Рішення № 94448436, 19.01.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/888/19

Номер провадження 2/629/18/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращук Т.О., за участю секретаря судового засідання Котяй А.Ю., розглянувши цивільну справу №629/888/19 за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Билим Олександра Миколайовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про визнання правочину недійсним, представник позивача – адвокат Билим Олександр Миколайович, представник відповідача- адвокат Кривенко Ерік Юрійович, -

в с т а н о в и в :

01.03.2019 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшов позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Билим Олександра Миколайовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про визнання правочину недійсним.

Представник позивача посилався на те, що 02.04.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір міни, відповідно до змісту якого ОСОБА_1 міняє належну їй земельну ділянку площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка належала їй на підставі державного акту серії І-ХР №077319, на телевізор марки LG. Договір міни було посвідчено 02.04.2004 року Приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою Мариною Володимирівною, реєстровий запис №1462 від 02.04.2004 року. Листом №Б-45/0-0.23, 041-60/154-18 від 19.03.2018 року Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що в «Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Лозівською райдержадміністрацією» за №7369 від 14.04.1997 року зареєстровано сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії ХР №0122358 з земель реформованого КСП ім.Пархоменко на території Надеждівської сільської ради, розміром 9,8 в умовних кдастрових гектарах на ім`я ОСОБА_1 , виданого на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 22.01.1997 року №18. Вище зазначений сертифікат отримано, про що свідчить підпис в графі «підпис власника сертифіката на земельну частку (пай). Надеждівська сільська рада Лозівського району Харківської області листом №159/03-22 від 23.04.2018 року повідомила ОСОБА_1 , що договір оренди земельної частки (паю) в сільській раді не реєструється. Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області листом №98/0-0.23, 041-110/134-18 від 29.05.2018 року повідомило ОСОБА_1 , що на її ім`я в «Книзі 1 записів реєстрації державних актів на право власності на земелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ХР №077319 загальною площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради від 26.09.2001 року №47. Державний акт зареєстровано 07.05.2002 року за реєстраційним номером 383. 02.04.2004 року складено і підписано договір міни між сторонами земельної ділянки на телевізор. На ім`я ОСОБА_2 в «Книзі 1 записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» зареєстровано державний акт на право власності

на земельну ділянку серії ХР №101489 загальною площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради. Підставою виникнення права власності є договір міни від 02.04.2004 року. Державний акт зареєстровано 15.06.2005 року за реєстраційним номером 47. Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області листом №150/0-0.23, 041-167/154-18 від 08.08.2018 року, запропонувало ОСОБА_1 з метою отримання копії Договору міни від 02.04.2004 року або його дублікату звернутись до нотаріуса, який посвідчував цей договір чи до державного нотаріального архіву. 01.10.2018 року позивач отримала у нотаріуса копію вище вказаного Договору. Після ознайомлення з Договором, ОСОБА_1 виявила, що вона не підписувала спірний Договір та вона не мала наміру відчувати землю. Зважаючи на вище викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаним позовом.

Ухвалою від 14.03.2019 року відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам надано час для подання заяв по суті.

29.03.2019 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому вказав, що міркування позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки заборона відчуження земельних ділянок шляхом міни з`явилася в ЗК України тільки з 06.10.2004 року, а договір було укладено 02.04.2004 року, що свідчить про те, що Договір на час укладення відповідав вимогам законодавства. Щодо посилань позивача на те, що вона не підписувала договір міни, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 сама вмовила ОСОБА_2 укласти даний договір та договір підписувався в присутності нотаріуса. Також представник вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності. У зв`язку з не наданням позивачем доказів того, що договір міни можливо визнати недійсним, представник просив відмовити у задоволенні позову.

08.04.2019 року представником позивача надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у Постанові від 12.10.2016 року Судової палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України у справі №6-464цс16, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 15 «Перехідних положень» ЗК України, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного суду постановлено, що обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай» та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону №899-ІV. Викладене свідчить про те, що обмін земельної частки на телевізор не відповідає вимогам пункту 15 «Перехідних положень» ЗК України. Щодо пропуску строку позовної давності, представник вказав, що про порушення свого права позивач дізналась, коли отримала копію Договору, а саме 01.10.2018 року. Представник позивача зазначив, що підставою для визнання договору недійсним є відсутність вільного волевиявлення позивача, оскільки вона його не підписувала.

01.04.2019 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, однак ухвалою від 02.04.2019 року було відмовлено.

12.04.2019 року представником позивача було подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування доказів з нотаріального архіву приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни, а саме: -завірених належним чином копій всіх документів із нотаріального архіву приватного нотаріуса Завади Марини Володимирівни по посвідченню 02.04.2004 року Договору міни земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; -завірену належним чином копію реєстрового запису №1462 від 02.04.2004 року по посвідченню Приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою Мариною Володимирівною Договору міни земельної ділянки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Ухвалою від 15.04.2019 року було задоволено заяву та витребувано документи.

25.04.2019 року представник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи в загальному порядку та призначення судової почеркознавчої експертизи.

Ухвалою від 25.04.2019 року було здійснено перехід від спрощеного розгляду без виклику сторін до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового розгляду.

Заявою від 25.04.2019 року представник позивача- адвокат Билим О.М. просив залишити

без розгляду заяву про призначення експертизи від 25.04.2019 року.

16.05.2019 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів, а саме: з Лозівського районного відділу ДМС Головного управління ДМС у Харківській області, завіреної копії заяви форми №1 на одержання 05.03.2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 у Лозівському МРВ УМВС України в Харківській області, а також надав заяв про призначення почеркознавчої експертизи.

11.06.2019 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів, а саме: копії адвокатського запиту №19 від 15.05.2019 року; копію листа Красноградського ОУПФУ №4421-02/16 від 16.05.2019 року; копію заяви ОСОБА_1 від 09.09.2014 року до Красноградського ОУПФУ; копію адвокатського запиту №22 від 22.05.2019 року; копію листа Красноградської РФ Харківського обласного центру зайнятості №309/4/22-34 від 27.05.2019 року; копію заяви ОСОБА_1 від 27.07.2012 року на 1-му аркуші Директору Красноградського РЦЗ, оскільки вони були отримані у період після подання позову та до проведення підготовчого судового засідання у справі.

Ухвалою від 11.06.2019 року було задоволено клопотання представника позивача від 16.05.2019 року та витребувано копію заяви та призначено експертизу, провадження у справі зупинено.

У зв`язку з тим, що у Лозівському районному відділі ДМС Головного управління ДМС у Харківській області відсутня картотека заяв форми 1, провадження у справі було відновлено ухвалою від 02.09.2019 року.

Ухвалою від 03.09.2019 року було витребувано - з Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області, адреса: вул. Березняківська, 4-А, м. Київ, оригінал заяви форми №1 на одержання 05.03.2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 у Лозівському МРВ УМВС України в Харківській області;- з Красноградського управління ПФУ (адреса: Харківська область, м.Красноград, вул.Бельонська, 90) заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.09.2014 року;- з Красноградського РЦЗ (адреса: Харківська область, м.Красноград, вул.Соборна, 81А) заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 27.07.2012 року, для подальшого направлення експерту, провадження у справі повторно зупинено.

23.10.2019 року надійшло до суду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-почеркознавчої експертизи №21050.

Ухвалою від 24.10.2019 року та від 15.11.2019 року( з урахуванням ухвали від 02.12.2019 року) поновлено провадження у справі та зобов`язано приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Заваду М.В. надати суду оригінал договору міни від 02.04.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1462, а також реєстр для реєстрації нотаріальних дій, в якому зроблений реєстраційний запис №1462 від 02.04.2004 року, Красноградський відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати оригінал заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , про призначення пенсії від 09.09.2014 року з додатком, ОСОБА_1 надати оригінали документів, а саме: довіреність від 04.10.2018 року, договір про надання правової допомоги № 01-19 від 26.02.2019 року з додатком, та повторно зупинено провадження до витребування документації та проведення експертизи.

Ухвалою від 24.12.2019 року відновлено провадження та тимчасово вилучено у приватного нотаріуса Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завади Марини Володимирівни (Харківська область, м.Лозова, бульвар Шевченка, 2) оригінал договору міни від 02.04.2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 1462, а також реєстр для реєстрації нотаріальних дій, в якому зроблений реєстраційний запис №1462 від 02.04.2004 року, для дослідження та огляду судом.

11.01.2020 року на адресу суду з експертної установи надійшло повідомлення щодо неможливості проведення експертизи, оскільки всіх необхідних для проведення експертизи матеріалів надано не було.

24.02.2020 року було подано представником позивача заяву про направлення оригіналів Договору міни від 02.04.2004 року та оригіналу реєстру до експертної установи.

07.04.2020 року представником відповідача- адвокатом Кривенко Е.Ю. подано письмові пояснення, в яких вказано, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки після укладення Договору позивач не намагалася протягом 14 років оскаржити Договір, повернути земельну ділянку, що свідчить про її обізнаність. Також представник вказав, що Договір укладено відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час укладення. Строк позовної давності необхідно рахувати з дня укладення Договору, а тому строк сплив, незнання про порушення через байдужість до своїх прав не може бути підставою для поновлення строку. Враховуючи вказане, представник просив застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, представником неодноразово подавалося клопотання про відкладення розгляду, що свідчить про бажання затягування судового процесу.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу не відбувалося.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктом 2 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року передбачено, що відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що

02.04.2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір міни(а.с.15-16 Том 1), відповідно до змісту якого ОСОБА_1 міняє належну їй земельну ділянку площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка належала їй на підставі державного акту серії І-ХР №077319, на телевізор марки LG. Договір міни було посвідчено 02.04.2004 року Приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою Мариною Володимирівною, реєстровий запис №1462 від 02.04.2004 року.

Листом №Б-45/0-0.23, 041-60/154-18 від 19.03.2018 року(а.с.11 Том 1) Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області повідомило ОСОБА_1 , що в «Книзі реєстрації

сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Лозівською райдержадміністрацією» за №7369 від 14.04.1997 року зареєстровано сертифікат на право власності на земельну частку (пай) серії ХР №0122358 з земель реформованого КСП ім.Пархоменко на території Надеждівської сільської ради, розміром 9,8 в умовних кдастрових гектарах на ім`я ОСОБА_1 , виданого на підставі розпорядження голови Лозівської районної державної адміністрації від 22.01.1997 року №18. Вище зазначений сертифікат отримано, про що свідчить підпис в графі «підпис власника сертифіката на земельну частку (пай).

Надеждівська сільська рада Лозівського району Харківської області листом №159/03-22 від 23.04.2018 року(а.с.12 Том 1) повідомила ОСОБА_1 , що договір оренди земельної частки (паю) в сільській раді не реєструється.

Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області листом №98/0-0.23, 041-110/134-18 від 29.05.2018 року(а.с.13 Том 1) повідомило ОСОБА_1 , що на її ім`я в «Книзі 1 записів реєстрації державних актів на право власності на земелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії І-ХР №077319(а.с.80 Том 1) загальною площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради від 26.09.2001 року №47. Державний акт зареєстровано 07.05.2002 року за реєстраційним номером 383. 02.04.2004 року складено і підписано договір міни між сторонами земельної ділянки на телевізор.

На ім`я ОСОБА_2 в «Книзі 1 записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі» зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХР №101489 загальною площею 8, 5365 га, розташовану на території Надеждівської сільської ради. Підставою виникнення права власності є договір міни від 02.04.2004 року. Державний акт зареєстровано 15.06.2005 року за реєстраційним номером 47(а.с.19 Том 1).

Міськрайонне управління у Лозівському районі та м.Лозова Головного управління Держгеокадастру в Харківській області листом №150/0-0.23, 041-167/154-18 від 08.08.2018 року(а.с.14 Том 1), запропонувало ОСОБА_1 з метою отримання копії Договору міни від 02.04.2004 року або його дублікату звернутись до нотаріуса, який посвідчував цей договір чи до державного нотаріального архіву.

01.10.2018 року позивач отримала у нотаріуса копію вище вказаного Договору. Після ознайомлення з Договором, ОСОБА_1 виявила, що вона не підписувала спірний Договір та вона не мала наміру відчувати землю.

Позивач зверталася до ОСОБА_3 з пропозицією досудового врегулювання(а.с.21-22 Том 1), однак відповіді не отримала.

Зважаючи на вище викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з вище вказаним позовом.

Представником позивача надавалися наступні документи: копії адвокатського запиту №19 від 15.05.2019 року; копію листа Красноградського ОУПФУ №4421-02/16 від 16.05.2019 року; копію заяви ОСОБА_1 від 09.09.2014 року до Красноградського ОУПФУ; копію адвокатського запиту №22 від 22.05.2019 року; копію листа Красноградської РФ Харківського обласного центру зайнятості №309/4/22-34 від 27.05.2019 року; копію заяви ОСОБА_1 від 27.07.2012 року на 1-му аркуші Директору Красноградського РЦЗ(а.с.111-117 Том 1).

При вивченні копій документів, поданих на виконання ухвали, нотаріусом(а.с.78-86), судом було встановлено, що Договір укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , прізвище, ім`я, по батькові позивача українською мовою в Договорі міни, Державному акті, Витязі про грошову оцінку земельної ділянки (паю), довідці значиться як « ОСОБА_1 », а в копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру вказано українською « ОСОБА_5 », що викликає певні сумніви в укладенні Договору міни. Разом з позовом позивачем надано копію дублікату довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру(а.с.10 Том 1), в якому вказано « ОСОБА_1 ».

На виконання ухвали від 11.06.2019 року, Красноградською районною філією Харківського обласного центру зайнятості було надано лист та оригінал заяви ОСОБА_1 про надання

статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю від 27.07.2012 року(а.с.129-130 Том 1).

Лозівським районним відділом ДМС Головного управління ДМС у Харківській області на виконання ухвали суду надано оригінал заяви про видачу паспорту ОСОБА_1 (а.с.141 Том 1).

Для проведення експертизи, позивачем надавалися вільні зразки та оригінали документів.

У справі призначалася почеркознавча експертиза, яка не була проведена у зв`язку з ненаданням всіх необхідних для проведення оригіналів документів, що унеможливлює її проведення(а.с.187-188 Том 1).

Оригінали документів, наданих до суду, підлягають поверненню до місця витребування.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Відповідно до положень статей 6 і 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

Відповідно до статті 131 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору міни, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

За змістом статей110,111 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору міни, на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення, зокрема, заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого строку.

Згідно статті210 ЗК України в редакції, яка діяла на момент укладення договору міни, угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 01 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Таким чином, оборотоздатність земельних ділянок, які перебувають у власності громадян, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є обмеженою.

Водночас, заборона відчуження, встановлена вказаним пунктом, передбачала винятки, зокрема, можливість обміну земельної ділянки.

Разом з тим, зміст пункту 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України у вказаній редакції необхідно тлумачити таким чином, що ним передбачено виключення лише для договорів міни, за якими відбувається обмін однієї земельної ділянки сільськогосподарського призначення на іншу такого ж цільового призначення, а не на інше, зокрема, рухоме майно.

Як вбачається з оспорюваного договору міни належна ОСОБА_1 земельна ділянка була обміняна на телевізор.

Однак, дія мораторію на відчуження земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення на час укладення договору міни не поширювалась на правочини щодо обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку. В даному випадку відбувся не обмін земельними ділянками, а відчуження земельної ділянки, що було заборонено законом.

Оскільки договір міни укладено всупереч вимогам пункту 15 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), що в силу положень закону є підставою для визнання його недійсним, враховуючи, що законом зроблено виняток лише щодо можливості міни земельної ділянки на іншу земельну ділянку, а не на будь-яке майно, суд вважає, що даний Договір міни можливо визнати недійсним.

Стаття 14 цього Закону не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Частина перша статті 14 цього Закону лише визначає один з випадків можливого обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а не регулює обмін земельними частками (паями), права на які підтверджені сертифікатом, і розподіленими та визначеними у натурі земельними ділянками, які ще не зареєстровані за власниками земельних часток (паїв).

Вказаний закон застосовується лише одноразово при переведенні земельної ділянки (паю) з невизначеними межами в закріплену на місцевості земельну ділянку з конкретним цільовим призначенням.

Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 227/1506/18, провадження № 14-66 цс 19.

Оскільки предметом спірного договору міни була земельна ділянка, яка належала ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю, а не земельна частка (пай) як складова єдиного масиву, судова колегія не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідач вказував просив застосувати позовну давність щодо вимог позивача.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК України від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями12,81 ЦПК України.

Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 довідалася про порушення права 01.10.2018 року, коли отримала у приватного нотаріуса копію Договору. Посилання відповідача, що позивач дізналася про це в момент укладення ні чим не підтверджені. Зважаючи на вище викладене, відсутні підстави вважати, що нею пропущений трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих

обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, оскільки оспорюваний договір міни укладено всупереч вимогам закону, що є підставою для визнання його недійсним, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ст.270 ЦПК України, суд може вирішити питання щодо судових витрат при винесенні додаткового рішення. Зважаючи на тривалий розгляд справи, з метою недопущення порушень прав та інтересів сторін, вирішення питання розподілу та стягнення понесених сторонами судових витрат буде вирішено під час винесення додаткового судового рішення.

Оригінали документів, вилучені під час розгляду справи, будуть повернуті шляхом направлення їх з супровідними листами до відповідних установ та осіб.

Керуючись ст.ст. 12,13,133,137,141,259,263-265,268 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Билим Олександра Миколайовича до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, про визнання правочину недійсним-задовольнити в повному обсязі.

Визнати правочин у вигляді Договору міни від 02.04.2004 року земельної ділянки площею 8, 5365 га, яка належала ОСОБА_1 на підставі державного акту серії І-ХР №077319, виданого Надеждівською сільською радою Лозівського району Харківської області 07.05.2002 року, та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №383, на належний ОСОБА_2 телевізору марки LG, посвідченого 02.04.2004 року Приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою Мариною Володимирівною, реєстровий запис №1462 від 02.04.2004 року, недійсним з моменту його вчинення.

Питання про судові витрати буде вирішено протягом 10 днів із дня надходження заяви з відповідними доказами на підтвердження сум судових витрат до закінчення строку на виконання рішення.

Повний текст рішення було виготовлено 26.01.2021 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський

міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або

складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , яка мешкає за адресою: Харківська область, Красноградський район, с.Кирилівка.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Лозівського районного округу Харківської області Завада Марина Володимирівна, адреса: Харківська область, м.Лозова, бульвар Шевченка, буд.2.

Суддя Т.О.Каращук