Рішення № 94444943, 26.01.2021, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/1251/19

Провадження по справі №2/276/283/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Збаражського А.М., за участі секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим, підписав заяву б/н від 25.06.2013 року. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено кредитний ліміт у розмірі 4000,00 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним вище правочином. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 19.05.2019 утворилася заборгованість у розмірі 14007,26 грн, яка складається: 5589,55 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2626,56 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 4109,56 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 538,39 грн – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн; 500,00 грн – штраф (фіксована складова); 643,20 грн – штраф (процентна складова). На підставі викладеного АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14007,26 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав письмову заяву, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином. 11 січня 2021 року надіслав відзив на позовну заяву у якому позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» просив задовольнити частково, стягнувши із нього 4000,00 грн отриманих коштів, згідно встановленого кредитного ліміту та 537,88 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю. Розгляд справи провести у його відсутність.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 червня 2013 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», назву якого змінено на АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 19 травня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором від 25 червня 2013 року становить 14007,26 грн, з яких: 5589,55 грн – заборгованість за тілом кредиту; 2626,56 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 00,00 – заборгованість за нарахованими відсотками; 4109,56 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 538,39 грн – нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн; 500,00 грн – штраф (фіксована складова); 643,20 грн – штраф (процентна складова).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлено, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови і Правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 25 червня 2013 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та розміру неустойки (пені).

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (25 червня 2013) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Тому, з огляду на відсутність підпису ОСОБА_1 в Умовах та Правилах надання банківських послуг в ПриватБанку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та розмір неустойки ( пені та штрафів).

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Матеріали справи не містять, а позивач не довів належними доказами наявність простроченої заборгованості за тілом кредиту у відповідача.

Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного суду, що висловлені в постанові від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19) за результатами перегляду судових рішень у справі по аналогічному спору, про те, що підписана відповідачем анкета-заява не може вважатись договором, який підтверджує обов`язок відповідача сплатити позивачеві проценти за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, суд дійшов до наступних висновків.

Оскільки укладений між сторонами спірний кредитний договір б/н у вигляді заяви-анкети від 25 червня 2013 року, підписаної сторонами, не містить умов про встановлення відповідальності у вигляді нарахування відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена в ньому процентна ставка за користування кредитними коштами, а також те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, а ОСОБА_1 у свою чергу, визнає позов в частині стягнення з нього фактично отриманих коштів у межах наданого кредитного ліміту у розмірі 4000,00 грн, тому позивач вправі вимагати лише виконання боржником обов`язку з повернення отриманої та не повернутої суми кредитних коштів в межах цього ліміту.

Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення іншої частини заборгованості є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на умовах укладеного сторонами договору.

З врахуванням наведеного суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати у справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог.

Згідно платіжного доручення від 10.07.2019 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921,00 грн, отже, відповідно до наведеної вище норми закону на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 547,48 грн судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 549, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 червня 2013 року в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 547 грн 48 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Володар-Волинським РВ УМВС України в Житомирській області від 11.03.1996 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Збаражський