Рішення № 94440606, 27.01.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/1949/20

Провадження № 2/483/190/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 січня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря - Данилової А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

23 грудня 2020 року ОСОБА_2 , який є представником акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідачки 11 090 грн 35 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № б/н.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 лютого 2011 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 27 жовтня 2020 року перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідачка ухиляється від добровільного погашення боргу, банк змушений звернутися з позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також зазначив, що повністю підтримує позовні вимоги та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с. 57).

Відповідачка, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилася, про причини своєї неявки не повідомила (а.с. 65).

Суд на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача, ухвалив розглядати справу в заочному порядку.

Дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 22 лютого 2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, був укладений кредитний договір, що складається з анкети-заяви позичальника (а.с. 16).

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 27 жовтня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 11 090 грн 35 коп., з яких: 8 869 грн 23 коп. - заборгованість за кредитом, 2 221 грн 12 коп. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом (а.с. 6-13).

Судом також встановлено, що останній раз ОСОБА_1 вносила кошти на погашення заборгованості за вказаним договором в сумі 500 грн 00 коп. в січні 2020 року (а.с. 13- зворотній бік).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. За порушення зобов`язання винна особа несе цивільно-правову відповідальність, тобто зазнає основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні боржника певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Оскільки відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідачки заборгованості по відсоткам за ставкою 3,5% на місяць, суд виходить з того, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, підписана відповідачкою, не містить умов щодо їх нарахування та сплати в такому розмірі, а самі Умови та Правила, на які посилається банк, не містять підпису ОСОБА_1 (а.с. 18-41).

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина 2 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина 2 статті 207 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк», позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості, посилався на те, що такі умови договору були узгоджені між сторонами, оскільки ОСОБА_1 підписала анкету-заяву.

Одночасно з Анкетою-заявою відповідачкою було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", тобто фактично погоджено умови користування кредитними з базовою відсотковою ставкою 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. При цьому, розмір щомісячних платежів має становити 7% від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів визначений до 25 числа місяця, наступного за звітним (а.с. 16, 17).

Отже, сторонами договору було узгоджено умови кредитування, що у розумінні ст. 628 ЦК України є обов`язковими до виконання ОСОБА_1 ..

З моменту отримання карти відповідачка користувалася кредитними коштами та здійснювала погашення заборгованості.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що, підписавши 22 лютого 2011 року анкету-заяву та Довідку про ознайомлення із умовами кредитування, відповідачка погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду у справі №70/6058/17 від 04 грудня 2019 року та №382/327/19 від 12 лютого 2020 року.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що укладений між сторонами кредитний договір складається з кількох позицій, що у сукупності визначають кредитний ліміт і обсяг плати за користування ним.

В анкеті-заяві, а також у довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», сторони погодили, що процентна ставка за договором буде складати 2,5% на місяць, яка нараховується на залишок заборгованості з розрахунку 360 днів на рік.

Відтак, саме з обумовленого сторонами в зазначеній довідці розміру процентної ставки повинен виходити суд при визначенні розміру цих складових заборгованості позичальника. Даних про те, що ці умови змінювалися сторонами, зокрема у бік збільшення узгодженої процентної ставки, протягом користування позичальником кредитними коштами, матеріали справи не містять, а тому заборгованість по сплаті процентів у вказаному Банком розмірі не може бути стягнута.

Так, з розрахунку суми заборгованості за кредитним договором вбачається, що розмір процентів за користування кредитом на момент укладення договору складав 30%. Однак, починаючи 01 вересня 2014 року процентна ставка збільшилася до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 %.

З урахуванням викладеного, а також того, що банк свого процесуального обов`язку доказування не виконав - не надав розрахунок заборгованості за відсотками за ставкою, визначеною сторонами на рівні 2,5 % на місяць, проте надав докази того, що відповідачка вносила кошти на погашення заборгованості, які зараховувалися банком за збільшеною, однак не погодженою з позичальником відсотковою ставкою, суд дійшов висновку про недоведеність банком своїх вимог про стягнення заборгованості за відсотками саме в розмірі 2221 грн 12 коп..

Розподіляючи судові витрати, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 102 грн 00 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачки на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 1681 грн 02 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) в рахунок заборгованості за кредитним договором від 22 лютого 2011 року, яка утворилася станом на 27 жовтня 2020 року - 8 869 (вісім тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 23 коп. - заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14360570) - 1 681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 02 копійки - в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий: