Рішення № 94451000, 27.01.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.01.2021р. м. Харків Справа №905/1587/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Гулевич В.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу №905/1587/20

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа»

про стягнення 546 552,49 грн.,

за участю представників:

від позивача: Коваленко С.В., адвокат

від відповідача: не з`явився

Суть спору: НАК «Нафтогаз України» звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ККП «Маріупольтепломережа» 546 552,49 грн., з яких: 4 664,90 грн. – пеня, 914,69 грн. – 3% річних, 540 972,90 грн. – збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №3418/18-БО-6 від 03.10.2018р. щодо оплати природного газу у встановлений строк та споживання природного газу в узгодженому обсязі.

Відзивом за вх. №18781/20 від 02.10.2020р. та запереченнями на відповідь на відзив за вх. №04-18/5285від 27.10.2020р. відповідач проти позову заперечив, з огляду на наступне:

- оскільки ч. 2 ст. 2 ЗУ №85-VIIІ від 31.01.2015р. «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», за нормами якого з 07.02.2015р. діє мораторій на нарахування та стягнення пені, поширюють свою дію на спірні правовідносини, вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4 664,90 грн. є необґрунтованими;

- порушення зобов`язань відбулось за відсутності вини ККП «Маріупольтепломережа», оскільки у неопалювальний сезон обігові грошові кошти на рахунках підприємства майже відсутні, а після початку опалювального сезону усі наявні грошові кошти на рахунках підприємства спрямовуються на забезпечення сталого функціонування опалювального сезону, з огляду на те, що відповідач є єдиним підприємством постачання теплової енергії, послугами якого користуються півмільйона мешканців міста, тому, з урахуванням ст. 614 ЦК України, відсутні підстави для стягнення суми 3% річних;

- споживання природного газу у березні, червні та липні 2019р. відбулось з дотриманням положень укладеного договору постачання природного газу без перевищення ліміту споживання; вартість спожитого газу в ці місяці сплачена в повному обсязі, а тому позивачем жодних збитків понесено не було;

- у листах №8001/16/7-19 від 31.07.2019р. та №8371/16/7-19 від 09.08.2019р. НКРЕКП зазначила, що постачальник природного газу має право на відшкодування збитків у порядку, передбаченому р. VI Правил постачання природного газу, лише у разі їх понесення, при цьому, при розрахунку розміру відхилення фактично спожитого газу від замовленого постачальником має враховуватись обсяг природного газу, спожитого в цілому по споживачу за єдиним ЕІС-кодом, а не за окремими укладеними договорами;

- підстави для відшкодування позивачем збитків відсутні, з огляду на те, що постановою НКРЕКП №2081 від 07.10.2019р. внесено зміни до р. VI Правил постачання природного газу, які виключили можливість відшкодування збитків постачальнику за відхилення фактичних обсягів споживання природного газу від замовленого обсягу природного газу на відповідний період споживачем, постачання якому здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених КМУ на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу», яким є відповідач. До такого споживача застосовується окрема процедура, яка передбачає тільки дві підстави для відшкодування збитків: відмова у доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних обсягів споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, та відмова в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого постачальник не здійснив опломбування запірних пристроїв перед газовими приладами споживача – боржника, або оператор ГРМ не здійснив припинення йому розподілу природного газу;

- положення договору, на які посилається позивач, вже не відповідають положенням Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015р.

12.10.2020р. за вх. №19347/20 господарський суд одержав від позивача відповідь на відзив, якою проти доводів відповідача, викладених у відзиві, заперечив, посилаючись на те, що:

- норми ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки: позивач не був і не є енергопостачальною компанією;

- беручи до уваги, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника;

- укладаючи договір, сторони обумовили відповідальність сторін у випадку невиконання або неналежного виконання грошового зобов`язання, в т.ч. і щодо умов про можливість стягнення збитків;

- застосування господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків, має гарантувати сторонам правовідносин захист їх прав і законних інтересів, забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Така відповідальність як відшкодування збитків за порушення господарського зобов`язання передбачена Господарським кодексом України як універсальний спосіб захисту прав, забезпечує будь-які господарські зобов`язання, оскільки застосовується у всіх сферах господарських відносин у випадку будь-якого господарського правопорушення, якщо інше не передбачено законом. У Господарському кодексі України акцент зроблений на обов`язку учасника господарських правовідносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодуванні завданих ним збитків суб`єкту права або законні інтереси якого порушено.

Розгляд справи по суті здійснювався у строк, понад встановлений ст. 195 ГПК України, проте у розумний строк у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням перебування судді на лікарняному та її завантаженості.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2021р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання щодо розгляду справи по суті 21.01.2021р. не прибув. При цьому про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, з огляду на те, що копію ухвали суду від 28.12.2020р., якою визначено дату та час даного судового засідання, одержав 04.01.2021р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102254041750.

27.01.2021р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.10.2018р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (на т.ч. АТ «НАК «Нафтогаз України») (позивач, постачальник) та ККП «Маріупольтепломережа» (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №3418/18-БО-6, за умовами п.1.1. (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору) якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до умов п.1.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

У п. 2.1. договору (в редакції додаткових угод №4 від 03.12.2018р., №6 від 20.03.2019р., №8 від 23.04.2019р., №9 від 23.04.2019р., №10 від 23.05.2019р., №11 від 24.06.2019р., №14 від 29.07.2019р. до договору) узгоджено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018р. по 31 травня 2019р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 16 944,142 тис. куб. метрів, в т.ч. по місяцях: у грудні 2018р. – 3 752,261 тис. куб. м., у січні 2019р. – 3 714,499 тис. куб. м., у березні 2019р. – 2 585 тис. куб. м. Постачальник передає споживачу у червні – вересні 2019 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 8,8 тис. куб. м., в т.ч. по місяцях: у червні 2019р. 1,85 тис. куб. м., у липні 2019р. – 1,45 тис. куб. м.

Приймання – передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання – передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 цього договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу. В акті приймання-передачі природного газу ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору) (п.п. 3.8, 3.8.1, 3.8.2 договору в редакції додаткових угод №4 від 03.12.2018р. та №10 від 23.05.2019р. до договору).

Пунктом 3.13 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р.) сторонами узгоджено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф – Vп) х Ц х К, де: Vф – об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп – замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. цього договору; Ц – ціна природного газу за цим договором; К – коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Згідно з умовами п. 4.2. договору (в редакції додаткових угод №4 від 03.12.2018р., №9 від 23.04.2019р., №10 від 23.05.2019р., №12 від 24.06.2019р., №13 від 29.07.2019р. до договору) ціна за 1 000 куб. м. газу з 01 грудня 2019р. становить 6 235,51 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 7 482,61 грн. З 01 травня 2019р. по 31 травня 2019р. (включно) - 5 990 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 7 188 грн. З 01 червня 2019р. по 30 червня 2019р. (включно) – 5 711,08 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 6 853,30 грн. З 01 липня 2019р. по 31 липня 2019р. (включно) – 4 905,675 грн., крім того, податок на додану вартість (ПДВ) – 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5 886,81 грн.

За п. 4.3. договору (в редакції додаткової угоди №10 від 23.05.2019р.) до ціни газу, зазначеної в п. 4.2. цього договору, додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018р. №2001 – 157,19 грн. за 1 000 куб. м. на добу без ПДВ, крім того, ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 188,63 грн. за 1 000 куб. м. на добу.

Споживач зобов`язується сплатити за цим договором з урахуванням ціни на природний газ, зазначеної в п. 4.2. цього договору, та тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи, зазначеного в п.4.3. цього договору: з 01 травня 2019р. по 31 травня 2019р. (включно) – 6 147,19 грн. за 1 000 тис куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 7 376,63 грн. за 1 000 тис. куб. м., з 01 червня 2019р. по 30 червня 2019р. (включно) – 5 711,08 грн. за 1 000 тис куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 6 853,30 грн. за 1 000 тис. куб. м., з 01 липня 2019р. по 31 липня 2019р. (включно) – 5 062,865 грн. за 1 000 тис куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 6 075,44 грн. за 1 000 тис. куб. м. (п. 4.4 договору в редакції додаткових угод №10 від 23.05.2019р., №12 від 24.06.2019р., №13 від 29.07.2019р. до договору).

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору).

Відповідно до п. 5.7. договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 03.12.2018р. до договору) відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9. цього договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. цього договору, розраховує збитки відповідно до пп.пп. 3.13.1. або 3.13.2. п.3.13. 2ього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору).

Умовами п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1.,5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством (п. 7.7. договору в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 вересня 2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2, п. 3.9., 3.13, 5.7., абз. 5 підп. 5), п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (р. 11 договору в редакції додаткових угод №4 від 03.12.2018р., №9 від 23.04.2019р., №10 від 23.05.2019р.).

21.02.2019р. за вих. №26-1630/1.17-19 позивач на виконання п. 11.2. договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору) направив відповідачу повідомлення про те, що з 01.03.2019п. застосовуються п.п. 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2, п. 3.9., 3.13, 5.7., абз. 5 підп. 5), п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абз. 4 підп. 5) п. 6.2., абз. 2 підп. 2 п. 6.4. цього договору з 01 березня 2019р. сторонами не застосовуються.

20.03.2019р. між сторонами укладено додаткову угоду №5, за умовами якої пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2, п. 3.9., 3.13, 5.7., абз. 5 підп. 5), п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019р. Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абз. 4 підп. 5) п. 6.2., абз. 2 підп. 2 п. 6.4. цього договору з 01 березня 2019р. втрачають чинність.

На виконання умов договору у грудні 2018р. – січні 2019р., березні, червні – липні 2019р. позивачем поставлено відповідачу природний газ в загальному обсязі 10 199,235 тис. куб. м. на суму 76 314 087,42 грн., в т.ч.: у грудні 2018р. в обсязі 3 752,261 тис. куб. м. на суму 28 076 713,19 грн., у січні 2019р. – 3 714,499 тис. куб. м. на суму 27 794 154,79 грн., у березні 2019р. – 2 729,575 тис. куб. м. на суму 20 424 350,65 грн., у червні 2019р. – 1,607 тис. куб. м. на суму 11 013,24 грн., у липні 2019р. – 1,29300 тис. куб. м. на суму 7 855,55 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.12.2018р., від 31.01.2019р., від 31.03.2019р., від 30.06.2019р., від 31.07.2019р. Вказані акти підписані сторонами і засвідчені печатками підприємств.

Постачальник направив споживачу акти-претензії №26-1307-19 від 16.05.2019р. на суму 540 899,17 грн. за перевищення більш ніж на 5% обсягів споживання природного газу у березні 2019р., №26-3440-19 від 15.11.2019р. на суму 46,59 грн. та №26-3441-19 від 15.11.2019р. на суму 27,14 грн. за споживання природного газу у меншому, ніж узгоджено сторонами у договорі, обсязі більш, ніж на 5%, у червні 2019р. та липні 2019р. відповідно.

Відповіддю №61.4.2-33819-61.2.1 від 11.12.2019р. на акти-претензії №26-3440-19 від 15.11.2019р. та №26-3441-19 від 15.11.2019р. споживач повідомив постачальника про відсутність підстав для відшкодування збитків, оскільки споживання природного газу у червні 2019р. та липні 2019р. відбулось з дотриманням положень укладеного договору на постачання природного газу та без перевищення ліміту споживання.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого у грудні 2018р. - січні 2019р. природного газу, а також споживання природного газу з відхиленням узгодженого обсягу у березні, червні – липні 2019р., стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 546 552,49 грн., з яких: 4 664,90 грн. – пеня, 914,69 грн. – 3% річних, 540 972,90 грн. – збитки.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір постачання природного газу №3418/18-БО-6 від 03.10.2018р., згідно з яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві в узгоджених обсягах природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

У випадку коли дата закінчення строку, встановленого за домовленістю сторін для належного виконання грошового зобов`язання відповідачем, поєднана з прийменником «до», така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь Верховний Суд у постановах від 25.04.2018р. у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018р. у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018р. у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018р. у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018р. у справі №927/490/18 від 10.10.2019р. у справі 919/116/19 зазначив, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Враховуючи викладене, а також погоджений сторонами у п. 5.1 договору порядок розрахунків за договором, строк оплати природного газу відповідачем настав: за зобов`язаннями грудня 2018р. - 25.01.2019р., за зобов`язаннями січня 2019р. – 25.02.2019р.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать про те, що оплату отриманого відповідачем у грудні 2018р. та січні 2019р. природного газу здійснено в повному обсязі, але з порушенням встановлених укладеним між сторонами договором строків.

Одночасно, у березні, червні та липні 2019р. відповідачем допущено відхилення споживання природного газу від узгоджених сторонами обсягів, а саме: у березні 2019р. спожито на 5,59% більше, ніж замовлено споживачем, у червні 2019р. спожито на 13,14% менше, ніж замовлено споживачем, у липні 2019р. спожито на 10,83% менше, ніж замовлено споживачем.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.7.2 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р. до договору) встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1.,5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 4 664,90 грн. за загальний період з 26.01.2019р. по 26.02.2019р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у грудні 2018р. – січні 2019р.

Разом з тим, відповідно до ст.1, ч.2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» (далі – ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) метою останнього є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. Встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Вказаний нормативно-правовий акт набрав чинності 07.02.2015р.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів. При цьому, такий мораторій встановлюється виключно з дати набрання чинності цим законом - 07.02.2015р.

У п. 1 Постанови КМУ №705 від 25.07.2012р. «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» (яка діяла до 07.12.2019р.) гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У п. 5 статуту НАК «Нафтогаз України», затвердженого постановою КМУ №747 від 25.05.1998р. у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону, встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту НАК «Нафтогаз України» (в зазначеній редакції) встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

У ЗУ «Про енергозбереження» зазначається, що: «енергозбереження» - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; «паливно-енергетичні ресурси» - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто, природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

З урахуванням наведеного, в силу вимог чинного законодавства НАК «Нафтогаз України» є енергопостачальною компанією (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019р. у справі №913/66/18).

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент прийняття ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р.) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. р. 2 Статуту ККП «Маріупольтепломережа» метою створення і діяльності підприємства є надання послуг з теплопостачання (централізоване опалення), централізованого гарячого водопостачання. Предметом господарської діяльності підприємства для зазначеної мети є (відповідно до кодів Загального Класифікатора «Галузі народного господарства України»), зокрема, теплопостачання (централізоване опалення).

Отже, враховуючи наведене, а також предмет договору, згідно з яким газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, відповідач у даних правовідносинах є виконавцем/виробником комунальних послуг з постачання теплової енергії.

При цьому, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Маріуполь Донецької області (як у спірний період, так і на теперішній час), яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2015р. №1275-р. Інформація про проведення АТО на території м. Маріуполь Донецької області є загальновідомою через наявність великої кількості відповідних новин, офіційних заяв і повідомлень (зокрема, Штабу АТО, Штабу антитерористичного центру при Службі безпеки України) в засобах масової інформації і мережі Інтернет.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018р. введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018р. «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (документи для службового користування).

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підп.8 п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів – ст.3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» доповнено абзацом десятим такого змісту: «Антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України».

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений ч.2 ст.2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є постачальником енергоресурсу, а відповідач - виконавцем/виробником комунальних послуг з постачання теплової енергії, які вироблялись/надавались у межах спірного періоду на території проведення АТО/ООС, положення ч.2 ст.2 ЗУ №85-VІІІ від 13.01.2015р. розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору, у зв`язку з чим нарахування пені за загальний період з 26.01.2019р. по 26.02.2019р. є безпідставним та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13.02.2020р. №913/230/19, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 914,69 грн. за загальний період з 26.01.2019р. по 26.02.2019р. за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати природного газу, спожитого у грудні 2018р. – січні 2019р.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, перевірений господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.

Одночасно, договором встановлена відповідальність відповідача за порушення зобов`язання щодо споживання природного газу в узгоджених обсягах, а саме: згідно з п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 03.12.2018р.), який застосовується сторонами з 01.03.2019р. та узгоджується з положеннями п. 1 розд. VI Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сторонами узгоджено, що якщо за підсумками розрахункового період фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше, ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього договору), споживачем зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. цього договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином: якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф – Vп) х Ц х К, де: Vф – об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп – замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. цього договору; Ц – ціна природного газу за цим договором; К – коефіцієнт, який дорівнює 0,5.

Позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі 540 972,90 грн. за порушення договірного споживання обсягу природного газу у березні, червні – липні 2019р., з яких:

- 540 899,17 грн., які нараховані за перевищення договірних величин споживання природного газу у березні 2019р. за формулою: В = (Vф – Vп) х Ц х К;

- 46,59 грн., які нараховані за порушення договірних величин споживання природного газу у червні 2019р. за період з 01.06.2019р. по 30.06.2019р.;

- 27,14 грн., які нараховані за порушення договірних величин споживання природного газу у липні 2019р. за період з 01.07.2019р. по 31.07.2019р.

Враховуючи, що нарахування збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу передбачено умовами договору, а відповідачем не надано доказів визнання договору недійсним в цій частині, суд вважає нарахування позивачем збитків за порушення договірного споживання обсягу природного газу у березні, червні – липні 2019р. правомірним.

Розрахунок збитків, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу збитків становить 540 972,90 грн., перевірений господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо порушення відповідачем договірних величин споживання природного газу та є арифметично правильним.

Посилання відповідача про те, що 3% річних нарахуванню не підлягають, через порушення зобов`язання за відсутності його вини через скрутний фінансовий стан, збитковість та обмеженість матеріальних ресурсів, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

За приписами ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 617 ЦК України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ч. 1 ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Виходячи із наведених норм діючого законодавства суд зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а відсутність вини у порушенні такого зобов`язання не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Посилання відповідача на роз`яснення НКРЕКП, викладені у листах №8001/16/7-19 від 31.07.2019р. та №8371/16/7-19 від 09.08.2019р., в яких зазначено про відсутність правових підстав для нарахування НАК «Нафтогаз України» збитків в розрізі окремих договорів постачання, укладених з порушенням вимог р. ІІ Правил, оскільки розмір перевищення допустимого відхилення має розраховуватись, виходячи із загального обсягу спожитого природного газу по ЕІС-коду споживача, а також на постанову НКРЕКП №2081 від 07.10.2019р. (дата набрання чинності 12.10.2019р.), якою внесено зміни до р. VI Правил та виключено можливість відшкодування збитків постачальнику за відхилення фактичних обсягів споживання природного газу від замовленого обсягу природного газу на відповідний період споживачем, постачання якому здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених КМУ на суб`єктів ринку природного газу на підставі ст. 11 ЗУ «Про ринок природного газу», суд до уваги не приймає, з огляду на наступне:

- по-перше, предметом спору у даній справі є збитки за відхилення договірного споживання обсягу газу, допущеного у березні, червні - липні 2019р., тобто до надання вказаних роз`яснень НКРЕКП згідно листів №8001/16/7-19 від 31.07.2019р. та №8371/16/7-19 від 09.08.2019р., а також набрання чинності постановою НКРЕКП №2081 від 07.10.2019р.;

- по-друге, роз`яснення, викладені в листах НКРЕКП №8001/16/7-19 від 31.07.2019р. та №8371/16/7-19 від 09.08.2019р., не є обов`язковими для сторін у справі та суду, оскільки вони носять роз`яснювальний, рекомендаційний та інформаційний характер. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019р. у справі №336/5038/16-ц;

- по-третє, питання укладення декількох договорів замість одного по ЕІС-коду споживача (або НІС-точок комерційного обліку) між позивачем і відповідачем з порушенням вимог розд. ІІ Правил, про що вказано у листах №8001/16/7-19 від 31.07.2019р. та №8371/16/7-19 від 09.08.2019р., виходить за межі предмету доказування у справі №905/1587/20 про стягнення в т.ч. збитків за відхилення договірного споживання обсягу газу за конкретним договором №3418/18-БО-6 від 03.10.2018р.;

- по - четверте, доказів визнання недійсним договору №3418/18-БО-6 від 03.10.2018р. повністю або в частині, що стосується права постачальника нараховувати збитки за відхилення договірного споживання обсягу газу відповідачем не надано;

- по - п`яте, в матеріалах справи відсутня додаткова угода про внесення змін до договору з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №2081 від 07.10.2019р.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, буд. 1, ідент. код ЄДР 33760279) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. б. Хмельницького, буд. 6, ідент. код ЄДР 20077720) 3% річних у розмірі 914 (дев`ятсот чотирнадцять) грн. 69 коп., збитки у розмірі 540 972 (п`ятсот сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 8 128 (вісім тисяч сто двадцять вісім) грн. 32 коп.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 27.01.2021р.

Суддя Л.В. Ніколаєва