Рішення № 94440629, 27.01.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4330/20

Провадження № 2/484/237/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом кредитної спілки "Взаємодовіра" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов кредитної спілки "Взаємодовіра"(далі - КС "Взаємодовіра") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №128 від 22.11.2017р. станом на 22.11.2020р. в сумі 61315,24грн., з яких заборгованість по сплату кредиту в сумі 36489,98грн, 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 403,78грн, прострочена заборгованість по сплаті відсотків - 24148,68грн, 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 272,11грн, мотивуючи тим, що відповідач не виконує умови договору.

Ухвалою від 16.12.2020р. позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначені строки подачі заяв по суті, перше судове засідання по суті призначене на 06.01.2021р.

Судове засідання 06.01.2021р. відкладене через неявку відповідача на 27.01.2021р.

Представник позивача надала заяву, в якій позов підтримала повністю, просила його задовольнити в повному обсязі, розглядати справу без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач на судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце, час та день розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи та відзив до суду не надходили. Причини неявки суду не відомі.

Ухвалою суду від 27.01.2021р. постановлено проводити заочний розгляд справи.

Оскільки учасники справи на судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

При цьому кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, 5 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

22.11.2017року між КС"Взаємодовіра" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 128, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредитну лінію з лімітом в сумі 90 000грн на споживчі цілі строком на тридцять шість місяців з 22.11.2017р. по 22.11.2020р.(п.1.1., 1.2, 2.1). Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення зазначеного строку(п. 2.3.).

Згідно п.3.1. вказаного договору плата за користування кредитом (проценти) становить 70% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом, за виключенням дня отримання кредиту.

Також, сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка повернення основної суми кредиту та сплати процентів, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 3.5.).

Згідно п.3.6. договору прострочення сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом (згідно графіка повернення основної суми кредиту та сплати процентів) не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це Кредитодавцем.

Із графіка до вказаного вище договору, копія якого надана позивачем, вбачаться, що сплата частини кредиту та відсотків за його використання повинна здійснюватись до 22 числа кожного місяця.

Відповідно до заяви №143 на видачу готівки від 22.11.2017р. та ордера №143 до заяви на видачу готівки від 22.11.2017р. відповідач отримав зазначену в договорі суму, що підтверджується чеком від 22.11.2017р.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1050 ЦК України визначено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На час звернення до суду з позовом строк дії договору закінчився.

З розрахунків, доданих до позову, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом за період з 23.03.2020р. по 22.11.2020р. в сумі 36489,98грн та прострочену заборгованість по сплаті відсотків за квітень-листопад 2020р. в сумі 24148,68грн, розраховану на підставі ч.1 ст.. 1048 ЦК України. Докази того, що відповідачем погашена заборгованість за період, вказаний вище, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 23.03.2020р. по 22.11.2020р. 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 404,47грн та 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 272,11грн, розраховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 вказала, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, розраховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, за період 23.03.2020р. по 22.11.2020р., тобто до закінчення дії кредитного договору, одночасно з процентами, нарахованими відповідно до вимог ч. 1 ст.. 1048 ЦК України. Отже, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 404,47грн. та 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 272,11грн., розраховані на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру юридична особа сплачує судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Ціна позову зазначена позивачем як 61315,24грн, 1,5% від вказаної суми складає 919,73грн, отже судовий збір за подання до суду даного позову складає 2102грн (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява). Отже, на підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 2078,81грн.

Керуючись ст.ст. 223, 258, 259, 263-266 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки "Взаємодовіра" заборгованість за кредитним договором №128 від 22.11.2017р. станом на 22.11.2020р. в сумі 60 638грн 66коп, яка складається із заборгованості по сплаті кредиту в сумі 36 489грн 98коп, по сплаті відсотків - 24 148грн 68коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2078,81грн, всього 62 717 (шістдесят дві тисячі сімсот сімнадцять)грн 47 коп.

В задоволенні позову в частині стягнення відсотків, розрахованих на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, відмовити.

Місце знаходження позивача: вулиця Театральна, 10, м. Первомайськ, Миколаївська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35964640.

Місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Н.А.Медведєва