Рішення № 94451352, 28.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2021Справа № 910/18923/20

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Краса" (м. Київ)

про виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Краса" про виселення відповідача з нежилих приміщень загальною площею 16,7 кв.м (в тому числі на першому поверсі 16,7 кв.м) в будинку № 47 літер А на проспекті Маяковського в місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на фактичне користування відповідачем означеним приміщенням для розміщення магазину з продажу тютюну без відповідних розпорядчих документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.20. відкрито провадження у справі № 910/18923/20 та постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вказану ухвалу суду було направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак конверт повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, за висновками суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається днем вручення учаснику справи ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України .

Отже, відповідач належним чином повідомлений та обізнаний про розгляд справи № 910/18923/20.

Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції та заперечень проти доводів позивача не надав.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до розпорядження № 347 від 22.02.02. за позивачем на праві повного господарського відання та оперативного управління закріплено зокрема, нежитловий будинок (нежитлові приміщення) за адресою: м. Київ, проспект Маяковського,47.

Згідно Акту про фактичне використання нежитлового приміщення в будинку № 47 літер А на проспекті Маяковського в місті Києві від 08.02.20., який підписано та скріплено печатками представниками позивача та директора відповідача, зафіксовано, що приміщення на першому поверсі загальною площею 10 кв.м фактично займає ПП «Краса» без розпорядчих документів КМР.

Актом від 16.11.20., від підпису якого директор відповідача відмовився, зафіксовано, що нежитлове приміщення площею 10 кв.м в будинку № 47 літер А на проспекті Маяковського в місті Києві фактично використовується відповідачем для розміщення магазину з продажу тютюну без відповідних розпорядчих документів. Станом на дату перевірки у нежилому приміщенні, що значиться як місце спільного користування, проведено перепланування, а саме його облаштовано як приміщення з окремим входом корисною площею 16,7 кв.м, а саме: закладено вхід до магазину непродовольчих товарів та влаштовано санвузол у приміщеннях іншого орендаря.

Спір у справі виник в зв`язку з користуванням відповідачем нежитловим приміщенням площею 16,7 кв.м кв.м, яке розташоване за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, 471, без достатніх на те правових підстав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач користується спірним нежилим приміщенням без оформлення відповідного договору оренди, тобто за відсутності належних правових підстав.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві, внаслідок чого позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Приватне підприємство "Краса" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 47-А; ідентифікаційний код 30222142) з нежилих приміщень загальною площею 16,7 кв.м (в тому числі на першому поверсі 16,7 кв.м) в будинку № 47 літер А на проспекті Маяковського в місті Києві.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Краса" (02222, м. Київ, проспект Маяковського, 47-А; ідентифікаційний код 30222142) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 2.102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко