Рішення № 94451566, 27.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2021Справа № 910/13643/20За позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат"

про стягнення 55 557,18 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: без виклику.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 55 557,18 грн., з яких 54 657,60 грн. боргу, 716,02 грн. пені, 179,92 грн. 3% річних на підставі договору № 3368/405м-13 від 01.08.2013.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, позивач протягом лютого - червня 2020 року виконав роботи, які не були оплачені відповідачем на суму 54 657,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.11.2020 від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якої останній збільшив розмір заявленого боргу на 42 490,56 грн., пені на 629,56 грн., 3% річних на 157,39 грн., зазначивши про збільшення періоду прострочення оплати робіт до жовтня 2020 року.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Подана заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, а отже має місце нова ціна позову - 98 834,69грн., а саме: 97 148,16грн. основного боргу, 1 345, 58грн. пені, 337,31грн.3% річних, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу із відміткою про вручення ухвали суду представнику відповідача 28.10.2020.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом, п`ятнадцятиденний з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду відзиву на позов з доданням доказів, строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, Заяву про збільшення позовних вимог та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 3368/405м-13 на виконання робіт, пов`язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків щодо ЕМС РЕЗ, оформлення дозволів на експлуатацію РЕЗ та проведення робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавод роботі РЕЗ замовника.

Предметом якого згідно з п. 1.1 Договору є проведення Виконавцем робіт, пов`язаних з розглядом заявочних документів, присвоєнням радіочастот, підготовкою висновків, оформлення дозволів на експлуатацію РЕЗ Замовника.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Відповідно до Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України (НКРЗ) від 16.07.2009 № 1599, радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування здійснюється за рахунок користувачів РЧР (пункт 1.6.).

Пункт 1.7. Положення вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування та порядок їх оплати визначаються Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу, затвердженими рішенням НКРЗ від 11.12.2008 № 1256.

Пункт 1.8. Положення оплата робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами радіочастотного ресурсу щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства.

Пункт 1.9. Положення кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до 3.10 Договору ціна виконаних робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі чинних тарифів на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", затверджених у встановленому порядку (тарифи), за один календарний місяць, і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з законодавством України. Розрахунок ціни робіт наведений у додатку.

Згідно з п. 3.11 Договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Відповідно до п.п. 3.12, 3.13 Договору Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за виконані роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника. Розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням EMC РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Як стверджує позивач, протягом лютого - жовтня 2020 року ним належним чином виконані роботи пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, які не були оплачені відповідачем на суму 97 148,16 грн.

На підтвердження чого ним надіслано відповідачу акти про виконання робіт №№ 20-2891 від 28.02.2020, 20-4333 від 31.03.2020, 20-5485 від 30.04.2020, 20-6805 від 29.05.2020, 20-8947 від 30.06.2020, 20-11024 від 31.07.2020, 20-12512 від 31.08.2020, 20-14096 від 30.09.2020, 20-15778 від 30.10.2020.

Факт направлення цих актів разом з рахунками на оплату на загальну суму 97 148,16 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими описами вкладень у цінні листи, роздруківками з офіційного сайту Укрпошти про одержання поштового відправлення, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

З указаних актів вбачається, що всі вони окрім акту за лютий 2020 року, з боку відповідача підписані не були.

При цьому, як вбачається із наданих позивачем актів будь-які заперечення щодо повного та належного надання робіт у замовника відсутні.

Доказів пред`явлення відповідачем заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт, а також претензій або заперечень щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору до суду не надходило.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання робіт пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів належним чином на загальну суму 97 148,16 грн., а відповідачем, у свою чергу, прийнято роботи у вказаних обсягах без будь - яких зауважень.

Так з матеріалів справи вбачається, що на виконання п. 3.13. Договору Позивач направив на адресу Відповідача рекомендованою кореспонденцією наступні рахунки: №№ 2891 від 26.02.2020, 4333 від 26.03.2020, 5485 від 28.04.2020, 6805 від 28.05.2020, 8947 від 26.06.2020, 11024 від 31.07.2020, 12512 від 28.08.2020, 14096 від 29.09.2020, 15778 від 27.10.2020 на загальну суму 97 148,16 грн.

Проте, відповідач не здійснив сплату суми основного боргу.

Укладений між сторонами договір по своїй суті є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.

Згідно із п. 1 ст. 889 ЦК України, за договором підряду замовник зобов`язаний сплатити підряднику встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив виконану роботу за період з лютого по жовтень 2020 року в розмірі 97 148,16 грн.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не , як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 97 148,16 грн. позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 337,31 грн. 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 337,31 грн. 3% річних.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 345,58 грн.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

За змістом статті 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.3 договору за порушення грошових зобов`язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент здійснення розрахунків від суми простроченого платежу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та визнав правомірним нарахування відповідачеві пені за прострочення договірного зобов`язання у розмірі 1 345,58 грн., у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 345,58 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 74, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Просат" (03115, м. Київ, пр-т Преремоги, 89-А, ідентифікаційний код 33689783) на користь Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151, ідентифікаційний код 01181765) 97 148 (дев`яносто сім тисяч сто сорок вісім) грн. 16 коп. боргу, 337 (триста тридцять сім) грн. 31 коп. 3% річних, 1 345 (одну тисячу триста сорок п`ять) грн. 58 коп. пені, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.01.2021

Суддя І.І. Борисенко