Рішення № 94453439, 26.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 р. Справа№200/10895/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України в особі Департаменту карного розшуку; Міністерства внутріщшніх справ України про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України в особі Департаменту карного розшуку; Міністерства внутріщшніх справ України про зобов`язання вчинити певні дії. Просив визнати бездіяльність Департаменту карного розшуку Національної поліції України протиправною, а також зобов`язати Департамент карного розшуку Національної поліції України припинити розшук ОСОБА_1 , як боржника або відповідача у справі про стягнення аліментів, оголощений Сакським РВ ГУ МВС України в АР Крим та зняти інформацію з бази розшуку МВС України відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він дізнався про те, що перебуває в розшуку як боржник у справі про стягнення аліментів. З метою зняття з розшуку та захисту своїх громадянських прав ОСОБА_1 звернувся з відповідними заявами до Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі, але жодної відповіді не отримав. На неодноразові звернення позивача до різних органів, він до сих пір так й не отримав інформацію, щодо вмотивованого включення його до розшукової бази МВС. Отже, позивач вважає, що його права порушені, оскільки він внесений в розшукову базу, як боржник аліментів, а тому не може вільно пересуватися по країні та має інші життєві незручності.

27 листопада 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

11 грудня 2020 року на адресу суду надійшов відзив від представника Департаменту карного розшуку Національної поліції України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволені позову, мотивуючи це тим, що внесення до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо оголошення або припинення розшуку осіб здійснюється виключно на підставі облікових документів, які надаються органом, що здійснює розшук, після затвердження постанови про заведення/закриття оперативно-розшукової або розшукової справи, до інформаційного підрозділу поліції (міліції) за територіальністю. Отже, саме Сакський РВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим є ініціатором розшуку, який уповноважений на припинення розшуку ОСОБА_1 . Відповідач також зазначив, що ДКР та/або оперативними підрозділами Національної поліції України у період з 07.11.2015 року (початку функціонування Національної поліції України) по теперішній час постанова про розшук ОСОБА_1 не виносилась та розшукова справа з Сакського РВ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим не надходила. Надати інформацію на підставі чого ОСОБА_1 оголошено у розшук, а також розшукову справу № 11236117 від 26.12.2012 року неможливо тому, що зазначені матеріали залишись на окупованій території. З метою вирішення питання щодо зняття з розшукових обліків ОСОБА_1 , ДКР направлено листи до Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного слідчого управління Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора щодо встановлення наявних кримінальних, виконавчих проваджень, судових справ, на підставі яких останнього оголошено у розшук. На даний час відповідь з Офісу генерального прокурора не надходила, проте згідно отриманих відповідей інших компетентних органів, інформація щодо відкритих кримінальних, виконавчих та судових справ відносно ОСОБА_1 відсутні.

24 грудня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 від Міністерства внутрішніх справ України, в якому відповідач просив відмовити у задоволені позову, мотивуючи це тим, що з адміністративного позову не вбачається наявності порушеного права позивача збоку МВС України у публічно – правових відносинах. Таким чином, позивачем не доведено існування факту порушення чинного законодавства, його законних прав та охоронюваних законом інтересів з боку Міністерства внутрішніх справ України, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині вимог до МВС. Відповідачем зазначено, що згідно з вимогами наказу Міністерства внутрішніх справ України від 05.01.2005 року № 3дек (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 лютого 2005 року за № 132/10412, внесення відомостей щодо оголошення або припинення розшуку особи до обліків документів (інформаційно-статистичних карток), які надають органом, що здійснює розшук до інформаційного підрозділу поліції за територіальністю. Відповідно до «Положення про Міністерство внутрішніх справ України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, МВС України не наділено повноваженнями щодо проведення досудових розслідувань кримінальних правопорушень, проведення розшуку зокрема. Тобто, МВС України не має жодного структурного підрозділу, який би мав повноваження здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Міністерство внутрішніх справ України та Національна поліція є окремими центральними органами виконавчої влади, не підпорядкованими одне одному. Таким чином, на думку відповідача, належним суб`єктом, на якого може бути покладений обов`язок по видаленню інформації про розшук позивача є інформаційний підрозділ Національної поліції України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 . Проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 28 жовтня 2008 року позивач розірвав шлюб із ОСОБА_2 .

Відповідно до даних МВС, ОСОБА_1 перебуває у розшуку Сакським РВ ГУМВС України в АР Крим, розшукова справа № 11236117 від 26.12.2012 року у справі як боржник або відповідач за справами про стягнення аліментів.

15 жовтня 2019 року Вугледарським міським ВДВС ГТУЮ у Донецькій області позивачу надано відповідь на його запит, в якій зазначено, що згідно даних Автоматизованої ситсеми виконавчих проваджень виконавчі документи щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 відсутні на всій території України.

З метою знаття з розшуку ОСОБА_1 звернувся з відповідними заявами до Національної поліції України та Головного управління Національної поліції в АР Крим та м. Севастополі, але так жодної відповіді позивач не отримав.

На адвокатський запит Департамент інформаційно – аналітичної підтримки Національної поліції України надав відповідь від 05.05.2020 року № 143аз/27/04/3-2020, що заява разом з документами була направлена до Департаменту карного розшуку Національної поліції України, які в свою чергу направили інформацію викладену у заяві до Офісу Генерального прокурора України прокурора України та Департаменту державної

Виконавчої служби для прийняття відповідного рішення.

Згідно наданої відповіді Національної поліції України ГУНП в АР Крим та м. Севастополі від 05.05.2020 року № 1667/100/03-2020 матеріали справи направлено до Департаменту карного розшуку Національного поліції України. Крім того, у супровідному листі до ДКР НПУ вказано, що матеріали розшукової справи № 1123617 від 26.12.2012 року до материкової частини України не передавалися та в провадженні ВКП ГУНП в АР Крим не перебувають.

Згідно наданої відповіді Департаменту карного розшуку Національної поліції України від 29.05.2020 року № 14/03/15-33аз проінформував, що для перевірки звернення позивача потрібен час.

Згідно наданої відповіді від 24.06.2020 року Міністерства юстиції України за даними АСВП встановлено, що на виконані в органах державної виконавчої служби та у приватних виконавцях на даний час не перебувають виконавчі провадження про стягнення аліментів, де боржником є ОСОБА_1 . Крім того, у Єдиному реєстрі боржників також дані по ОСОБА_1 не обліковуються.

Позивач звернувся до Департаменту карного розшуку Національної поліції України з питання зняття з ОСОБА_1 , але отримав одні й ті ж самі відповіді від 17.07.2020 року № 14/03/15-48аз та від 20.08.2020 року № 14/03/15-58аз, які вказують про вжиття додаткових заходів щодо отримання достовірної інформації від державних органів про відсутність будь-яких матеріалів, які можуть стати на заваді щодо зняття ОСОБА_1 з обліків Національної поліції та Міністерства внутрішніх справ України, як розшукової особи.

Отже, позивача в розшук було об`явлено Сакським РВ ГУМВС України в АР Крим який на підставі Постанови КМУ № 730 від 16.09.2015 року було ліквідовано.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповдіно до ст. 55 Конституції України, кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Кожному гарантується право звернутись із конституційною скаргою до Конституційного Суду України з підстав, установлених цією Конституцією, та у порядку, визначеному законом. Кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до вимог Інструкції з організації розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних), осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно зниклих осіб та встановлення особи невпізнаних трупів, затвердженої наказом МВС від 05.02.2005 року № 3дск (зі змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2005 року за № 132/10412, внесення відомостей щодо припинення розшуку осіб до обліків розшукового призначення єдиної інформаційної системи МВС, здійснюється виключно на підставі облікових документів, які надаються підрозділами кримінальної поліції, з одночасним видаленням інформації щодо розшуку особи з розділу «Особи, які переховуються від органів влади» Єдиного порталу органів системи МВС України.

Наказом МВС від 27.08.2008 року № 408 затверджено Порядок розшуку боржника – фізичної особи. Порядок розшуку боржника – фізичної особи визначає загальні засади організації діяльності територіальних підрозділів служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб з установлення місцеперебування відповідачів у справах за позовами про стягнення аліментів або відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно вказаного Порядку, розшук фізичної особи – боржника здійснюється на підставі ухвали суду про оголошення розшуку боржника, яка виноситься за заявою виконавчої служби, яка повинна разом із заявою надати інформацію про боржника (акт державного виконавця про неможливість стягнення боргу, копії виконавчого листа, які обов`язково мають додаватися до ухвали суду, інші матеріали, у яких міститься інформація про боржника). Також здійснюється перевірка боржника адресно – довідкового бюро ГУМВС, УМВС тощо, здійснюється опитування стягувача, встановлюється коло осіб з якими боржник підтримував стосунки і які мали б відомості про місце перебування боржника.

Відповідно до пп. 17 пункту 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, МВС відповідно до покладених на нього завдань забезпечує, зокрема, належне функціонування єдиної інформаційної системи МВС, формує та підтримує в актуальному стані інформаційні ресурси, що входять до єдиної інформаційної системи МВС,Здійснює обробку персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, забезпечує режим доступу до інформації, надає інформаційні та кваліфіковані електронні довірчі послугу, забезпечує здійснення повноважень з питань цифрового розвитку.

Згідно із п. 2 Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024:

єдина інформаційна система МВС - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що безпосередньо забезпечує реалізацію функцій її суб`єктів, інформаційну підтримку та супроводження їх діяльності і становить сукупність взаємозв`язаних функціональних підсистем, програмно-інформаційних комплексів, програмно-технічних та технічних засобів телекомунікації, які забезпечують логічне поєднання визначених інформаційних ресурсів, обробку та захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію;

функціональні підсистеми єдиної інформаційної системи МВС - це сукупність технічних засобів та програмних комплексів, які автоматизують службові процеси суб`єктів єдиної інформаційної системи МВС до рівня стандартів операційних процедур та автоматизованого робочого місця користувача, забезпечують формування, зберігання, спільне використання і верифікацію інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи МВС;

суб`єкти єдиної інформаційної системи МВС - апарат МВС та його територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, Національна гвардія, заклади, установи і підприємства, що належать до сфери управління МВС (далі - система МВС), центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, інші державні органи, які обробляють інформацію в єдиній інформаційній системі МВС для реалізації своїх повноважень;

користувачі єдиної інформаційної системи МВС - фізичні особи та уповноважені посадові особи суб`єктів єдиної інформаційної системи МВС, яким в установленому порядку надано відповідні права доступу до інформації в єдиній інформаційній системі МВС.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення власником і розпорядником єдиної інформаційної системи МВС є держава в особі МВС. Володільцем інформації, що обробляється в центральній підсистемі єдиної інформаційної системи МВС, є МВС. Володільцями інформації, що обробляється у функціональних підсистемах єдиної інформаційної системи МВС, є відповідні суб`єкти єдиної інформаційної системи МВС, які забезпечують захист інформації від випадкової втрати або знищення, незаконної обробки та незаконного доступу до інформації.

Згідно із п. 16 вказаного Положення для ефективного функціонування єдиної інформаційної системи МВС її суб`єкти забезпечують, зокрема, своєчасне внесення до єдиної інформаційної системи МВС достовірної та повної інформації.

Відповідно до п. 2 Переліку пріоритетних інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, суб`єктом єдиної інформаційної системи МВС з приводу відомостей про розшук підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду є Національна поліція України.

Закон України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII, встановлює повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення.

Так відповідно до ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про національну поліцію», поліція здійснює інформаційно – аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим законом.

Поліція в рамках інформаційно – аналітичної діяльності: формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про національну поліцію», поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду.

Отже, як вже було зазначено, що саме Сакський РВ ГУМВС України в Автономній республіці Крим є ініціатором розшуку, який уповноважений на припинення розшуку ОСОБА_1 .

В той же, час суд зазначає, що територія автономної республіки Крим з 20.02.2014 року тимчасово окупована.

Також, як вбачається з листа Головного управління національної поліції в Автономній республіці Крим та м. Севастополі від 27.12.2019 року № 7060/100/03-2019, матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, запобіжний захід не вибирався. З того ж листа вбачається, що станом на 27.12.2019 року, матеріали розшукової справи № 1123617 від 26.12.2012 року до материкової частини України не передавалися та в провадженні ВКП ГУНП в АР Крим не перебувають.

Як вбачається з листа Прокуратури Автономної республіки Крим від 12.06.2020 року № 04/2-414вих20, що у Головному управлінні Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі оперативно – розшукова справа № 11236117 від 26.12.2012 року відсутня. Таким чином, Головним управлінням Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не здійснюються оперативно – розшукові заходи, а прокуратурою Автономної Республіки Крим – не здійснюється нагляд за розшуковими діями у розшуковій справі № 11236117 від 26.12.2012 року.

Крім того, суд зазначає, що згідно даних Єдиного реєстру боржників, який є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження ОСОБА_1 станом на даний час у вказаній системі не обліковується, та не рахується боржником, та відносно позивача не перебувають виконавчі провадження про стягнення аліментів.

В той же час, відповідно до Постанови КМУ № 730 від 16.09.2015, Сакський міський відділ (з обслуговування міста Саки та Сакського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим ліквідовано.

Отже, відповідачами не надано доказів, щодо будь-якої провини позивача, на території України, у зв`язку із чим він перебуває у розшуку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Крім того суд зазначає, що у Єдиному реєстрі боржників будь які виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 відсутні.

Також, суд зазначає, що позивач з 2008 року працює на ДП «Шахта ім. М.С. Сургая», а отже, якщо і були б будь-які судові рішення щодо стягнення з ОСОБА_1 аліментів, то з його заробітної плати утримувались суми на погашення заборгованості по виплаті аліментів.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

-визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

-визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

-визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

-інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень - Національної поліції України в особі Департаменту карного розшуку щодо не внесення до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо припинення розшуку ОСОБА_1 протиправною та зобов`язати Департамент карного розшуку Національної поліції України внести до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо припинення розшуку ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача про зняття інформації з бази розшуку МВС України відносно ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Із змісту ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

Таким чином, метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав, у суду немає підстав вважати, що відповідач не зниме інформацію з бази розшуку МВС України відносно позвиача, а отже вимога ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки вона є передчасною.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція № 33063 від 18.11.2020 року).

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національної поліції України в особі Департаменту карного розшуку (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578); Міністерства внутрішніх справ України (місцезнаходження: 01601, м. Київ,вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 00032684) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Національної поліції України в особі Департаменту карного розшуку (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) щодо не внесення до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо припинення розшуку ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) протиправною.

Зобов`язати Національну поліцію України в особі Департаменту карного розшуку (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) внести до автоматизованих обліків єдиної інформаційної системи МВС України відомостей щодо припинення розшуку ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

В інішій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко