Ухвала суду № 94438291, 25.01.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2886/18

Провадження № 1-кп/333/70/21

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів Комунарського районного суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

суддів Круглікової А.В.,

Ярошенка А.Г.,

за участю секретаря Джос І.Ю.,

прокурора Бабича О.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених- адвокатів Лихосенка Є.О.,

Гуляєвої С.Л.,

Титаренка О.Е.,

Середи А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, кримінального провадження № 12017080000000283 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 353 КК України, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289. ч. 3 ст. 28. ч. 1 ст. 353 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження №12017080000000283 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 353 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 353 КК України, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289. ч. 3 ст. 28. ч. 1 ст. 353 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засідання заявив відвід судді Дмитрієвій М.М., в обґрунтування якого вказав, що, на його думку з боку судді ОСОБА_5 відносно обвинувачених спостерігається неприязне відношення. Так, його захиснику адвокату Кірносу Є.С. суддею Дмитрієвою М.М. було повідомлено про намір ухвалення найсуворішого вироку відносного нього та інших обвинувачених у справі шляхом призначення покарання у вигляді 15 років позбавлення волі. Оскільки він та інші обвинувачені по кримінальному провадженню мають намір доводити свою невинуватість, а суддею Дмитрієвою М.М., попри не дослідження всіх матеріалів, вже прийнято рішення, він вважає, що вона не має права у подальшому приймати участь по справі.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та їх захисники заяву про відвід підтримали.

Прокурор проти заяви заперечував.

Вирішуючи заяву про відвід колегія суддів виходить із наступного.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року, «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року та «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні викладені у ст. 75 КПК України серед яких вказані наступні підстави: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Згідно зі ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Частина 2, 3 ст. 81 КПК України визначає, що усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження суд, який його здійснює. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід як що вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

Згідно із практики Європейського суду з прав людини потрібні докази фактичної наявності неупередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Крім того, неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, необхідно у кожній окремій справі вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom) від 10 червня 1996 року, п. 38).

Між тим, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені ст. 75 КПК України.

Тобто, в даному випадку суду не надано переконливих доказів упередженості та небезсторонності судді Дмитрієвої М.М. щодо розгляду справи.

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду даної справи, її упередженість або наявність інших обставин, які викликають сумнів у її безсторонності та об`єктивності обвинуваченим не надано, через що колегія суддів приходить до висновку про залишення заяви про відвід судді без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80-83, 314, КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Дмитрієвої Марії Михайлівни – залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26 січня 2021року.

СУДДІ:

М.М. Дмитрієва А.В. Круглікова А.Г. Ярошенко