Рішення № 94446489, 26.01.2021, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1471/20

2/694/52/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26.01.2021 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сакун Д.І.,

за участю секретаря судового засідання Матвієнко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна адреса відсутня) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Звенигородської районної державної адміністрації (місцезнаходження за адресою: поштовий індекс 20202, Черкаська область, Звенигородський район, м.Звенигородка, просп.Шевченка,68 кв.106, код ЄДРПОУ 04061180, тел.(0472) 2-10-66, e-mail: zvenssd@ukr.net) про позбавлення батьківських прав,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Свій позов позивач мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 - 11.11.2017 року зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 (уроженцем Сектора Газа). В шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згодом шлюб між ними було розірвано рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області № 694/628/19 від 11.06.2019 року. В зв`язку з тим, що відповідач не надавав добровільно допомогу на утримання сина, на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 07.06.2019 року з відповідача було стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.04.2019 року і до досягнення дитиною повноліття та про стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 , на період до досягнення сином ОСОБА_4 трьохрічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн. в місяць, починаючи з 16.04.2019 року (справа №694/626/19). Відповідач вищезазначене рішення не виконує та не сплачує аліменти, не надає будь-яку іншу матеріальну допомогу на утримання сина і не приймає участь у його вихованні, тобто самоусунувся та безвідповідально ставиться до своїх обов`язків батька, не цікавиться його життям, про фізичний і духовний розвиток сина не дбає, не відвідує його дома та у дитячому дошкільному закладі (дитсадку), матеріальної підтримки не надає. Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком та свідоме нехтування ним своїми обов`язками. Звенигородським ВП ГУНП в Черкаській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020255140000049 та №12020255140000050 про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 щодо умисного невиконання рішень суду. 22.07.2020 року Звенигородським відділом ДВС у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) накладено штраф за несплату аліментів. Рішенням Звенигородського районного суду від 04.11.2020 у справі №694/926/20 за несплату аліментів на утримання дитини стягнуто з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини в сумі 28881,50 грн. та рішенням від 04.11.2020 року в справі №694/935/20 за несплату аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною 3-х річного віку стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дружини в сумі 14500,00 грн. Рішенням Звенигородського районного суду від 20.10.2020 року в справі №694/1113/20 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 за місцем проживання матері ОСОБА_1 . Син ОСОБА_4 відвідує дитячий садочок. Батько дитини за місцем реєстрації з`являється дуже рідко, інформація щодо його фактичного проживання відсутня, проте періодично телефонує та погрожує, що забере у неї дитину, називав образливими словами та принижував. 13.07.2020 року відповідач прийшов в будинок, де вони проживають з сином та влаштував сварку, застосовував фізичне насильство, хотів забрати дитину та примушував її відмовитись від аліментів, сказав, що він сплачувати їх не буде, проте в цей момент зайшла мати позивача ОСОБА_6 і викликала працівників поліції, які забрали його у відділок, проте через годину відповідач знову повернувся і сказав, що аліменти сплачувати не буде. ЇЇ колишній чоловік зловживає участю в іграх на гральних автоматах, негативно характеризується за місцем реєстрації і зовсім не займається вихованням сина. З самого народження вона піклується про дитину, утримує його за власний рахунок та за допомогою своїх батьків. З метою уникнення конфліктів з відповідачем була змушена звертатись до служби у справах дітей Звенигородської РДА для визначення порядку зустрічей батька з сином через постійний терор, погрози та шантаж в телефонному режимі. На протязі всього часу з моменту розірвання шлюбу відповідач фактично повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомо ухиляється від їх виконання, причому робить це без поважних причин, поводиться агресивно, а тому вважає, що є всі підстави для позбавлення його батьківських прав щодо малолітнього. Орган опіки та піклування Звенигородської РДА надав висновок (розпорядження від 28.10.2020 року №284) про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 04.12.2020 було відкрито провадження у справі, вирішено цивільну справу розглядати за правилами загального позовного провадженнята призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 05.01.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї. Також відповідач був повідомлений про розгляд справи шляхом оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач був вчасно повідомлений про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак відзиву на позовну заяву не подав, в судові засідання не з`явився.

Представник служби у справах дітей Звенигородської РДА Жмурко О.С. в судове засідання не з`явилась. Надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

В силу ч.3 ст.211 ЦПК України, суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності осіб, які беруть участь у справі на підставі письмових документів.

Зі згоди позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223 та 280 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд, вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00027200477 , дата формування 28 липня 2020, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 11 листопада 2017 року в відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис №1103. Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 11.06.2019 року, справа №694/628/19 шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

07 червня 2019 року Звенигородським районним судом Черкаської області було постановлено рішення по справі №694/626/19, про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4 з ОСОБА_2 в розмірі 1/4 всіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття та про стягнення аліментів на утримання дружини ОСОБА_1 , на період до досягнення сином ОСОБА_4 року народження трьохрічного віку, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. в місяць починаючи з 16 квітня 2019 року.

На підставі зазначеного рішення Звенигородським районним судом Черкаської області 14.06.2019 року видано виконавчі листи.

Постановами державного виконавця Звенигородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Дащенком А.В. від 06.08.2019 року за заявою стягувачки було відкрито виконавче провадження №59710655 з виконання зазначених виконавчих листів, а згідно з копіями постанов від 22.07.2020 року державного виконавця Дащенка А.В. за наявну заборгованість зі сплати аліментів на боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було накладено штраф.

Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 21 липня 2020 року за виконавчим листом №694/626/19 державним виконавцем Дащенко А.В. встановлено розмір заборгованості ОСОБА_3 по аліментах за період з 16.04.2019 року по 01.07.2020 року у розмірі 14500 грн.; Згідно з копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 23 листопада 2020 року за виконавчим листом №694/626/19 державним виконавцем Дащенко А.В. встановлено розмір заборгованості ОСОБА_3 по аліментах за період з 16.04.2019 року по 01.11.2020 року у розмірі 37715 грн.

Згідно до довідок, виданих Юрківською сільською радою Звенигородського району, Черкаської області від 28.07.2020 року та 11.11.2020 № 1095, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , і на її утриманні та на утриманні її батьків знаходиться син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до характеристики ОСОБА_1 , виданої Юрківською сільською радою Звенигородського району, Черкаської області від 28.07.2020 року №02-28/151, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час проживання зарекомендувала себе з позитивної сторони.

Як вбачається з довідки-характеристики, виданої Юрківською сільською радою Звенигородського району, Черкаської області від 28.07.2020 року №02-28/152 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований в АДРЕСА_2 з 26.12.2018 року, але за місцем реєстрації не проживає. Має неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зі слів матері ОСОБА_1 вихованням дитини не займається, аліментів не сплачує, будь-якої іншої допомоги на дитину не надає. За час проживання на території сільської ради до сільської ради зверталися члени родини ОСОБА_1 про прийняття мір до ОСОБА_2 відносно його поведінки в сім`ї, так як хвилювалися за психіку дитини.

Відповідно до акту складеного депутатом Юрківської сільської ради ОСОБА_7. від 05.08.2020 року в присутності сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , 1999 року народження проживає в АДРЕСА_1 в будинку, власником якого є її мама ОСОБА_6 . Будинок 2-х поверховий, всередині будинку створені всі умови для проживання: у ОСОБА_4 є своя кімната, краватка, столик, комод для зберігання речей. Дитина забезпечена всіма речами сезонного одягу, є всі необхідні ігри для розвитку і багато іграшок для розваг. Зі слів ОСОБА_1 , батько дитини з сім`єю не проживає, так як сім`я розлучена, допомоги не отримують. Кошти на дитину використовують за цільовим призначенням.

Згідно довідок виданих завідувачем ДНЗ «Горішок» ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , 16.03.2018 року відвідує дошкільний навчальний заклад (ясла-садочок) «Горішок» Юрківської сільської ради з 17.12.2019 року і по даний час. Вихованням дитини займається мама ОСОБА_1 , а за її відсутності вихованням займається бабуся ОСОБА_6 . Батько дитини за весь час перебування сина в дошкільному закладі дитиною не цікавився. Участі у масових заходах, розвагах, відкритих заняттях не брав.

Згідно довідки виданої Юрківською амбулаторією КНП «Звенигородський центр первинної медико-санітарної допомоги» Звенигородської районної ради вбачається, що мама ОСОБА_1 від народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 заключила декларацію на медичне обслуговування в Юрківській АЗПСМ. За час обслуговування зауважень по догляду за дитиною не було. Дитина проходила всі профілактичні медогляди, дотримувалась рекомендацій щодо профщеплень.

Згідно витягу з ЄРДР № 12020255140000049 від 05.08.2020 року, уповноваженою особою Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області внесені відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2020 за ч.1 ст.164 КК України; Згідно витягу з ЄРДР № 12020255140000050 від 05.08.2020 року, уповноваженою особою Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області внесені відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2020 за ч.1 ст.164 КК України.

Розпорядженням Звенигородської РДА Черкаської області №284 від 28.10.2020 р. затверджено висновок органу опіки і піклування Звенигородської РДА «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Звенигородської РДА, ОСОБА_3 протягом тривалого часу не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Враховуючи наведене, орган опіки і піклування Звенигородської райдержадміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Згідно з ч. 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей та несуть відповідальність за невиконання батьківських обов`язків. ОСОБА_3 не виконує вимоги чинного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України правовою підставою позбавлення батьківських прав матері, батька є ухилення їх від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Статтею 165 СК України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п.п.15, 16 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

В рішенні по справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04), Європейський суд з прав людини висловлює таку правову позицію, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (див. рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18.12.2008 ( заява №39948/06) право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини", N 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини", [GC], N 31871/96, п. 66, ЄС/7/72003-VIII).

Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції", N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII).

Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини", N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки", N 23499/06, N 57, від 21 червня 2007 року).

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К. А. проти Фінляндії", N 27751 /95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії", N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі "Валлова і Валла проти Чеської Республіки", пп. 73 - 76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: "Шульц проти Польщі", N 50510/99, від 8 січня 2002 року; "Реммо і Узункая проти Німеччини", N 5496/04, від 20 березня 2007 року; та "Полашек проти Чеської Республіки", N 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе , п. 97).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з наданими доказами суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, а тому суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мав це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідач не надав суду будь-яких заперечень проти позову та доказів, які б підтверджували такі заперечення.

Таким чином, оцінивши усі докази, подані учасниками справи, встановивши характер спірних правовідносин, з метою захисту прав і інтересів дитини, суд вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав буде вчинене в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відтак з відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем, в сумі 840,80грн. на користь позивача, оскільки позов задоволено в повному обсязі.

Керуючись ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 280-285 ЦПК України, ст.ст. 150, 152, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Звенигородської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 , електронна адреса відсутня) судові витрати за сплату судового збору в сумі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте Звенигородським районним судом Черкаської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення підписане 26.01.2021.

Суддя Д.І. Сакун