Рішення № 94447689, 20.01.2021, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/3754/20

Провадження № 2/191/1321/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кухаря Д.О.

за участю секретаря - Яніної О.В.

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 10.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2255686 (далі - Кредитний Договір). Згідно п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні,а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3. Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 1700,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору строк кредиту 29 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Згідно п. 1.5. Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить :

1.5.1. Знижена процентна ставка 0,95 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

1.5.2. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.п.4.1-4.6 цього Договору.

Згідно п. 1.6. Кредитного договору мета отримання кредиту : споживчі потреби.

Також із Інтернет ресурсу сайту https://creditplus.na, вбачається, що кредит оформлюється наступним чином :

1. Сума і термін. Оберіть термін та суму кредиту за допомогою кредитного калькулятора та натисніть кнопку «Отримати гроші».

2. Оформлення заявки. Зареєструйтеся та заповніть онлайн - заявку, вкажіть банківську картку для отримання грошей.

3. Отримання грошей. Після позитивного рішення підпишіть індивідуальну частину договору за допомогою SMS-коду та отримайте гроші на картковий рахунок.

Тобто фактично кредит надається шляхом заповнення електронної заявки на отримання кредиту, яку можливо надіслати через сайт https://creditplus.na вищевказаним способом.

Позивач вважає, що при укладанні вищевказаного Кредитного договору порушені її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про електронну комерцію», у зв`язку з чим, нею у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому вона змушена була звернутись до суду.

Порушення своїх споживчих прав позивач вбачає в наступному :

- Порушення Відповідачем норм, встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про Фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг», ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; є) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії; на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Поряд з цим, відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит, кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення, про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання, певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу зі спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Зазначена інформація повинна містите зокрема, відомості про 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); 3) суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту 4) тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ЦК України; 6) реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації, виходячи з обраних споживачем умов кредитування; 8) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 9) попередження про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 11) порядок дострокового повернення кредиту; 12) у разі укладення договору про споживчий кредит у формі кредитування рахунку - відомості про те, що від споживача може вимагатися повне повернення суми кредиту в будь-який час, строк попередження про таку вимогу. Тобто інформація, яка повинна бути надана до моменту укладання Договору однією із сторін є частиною пропозиції та істотною умовою договору, оскільки обов`язковість її оприлюднення та доведення до відома сторони прямо передбачена Законом. Однак, будь якого паспорту споживчого кредиту. як окремого документу із інформацією встановленою відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування», позивач не отримувала і про що не ставила підпис. Також ця інформація насправді не доводилася в усній Формі. Вона лише отримала свій промірник Кредитного договору.

Поряд з дим відповідно до Договору ( п. 9.8 ) невід`ємною частиною його є «Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВентус України» (далі - Правила), які розміщені на сайті https://creditplus.ua.

Але працівники фінансової установи також не надали їй і вищевказані Правила і з їх текстом вона ознайомлена не була. Позивач вважає, що Відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема Відповідач не надав їй повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.

Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Вимогами ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У договорах за участю фізичної особи - споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч.2 cт.627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст.1054 цивільного закону).

Таким чином виконання вимоги ч.2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в їх сукупності - є обов`язком для Відповідача, визначеним законом, що в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, позивач зазначає, що у кредитному договорі у підпункті п.9.8. Кредитного договору зазначено, що перед укладенням цього Договору позивачу була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація : а) за спеціальною формою ( паспорт споживчого кредиту відповідно до ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», б) вказана в ч.1, 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг». Проте їй, як споживачу, не була надана ця інформації, яка стосується суті наданих Відповідачем фінансових послуг, а отже відсутнє і будь яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору.

На думку позивача, Відповідач проігнорував вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч.2 п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняється як такі, що вводять в оману, зокрема : з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Позивач не мала можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Їй повинен був бути наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов, що регулюються законодавством, з яким вона ніколи в житті не зустрічалась та який укладений на не вигідних для неї умовах. Позивач, здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу, не мала можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди.

Відповідно до п. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

З врахуванням наведеного, позивач при укладенні Кредитного договору через не належну інформованість з боку відповідача та необізнаність не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками Відповідача їх умови.

Також згідно п. 1.1 Кредитного договору вбачається, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання : електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивач вважає, що оскільки застосування позичальником Логіну та Паролю відбувається щоразу при входженні до Особистого кабінету, їх не може бути визнано одноразовим ідентифікатором, так як нівелюється ознака одноразовості, тобто дійсності для використання один раз, а також суперечить нормам ч. 1 ст.3 цього Закону. Фактично Акцеп пропозиція (оферта) ТОВ «Авентус Україна» укласти електронний договір з нею не був підписаний в порядку, передбаченому ст.12 Закону, таким чином, прийняття (акцепт) нею пропозиції (оферти) ТОВ «Авентус Україна» укласти Договори здійснено з порушенням абзаців другого та третього частини шостої статті 11 Закону. На її думку ТОВ «Авентус Україна» недотримало порядок укладення електронного договору, встановленого ст.ст. 11 та 12 Закону і укладений Договір є таким, що не повинен прирівнюватися до договорів, укладених у письмовій формі.

Таким чином, ТОВ «Авентус Україна» фактично надало їй кредит шляхом безготівкового переказу, не на підставі договору, чим порушено ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до якої фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Отже, недотримання та невиконання Відповідачем імперативних вимог Закону встановлених ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулюванні ринків фінансових послуг» та ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ПК України, для визнання даного Кредитного Договору не дійсним, в зв`язку і недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

2) Порушення відповідачем норм, встановлених п.8,9 ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків Фінансових послуг».

Так, метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», як сказано в його преамбулі, є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, а отже, і користувачів споживчого кредиту, яким є

Позивач.

Згідно п. 8 ч. 1 ст.6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити - порядок зміни і припинення дії договору. Проте відповідно до п.9.2. Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним. Поряд з цим, якщо аналізувати розділ 7 Кредитного договору «Відповідальність сторін», приходимо до висновку про те, що договір не містить умов про відповідальність Кредитодавця. Проте, згідно п.9 ч.1 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, повинен містити : права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка

вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, в даному випадку Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Тому відсутність у кредитному договорі умови про припинення дії договору, про відповідальність Відповідача, є підставою для визнання такого договору недійсним.

3) Порушення Відповідачем норм, встановлених абз.5, 11 п.2 ст 8 ЗУ «Про захист персональних даних».

Так, відповідно до п.9.5. Кредитного договору позивач ніби-то надала свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду на обробку персональних даних, у тому числі на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання. Уточнення, використання,

розповсюдження, передачу, знеособлення, блокування та знищення будь-якої

інформації, що стосується Споживача.

Проте позивач зазначає, що Відповідач їй абсолютно не повідомляв про умови

та строки обробки їй персональних даних. З аналізу умов Кредитного договору

вбачається, що надана ним згода на обробку персональних даних є безстроковою та

безвідкличною. Вважаю, що вищевказаний п. 9.5. Кредитного договору є незаконним та суперечить абз. 5,11 п.2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних» згода суб`єкта персональних

даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо

надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх

обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про

надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути

надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної

комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних

даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює

можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Поряд з цим за ст.32 Конституції України не допускається збір, зберігання,

використання та розповсюдження конфіденційної інформації про особистість без її згоди,

крім випадків, визначених Законом лише в інтересах національної безпеки, економічних благ

та прав людини.

Так, відповідно до ст.11 ЗУ «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особистість без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом.

Також, згідно п.6 ст.6 ЗУ «Про захист персональних даних» не допускається обробка

даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах

національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Поряд з ним відповідно абзацу 5,11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних»,

згідно яких особа має право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти

обробки своїх персональних та відкликати згоду на обробку персональних даних. Також необхідно зазначити, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю

правовою природою є правочином у сенсі статті 202 Цивільного кодексу України. В той же

час статтею 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину

вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Отже у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб`єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (стаття 15 Закону). Тому на думку Позивача, відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, є порушенням закону та підставою для визнання пункту 9.5 Кредитного договору, щодо обробки персональних даних, не дійсним.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, можна прийти до висновку, що при

укладанні договору було порушено ряд норм, встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про захист персональних даних», а тому є всі підстави для визнання його

судом недійсним в цілому.

У зв`язку з цим, позивач просить визнати недійсним Кредитний договір №2255686 від 10.04.2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак при зверненні до суду з даною позовною заявою просила розглядати справу без її часті.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, однак до його початку надала відзив на позовну заяву, згідно якого просила справу розглядати без її участі, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги представник відповідача обґрунтувала наступним чином. Так, позивач є клієнтом Товариства з 12.12.2019 року та до оспорюваного кредитного договору уклала ще три кредитні договори, належним чином виконавши всі зобов`язання за ними. А отже клієнт був повністю ознайомлений з порядком укладення (підписання) та умовами кредитування в товаристві.

Що стосується кредитних правовідносин та ознайомлення позивача перед укладенням кредитного договору з тестом правил, паспортом споживчого кредиту та усіма умовами кредитного договору :

Так, вся процедура укладення з Товариством Договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту, відбувається відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема але не виключно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансовий послуг», «Про електронну комерцію», а також відповідно до внутрішніх Правил надання коштів у позику, і тому числі і на умовах фінансового кредиту (надалі - Правила) та проходить в онлайн-режимі. Так, перед укладенням Кредитного договору Товариство шляхом розміщення на власному Веб-сайті надає Клієнту доступ до інформації, необхідної для укладення кредитного договору, де, серед іншого, міститься інформація про тарифи, ціни та умови надання фінансових послуг, порядок їх надання, розміщені Правила та примірний кредитний договір, що планується до укладення. Разом з тим, серед іншого, саме на першій сторінці Веб-сайту Товариства міститься/містилась інформація про : акційну/знижену процентну ставку; стандартну процентну ставку; про максимальний строк кредиту; про максимальну суму кредиту; умови пролонгації; способи отримання кредиту, тощо. Окрім того, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку Обов`язкова інформація для клієнта», де міститься інформація про Товариство, як надавача фінансової послуги; фінансову послугу; кредитний договір. Також, на першій сторінці веб-сайту Товариства міститься посилання на вкладку «Документи», де містяться Правила, примірні Кредитні договори, що укладаються з Товариством, а також архів документів, що містить редакції Правил, що діяли на момент укладення будь-якого кредитного договору. Так, перед подачею заявки на отримання кредиту, Клієнт повинен ознайомитись з і обов`язковою інформацією про Товариство, про порядок та умови надання фінансових послуг, з Правилами, Паспортом споживчого кредиту та відповідним примірним Кредитним договором, що розміщені на Веб-сайті, у тому числі з інформацією, викладеною у цих Правилах, при цьому, він повинен підтвердити, що ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, проставляючи відповідну відмітку в чек-боксі інформаційно-реєструючої електронної системи Товариства, за допомогою якої здійснюється оформлення кредитів. Без такого підтвердження (проставляння відповідної відмітки) у позивача була б відсутня технічна можливість перейти на іншу сторінку/вкладку інформаційно-реєструючої електронної системи товариства для подальшого оформлення кредитного договору. Разом з тим, на веб-сайті Товариства не встановлено часові обмеження для ознайомлення з вищевказаною інформацією для прийняття клієнтом/клієнтами обґрунтованого та усвідомленого рішення для отримання кредиту та визначитись з його істотними умовами. Так, інформація, яка була/є необхідна Клієнту для прийняття ним обґрунтованого та усвідомленого рішення стосовно отримання Кредиту, була/є розміщена Товариством на власному Веб-сайті та була/є повною, актуальною, безоплатною та доступною для самостійного ознайомлення та містила/містить всі необхідні відомості, що передбачені вимогами чинного законодавства . Інакше кажучи, на веб-сайті Товариства містилась вся необхідна інформація для прийняття Клієнтом обгрунтованого та усвідомленого рішення для отримання Кредиту та визначитись з його істотними умовами. Отже, позовні вимоги щодо неповідомлення позивача про умови кредитування спростовуються вищевикладеним.

Так, 10.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» і ОСОБА_1 було укладено Договір №2255686 про надання споживчого кредиту, згідно якого ТОВ «Авентус Україна» було надано Позивачу кошти в розмірі 11700,00 гривень на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Веб-сайт Товариства або Мобільній додаток (надалі - ITC Товариства). Переказ коштів, здійснено 10.04.2020 року, шляхом перерахування на банківську картку Клієнта № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «Приват Банк», яку було вказано особисто Клієнтом в заяві на отримання Кредиту. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору, підтверджується копією Інформаційної довідки, складеної у відповідності до вимог законодавства, та яка містить усі необхідні реквізити, а сам Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію НБУ на здійснення переказів грошових коштів та внесений в Державний реєстр фінансових установ (надалі - Інформаційна довідка ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ»). Разом з тим, просить суд звернути увагу, що, навіть якщо припустити, що Позивач не ознайомився належним чином з Правилами та умовами Кредитного договору для свідомого прийняття рішення, то у разі незгоди з умовами Кредитного договору, Позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», і, відповідно, протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору. Натомість таких дій Позивач не вчинив. А навпаки, на підтвердження визнання умов кредитного договору позивачем було здійснено платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором : 08.05.2020 року надійшов платіж від Позивача у розмірі 3223.35 грн.; 15.06.2020 року надійшов платіж Від Позивача у розмірі 8447.40 грн.. Згідно Кредитного договору, сторони погодили усі істотні умови договору : кредит видається строком на 29 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором; знижену процентну ставку за Кредитним договором на 30 днів - 0,95% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом (річна процентна ставка - 347,70 % річних), стандартну процентну ставку - 1,9% від суми кредиту за кожен день користування Кредитом (річна процентна ставка - 695,40% річних) - застосовується у випадку продовження строку користування кредитом.

Що стосується дотримання вимог чинного законодавства при укладенні кредитного договору, то позивач невірно трактує положення кредитного договору, що порядок підписання/укладення кредитного договору не відповідає закону України «Про електронну комерцію». З метою укладення кредитного договору 10.04.2020 року позивач заповнив заявку на отримання кредиту на сайті Товариства, вказавши особисті дані, банківську платіжну картку для перерахування кредитних коштів, строк та суму кредиту. Товариство повідомило Клієнта про прийняття заявки на отримання кредиту шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті. Після отримання заявки Товариство здійснило оцінку кредитоспроможності Клієнта та достовірності наданої Клієнтом інформації за допомогою багаторівневої автоматизованої системи прийняття кредитних рішень. Після аналізу наявної інформації Товариство прийняло рішення про можливість укладання з Клієнтом кредитного договору, про яке повідомило Клієнта шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення (CMC-повідомлення на номер телефону клієнта).

В Особистому кабінеті Клієнт отримав для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який містить Інформацію та положення, що вимагаються чинним законодавством України, та пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови. Клієнт мав можливість прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір або відмовитися від пропозиції. Клієнт повідомив про готовність прийняти пропозицію (оферту), натиснувши відповідну клавішу (ПОГОДЖУЮСЬ), у Особистому кабінеті, після чого Товариство надіслало Клієнту засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду. В нашому випадку С288182. Введенням одноразового ідентифікатора, що є його електронним підписом, Клієнт підтвердив, що ознайомився до укладення Кредитного договору з Паспортом споживчого кредиту, умовами Кредитного договору та підписав їх. Товариство після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправило Клієнту його примірник Кредитного договору у формі електронного документу на електронну адресу. В нашому випадку на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Товариство повідомило Клієнта про факт перерахування коштів шляхом відправки інформаційного повідомлення засобами зв`язку (CMC-повідомленням на номер телефону). Отже, враховуючи викладене, та з урахуванням вимог ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», якою передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, між Товариством та Клієнтом, був укладений Кредитний договір. Кошти перераховувалися на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту в АТ КБ «Приват Банк», яку Клієнт вказав при заповненні заявки на отримання кредиту. Разом з тим, 10.04.2020 року при укладенні Кредитного договору Позивачем було свідомо вчинено сукупність дій, спрямованих на укладення Кредитного договору, а саме : він самостійно для себе визначив необхідний для нього обсяг часу для ознайомлення з Правилами умовами Кредитного договору, після чого проявив намір вступити з ТОВ «Авентус Україна» в договірні відносини на умовах, визначених Правилами. Після узгодження розміру кредиту, строку та умов кредитування, Кредитний договір було підписано з Позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Грошові кошти того ж числа були переведені та зараховані на картковий рахунок Позивача. Крім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору, позивач не був позбавлений можливості скористатися своїм правом, визначеним ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», і відповідно протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору. Натомість такий дій позивач не вчинив.

Щодо порушень відповідачем норм, встановлених п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також щодо порушення норм ЗУ «Про захист персональних даних», то представник відповідача зазначає, що ТОВ «Авентус Україна» діє виключно в рамках діючого законодавства. А тому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки позов є необґрунтованим, завідомо безпідставним та таким, що має штучний характер та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір № 2255686, згідно з п.1.1. якого укладення цього договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до ВЕб-сайту/ІТС Товариства.

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору передбачено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 11700,00 грн. Строк кредиту 29 днів.

Згідно п.1.5 пп.1.5.1, 1.5.2 Договору, Тип процентної ставки - фіксована. Знижена процентна ставка 0,95 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується : у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору; та у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 1048 Цивільного кодексу України».

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної кратки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту ( п.2 п.2.1. Договору) .

Згідно п.9.5 Договору, з укладенням цього Договору Споживач надає свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду на обробку персональних даних.

Цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі Сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Споживача, що відтворений шляхом використання Споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІТС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору ( п.9.6 Договору).

Пунктом 9.8 Договору передбачено, що підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація : а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування»; б) вказана в ч.1,2 ст.12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Авентсу Україна», що розміщені на Веб-сайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020 року, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи, зазначені в преамбулі та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності; він погоджується, що у випадку передбаченому пп.2 п.5.1 Договору для Товариства не наступає прострочення кредитора.

З копії Графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту № 2255686 від 10.04.2020 року вбачається, що датою повернення ОСОБА_1 позики є 09.05.2020 року; кількість платежів/періодичність внесення - один/одноразово; Сума позики - 11700,00 грн.; Сума нарахованих процентів - 3223,35 грн.; Разом до сплати 14923,35 грн..

Представником відповідача був наданий Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)), згідно якого 10.04.2020 року ТОВ «Авентус Україна» був наданий ОСОБА_1 кредит на споживчі (особисті) потреби в розмірі 11700,00 грн. на строк 29 днів шляхом перерахування Кредитодавцем грошових коштів за реквізитами платіжної картки зазначеної споживачем не пізніше трьох календарних днів від дати підписання договору. Даний договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С288182 10.04.2020 року 12:06:19.

Згідно довідки про розрахунки за Договором № 2255686 про надання коштів у позику від 10.04.2020 року, Відповідно до Договору № 2255686 ТОВ «Авентус Україна» було здійснено переказ коштів на користь ОСОБА_1 : 10.04.2020 року в сумі 11700,00 грн.. ОСОБА_1 на користь ТОВ «Авентус Україна» було здійснено наступні платежі : 08.05.2020 року - 3223,35 грн., та 15.06.2020 року в сумі 8447,40 грн.

Як встановлено із змісту кредитного договору № 2255686 від 10.04.2020 року про надання споживчого кредиту, даний договір укладений в електронній формі, кредит наданий позичальнику (позивачу) виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця (відповідача), за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказаним договором про надання споживчого кредиту передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування відсотків, неустойка та інші платежі відповідно до договору, у разі наявності.

Згідно підпунктів 5.11.1.1.- 5.11.1.3. пункту 5 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», Кредитний договір з Споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний додаток. З метою укладення Кредитного договору, сторонами здійснюються визначені нижче дії. Споживач на Веб-Сайті обирає бажані умови кредитування, у тому числі суму та строк Кредиту, вказує контактні дані (мобільний номер телефону), створює Пароль доступу до Особистого кабінету, якщо це передбачено функціональними можливостями ІТС Товариства, вказує електронну адресу (за наявності) і розпочинає Реєстрацію в ІТС Товариства через Веб-сайт або Мобільний додаток. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Під час першого етапу Реєстрації в ІТС Товариства шляхом проставляння відповідної відмітки в чек-боксі на натискання клавіші, яка виражає згоду Споживача продовжувати дії в ІТС Товариства, Споживач підтверджує, що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції на використання аналогів підписів, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та доступ до своєї кредитної історії.

У відповідності до підпункту 5.11.1.7. пункту 5 Правил, після завершення Реєстрації, Споживач ще раз підтверджує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та строк) та надсилає Заявнику на розгляд Товариству, Товариство повідомляє Споживача про прийняття Заявки шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті.

Після аналізу наявної інформації Товариство приймає рішення про надання Кредиту, про яке повідомляє Споживача шляхом відправки відповідного інформаційного повідомлення. У разі прийняття позитивного рішення, Товариство робить Споживачу в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, що містить усі істотні умови та підписаний зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства відтворені засобами копіювання. У разі якщо Кредитний договір регулюється Законом України «Про споживче кредитування», перед укладенням Кредитного договору Товариство надає Споживачу для ознайомлення Паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію та положення, що вимагаються чинним законодавством України, що встановлено пп. 5.11.1.11., 5.11.1.12. пункту 5 вказаних Правил.

За змістом пп. 5.11.1.16.-5.11.1.18. пункту 5 Правил, у випадку готовності Споживача прийняти пропозицію (оферту), Споживач натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду, у Особистому кабінеті, після чого Товариство надсилає Споживачу засобами зв`язку Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду. У момент введення коду, зазначеного в пп. 5.11.1.16. Правил, Споживач направляє Товариству Електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти), підписане електронним підписом Одноразовим ідентифікатором та підписує Кредитний договір. Договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством Електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти, якщо інший момент набуття чинності не передбаченого умовами Кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис», чинним станом на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки відповідно до умов спірного кредитного договору відповідач надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Підставою для визнання договору позики недійсним позивачем зазначено про відсутність будь-якої необхідної інформації щодо умов кредитування та іншої інформації, як це передбачено Законом України «Про захист прав споживачів».

Частиною 2ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що перед укладанням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача в письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема, мету для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; строк на який кредит може бути одержаний; варіанти повергнення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.

Згідно ч. 4ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються : сума кредиту; детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; умови дострокового розірвання договору; інші умови, визначені законодавством.

Частинами 1, 2, 5 ст.18 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК(статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055),статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги те, що в силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.ст.525,526,530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилами ч. 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи,спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У ч.1 цієї ж статті зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 13, 5 та 6ст. 203 ЦК України, яка встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, цією статтею встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У разі, якщо при укладенні договору не було додержано вимог, встановлених ст. 203 ЦК України, такий договір за позовом цієї особи (або іншої заінтересованої особи) може бути визнаний недійсним, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Як вбачається із спірного кредитного договору, позивач ознайомився зі змістом вказаного договору, підписав його, а отже сторонами в належній формі досягнуто згоди щодо істотних умов договору, передбачених законодавцем, а відтак волевиявлення позивача було вільним та відповідало його волі на момент укладення.

Верховний Суд України у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За змістом пункту 20 вказаної постанови правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суд зазначає, що з наданої відповідачем копії Паспорту споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), вбачається, що вказаний документ підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 10.04.2020 року.

Позивач, яка позиціонує себе як особу, яка діяла під впливом омани, оскільки її начебто не ознайомлено з умовами та правилами кредитного договору та іншою обов`язковою інформацією, яка повинна бути надана до моменту укладання Договору, жодним чином не довела належними та допустимими доказами факт обману, що є її обов`язком відповідно до засад змагальності процесу, чим не виконала вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кредитний договір підписано особисто позивачем, при його підписанні вона розуміла його зміст та значення своїх дій.

Окрім того, ОСОБА_1 не скористалася своїм правом, визначеним ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на відмову від договору протягом 14 днів.

Не ґрунтуються на вимогах законодавства посилання позивача на порушення вимог ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» з огляду на таке.

У відповідності до положень статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з абзацом 4, 8, 10 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: згода суб`єкта персональних даних добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки; обробка персональних даних будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; персональні дані відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» підставами для обробки персональних даних є: 1) згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів суб`єкта персональних даних; 5) необхідність виконання обов`язку володільця персональних даних, який передбачений законом; 6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб`єкта персональних даних у зв`язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження (ст. 11 Закону України «Про інформацію»).

Реєструючись на сайті позивач надав згоду на збір та обробку персональних даних шляхом накладання електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора.

Виходячи зі змісту оспорюваного договору та обставин, із якими позивач пов`язує його недійсність, слід дійти висновку, що позивачем не доведено той факт, що, по-перше, вона не мала наміру укладати кредитний договір; по-друге, що вона не була ознайомлена з умовами та правилами кредитного договору, їй не надавався паспорт споживчого кредиту та інша інформація, а отже банк ввів позивача в оману; по-третє, що позивачем при укладанні кредитного договору не було надано згоду на обробку персональних даних.

При укладенні кредитного договору сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист персональних даних».

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий,що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави, для задоволення позову про визнання недійним кредитного договору, оскільки в ході розгляду справи судом позивачем на дано та не наведено належних та допустимих аргументів, а також не надано для суду будь-яких доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим судові витрати не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 6, 16, 202-205, 207, 215, 525, 526, 530, 626-628, 638 Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про захист персональних даних», Законом України «Про інформацію»,ст.ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д. О. Кухар