Вирок № 94439294, 27.01.2021, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1957/19

Провадження № 1-кп/444/42/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2021 року Жовківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.., Усманова З.З., Мамедова Г.І.,

номер кримінального провадження № 12018140240001756 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2018 року;

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Глинськ, Жовківського району, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, на утримані неповнолітніх дітей немає, не працюючого, особою з інвалідністю не являється, освіта середня, не являється депутатом чи адвокатом, українця, громадянина України, невійськовозобов`язаного, судимого 05.06.2018 року Жовківським районним судом Львівської області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 (два) роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області 09.11.2010 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків судом не встановлено,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

з участю прокурора Прокуди Н.М., Басараб І.І., Пелешко П.І., Лозового Є.М.,

захисника обвинуваченого Станкевич Х.З.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області зазначене кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , у травні 2018 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, близько 01 години, знаходячись у АДРЕСА_1 , маючи умисел на крадіжку чужого майна, діючи таємно, шляхом вільного доступу проник на території господарства АДРЕСА_2 , після чого, через зачинені на засув двері, відчинивши їх, проник у приміщенні гаража, де вчинив крадіжку бувшого у користуванні точильного апарата (електричний двигун тип -АОЛ 12-4), після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 500,00 гривень.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , 12 грудня 2018 року, близько 23 години 30 хвилин, знаходячись у АДРЕСА_1 , маючи умисел на крадіжку чужого майна, діючи повторно, таємно, шляхом вільного доступу проник на територію господарства АДРЕСА_2 , після чого, шляхом розбиття шиби вікна, відчинив його, та проник у приміщенні літньої кухні, де вчинив крадіжку грошових коштів в сумі 3 000 гривень, які знаходились у кишені пальто, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 3000 гривень.

Також, ОСОБА_1 , 27 січня 2019 року, близько 01 години, знаходячись у АДРЕСА_1 , маючи умисел на крадіжку чужого майна, діючи повторно, таємно, проник на територію господарства АДРЕСА_3 , після чого, через незачинені на ключ двері, відчинив їх, та проник у приміщенні літньої кухні, де вчинив крадіжку бувшого у користуванні автотрансформатора моделі РАТ-035, після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 283 гривні 33 копійки.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у приміщення, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на адресу суду подали письмові заяви, в яких просили суд кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 розглядати за їх відсутності. Щодо виду та міри покарання покладаються на думку суду.

Учасники даного кримінального провадження щодо розгляду даного кримінального провадження у відсутності потерпілих які не прибули в судове засідання, не заперечили.

А тому у відповідності до ст. 325 КПК України та з врахуванням думки учасників даного кримінального провадження, судом вирішено розгляд даного кримінального провадження проводити за відсутності потерпілих, які були належним чином неодноразово повідомлені про слухання справи та подали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив, що факт і обставини вчинення злочину викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. У вчиненому щиро розкаявся та просив суворо не карати.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинуваченого, так як проти такого не заперечують учасники судового провадження.

Винуватість обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення стверджується доказами, які є в матеріалах справи.

Фактичні обставини справи, які стверджуються цими доказами, не оспорювались в ході судового розгляду ні обвинуваченим, ні іншими учасниками.

Судом з”ясовано, чи правильно сторони розуміють зміст цих обставин, чи не мають сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз"яснено їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні вище зазначеного злочину доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження і обвинуваченим не оспорюються.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразилися в повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у приміщення, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд приходить до висновку, що пред`явлене обвинувачення знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 , органами досудового розслідування за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані вірно.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 полягає в тому, що він повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у приміщення, що є власністю потерпілих і тому суд такі його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким, особу обвинуваченого, який не перебуває на обліку в лікаря психіатра чи лікаря нарколога, по місцю проживання характеризується негативно, судимий.

Оставини, які пом”якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Беручи до уваги, що обвинувачений злочин вчинив в період іспитового строку, на шлях виправлення не став, інкримінований йому злочин в силу ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, суд вважає за можливе обрати обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, як єдиний засіб перевиховання в умовах ізоляції від суспільства.

Згідно Постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду щодо призначення покарань за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків від 20 липня 2018 року виходячи з приписів кримінального закону правила призначення покарання, передбачені ч. 4 ст. 70 КК України застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд, призначаючи покарання за другим вироком, може як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим за строк покарання, визначений за перший злочин. При цьому суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КК України.

Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК України остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Призначаючи покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України суд має право вмотивовано вирішити питання у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у травні 2018 року вчинив таємне викрадення чужого майна з проникненням у приміщення, і тому такі його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України.

Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання 3 (три) роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки, під час якого він вчинив новий злочин, а саме, повторно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням у приміщення, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Таким чином, покарання йому слід обрати за правилами ч. 4 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів та за ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків, а саме слід частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком, а саме згідно вироку Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2018року та призначити остаточне покарання.

Враховуючи тяжкість злочину, який вчинив ОСОБА_1 та його особу, який вчинив тяжкий злочин під час умовного засудження та даним вироком засуджується до покарання у виді позбавлення волі, то йому необхідно обрати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши його під варту із залу судового засідання.

Цивільні позови по кримінальному провадженні не заявлені.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешти, накладені ухвалами слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04.02.2019 року та від 24.06.2019 року.

Питання про документи та речові докази слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Питання про процесуальні витрати слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленння волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2018 року покарання призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки і 1 (один) місяць.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленння волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 05.06.2018року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначити остаточне покарання – 3 (три) роки і 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі.

Обрати щодо ОСОБА_1 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту із залу судового засідання.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу фактичного затримання, тобто з 27.01.2021 року.

Стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь держави кошти в розмірі:

1256 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення товарознавчої експертизи на підставі висновку експерта №9/373 від 23.05.2019 року;

1884 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування витрат за проведення трасологічної експертизи на підставі висновку експерта №11/366 від 03.06.2019 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 04.02.2019 року.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 24.06.2019 року.

Речові докази, а саме:

- резинові чоботи темно-зеленого кольору, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Жовківського ВП Камянка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області - повернути ОСОБА_1 ;

- саморобний точильний апарат, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Жовківського ВП Камянка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області - повернути потерпілій ОСОБА_2 ;

- автотрасформатор моделі РАТ-035, що знаходиться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Жовківського ВП Камянка-Бузького ВП ГУНП у Львівській області - повернути потерпілому ОСОБА_3 .

Копію вироку після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги учасниками судового провадження протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст. 395 КПК України з врахуванням особливостей передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Зеліско Р. Й.