Рішення № 94445038, 27.01.2021, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/396/19

Провадження №2/377/68/21

27 січня 2021 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю: секретаря судового засідання - Щуковської А.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

У С Т А Н О В И В :

05 червня 2019 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 33947 від 25.04.2016 року в сумі 77486 гривень та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1921 гривня.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 25 квітня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір позики № 33947, шляхом заповнення заявки. За умовами вказаного договору позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 1800 гривень, строком на 20 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем в порядку, встановленому п. 1.4 договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1800 гривень. На підставі п. 3.1 договору позики позичальник зобов`язався здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків. Так, згідно з п. 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 % від суми позики, але не менше ніж 20 гривень за перший день користування позикою; 1,8 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 % від суми позики що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позивач належним чином виконав умови договору позики, що підтверджується повідомленням ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно договору доручення № ФБ211/11 від 18.11.2015 року. Проте, відповідачем умови договору не виконані, в зв`язку з чим, станом на 24.05.2019 року утворилась заборгованість, яка складається з наступного: 1800 гривень - основний борг; 36450 гривень - заборгованість по відсоткам; 39236 гривень - заборгованість за простроченими відсотками, всього на загальну суму 77486 гривень.

Заочним рішенням Славутицького міського суду Київської області від 12 вересня 2019 року, ухваленому у справі № 377/396/19, П № 2/377/187/19, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, позовні вимоги задоволено повністю.

25 листопада 2020 року до суду подано заяву відповідачем ОСОБА_1 , в якій він просив поновити строк подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 12.09.2019 року в цивільній справі № 377/396/19, П № 2/377/187/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 09 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено. Заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 вересня 2019 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - скасовано та визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження і призначено судове засідання у справі на 28 грудня 2020 року.

28 грудня 2020 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтований тим, що договір позики № 33947 між ним та ТОВ «ВЕЛЛФІН» було укладено 25 квітня 2016 року. Відповідно до укладеного договору позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 1800 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5. цього договору. Видачу займу було проведено 25 квітня 2016 року. Відповідно до п. 1.2. договору позики, строк дії займу 20 днів. Датою погашення є 15.05.2016 року. Отже сторони погодили, що сума позики має бути повернута 15.05.2016 року, а тому позовна давність за цим позовом почала відраховуватись з наступного дня за днем закінчення строку дії договору, тобто з 16.05.2016 року та тривала по 16.05.2019 року. Як свідчить п. 7.7. Договору позики, до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що за визначенням ст. 257 ЦК України складає три роки. В заочному рішенні зазначено, що позовна заява надійшла до суду 05.06.2019 року. Як свідчить опис вкладення у лист, яким позовна заява ТОВ «ВЕЛЛФІН» надсилалась до суду, дата прийняття Укрпоштою відправлення позовної заяви з додатками до суду, яка проставлена на печатці Укрпошти є 30.05.2019 року. Отже, звернувшись з позовною заявою 30 травня 2019 року, ТОВ «ВЕЛЛФІН» пропустило строк позовної давності, який сплив 16.05.2019 року. Позивач також з незрозумілих причин та без правових підстав нарахував проценти (відсотки) поза межами строку кредитування. Також пункт 1.2. договору позики є несправедливим та в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суперечить принципам розумності та добросовісності, оскільки річна відсоткова ставка за договором позики складає 1387 %, що в сорок разів перевищує суму наданої позики.

28 грудня 2020 року було відкладено судовий розгляд справи на 27 січня 2021 року у зв`язку з наданням часу позивачу для підготовки відповіді на відзив.

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в матеріалах справи знаходиться заява представника позивача, в якій він просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідь на відзив від позивача не надійшла.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, на електронну адресу надіслав заяву, в якій просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та розглядати справу без його участі за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 квітня 2016 року ОСОБА_1 , керуючись п. п. 4.1, 4.2 Правил надання грошових коштів у вигляді позики, затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 27 жовтня 2015 року, оформив на сайті ТОВ «Веллфін» в електронному вигляді заявку для отримання позики у розмірі 1800 гривень, шляхом заповнення всіх полів заявки із зазначенням даних банківської картки, на яку просить перерахувати кошти, що підтверджується роздруківкою заявки з офіційного веб-сайту товариства .

ТОВ «Веллфін» є юридичною особою та зареєстровано як фінансова установа відповідно до розпорядження № 2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктами 4.1., 4.2. Правил надання грошових коштів у вигляді позики, які розміщені на офіційному веб-сайті товариства https://creditup.com.ua. і затверджені наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» № 2-1 від 27.10.2015 року, заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства, оформлює заявку на сайті шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

За змістом п. 6.3. Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС- повідомлення на телефонний номер, зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення на електрону адресу, вказану в заявці. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.

Як зазначено у п. 6.4 Правил, у разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку, заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті.

Відповідно до п. 6.7 Правил, для підписання електронної форми договору позики, заявник здійснює вхід на сайт товариства та за допомогою логіну і паролю входить до особистого кабінету.

Пунктами 6.10., 6.11., 6.12. Правил визначено, що товариство надає позику у порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки, зазначено в заявці, перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

За нормою частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до положень статті 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей - стаття 1047 ЦК України.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;- пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, розміщенні на офіційному сайті фінансової установи та в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку і умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншої інформації, необхідної для укладення договору.

Таким чином, 25 квітня 2016 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики в електронній формі № 33947. Сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до укладеного договору позики № 33947 від 25 квітня 2016 року позикодавець надав позичальнику грошові кошти в позику в сумі 1800 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору (п. 1.1 договору позики).

Як зазначено у п. 1.2 договору позики, строк дії договору 20 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Пунктом 1.3 договору позики визначено, що позика надається строком на 20 днів.

Згідно повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Платежі онлайн» від 13.05.2019 року, 25 квітня 2016 року через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») було проведено успішно видачу займу на сайті CREDITUP.COM.UA в сумі 1800 гривень на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Проведення платежів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» здійснюється на підставі договору доручення № ФБ211/11, укладеного 18.11.2015 року між ТОВ «ВЕЛЛФІН» та ТОВ «Платежі онлайн», згідно умов якого, довіритель уповноважує повіреного вчиняти від імені та в інтересах довірителя наступні дії, а саме: укладати угоди з банками-еквайрами щодо проведення платежів клієнтів довірителя на користь довірителя; діяти від імені та в інтересах довірителя щодо здійснення повноважень по вже укладеним договорам з банками-еквайрами; забезпечити здійснення банками-еквайрами платежів клієнтів довірителя на користь довірителя за допомогою сервісу Platon (п. п. 1-1.3 договору доручення).

Таким чином, доказом підтвердження отримання коштів відповідачем є лист ТОВ «Платежі онлайн» від 13.05.2019 року, в якому зазначається сума коштів, власник картки, маска картки, код авторизації, номер транзакції в системі.

Пунктом 1.5 договору позики передбачено, що нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,8 % від суми позики, але неменше ніж 20 гривень за перший день користування позикою; 1,8 % від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.2 цього договору; 3,8 % від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Згідно з п. 3.1 договору позики позичальник зобов`язаний здійснювати повернення позики та нарахованих процентів на умовах, встановлених цим договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватиметься у відповідності до графіку розрахунків.

Згідно визначеного сторонами графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, повернення позики здійснюється позичальником одним платежем 15 травня 2016 року в сумі 2448 гривень, з яких 1800 гривень - сума позики, 648 гривень - сума процентів за користування позикою за період з 25 квітня 2016 року по 15 травня 2016 року.

З пункту 3.3 договору позики вбачається, що заборгованість за договором позики, яка включає в себе суму позики, нараховані проценти, штрафні санкції підлягає сплаті шляхом одноразового безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором позики.

Згідно довідки щодо заборгованості за договором позики № 33947 від 25.04.2016 року, укладеного між позивачем та відповідачем, видно, що зобов`язання за цим договором відповідач не виконав, тому станом на 25.04.2019 року існує заборгованість за вказаним договором в загальній сумі 77486 гривень, яка складається з наступного: 1800 гривень - основний борг; 36450 гривень - заборгованість по відсоткам; 39236 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1800 гривень та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 25 квітня 2016 року по 15 травня 2016 року в сумі 648 гривень.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики - 1800 гривень та процентів за користування позикою в межах строку кредитування за період з 25 квітня 2016 року по 15 травня 2016 року в сумі 648 гривень є доведеною.

Перевіряючи вимогу позивача в частині стягнення заборгованості за процентами та за простроченими процентами за користування позикою за період з 16 травня 2016 року по 24 травня 2019 року, суд виходить з такого.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного сторонами договору позики № 33947 від 25 квітня 2016 року ТОВ «ВЕЛЛФІН», як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику у повному обсязі 15 травня 2016 року.

Таким чином, заборгованість відповідача по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, в сумі 2448 гривень, тобто до 15 травня 2016 року, є обгрунтованою. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах та прострочених процентах за користування позикою в сумі 75 686 гривень включає період з 16 травня 2016 року по 24 травня 2019, який виходить за межі строку кредитування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між фінансовою установою та фізичною особою - споживачем фінансових послуг по наданню грошових коштів у позику (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, тому заявлена позикодавцем ТОВ «Веллфін» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам та по простроченим процентам за користування позикою за період з 16 травня 2016 року по 24 травня 2019 року в сумі 75 038 гривень є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив застосувати строки позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначено у ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.7. договору позики встановлено, що до правовідносин за цим договором встановлюється загальний строк позовної давності, що за визначенням статті 257 Цивільного кодексу України складає 3 (три) роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за договором позики, позовна давність за вимогами позикодавця про повернення суми позики та відсотків за користування позикою, повернення яких відповідно до графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, здійснюється позичальником одним платежем 15 травня 2016 року, повинна обчислюватися з моменту настання строку повернення позики.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 06 листопада 2013 року( справа № 6-116 цс13), 19 березня 2014 року( справа № 6-20 цс 14), 18 червня 2014 року ( справа № 6-61цс 14), 29 червня 2016 року ( № 6-1188 цс 16).

ОСОБА_1 , відповідач у справі, повинен був повернути суму позики 15 травня 2016 року, що підтверджено графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, та п.1.2, 1.3 договору позики.

Враховуючи, що згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору позики, та п.1.2, п.1.3 договору датою погашення суми позики та відсотків, нарахованих за користування позикою, є 15 травня 2016 року, тому перебіг строку позовної давності починається з 16 травня 2016 року і закінчується 16 травня 2019 року.

Оскільки між сторонами кредитного договору не збільшено строк позовної давності, то застосуванню підлягає ст. 257 ЦК України, якою встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Датою відправки позовної заяви до суду, як зазначено на конверті, в якому надійшла позовна заява, є 30 травня 2019 року, тобто позовна заява надійшла до суду з пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у задоволенні позову.

Причин пропуску строку позовної давності позивачем не зазначено.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором позики в сумі 2448 гривень, яка включає суму заборгованості за договором позики та проценти за користування позикою за період з 25.04.2016 року по 15.05.2016 року, в зв`язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, а у частині стягнення заборгованості по процентам за користування позикою в сумі 75038 гривень за період з 16.05.2016 року по 24.05.2019 року необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258- 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Славутицький міський суд Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», код ЄДРПОУ 39952398, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 27 січня 2021 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька