Вирок № 94447278, 27.01.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 173/3073/19

Провадження № 1-кп/209/84/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Замкової Я.В., суддів Байбари Г.А та Багбаї Є.Д.,

за участю секретарів Швець О.Е., Шаповал І.В.

прокурора Скрипника Д.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката Шевчука О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесеного в ЄРДР за № 12019040430000933, відносно обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харків, громадянин України, українець, із середньою спеціальною освітою, одружений, раніше не судимий, працював охоронцем в ТОВ «Лідер» у м. Дніпро, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 08 листопада 2019 року близько 20 години 50 хвилин, перебуваючи за місцем свого мешкання у АДРЕСА_1 , почув від своєї дружини - ОСОБА_4 інформацію про те, що до їх домоволодіння прийшли три чоловіка (серед яких був ОСОБА_5 ), які вимагають від неї грошові кошти у сумі 100 гривень за раніше знайдений та повернутий їй паспорт громадянина України. Отримавши вищезазначену інформацію, ОСОБА_3 , маючи можливість звернутись за отриманням допомоги до правоохоронних органів з метою припинення правопорушення, знехтував цивілізованим способом вирішення проблем, керуючись почуттям глибокої образи, прийшов у агресивний стан, після чого у нього виникло бажання на заподіяння смерті людині за допомогою ножа побутового призначення, який він взяв у праву руку, зі столу на кухні та близько 20 години 55 хвилин 08 листопада 2019 року вийшов за межі свого домоволодіння, де побачив трьох чоловіків, серед яких упізнав раніше знайомого ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, та розуміючи, що саме ОСОБА_5 вимагає гроші у його дружини ОСОБА_4 , визначив його об`єктом свого злочинного посягання. У свою чергу ОСОБА_5 разом із другим чоловіком ОСОБА_6 та не встановленою слідством особою, побачивши у руці ОСОБА_3 ніж, та здійснені ним активні дії, які становлять безпосередню загрозу їх життям, не прихований та явний намір на заподіяння їм смерті, намагались втекти від останнього. ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій раптово- виниклий злочинний умисел, направлений виключно на умисне заподіяння смерті ОСОБА_5 , керуючись своєю суб`єктивною помилковою впевненістю, що таким чином він захищає себе, свою родину та свою власність від протиправного посягання зі сторони ОСОБА_5 , не маючи на це жодної законної підстави, наздогнав ОСОБА_5 на вул. Вокзальній поблизу буд. № 24, та утримуючи його лівою рукою за одяг, правою рукою, за допомогою ножа побутового призначення, усвідомлюючи свої протиправні дії і бажаючи їх подальшого настання, умисно, цілеспрямовано, із достатньою силою, близько 21 години 00 хвилин 08 листопада 2019 року наніс ОСОБА_5 один удар лезом ножа у передню поверхню лівої половини його грудної клітини, від якого останній впав на землю та через короткий проміжок часу настала його смерть.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 172-Е від 27.11.2019 ОСОБА_5 спричинено ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колючо-ріжучого поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця, яке супроводжувалось явищами тампонади серцевої сорочки кров`ю, що призвело до гострої крововтрати, є прижиттєвим, могло утворитися від не менш ніж однократної дії плоского колючо- ріжучого предмету, що міг мати гостре лезо та протилежний не заточений край, утворилося незадовго до настання смерті, находиться в прямому причинному зв`язку з причиною смерті та згідно п.п.2.1.3. літера «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб. Смерть ОСОБА_5 настала від проникаючого колото-різаного поранення передньої лівої половини грудної клітини з ушкодженням лівого шлуночка серця, яке ускладнилося явищами тампонади серцевої сорочки кров`ю та гострої крововтрати, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово- медичної експертизи трупа. Смерть ОСОБА_5 могла настати за, приблизно, не менш ніж 3-4 години від моменту проведення огляду трупа на місці його виявлення (огляд трупу проведено 09.11.2019 року у проміжок часу з 00 год. 30 хв. до 00 год. 55 хв.), що також підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово- медичної експертизи трупа.

Вказаними діями ОСОБА_3 вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, а саме вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав частково, зазначив, що умислу вбивати в нього не було. Пояснив, що 08.11.2019 року в 19.00 годин він знаходився вдома, був тверезий. Дружина повідомила йому, що у неї постійно вимагають гроші за паспорт, який вона раніше загубила, вона вже давала гроші, але просять ще. Цього ж дня в 21.00 годин до воріт їх будинку, які були замкнуті на ключ, підійшов ОСОБА_5 з двома особами з метою отримання коштів за повернутий його дружині паспорт. Він взяв ніж для захисту і вийшов на подвір`я, де побачив за каліткою 3-х чоловік. У процесі розмови з чоловіками виник словесний конфлікт, він вийшов за калітку з ножем і він почув як хтось з чоловіків, вигукнув : "у нього в руках ніж, тікайте" і чоловіки почали тікати. Він погнався за ОСОБА_5 , оскільки саме він вимагав у його дружини кошти. ОСОБА_5 побіг ліворуч, приблизно через 50 метрів він наздогнав його і схопив лівою рукою за ліве плече за куртку, а той в свою чергу раптово зупинився і розвернувся до нього. Оскільки він не очікував, що останній різко зупинитьсяа він продовжив некерований рух та відбулося зіткнення і вони разом впали на землю, при цьому ОСОБА_5 упав на спину, а він упав зверху на нього, своїм обличчям до обличчя потерпілого і скоріше за все, поранення ножем в ліву частину грудини було заподіяно саме в цей момент. В момент падіння тримав ніж перед собою, на відстані середини свого зросту. Після падіння він піднявся на коліна, побачив кров і кинув ніж поруч з собою на землю. Розірвав потерпілому сорочку, щоб надати першу медичну допомогу. Потім приїхала поліція. Як вийшло, що він ножем влучив і пробив на 12 см. грудну клітину потерпілого він не знає, допускає, що це була страшна випадковість. Раніше він зі ОСОБА_5 не конфліктував. Чому на слідчому експерименті казав, що не падав з потерпілим, а в суді пояснив, що він падав на потерпілого, тому, що при проведенні слідчого експеременту, були погані погодні умови і слідчий сказав, що про це не потрібно говорити, бо тоді прийдеться показувати це наживо, і ми всі забруднимося. На уточнюючі запитпння пояснив, що в момент заподіяння ножового поранення ОСОБА_5 , ніж яким було заподіяно тілесне ушкодження він тримав, у правій руці, лезом від великого та вказівного пальців, ріжучою кромкою леза вниз.

Потерпілий ОСОБА_5 - в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 його син. 08.11.2019 року син до 20.30 годин гостював у нього, купалися в бані, а потім пішов. О 23.00 годині прийшов ОСОБА_7 і повідомив, що сина ОСОБА_8 вбили. Він відразу поїхав до поліції. Бачив тіло сина, у якого було поранення в області серця, інших поранень не бачив. Про обставини знаходження ним паспорта син не розповідав йому. Обвинувачений був знайомий з сином, він знає де живе обвинувачений. Тіло сина лежало біля будинку обвинуваченого метрів за сім за перехрестям. Дорога була покрита шлаком, син був одягнутий в чорні джинси, сорочку і куртку. ОСОБА_9 була розстебнута і було видно рану. ОСОБА_10 йому казав, що він відійшов від ОСОБА_8 десь на 2 метри, щоб справити природні потреби і в той момент підійшов ОСОБА_3 до його сина. ОСОБА_6 побачив у обвинуваченого ніж і закричав ОСОБА_8 тікати. Зі слів останнього вони приходили до ОСОБА_3 за грошима. Син проживав з ОСОБА_10 , вони разом випивали спиртні напої. Покарання обвинуваченому просить призначити на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_2 - в судовому засіданні пояснила, що є сестрою ОСОБА_5 . 08 листопада 2019 року вона була на роботі, їй подзвонив батько і повідомив, що брат помер. Батько розповідав, що ОСОБА_8 пішов до обвинуваченого за грошима які хотів отримати за знайдений паспорт і там його вбили. Від ОСОБА_6 вона дізналася, що ОСОБА_3 вбив брата, коли вони з ним прийшли за грошима. Покарання просить призначити обвинуваченому на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_6 - в судовому засіданні пояснив, що з обвинуваченим не знайомий, його знав ОСОБА_5 . 08.11.2019 року він зі ОСОБА_5 ночували у нього. Потерпілому подзвонив батько запросив у баню. ОСОБА_5 сказав йому щоб він потім приїхав до його батька, сказав, що дружина обвинуваченого ОСОБА_11 винна йому 100 грн. за паспорт, який вони знайшли. Дочка ОСОБА_11 дала їм телефон матері, і ОСОБА_5 зателефонував їй, щоб домовився прийти до неї забрати гроші. Знає, що ОСОБА_11 раніше декілька разів давала гроші за паспорт, який вони знайшли. Вони пішли зі ОСОБА_5 до її будинку, калітка була відчинена. Він відійшов, щоб справити природню потребу, на декілька метрів біля забору, повернувшись побачив обвинуваченого з ножем і викрикнув ОСОБА_12 "тікай". Вони розбіглися, він прямо у сторону вокзалу, а ОСОБА_5 ліворуч. Обвинувачений погнався спочатку за ним і кричав стій, але не здогнав його і на перехресті погнався за ОСОБА_5 , кричав уб`ю і покладу всіх. Відбігши метрів за 150 він побачив лежачого ОСОБА_5 . Він пішов через вокзал бо злякався обвинуваченого з ножем. Потім обійшов вокзал і коли повернувся на місце подій то побачив лежачого ОСОБА_5 , біля тіла були поліцейські. Як обвинувачений наносив удари ОСОБА_5 він не бачив.

Свідок ОСОБА_4 - суду пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого - ОСОБА_3 08.11.2019 року, чоловік приїхав додому з роботи і ліг спати. В цей час до неї прийшла її донька і повідомила, що до неї приходив чоловік і попрохав у неї її номер телефону, за знайдений паспорт. Вона надала їй дозвіл і донька повідомила йому її номер телефону. Коли ОСОБА_5 з ОСОБА_6 прийшли до них додому, чоловік заборонив їй до них виходити, оскільки був незадоволений їх візитом, так як вона і її донька, вже віддали ОСОБА_5 частину коштів, а саме 500 грн., за знайдений ним паспорт, у ряхунок вдячності. Однак останній продовжував вимагати у неї гроші, мовляв, що винна йому, ще 100 грн. Через ці обставини, чоловік сказав, що це потрібно припинити і вийшов до них сам, щоб поговорити. Що там в подальщому відбувалося, їй не відомо. Дізналася, про те, що відбулося від доньки, яка їй зателофонувала і розповіла, що сталося. Тоді вона вийшла на вулицю і побачила, що стоїть автомобіль і лежить тіло. Ножа у чоловіка не бачила, як все відбувалося теж не бачила, оскільки у цей час перебувала у будинку. Тіло ОСОБА_5 лежало десь 35-40 метрів від будинку.

Допитаний судовий експерт ОСОБА_13 - в судовому засіданні пояснив, що в 126 см. від підошовної поверхні стопи доверху трупа ОСОБА_5 , виявлена косогоризонтальна рана, яка проникає в порожнину грудної клітини з рівними та гладкими краями з П- подібним кінцем, орієнтованим на 5-ть годин умовного циферблату годинника та загостреним кінцем орієнтованим на 11 годину умовного циферблату годинника. Раневий канал зправа наліво. Удар був заподіяний зверху вниз згідно раневого каналу. Також пояснив, що якщо ніж тримати в правій руці гострою стороною вниз і столкнутися, раневий канал не буде відповідати здійсненому. Для утворення даного раневого каналу потрібно зробити зусилля і мати достатню силу, а саме здійснити удар. Еспертизу підтверджує.

Крім того, винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, також підтверджується наступними доказами у справі, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, а саме:

?Витягом з кримінального провадження № 12019040430000933, згідно якого підтверджується внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР (а.с. 64);

?Протоколом огляду місця події від 08.11.2019 року з фототаблицею, згідно якого було оглянуто перехрестя поблизу домоволодіння № 24 по вул. Вокзальна м. Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, під час огляду зафіксовано місце розташування і положення речей на місцевості, здійснено опис місця огляду. На узбіччі дороги біля будинку № 24 по вул. Вокзальна на відстані 7 метрів від перехрестя виявлено ніж з металевим лезом та дерев`яною рукоюткою коричневого кольору, зі слідами РБК кольору на лезі та руків`ї. Довжина ножа 30,5 см, довжина леза 19,5 см,товщина леза 1,5 мм., ширина леза у руків`я 3 см. На відстані 7 метрів від ножа знаходиться труп ОСОБА_5 (а.с. 65-80);

?Протоколом огляду трупа від 09.11.2019 року з фототаблицею і планом-схемою розташування тілесних ушкоджень на трупі, згідно якого встановлено, що Труп ОСОБА_5 знаходиться на проїжджій частині поблизу домоволодіння АДРЕСА_1 . Труп знаходиться в положенні на спині, ноги розведені в сторони під кутом 45 градусів відносно вісі тіла, руки зігнуті у ліктях і підняті в гору, голова нахилена вправо, труп одягнутий у куртку чорного кольору, сорочка синього кольору, джинси чорного кольору, шкарпетки чорні, кросівки чорного кольору. У лівій половині грудної клітини мається рана, розташована в косогоризонтальному напрямку з рівними краями з загостреними та закругленими кінцями, яка проникає в порожнину грудної клітини. Інших пошкоджень при огляді трупу не виявлено. (а.с. 80-89);

?Протоколом огляду обвинуваченого ОСОБА_3 від 09.11.2019 року з фототаблицею, згідно якого був оглянутий ОСОБА_3 , який добровільно видав трикотажний светр бежевого кольору - на обох рукавах якого виявлено плями РБК, спортивні штани чорного кольору - на передній частині яких виявлено плями РБК у вигляді краплин, а також було знято у ОСОБА_3 змиви з обох рук, зрізи нігтьових пластин з обох рук, при цьому при візуальному огляді його рук виявлено нашарування речовин бурого кольору. Зі слів ОСОБА_3 у наданому одягу він був одягнутий 08.11.2019 року та дані речі належать йому (а.с. 92-97);

?Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.11.2019 року (а.с. 98-99), який досліджено у судовому засіданні з демонстрацією відеозапису, що знаходиться на носії інформації - компакт-диску DVD-R 4.7 GB 120 min 16 X, який був проведений 09.11.2019 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якого останній пояснив, що коли біг тримав ніж у правій руці, а лівою рукою схопив за куртку ОСОБА_5 у районі його лівого плеча, у цей час ОСОБА_5 зупинився та почав розвертатися до нього через праве плече. Далі, як зазначив ОСОБА_3 він тримаючи ніж у своїй правій руці попереду себе, зіштовхнувся зі ОСОБА_5 і ножем пробив грудну клітину ОСОБА_5 .. Після чого витягнув ніж та відкинув його у бік. Більше тілесних ушкоджень він не заподіював;

?Висновком експерта № 172-Е від 27.11.2019 року, згідно якого виявлене при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колючо-ріжучого поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця, яке супроводжувалось явищами тампонада серцевої сорочки кров`ю, що призвело до гострої крововтрати, є прижиттєвим, могло утворитися від не менш ніж однократної дії плоского колючо-ріжучого предмету, що міг мати гостре лезо та протилежний незаточений край, не виключено, з характеристиками ножа (довжина ножа 30,5 см, ширина леза у руків`я 3 см), що утворилося незадовго до настання смерті, знаходиться в прямому причинному зв`язку з причиною смерті та згідно п.п. 2.1.3. літера «й» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01. 1995 р. відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб (а.с. 100-103);

?Протоколом отримання біологічних зразків для експертизи від 11.11.2019 року, згідно якого підтверджується відібрання зразків крові у ОСОБА_3 для проведення судових експертиз (а.с. 104);

?Висновком експерта № 1421 від 21.11.2019 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 105-106);

?Висновком експерта № 1421/1 від 21.11.2019 року, згідно якого кров підозрюваного ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (а.с. 107-108);

?Висновком експерта № 1421/2 від 09.12.2019 року (а.с. 109-112), згідно якого в слідах на светрі ОСОБА_3 - об. №№1,2 і на штанах ОСОБА_3 - об. №№8,9,12 знайдена кров при встановленні видової приналежності якої виявлений білок крові людини. В об. №№3-7,10,11 на штанах наявність крові не встановлена. Серологічним дослідженням крові в об. №№1,2 на светрі і об. №№8,9,12 на штанах виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО, що не виключає приналежність крові в об. №№1,2,8,9,12 до групи АВ за ізосерологічною системою АВО, або кров може бути змішаною від щонайменше двох осіб груповим характеристикам яких властиві антигени А і В у будь якому сполученні. З урахуванням результатів дослідження зразків крові потерпілого ОСОБА_5 і підозрюваного ОСОБА_3 походження слідів крові на светрі -об. №№1,2 і на штанах - об. №№8,9,12 найбільш вірогідно від потерпілого ОСОБА_5 . Походження крові в об. №№1,2,8,9,12 від одного ОСОБА_3 виключається за груповою приналежністю. Не виключається тільки можливість присутності його крові у вказаних слідах у разі змішування з кров`ю іншої особи, в тому числі і потерпілого ОСОБА_5 , оскільки тільки один із виявлених антигенів, а саме антиген В відповідає груповій характеристиці крові ОСОБА_3 за ізосерологічною системою АБ0;

?Висновком експерта № 1043 від 12.12.2019 року (а.с. 113-118), згідно якого на ножі, що був наданий до лабораторії, встановлена наявність крові та визначений білок людини; клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені. В піднігтьовому вмісті з обох рук підозрюваного ОСОБА_14 встановлена наявність крові, виявлені клітини середнього шару епідермісу та визначений білок людини. В змивах з обох рук підозрюваного ОСОБА_14 встановлена наявність крові людини, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. При цитологічному дослідженні визначено, що кров на клинку ножа належить особі чоловічої генетичної статі. Статева належність крові на рукоятці ножа, не визначена через недостатню кількість її формених елементів. При встановленні групової належності крові на ножі виявлені антигени А,В,Н ізосерологічної системи АВО. Статева належність крові та клітин в піднігтьовому вмісті з обох рук підозрюваного ОСОБА_14 не встановлена через недостатню кількість формених елементів крові та недостатню кількість клітин з ядрами. При встановленні групової належності крові та клітин виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи АВО. Статева належність крові в змивах з обох рук ОСОБА_15 . Пономаренко не встановлена через недостатню кількість її формених елементів. При серологічному дослідженні цих слідів виявлені антигени А,В,Н ізосерологічної системи АВО. Враховуючи вищевказані результати дослідження, та групові характеристики крові трупа ОСОБА_16 та підозрюваного ОСОБА_17 можна висловитися, що: сліди крові на ножі могли походити від особи (осіб), груповій властивості крові якої (яких) характерні виявлені антигени А,В,Н ізосерологічної системи АВО; при чому кров на клинку ножа - від особи (осіб) чоловічої генетичної статі. Отримані результати не виключають можливість походження слідів крові на ножі від потерпілого ОСОБА_16 . Або, можливе походження крові на ножі за рахунок змішування її від декількох осіб з різним сполученням виявлених антигенів А,В,Н; і, в такому разі, не виключається можливість домішку крові підозрюваного ОСОБА_14 . Кров та клітини в піднігтьовому вмісті з обох рук підозрюваного ОСОБА_14 могла походити від особи (осіб), груповій властивості крові якої (яких) характерні виявлені антигени В та Н ізосерологічної системи АВ0; що не виключає можливість походження їх від підозрюваного ОСОБА_14 . Даних про походження крові та клітин в піднігтьовому вмісті з обох рук ОСОБА_14 від трупа ОСОБА_16 не отримано, оскільки антиген А, який також властивий групі крові потерпілого ОСОБА_16 не визначений. Сліди крові у змивах з обох рук ОСОБА_14 могли походити від особи (осіб), груповій властивості крові якої (яких) характерні виявлені антигени А,В,Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає можливість походження цих слідів крові від потерпілого ОСОБА_16 . Або, можливе походження їх за рахунок змішування крові від декількох осіб з різним сполученням виявлених антигенів А,В,Н; і, в такому разі, не виключається можливість домішку у змивах з обох рук ОСОБА_14 від нього самого;

?Висновком судово-психіатричного експерта № 361 від 06.12.2019 року (а.с. 119-121), згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 у період інкримінованих йому діянь на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки не страждав і у теперішній час також не страждає. У період інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльності) і керувати ними. У теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльності) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

?Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 172-Е-Д (а.с. 219-223), згідно якої встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявленого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 проникаючого колото-різаного поранення передньої по верхні лівої половини грудної клітини можна вважати, що воно могло утворитись за умов розташування нападника у вертикальному або близькому до такого положенні по відношенню до потерпілого з нанесенням удару з зусиллям, достатнім для утворення даного ушкодження. Вказане ОСОБА_3 розташування ножа в руці обвинуваченого ОСОБА_3 не відповідає характеристикам вхідної рани проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітини, виявленої при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 .

Оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вказані докази є допустимими, належними, достовірними і достатніми для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні, узгодженими між собою, які не викликають у суду сумнівів.

Аналізуючи досліджені безпосередньо в ході судового розгляду справи та оцінені в їх сукупності докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні встановлена і доведена, а його умисні дії, в межах пред`явленого обвинувачення, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне, протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне отстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом… Суд, зберігаючи об`єктивність, та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття справедливого суду включає принцип змагальності процесу.

Так, в п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року (остаточне 06 грудня 2005 року) наголошується, що "принцип рівності сторін у процесі є однією зі складових більш широкого поняття справедливого суду, яке також включає основоположний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі "Руіз Матеос проти Іспанії"). Крім того принцип рівності сторін у процесі – у розумінні "справедливого балансу" між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво більш невигідне становище порівняно з іншою стороною… Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні має бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та доводами, представленими іншою стороною, і відповісти на них…".

Також, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін – одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Під час судового розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, судом було дотримано гарантії рівності процесуальних засобів сторін, оскільки сторони процесу мали можливість прокоментувати аргументи чи спростувати підстави, наведені іншою стороною, зокрема, заявляти клопотання, висловлювати думку з приводу доводів іншої сторони, допитувати свідків, надавати та досліджувати докази.

Суд відноситься критично до показань обвинуваченого, що умислу вбивати ОСОБА_5 в нього не було, адже його твердження не відповідають фактичним обставинам, встановлених по справі та спростовується показами потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 , даними під час розгляду справи у суді, даними протоколів слідчих дій, висновками судово-медичних експертиз, які в повній мірі співпадають один з одним та матеріалами справи. Зазначені доводи обвинуваченого розцінюється судом як засіб захисту, та спосіб уникнути відповідальності за вчинене діяння чи пом`якшити покарання. Так, сам обвинувачений у своїх поясненнях у судовому засіданні суду пояснив, що мотивацією його дій стало неприязне відношення до потерпілого, з підстав вимагання останнім, у його дружини коштів, на грунті яких виник раптовий словесний конфлікт з потерпілим ОСОБА_5 через, що він вийшов за калітку з ножем і погнався за останнім. Тобто діючи умисно на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті особи та бажаючи їх настання, використовуючи ніж, який заздалегіть взяв з собою, погнавшись за ОСОБА_5 , наніс удар з зусиллям в життєво важливу частину тіла – серце потерпілого. Враховуючи всі вищенаведені обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема характер, локалізацію тілесного ушкодження, хронологію і послідовність дій обвинуваченого, його наслідки у виді умисного протиправного позбавлення життя потерпілого, спосіб завдання смерті, а також спроможність дорослою людиною оцінювати життєву ситуацію, можлівість припинення злочинних дій, поведінку винного, суд дійшов висновку про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_3 , саме на заподіяння смерті потерпілому.

Крім того суд не приймає до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на те, що що після зіткнення із ОСОБА_5 , вони упали обидва на землю, при цьому ОСОБА_5 упав на спину, а він упав зверху на нього, своїм обличчям до обличчя потерпілого і скоріше за все, поранення ножем було заподіяно саме в цей момент, оскільки під час падіння тримав ніж перед собою у правій руці, лезом від великого та вказівного пальців, ріжучою кромкою леза вниз.

Вказані обвинуваченим обставини повністю спростовуються висновком додаткової судово-медичної експертизи № 172-Е-Д (а.с. 219-223), згідно якої встановлено, що враховуючи характер та локалізацію виявленого при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 проникаючого колото-різаного поранення передньої по верхні лівої половини грудної клітини можна вважати, що воно могло утворитись за умов розташування нападника у вертикальному або близькому до такого положенні по відношенню до потерпілого з нанесенням удару з зусиллям, достатнім для утворення даного ушкодження. Вказане ОСОБА_3 розташування ножа в руці обвинуваченого ОСОБА_3 не відповідає характеристикам вхідної рани проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітини, виявленої при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 .

Посилання сторони захисту щодо відсутності у обвинуваченого умислу на позбавлення потерпілого життя, що свідчить про необхідність зміни кваліфікації, суд визнає її такою, що не відповідає зібраним у кримінальному провадженні доказам, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.115 КК вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом ст.24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, згідно з висновком експерта № 172-Е від 27.11.2019 року, згідно якого виявлене при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 ушкодження у вигляді одиночного проникаючого сліпого колючо-ріжучого поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з ушкодженням серця, яке супроводжувалось явищами тампонада серцевої сорочки кров`ю, що призвело до гострої крововтрати, є прижиттєвим, могло утворитися від не менш ніж однократної дії плоского колючо-ріжучого предмету, що міг мати гостре лезо та протилежний незаточений край, не виключено, з характеристиками ножа (довжина ножа 30,5 см, ширина леза у руків`я 3 см), що утворилося незадовго до настання смерті, знаходиться в прямому причинному зв`язку з причиною смерті.

Суд враховує знаряддя вчинення злочину, яке обвинувачений взяв з собою заздалегіть, а саме ніж з металевим лезом та дерев`яною рукоюткою коричневого кольору. Довжина якого 30,5 см, довжина леза 19,5 см, товщина леза 1,5 мм., ширина леза у руків`я 3 см., локалізацію ушкодження, завданого потерпілому удару з зусиллям в життєво важливу частину тіла – серце потерпілого, причину припинення злочинних дій, а саме смерть потерпілого, відсутність бажаня зупинитись і повернутись до свого місця мешкання, оскільки ОСОБА_5 не ніс загрози для його життя та здоров`я, а не навздоганяти його, суд вважає, що дії ОСОБА_3 охоплювались умислом, спрямованим саме на заподіяння смерті потерпілому.

З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що ОСОБА_3 повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочин – за ч. 1 ст. 115 КК України.

В обвинувальному акті обставиною, що пом`якшує покарання, зазначене щире каяття. Але суд не може взяти його до уваги, оскільки щире каяття, характеризує суб`єктивне ставлення особи до вчиненого злочину, тобто, особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових злочинів. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Більше того, факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Але в матеріалах справи відсутні дані, які б підтверджували щирий жаль з приводу скоєного та осуд своєї поведінки обвинуваченим, те, що він намагався виправити наслідки вчиненого та виявляв готовність нести покарання. Навпаки, обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду вину визнавав частково, наголошував про відсутність умислу на вбивство потерпілого. Але такі твердження є формальними, оскільки не підтверджуються поведінкою останнього під час судового розгляду, вони свідчать лише про намагання уникнути суворого покарання.

Саме по собі часткове визнання засудженим своєї провини під час судового провадження не вказує, що його зізнання стало результатом тривалого роздуму й затятої внутрішньої боротьби та свідчить про рішучість стати на шлях виправлення, самоосуд свого вчинку. Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. Часткове визнання ОСОБА_3 своєї вини, відсутність вибачення перед потерпілим, а також відсутність відшкодування завданої шкоди свідчить про відсутність у нього щирого жалю з приводу скоєного та осуду своїх протиправних дій, тобто про відсутність ознак щирого каяття.

Таким чином суд приходить до висновку, що обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, в силу ст. 66 КК України відсутні.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України не встановлено.

З врахуванням викладеного, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

У відповідності до ч.2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не складалася.

Відповідно до положень ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При призначенні покарання необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи міру покарання суд також враховує тяжкість та обставини скоєного ОСОБА_3 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, який вину визнав частково, раніше не судимий, одружений, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що потерпілі, вирішення питання щодо призначення покарання, залишили на розсуд суду.

З підстав викладеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства і за цих обставин вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України, з урахуванням встановлених судом обставин, не вбачається.

В строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_3 покарання зарахувати строк перебування під вартою з моменту фактичного затримання, а саме з 09 листопада 2019 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_3 , залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно ст. 100 КПК України, -

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання у виді позбавлення волі строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з 09 листопада 2019 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку день за день.

Строк покарання ОСОБА_3 вираховувати з моменту фактичного затримання, а саме з 09 листопада 2019 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_3 , залишити без змін до набрання вироком законної сили, роз`яснивши йому право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12019040430000933, які передані на зберігання до спеціальної кімнати зберігання речових доказів Верхньодніпровського ВП:

- ніж з дерев`яною рукояттю, загальною довжиною 30,5 см. (спеціальний пакет 7126374), довжина леза 19,5 см. - знищити;

- светр бежевого кольору зі слідами РБК (спеціальний пакет INZ 4049450), штани спортивні чорного кольору зі слідами РБК (спеціальний пакет INZ 4049451) - повернути ОСОБА_3 , за належністю;

- змиви з обох рук ОСОБА_3 та зразки нігтьових пластин обох рук ОСОБА_3 , упаковані у паперові пакети – знищити, як такі, що не мають цінності.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подано апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що його ухвалив.

Копію вироку негайно надати прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя: Я.В. Замкова

Судді: Г.А. Байбара

Є.Д. Багбая