Ухвала суду № 94454322, 28.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/60/21

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить: 1) Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме виконавчого листа № 260/1665/19/2020, виданого Закарпатським окружним адміністративним судом 06.10.2020 року без його повного виконання; 2) Постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06.11.2020 року ВП № 63530263 про повернення виконавчого документа стягувачу - скасувати.

Ухвалою судді від 11.01.2021 року вказана позовна заява була залишена без руху в зв`язку з невідповідністю останньої вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України в частині надання доказів сплати судового збору для звернення із даним позовом до суду та позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.

25.01.2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 на ухвалу від 11.01.2021 року про залишення позовної заяви без руху зі змісту якої вбачається, що позивач, зазначаючи у позові про звільнення від сплати судового до бюджету, як учасника бойових дій, керувався висновком Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 21.03.2018 року, постановленого за результатами касаційного розгляду справи № 2-3901/08-ц (провадження № 61-2127св18), який неодноразово підтверджений Верховним Судом в інших справах, пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (про звільнення від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях учасників бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав) про те, що пільга від сплати судового збору учасника бойових дій поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", якою унормовано те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Також, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини зазначає, що сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

За таких обставин позивач вважає, що суд має всі підстави для звільнення його від сплати судового збору до бюджету за подання адміністративного позову щодо оскарження дій державного виконавця, як особи із статусом учасника бойових дій, предметом якого є незаконні дії службових осіб щодо не належного виконання судового рішення відносно соціальних гарантій, пов`язаних із пенсійним забезпеченням та наявним статусом, для якого передбачені пільги та державні гарантії.

Суд, оцінивши обґрунтованість поданої заяви про усунення недоліків зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону № 3574-VI).

Позивач, як на підставу звільнення від сплати судового збору, посилається на пункт 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-V, згідно з яким учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Вищезазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Предметом спору, для вирішення якого ОСОБА_1 звернувся до суду, є правомірність дій Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про повернення виконавчого документу стягувачу та скасування відповідної постанови в судовому порядку.

Разом з тим стаття 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачає пільг учасників бойових дій у сфері примусового виконання рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даній справі не вирішується питання про захист права особи, передбаченого статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому пільга щодо звільнення від сплати судового збору, що передбачена пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону № 3674-V, не є застосовною до правовідносин, пов`язаних із захистом прав позивача у сфері примусового виконання рішень.

Стосовно посилань позивача на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі №2-3901/08-ц (провадження №61-2127 св 18), згідно з якою пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів, суд зазначає наступне.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 листопада 2019 року у справі №545/1149/17-ц передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин четвертої та п`ятої статті 403 ЦПК України з огляду на те, що колегія суддів вбачала виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» та вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, № К/9901/30220/18).

У постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні.

Отже, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступлення від висновків щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Крім того, суд враховує, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 755/10947/17).

Отже, зважаючи на те, що остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та згідно з якою суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII, а тому суд відхиляє посилання представника позивача на висновок, що викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 у справі №2-3901/08-ц (провадження №61-2127 св 18), згідно з яким пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв`язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів.

Зі змісту позовної заяви суд вбачає, що остання містить дві позовні вимоги немайнового характеру та, в той же час, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою (зазначена позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду від 05.02.2016 року "Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08.07.2011 року N 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22.05.2015 року N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору").

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривня.

З огляду на вищевикладене, позивач повинен був сплатити судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру в розмірі 840,80 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Частиною 5 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Враховуючи те, що позивач у встановлений судом строк вимоги ухвали суду від 11.01.2021 у частині сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. - не виконав, недоліків не усунув, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

За наведених обставин позовну заяву слід повернути позивачу з підстав, визначених п.1 ч.4 ст.169 КАС України, а саме: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Керуючись п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії - повернути позивачеві.

2. Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд у встановлений ст. 295 КАС України п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Суддя С.І. Рейті