Рішення № 94451639, 25.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3377/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Манілець А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових засобів індивідуального захисту”, м. Київ,

до відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, м. Київ, в особі відокремленого підрозділу “Атомремонтсервіс”, м. Славутич Київської області,

про стягнення 387 622,35 грн.

за участі представників:

від позивача: Карпов К.О., в порядку самопредставництва, витяг з ЄДР;

від відповідача: не з`явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту», м. Київ (далі по тексту – ТОВ «Центр ПРОМЗІЗ») звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 16.11.2020 до відповідача – відокремленого підрозділу «Атомремонтсервіс» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Славутич, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 387 622,35 грн., в тому числі: 368 000,00 грн. основного боргу, 11 798,05 грн. пені, 4 874, 79 грн. інфляційних втрат та 2 949,51 грн. відсотки за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2020 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» від 16.11.2020 залишено без руху. Зобов`язано ТОВ «Центр промислових засобів індивідуального захисту» усунути недоліки позовної заяви, в строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.12.2020 від товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» до господарського суду Київської області надійшла заява від 30.11.2020 на виконання вимог ухвали суду від 25.11.2020, до якої додано уточнену позовну заяву, в якій вказано повне найменування відповідача як особи, якій позивачем пред`явлено позовну вимогу - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032. м.Київ. вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) та докази направлення на адресу останнього копії позовної заяви разом з доданими до неї документами листом з описом.

Відповідно до частини 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3377/20, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.12.2020.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.2020 підготовче судове засідання відкладено на 25.01.2021.

21.01.2021 від представника відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атомремонтсервіс” (далі по тексту ДП «НАЕК «Енергоатом») до суду надійшла заява про визнання позову від 12.01.2021 № 11-20/14, зі змісту якої вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Пунктом 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

В підготовче судове засідання 25.01.2021 з`явився представник позивача.

Відповідно до частини 1 ст. 202 ЦК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Дослідивши у судовому засіданні 25.01.2021 заяву представника відповідача про визнання позову від 12.01.2021 № 11-20/14, суд встановив, що остання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Заява підписана представником відповідача в порядку самопредставництва Баликою М.А. Як вбачається з доданої до заяви роздруківки інформації про юридичну особу ДП «НАЕК «Енергоатом» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, вказаному представнику надано повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори (самопредставництво у судах з усіма правами учасника справи, визначеними законодавством).

Відтак, розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атомремонтсервіс”, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд

УСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

19.05.2020 між ДП «НАЕК «Енергоатом» (Покупець), в особі Відокремленого Підрозділу «Атомремонтсервіс» та ТОВ «ПРОМЗІЗ» (Постачальник) укладено договір поставки № 53-127-01-20-00968 (далі по тексту – Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в Договорі, поставити товар згідно із специфікацією до договору (ДК 021:2015 код 18830000-6 Захисне взуття (Напівчеревики, туфлі, черевики, чоботи), (Продукція), а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених в Договорі, прийняти і сплатити продукцію (п.1.1. договору);

- найменування продукції, технічні характеристики, ціна, склад, комплектність, кількість товару зазначаються в специфікації, які є невід`ємною частиною договору (п.1.3. договору);

- сума Договору складає 331 885, 00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% 66 377,00 грн., всього з ПДВ 398 262, 00 (триста дев`яносто вісім тисяч двісті шістдесят дві грн., 00 коп.) (п.3.2. договору);

- оплата поставленої Продукції, згідно Договору, відбувається протягом 30 календарних днів з моменту постачання Продукції при наданні податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку та строки (п.3.5. договору);

- термін постачання продукції – 60 календарних днів з дати підписання договору (п.4.1. договору);

- постачання продукції відбувається на умовах DDP м. Славутич, пр-т Ентузіастів, 7, виробнича база ВП «Авторемонтсервіс» згідно «Інкотермс» (п.4.2. договору); датою постачання вважається дата в видатковій накладній, яка підтверджує отримання продукції (п. 4.4 договору);

- за порушення зазначених у договорі термінів оплати продукції покупець зобов`язаний сплатити постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного зобов`язання (пункт 7.6 договору).

- договір діє з моменту підписання до 20.12.2020, а по фінансовим зобов`язанням – до повного виконання (п.12.1 договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання вищевказаного договору поставки позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 398 262,00 грн., що підтверджується залученою до матеріалів справи копією підписаної обома сторонами та скріпленої печатками обох сторін видаткової накладної від 16.07.2020 № 1666.

В порядку пункту 3.5 договору оплата відбувається протягом 30 календарних днів з моменту постачання продукції. Відтак, із врахуванням положень частини 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оплата за товар мала бути здійснена у строк до 17.08.2020 включно.

Суд встановив, що відповідач оплатив позивачу частину вартості поставленого товару, а саме сплатив 30262,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 29.09.2020 № 3948.

З огляду на викладене, розмір основного боргу відповідача перед позивачем за спірною видатковою накладною, строк оплати якого настав, становить 398 262,00 грн. – 30 262,00 грн. = 368 000,00 грн., у зв`язку з чим вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу слід задовольнити повністю.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також 3% річних в сумі 2949,51 грн. (за період з 15.08.2020 по 16.11.2020) та інфляційні втрати в сумі 4874,79 грн. за період серпень – жовтень 2020.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України до розрахунку процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, вірно визначивши дату початку періоду прострочення:

Сума боргу, грн.Період прострочення3% річних, грн.398262,0018.08 – 28.09.20201371,07368 000,0029.09 – 16.11.20201478,03всього 2849,10суд встановив, що вірно розрахований розмір 3% річних станом на дату розрахунку 16.11.2020 становить 2849,10 грн., а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 2949,51 грн. 3% річних належить до задоволення частково у сумі 2849,10 грн.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат (за належний період вересень-жовтень 2020), суд встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 5 671,31 грн. Суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України), відтак вимогу про стягнення з відповідача 4874,79 грн. інфляційних втрат, слід задовольнити повністю у зв`яленому розмірі 4874,79 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунок позовних вимог, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд ухвалює рішення про стягнення з відповідача Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Атомремонтсервіс” на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових засобів індивідуального захисту” 368000,00 грн. основного боргу, 2849,10 грн. 3% річних та 4874,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до частини 3 ст.7 спеціального Закону України “Про судовий збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, у відповідності до вищенаведених норм закону 50% сплаченого позивачем при поданні позову судового збору за платіжним дорученням № 2571 від 13.11.2020 на суму 5 814,35 грн., а саме в сумі 2907,17 грн., підлягає поверненню платнику з державного бюджету шляхом постановлення відповідної ухвали.

Решту судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2817,93 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 130, ч. 3 ст. 185, 191, 233, 236-238, 240-241, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Центр промислових засобів індивідуального захисту” задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Атомремонтсервіс” (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, буд. 7, код ВП 25881800)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» (03115, м. Київ, вул. М. Котельникова, буд. 1, кв. 42, ідентифікаційний код 38440953)

368 000,00 грн. (триста шістдесят вісім тисяч гривень нуль копійок ) основного боргу,

2849,10 грн. (дві тисячі вісімсот сорок дев`ять гривень десять копійок) 3% річних,

4874,79 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні сімдесят дев`ять копійок) інфляційних втрат,

2817,93 грн. (дві тисячі вісімсот сімнадцять гривень дев`яносто три копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 28.01.2021.

Суддя О.В. Конюх