Рішення № 94454638, 22.01.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 року м. Київ № 320/7352/20

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Журавель В.О.,

при секретарі судового засідання - Каштан О.В.,

за участю:

представника позивача - Булах Л.С.,

представник відповідача - Шабатіна І.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Обухівський молокозавод" до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, про визнання протиправним акта та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Обухівський молокозавод" (далі - позивач) з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням уточненого адміністративного позову):

- визнати протиправним та скасувати постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №205509 від 21 липня 2020 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у підрозділів Укртрансбезпеки на сьогоднішній день відсутні правові підстави для зважування рідких вантажів поки Мінекономрозвитку не розробить відповідну Методику зважування. Тому вважає, що висновки відповідача в Акті № 235073 від 2 червня 2020 р. не можна вважати достовірними. Вказує, що позивач не був вчасно повідомлений про розгляд щодо нього справи відповідачем, що свідчить про порушення вимог пункту 26 Порядку № 1567, оскільки фактично отримав повідомлення про розгляд справи 22 липня 2020 р., тобто вже після її розгляду 21 липня 2020 р. Позивачу не було вручено направлення на перевірку. Докази проведення габаритно-вагового контролю у встановленому місці і порядку відсутні, довідку позивачу не надано, не зазначено обладнання, яке використане для такого контролю, а після його завершення дозволено рух транспортного засобу. Отримані копії документів від відповідача не були належним чином засвідчені. Позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 р. відкрито спрощене провадження в адміністративній справі з проведенням судового засідання.

21 жовтня 2020 р. до суду надійшов відзив від відповідача, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Стверджує, що 2 червня 2020 р. проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Співробітниками Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки MERCEDEZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю цього транспортного засобу встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склало 22,2т при нормативно допустимій - 16т. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 2 червня 2020 р., час зважування 15:04 год. Водій від отримання документів про результати перевірки відмовився. У зв`язку з цими обставинами позивачу завчасно направлено повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21 липня 2020 р. Це повідомлення направлено своєчасно засобами поштового зв`язку, проте згідно з відстеженням воно було вручено позивачу 22 липня 2020 р. Зазначає, що відповідачем вчинено всі необхідні дії для повідомлення позивача про розгляд справи 21 липня 2020 р., але відповідач через свою недбалість отримав вказане поштове відправлення після розгляду справи 22 липня 2020 р.

Крім того, звертає увагу суду, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затверджений Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізника від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення. Зазначає, що вимога щодо наявності вказаної методики була скасовано у 2017 р.

6 листопада 2020 р. до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що обов`язковою умовою розгляду справи про порушення у відсутність уповноваженої особи суб`єкта господарювання можливе лише у разі належного сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб`єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням. Вважає, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів завчасного повідомлення про час та місце розгляду справи відносно нього. А тому розгляд справи без присутності перевізника та без наладженого повідомлення його про розгляд справи є підставою для скасування такого штрафу.

9 грудня 2020 р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відповідь на відзив. Зазначає, що повідомленням позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21 липня 2020 р. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошти» повідомлення направлено на адресу позивача 14 липня 2020 р., а 17 липня 2020 р. повідомлення було у точці видачі о 10:42. Звертає увагу, що у позивача була можливість отримати запрошення на розгляд справи з 10:42 год. 17 липня 2020 р., та 20 липня 2020 р., проте цим правом позивач не скористався та лише 22 липня 2020 р. отримав поштове відправлення. Тому відповідач вважає, що ним вчинено всі необхідні дії та належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, але у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання правомірно розглянув справу без її участі. В обґрунтування своєчасності здійсненого ним повідомлення та відсутності порушення при цьому права позивача унаслідок неотримання ним кореспонденції на підприємстві Укрпошти наводить правову позицію Верховного Суду в аналогічній справі, викладену в постанові від 17 лютого 2020 р.

14 січня 2021 р. представником позивача до суду подано додаткове пояснення, в якому в обґрунтування порушення своїх прав також наведено вказану відповідачем правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 лютого 2020 р.

У судових засіданнях 2 грудня 2020 р., 18 і 22 січня 2021 р. представник позивача зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Стверджує, що позивач не був вчасно повідомлений відповідачем про дату, час та місце розгляду справи щодо нього. Звернула увагу, що відповідач не мав права розглядати справу без присутності позивача, а факт перевищення габаритно-вагових норм понад 20% відповідачем не доведений, тому немає підстав вважати, що позивачем порушено закон. Вчинено й інші порушення, про які зазначено у позові. Зазначила, що здійснення габаритно-вагового контролю проводяться лише згідно з спеціальною Методикою, яка затверджується Мінекономрозвитку. Вважає, що результати вимірювання, які вказані відповідачем в Акті № 235073 від 2 червня 2020 р., не можна вважати достовірними.

У цих судових засіданнях представник відповідача у задоволенні адміністративного позову просила відмовити в повному обсязі. Зазначила, що повідомленням позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21 липня 2020 р. Повідомлення направлено на адресу позивача 14 липня 2020 р., а 17 липня 2020 р. повідомлення було у точці видачі о 10:42. Отже, у позивача була можливість отримати повідомлення про розгляд справи з 10:42 17 липня 2020 р., але цим правом позивач не скористався і лише 22 липня 2020 р. отримав поштове відправлення. Зауважила, що відповідачем вчинено всі необхідні дії та належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи, а тому через неявку уповноваженої особи суб`єкта господарювання відповідач правомірно розглянув справу без її участі. Факт перевищення навантаження на здвоєну вісь підтверджується документами, які приєднано до матеріалів перевірки. Згідно з цими документами загальна вага автомобіля склала 29,520т.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

2 червня 2020 р. інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку № 000189 від 29 травня 2020 р., на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

2 червня 2020 р. проведено перевірку на а/д Р-03 під`їзд до М-03 км.4+100 транспортного засобу MERSEDES-BENZ, модель 2540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить та використовує в своїй діяльності позивач. Під час перевірки виявлено порушення: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, чим здійснене порушення п. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з цим, інспекторами відповідача було складено наступні документи: Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 2 червня 2020 р. (з відміткою про ознайомлення водія позивача з вказаним актом та про відмову цього водія від підпису цього акта); Акт № 026853 від 2 червня 2020 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів; розрахунок № 026853 від 2 червня 2020 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування; довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 2 червня 2020 р.; ваговий талон від 2 червня 2020 р. час 15:04.

Згідно з Актам проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 2 червня 2020 р. водієм транспортного засобу є ОСОБА_1 , який пред`явив документ, що посвідчує особу водія та належність транспортного засобу, в акті міститься посилання на ТТН, вказано про порушення вагових параметрів, надана кваліфікація порушення за ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зазначено, що водій ознайомлений з актом та те, що від підпису цього акта водій відмовився.

В Акті № 026853 від 2 червня 2020 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів також вказано, що водієм належного позивачу зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , перевозиться вантаж - молоко знежирене; маршрут м. Переяслав-Хмельницький - м. Обухів, допустима маса 40 т., фактична маса 29т 520 кг, фактичне навантаження на осі 7320 кг та 22200 кг, зазначено, що від підпису цього акта водій ОСОБА_1 відмовився.

Дослідженням довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 2 червня 2020 р. встановлено, що повна маса транспортного засобу 29,520т, навантаження на осі 7,320т, 13,420т, 8,780т, водій ОСОБА_1 .

Такі ж відомості щодо ваги наведено і в ваговому талоні від 2 червня 2020 р., час зважування 15:04, номер автомобіля НОМЕР_1 .

Представником відповідача було надано в судове засідання спеціалізовану товарну накладну на перевезення молочної сировини, згідно з якою автомобіль НОМЕР_1 перевозив від ТОВ «Переяслав-Молпродукт» молоко знежирене загальною вагою 18016 кг, яке отримав ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що вказаний транспортний засіб належить на праві власності позивачу, що підтверджується долученим до матеріалів перевірки свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 . Згідно з цим свідоцтвом: реєстраційний номер - НОМЕР_1 ; рік випуску - 2002 рік; дата реєстрації - 3 січня 2014 р.; організація - ПрАТ «Обухівський молокозавод»; марка - MERSEDES-BENZ; модель - 2540; тип - цистерна харчова; повна маса - 29300; маса без навантаження - 11300; категорія - С; об`єм двигуна - 11946; тип пального - D.

6 липня 2020 р. відповідачем винесено повідомлення про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт № 49577/18/24-20. Ним позивача повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту № 235073 відбудеться 21 липня 2020 р. з 09:30 до 16:00 год. в приміщенні Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за адресою: м. Київ, пр.-т. Науки, 7 (2й поверх, каб. 10).

Судом встановлено, що вказане повідомлення направлено рекомендованим поштовим відправленням 14 липня 2020 р. (дата надходження поштової кореспонденції до Укрпошти), 17 липня 2020 р. вказане рекомендоване відправлення надійшло до поштового відділення, що обслуговує позивача, яке розташоване в м. Обухів, а 22 липня 2020 р. позивач отримав це відправлення.

21 липня 2020 р. заступник начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт щодо позивача, виніс спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №205509 від 21 липня 2020 р., відповідно до якої на позивача на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» накладено штраф у розмірі 34000 грн.

Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 р. №2344-III (далі - Закон №2344-ІІІ).

Закон №2344-ІІІ регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

За приписами частини 3 статті 6 Закону №2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення).

Відповідно до вимог п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з вимогами п.п.1 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Підпунктами 15 та 27 п. 5 названого Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до вимог п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю в тому числі, шляхом проведення рейдових перевірок.

Згідно з вимогами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого, наявність визначених ст. 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів. (п. 15 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю (п. 16 Порядку № 1567).

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (п. 19 Порядку № 1567).

Отже, проведення габаритно-вагового контролю належить до повноважень управління Укртрансбезпеки.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Згідно з статтею 48 цього Закону у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 2 червня 2020 р. інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку № 000189 від 29 травня 2020 р. проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 №422 (далі - Порядок №422), співробітниками Укртрансбезпеки був зупинений транспортний засіб марки MERCEDEZ, номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 р. №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі - Порядок №1007/1207).

Судом на підставі наявних у справі документів встановлено, що інспекторами відповідача за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MERCEDEZ, номерний знак НОМЕР_1 було визначено, що навантаження на здвоєну вісь склало 22,2т при нормативно допустимій - 16т. Про такі результати габаритно-вагового контролю свідчить талон зважування від 2 червня 2020 р., час зважування 15:04 год., згідно з яким повна маса транспортного засобу 29,520т, навантаження на осі 7,320т, 13,420т, 8,780т, тобто навантаження на здвоєні осі - 22,2т (13,420т + 8,780т).

Наведені цифрові показники щодо ваги транспортного засобу узгоджуються також і з даними щодо маси вказаного транспортного засобу, зазначеного у свідоцтві про його реєстрацію (11300кг), та масою вантажу молоко знежирене, вага 18016 кг, що разом складає 29,316т. Суд бере до уваги, що незначні відмінності між встановленою вагою під час перевірки (29,520т) та сумою маси транспортного засобу і вантажу (29,316т) обумовлюються вагою пального та наявність інших предметів в автомобілі.

Відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 2 червня 2020 р.

За наведених обставин суд визнає, що твердження позивача про недоведеність факту перевищення ним парламентів габаритно-вагового контролю спростовуються наведеними вище доказами і тому до уваги судом не беруться.

Судом встановлено, що відповідачем обґрунтовано підтверджено за наслідками перевірки факт перевищення позивачем габаритно-вагових норм понад 20%.

Судом встановлено, що на підставі пункту 6 Порядку №422 у зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам відповідачем складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 026853 від 2 червня 2020 р.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття «габаритно-ваговий контроль» - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з вимогами пп. 3 п. 2 Порядку № 879 наведено визначення поняття «великовагові та великогабаритні транспортні засоби» - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (Додатки) відповідно до п.11 Порядку № 879.

Надаючи оцінку доводам та аргументам позивача, що вимірюваний пристрій є не законним та не мав права використовуватися відповідачем, суд зазначає про таке. Відповідачем надано свідоцтво про повірку законодавчого регульованого засобу вимірювальної техніки про відповідність вимогам вагів автомобільних тензометричних типу «Лахта-У» СВ-80000А/18. Це свідоцтво чинне до 20 лютого 2021 р. і за твердженням відповідача саме цей засіб був використаний під час перевірки.

Згідно з наведеними вище приписами законодавчих актів та постанов Уряду України, якими регламентовано порядок проведення та оформлення таких перевірок, вимоги щодо зазначення в акті перевірки місця встановлення засобу зважування та його ідентифікуючих ознак відсутні. Суд бере до уваги, що форма та зміст Акту і постанови визначено в додатках до Порядку №1567, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України, а тому відповідач не вправі змінювати її зміст чи форму. Це означає, що не зазначення відповідачем відомостей про місце встановлення засобу зважування та його ідентифікуючих ознак у складених під час перевірки документах не є протиправним і не суперечить приписам чинного законодавства, а твердження позивача про необхідність такого зазначення, і, як наслідок, про визнання незаконними результатів зважування, є помилковими.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач не мав права здійснювати зважування автомобіля без затвердженої методики здійснення габаритно-вагового контролю, суд бере до уваги таке.

На момент виникнення спірних правовідносин не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, про яку вказує позивач.

Пунктом 19 Порядку №879 дійсно було передбачено, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» вказаний пункт 19 Порядку №879 було скасовано.

Це означає, що норма, яка передбачала вимогу про застосування цієї методики, була скасована у 2017 році і на час здійснення перевірки у червні 2020 р. таких вимог не існувало. Отже, твердження позивача про необхідність застосування вказаної методики є безпідставними, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, а тому до уваги судом не беруться.

За змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач. За наведених обставин суд визнає, що відповідачем правомірно складено розрахунок плати за проїзд без затвердженої методики, оскільки вимоги щодо наявності такої методики скасовані.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

Щодо твердження позивача про те, що відповідачем було несвоєчасно повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (22 липня 2020 р.), а також несвоєчасно відправлено повідомлення (з 6 липня по 14 липня 2020 р.) суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Судом встановлено, що цей строк дотримано, оскільки порушення виявлено 2 червня 2020 р., а справу розглянуто 21 липня 2020 р.

Пунктом 26 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Суд бере до уваги, що пунктом 26 Порядку№1567 передбачено два способи повідомлення: під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

При цьому вказаною нормою не визначено строк завчасності такого повідомлення. Тому суд визнає, що цей строк повинен бути розумним та забезпечити суб`єкту господарювання можливість підготуватися до розгляду справи. Разом з тим, наведене можливе лише за умови добросовісної поведінки як суб`єкта владних повноважень щодо направлення рекомендованого листа, так і суб`єкта господарювання щодо його отримання та реалізації свого права на участь в розгляді справи.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Судом встановлено, що повідомленням від 6 липня 2020 р. № 49577/18/24-20 позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 21 липня 2020 р. Згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію повідомлення направлено на адресу позивача 14 липня 2020 р., 17 липня 2020 р. повідомлення надійшло до відділення зв`язку, проте було вручено лише 22 липня 2020 р.

Отже, суд звертає увагу, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 17 липня 2020 р., проте вказаним правом не скористався. Разом з тим, відповідач виконав свій обов`язок щодо направлення рекомендованого повідомлення позивачу і це повідомлення було отримано підприємством пошти 17 липня 2020 р., тобто за 3 дні до розгляду справи 21 липня 2020 р. Суд вважає, що цей строк був розумним і достатнім для підготовки позивача до розгляду справи за умови отримання позивачем вказаної кореспонденції. Разом з тим, суд зазначає, що відповідач не відповідає за безпосереднє доставлення кореспонденції позивачу, оскільки ці функції виконує підприємство пошти, а також не може нести відповідальність і в тих випадках, коли позивач сам не отримує поштової кореспонденції.

Суд також враховує, що порушення мало місце 2 червня 2020 р., про що достовірно було відомо водію позивача ОСОБА_1 Перевезення 2 червня 2020 р. здійснювалися у межах Київської області на відстань 105 км. Відомості про інформування водієм свого роботодавця-позивача про результати перевірки у справі відсутні. За таких обставин суд визнає, що за умови належної і добросовісної поведінки водія позивач вже 2 червня 2020 р. повинен був знати як про перевірку, так і про її результати, і мав можливість вживати заходи щодо захисту від можливого притягнення до відповідальності, у т.ч. шляхом отримання документів, подання звернень до відповідача тощо. Це обумовлює відповідну добросовісну поведінку й самого позивача, зокрема й щодо отримання ним кореспонденції, прояву інтересу до руху та ходу розгляду вказаної справи, про яку ним повинно бути отримано інформацію від водія.

Суд зазначає, що Порядок №1567 не містить конкретних вимог щодо строку повідомлення позивача про початок розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Суд бере до уваги, що Порядок № 1567 чітко окреслює характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників діяти сумлінно. Це виявляється в добросовісному ставленні до наявних прав і їх реалізації таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання обов`язків, установлених законом.

Суд враховує, що відповідачем повідомлення від 6 липня 2020 р. № 49577/18/24-20 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було доставлено до Укрпошти для направлення позивачу 14 липня 2020 р., тобто своєчасно. Разом з тим, вказане повідомлення доставлено до пункту видачі поштової кореспонденції позивача (м. Обухів) до 21 липня 2020 р., а саме - 17 липня 2020 р.

Суд зазначає, що вказане повідомлення доставлено своєчасно, проте позивачем не було вчинено всіх можливих дій на отримання вказаної кореспонденції до 21 липня 2020 р. Суд визнає, що в даному випадку позивач мав вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості для своєчасного отримання кореспонденції. Крім того, лише на позивача покладено обов`язок отримання цієї кореспонденції, а тому твердження позивача, що відповідач є відповідальною особою щодо вручення поштового відправлення до моменту вручення такого відправлення позивачу) є помилковим тлумаченням норми закону.

Отже, свідоме неотримання кореспонденції, яка направлялася відповідачем на офіційну адресу позивача, щодо вірності якої позивач не заперечує, та, в подальшому, посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його про дату, час та місце розглядом справи і це є порушенням норм Порядку №1567, не може бути розцінено судом як порушення прав позивача.

Тому суд вважає, що наведені у позові доводи та аргументи щодо несвоєчасного повідомлення відповідачем позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не можуть бути підставами для скасування постанови, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем Порядку № 1567 та Закону України «Про поштовий зв`язок».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2020 р. по справі № 820/4624/17.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, але через неявку уповноваженої особи суб`єкта господарювання правомірно розглянув справу без його участі.

За встановлених судом обставин постанова про застосування адміністративного-господарського штрафу №205509 від 21 липня 2020 р. є обґрунтованою та законною, підстави для її скасування відсутні.

Надаючи оцінку твердженням позивача про те, що йому не було вручено направлення на перевірку, довідку, суд зазначає, що під час перевірки водій ОСОБА_1 ознайомлювався із документами, які складалися відповідачем, надавав документи, проте відмовився підписувати складені за результатами перевірки документи. За таких обставин наведені твердження не утворюють підстав для скасування спірної постанови.

Що стосується надання дозволу після завершення перевірки продовжити рух транспортного засобу, то ця обставина жодним чином не впливає на відповідальність позивача за порушення параметрів габаритно-вагового контролю.

Щодо надіслання відповідачем позивачу копій документів, які не були належним чином засвідчені, то суд зазначає, що у наведених вище нормах законодавства, яке регулює дані правовідносини, відсутні вимоги щодо належного засвідчення копій документів, які надсилаються органами Укртрансбезпеки суб`єктам господарювання. Суд визнає, що ці правовідносини регламентуються загальними нормами щодо здійснення діловодства і тому надіслані копії документів повинні були бути засвідчені у встановлений цими правилами діловодства спосіб. Разом з тим, суд визнає, що відсутність такого засвідчення, хоча й певною мірою порушує права позивача, проте не унеможливлює захист його прав, надає можливість зрозуміти суть порушення і порядок його оскарження, а тому не може бути визнано самостійною підставою для скасування спірної постанови.

Суд зазначає, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними. Право позивача не порушено. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмолено, то підстав для вирішення питання щодо повернення витрат на сплату судового збору у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування сторін:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Обухівський молокозавод", адреса: вул. Каштанова, буд. 1, м. Обухів, Київська область, 08703, код ЄДРПОУ - 00445914.

Відповідач - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, адреса: проспект Науки, 57, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ - 39816845.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 січня 2021 р.