Рішення № 94450935, 28.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 Справа № 904/5933/20

За позовом: Комунального підприємства «Кривбасводоканал», м. Кривий Ріг

До: Обслуговуючого кооперативу «Восток-32», м. Кривий Ріг

Про: стягнення 50 240,99 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

КП «Кривбасводоканал» (позивач) звернувся з позовом до ОК «Восток-32» (відповідач) про стягнення 50 240,99 грн. (в т.ч.: 48 256,80 грн - основний борг; 1 624,49 грн – пеня та 359,70 грн - 3% річних) заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №185 від 25.01.06р. (укладеним між сторонами), за період з 01.11.19р. по 31.08.20р.

Ухвалою від 09.11.20р. було відкрите провадження у справі №904/5933/20 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

ОК «Восток-32» (відповідач) позов не визнав та просив розстрочити виконання рішення на 11 календарних місяців, обґрунтовуючи це клопотання тяжким фінансовим становищем; наявністю низки виконавчих проваджень відносно відповідача; значною сумою заборгованості мешканців за комунальні послуги перед кооперативом, тощо. На підтвердження свого тяжкого фінансового становища відповідачем надано витяги з автоматизованої системи виконавчих проваджень, з Єдиного реєстру боржників .

КП «Кривбасводоканал» (позивач) заперечував проти задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, зазначаючи (поміж-іншим), що заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про складний фінансовий стан (відсутність грошових коштів) зумовлену тим, що відповідач не маючи інших видів доходу, крім оплат за житлово-комунальні послуги мешканців, став заручником ситуації та не зміг здійснити вчасну оплату грошових коштів позивачу. На переконання позивача не надано відповідачем і доказів, які б свідчили, про можливість виконувати рішення суду відповідно до вказаного в заяві про розстрочку виконання рішення строку . При розстрочення рішення суду обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору – позивача; учасники справи знаходяться у рівних економічних умовах, надання розстрочки виконання рішення суду зі стягнення заборгованості порушить права інших споживачів водопостачання та водовідведення, які добросовісно виконують свої обов`язки зі оплати на отримані послуги.

Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ). Однак, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020.; постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020р. № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.2020р. № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020р.; постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021р.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020, який набрав чинності 17.07.2020, та яким були внесені зміни до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, - процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Від сторін жодних заяв, клопотань про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом , не надходило.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.06р. між КП «Кривбасводоканал» (виконавець) та ЖБК «Восток-32» (правонаступник – ОК «Восток-32», споживач) укладено договір №185 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення; згідно з умовами якого виконавець зобов`язався вчасно надавати споживачеві послуги з централізованого постачання холодної води ( водопостачання) і водовідведення , а споживач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.4. договору (поміж-іншим) холодна вода подається виконавцем споживачу згідно показників засобів обліку. Кількість стічних вод (водовідведення), що надходять до каналізації , визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями засобу обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання (п.1.7. договору). Споживач для узгодження акта про кількість отриманих послуг направляє свого представника для складання та підписання акту у відділ водозбуту КП «Кривбасводоканал» не пізніше 25 числа кожного місяця ( у лютому - 23 числа); якщо представник не прибув в зазначений час, або необґрунтовано відмовився від підписання акту виконавець на підставі даних приладів обліку води або норм споживання складає акт в односторонньому порядку, який є підставою для оплати та один примірник акта в триденний термін направляє споживачу (п.1.8. договору).

Згідно з п.2.1. договору тарифи на момент укладання договору затверджені рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради №370 від 13.07.05р. та №532 від 14.09.05р. і становлять за групами споживачів ( за 1м3 з ПДВ): населення - холодна вода - 046 грн., водовідведення – 0, 32 грн. ; бюджет : холодна вода – 0, 54 грн.; водовідведення – 0, 54 грн. ; інші : холодна вода – 1, 62 грн., водовідведення - 1, 54 грн. У випадку зміни тарифів на послуги виконавець повідомляє про це споживача відповідно до чинного законодавства України через засоби масової інформації, без додаткового узгодження розмірів і строків введення нових тарифів; споживач здійснює оплату за надані послуги по новим тарифам без додаткового узгодження (п.2.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом п`яти банківських днів після пред`явлення платіжної вимоги, рахунку або квитанції; можливі інші форми отриманих послуг , які не суперечать діючому законодавству України. Акт звіряння взаємних розрахунків проводиться щомісяця ( не пізніше 15 числа останнього квартального місяця) і є письмовою формою визнання боргу; акт звірки взаємних розрахунків підписується повноваженими на це особами - зі сторони виконавця – начальником водозбуту або заступником начальника водозбуту з бухгалтерського обліку, зі сторони споживача – головою або бухгалтером (п.3.4. договору).

В пунктах 5.4. та 5.6. договору сторони погодили, що у разі порушення зобов`язання споживач повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення; при несвоєчасній оплаті споживач зобов`язаний сплатити пеню за надані послуги на власні потреби і іншим споживачам в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ (а.с.11-13).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за цим договором за період з 01.11.19р. по 31.08.20р. виконав в повному обсязі на загальну суму 91 648, 62 грн. ( що підтверджується відповідними актами приймання-передачі послуг з центрального водопостачання і водовідведення та рахунками на оплату цих послуг (які були отримані позивачем, а.с.20-37). Натомість відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за вищезазначений період в повному обсязі не оплатив (сплачено лише 43 391, 82 грн. ); у зв`язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 48 256, 80 грн. (а.с.16).

Окрім того – позивач , відповідно до приписів ст.625 ЦК України та пунктів 5.4. та 5.6. договору нарахував відповідачу: 1 624,49 грн. – пені та 359,70 грн - 3% річних (а.с.17-18).

На час прийняття рішення у справі доказів погашення заборгованості ( з урахуванням пені та 3% річних) відповідач не надав. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача , складає 50 240, 99 грн.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Суб`єктами Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» є підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення та споживачі питної води та/або послуг з водовідведення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання

житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 901 ЦК України : за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно приписів ст.331 ГПК України : за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.12р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом…Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1). Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1). Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини» ( який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав , що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі «Войтенко проти України» (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює, що «...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, «Бурдов проти Росії» , заява N 59498/00; «Ясіуньєне проти Латвії», заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...»

За таких обставин первісні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Одночасно, суд не вбачає достатньо правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду ( оскільки розмір боргу не є надмірно великим , відповідачем не надано доказів відсутності на його рахунках у банківських установах грошових коштів у розмірі , достатньому для повного виконання рішення суду у справі; наявність виконавчих проваджень відносно відповідача, не свідчить про тяжке фінансове становище відповідача; отже відповідачем на надано належних доказів на підтвердження свого тяжкого фінансового становища ).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2,13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з відповідача – Обслуговуючого кооперативу «Восток-32» (50093, м. Кривий Ріг, вул. Лісового , буд.28; код ЄДРПОУ 21929964) на користь позивача – Комунального підприємства «Кривбасводоканал» ( 50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а; код ЄДРПОУ 03341316): 48 256, 80 грн. – заборгованості за договором; 1 624, 49 грн. – пені ; 359, 70 грн. - 3% річних та 2 102, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. Відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 28.01.21р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя О.Ю.Васильєв