Ухвала суду № 94446664, 25.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

25 січня 2021 року м. Київ № 640/32733/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши заперечення представника позивача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання останнього про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі №640/32733/10 за позовом

Антимонопольного комітету України

до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов`язання виконати рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України (далі по тексту - позивач), адреса: 03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45 до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, Хрещатик, будинок 10, в якій позивач просить:

- зобов`язати Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виконати пункт 6 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 03 червня 2020 року №339-р, а саме, припинити надання незаконної державної допомоги, визнаної недопустимою для конкуренції, яка надається комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» для здійснення функцій замовника на підставі Міської цільової програми «Управління об`єктами комунальної власності територіальної громади м. Києва на 2019-2021 роки», затвердженої рішенням київської міської ради від 20 грудня 2018 року №547/6598, шляхом вжиття необхідних заходів щодо скасування актів, що були правовою підставою для надання та отримання цієї державної допомоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

12 січня 2021 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення представника позивача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні.

В обґрунтування заперечень та клопотання представник позивача послався на те, що предметом спору у справі є зобов`язання відповідача виконати рішення №339-р у справі про визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, що стосується надання загального обсягу фінансової підтримки у розмірі 20 000 000,00 грн, а тому, на переконання представника позивача, дана справа не може вважатись малозначною та розглядатись у порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищевикладене, представник позивача у запереченнях проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, посилаючись на положення статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України, просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а у клопотанні про розгляд справи у судовому засіданні, з посиланням на статтю 262 Кодексу адміністративного судочинства України, просив здійснювати розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши зазначені вище заперечення та клопотання представника позивача, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вже було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження від 29 грудня 2020 року, згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обгрунтовуючи свої заперечення та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін представник позивача посилається на те, що предметом спору у справі є зобов`язання відповідача виконати рішення №339-р у справі про визнання державної допомоги недопустимою для конкуренції, що стосується надання загального обсягу фінансової підтримки у розмірі 20 000 000,00 грн.

В той же час, зі змісту самого рішення вбачається, що вказана фінансова підтримка мала бути надана у період 2019 по 2021 роки на загальну суму 20 000 000,00 грн, а суть спору стосується саме зобов`язання відповідача припинити її надання, тобто, виконання останнім пункту 6 рішення №339-р від 03 червня 2020 року без визначення фактично наданого розміру фінансової підтримки.

При цьому, суд також не вбачає, в чому саме полягає значний суспільний інтерес при розгляді даної справи, з урахуванням того, що вимоги носять зобов`язальний характер.

Зважаючи на те, що предмет спору у вказаній адміністративній справі не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а посилання представника позивача на те, що справа має важливе значення для позивача не є належним чином вмотивованою та обгрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід дерржави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".

Суд погоджується з такою позицією щодо Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції.

За таких підстав, на цій стадії судового розгляду, а також враховуючи, що представником позивача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін або розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін або з проведенням підготовчого засідання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та призначення судового засідання. В разі, якщо в подальшому, під час розгляду справи, суд дійде висновку про необхідність витребування доказів, заслуховування пояснень сторін, тощо, судом будуть вчинені необхідні дії для всебічного, повного та об`єктивного розгляду, в тому числі з урахуванням можливості з власної ініціативи призначити судове засідання або перейти до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Керуючись статтями 241 - 243, 248, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Антимонопольного комітету України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.Ю. Гарник