієнта на рахунку у банку, а сплачуються за рахунок Фонду, у тому числі за рахунок державних коштів, як підтвердження гарантії з боку Держави стабільності банківської системи.

При цьому, позивач, в контексті виявлення бажання отримати від Держави (в особі Фонду) суми гарантованого відшкодування, не є стосовно Фонду позичальником за договором про надання споживчого кредиту, між ним і Фондом відсутні відносини, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З огляду на викладене, відносини, які склалися між позивачем та Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб, не є відносинами, на які розповсюджується Закон №1023-XII, а відтак ч.3 ст.22 даного Закону не може бути підставою для звільнення позивача від сплати судового збору за звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

За таких обставин, враховуючи, що недоліки позовної заяви в повному обсязі не усунуто, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.121, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 24.11.2020.

Запропонувати ОСОБА_1 усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду:

- документа про сплату судового збору у сумі 6382,68грн.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.М. Дудар