Рішення № 94453313, 27.01.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 р. Справа№200/11994/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 грудня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення щодо припинення соціальних регрес них виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з отриманням професійним захворюванням на виробництві з 1 серпня 2015 року по 1 березня 2020 року; про зобов`язання управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення нарахувати та виплати позивачу, призначеної йому соціальні регресні виплати у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 1 серпня 2015 року по 1 березня 2020 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Конституції України, Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» не виплатив страхових виплат позивачу з дня припинення такої виплати, пославшись на відсутність звернення до управління та на Постанову Кабінету Міністрів України №365 від 08 червня 2016 року «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою встановлено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати заборгованості по страховим виплатам протиправними, у зв`язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

16 січня 2021 року до суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що позивач не скористався своїм правом на отримання виплат та у період з вересня 2015 року по лютий 2020 року до будь-яких відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України із заявою про продовження та нарахування страхових виплат не звертався, таке звернення надійшло лише в лютому 2020 року. Крім того,відповідач зазначив, що вимоги позивача щодо сплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року безпідставні, оскільки страхові виплати сплачуються з 01 лютого 2020 року. При цьому вказав, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який наразі відсутній. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, поновлено строк для звернення до адміністративного суду, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, розгляд справи провести судею одноособова за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 17 липня 2013 року Торезьким МВ ГУДМС України в Донецькій області, відповідно до довідки від 05 грудня 2017 року №0000429395 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання/ перебування : АДРЕСА_2 .

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серія 2-18АЖ №236149 від 06 червня 1995 року ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності 55% з 06 червня 1995 безстроково (а.с. 11).

Згідно довідки МСЕК №236149 серії 2-18 АЖ від 06 червня 1995 року ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи з причини трудового каліцтва, інвалідність встановлена безстроково.(а.с.10)

Страхові виплати позивач отримував за місцем фактичного проживання у м. Торез (у відділені виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торез Донецької області). Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Торез Донецької області переміщено із зони проведення АТО до м. Волноваха та з 22 серпня 2018 року припинило свою діяльність у зв`язку з реорганізацією.

27 листопада 2020 року від управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування надійшов лист № 35.02-17/1234 в якому Фонд повідомив, що до адвокатського запиту не додано ордера, на підставі якого діє адвокат, та зазначило, що основним завданням Фонду та його робочих органів є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, тобто забезпечення пенсійними виплатами не передбачено.

Заявою від 17 березня 2015 року №51489 позивач просив виплатити раніше призначену страхову виплату за період, в якому не проведено платежі відділенням дирекції Фонду м. Торез та продовжити раніше призначену страхову виплату на період 10 квітня 2015 року по 10 вересня 2015 року у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Постановою ФССНВВ та ПЗ України від 15 березня 2015 року №0556/51489/51489/2 постановлено продовжити раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730,03) в розмірі 1688,84 грн., виплати провадити з 01 березня 2015 року по 31 серпня 2015 року. Постановою ФССНВВ та ПЗ України від 07 квітня 2015 року №0556/51489/51489/3 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку ( вид виплат 410 КЕКВ 2730.03).

Постановою ФССНВВ та ПЗ України від 01 вересня 2015 року №0556/51489/4 постановлено зняти з обліку справу потерпілого ОСОБА_2 номер справи 51489 у зв`язку з закінчення терміну довідки (ВПО). Дата зняття з обліку справи 31 серпня 2015 року. Припинити всі страхові виплати по справі з 01 вересня 2015 року.

Заявою від 27 лютого 2020 року №35.02-23.51489 позивач просив продовжити раніше призначену щомісячну страхову виплату безстроково у зв`язку з нещасним випадком на виробництві. Постановою ФСС України від 03 березня 2020 року №0535/51489/51489/6 продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності , що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 3518,49 грн., виплати провадити безстроково з 01 лютого 2020 року.

Тобто, що на даний час ОСОБА_1 ,. перебуває на обліку в Селидівському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, щомісячні страхові виплати отримує з 01 лютого 2020 року безстроково

Згідно відомостей про нараховані та виплачені виплати ОСОБА_1 ,., що надані відповідачем, загальна сума страхових виплат, що нарахована за період з червня 2016 року по грудень 2020 року включно складає 5066,52 грн., з вересня 2015 року по січень 2020 року включно страхові виплати не нараховувалися.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами частини 1 статті 46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі - Закон № 1706-VII) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 Закон № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Дійсно, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105-XIV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що “інші випадки” для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 2-18АЖ №236149 від 06 червня 1995 року виданої ОСОБА_1 , убачається, що втрата працездатності встановлена безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку, що невиплата належної позивачу страхових виплат за період з 01 серпня 2015 року по 31 січня 2020 року є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 не виплачено страхові виплати по 31 січня 2020 року включно , при цьому у лютому 2020 року позивачу вже було нараховано та виплачено соціальні регресні виплати, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання бездіяльності протиправною щодо не нарахування та невиплати страхових виплат та зобов`язання нарахувати та виплатити страхові виплати за певний період.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Фактично позовні вимоги задоволені, оскільки бездіяльність відповідача щодо невиплати страхових виплат визнана протиправною, а задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії є похідними від першої вимоги, отже присудженню підлягає судовий збір у розмірі, який передбачений сплаті як за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Тому, згідно вимог частини 2 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 840,60 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області щодо припинення ОСОБА_1 соціальних регресних виплат у рахунок відшкодування шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 1 серпня 2015 року по 31 січня 2020 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) страхові виплати у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві з 1 серпня 2015 року по 31 січня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецької області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,60 грн.

Рішення може бути оскаржено. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до п. 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» КАС України строки визначені ст. 295 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв