Рішення № 94436004, 21.01.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

21.01.2021 227/689/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Корнєєвої В.В.

при секретарі Голомідовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» про стягнення заборгованої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» про стягнення заборгованої заробітної плати, в обґрунтування якого зазначив, що з 2010 року він перебував у трудових відносинах з «Державним підприємством «Донецька залізниця Локомотивне депо Іловайськ». 18.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», локомотивне депо Ясинувата-західне державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у якому позивач продовжив дію безстрокового трудового договору, без зміни назви посади. Згідно наказу (розпорядження) ПАТ «Укрзалізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» № 9186/ДН-ос від 10.07.2017 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку із скороченням штату, відповідно до якого позивачу належали певні пільги та компенсації, а сам: компенсація за 56 днів відпустки, одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку. Разом з тим, у день звільнення відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Відповідно до розрахункових листів заробітної плати, розмір заборгованої заробітної плати за період з березня по липень 2017 року складає 17647,97 грн. З врахуванням індексів споживчих цін за період невиплати, розмір заборгованої компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати складає 2435,97 грн. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року 17647,97 грн. (з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян ї інших обов`язкових платежів, а також суму компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2435,97 грн., судові витрати стягнути з відповідача на користь держави. Окрім того, при винесенні рішення позивач просив уточнити відомості про відповідача, а саме зазначати Акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Окрім того, позивач своєю заявою від 08 липня 2020 року уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 21922,96 грн. та суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2435,97 грн.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не погоджується з викладеним у позовній заяві. Представник відповідача вважає, що у зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця», у відповідача відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної тощо). Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території Донецької та Луганської областей, у зв`язку з чим нарахування заробітної плати було припинено, та вищевказаний факт є підставою для звільнення відповідача від відповідальності. Окрім того, відповідач не може підтвердити інформацію щодо фактичного виконання позивачем робіт, визначених трудовим договором, а також здійснити нарахування заробітної плати та інших виплат через відсутність первинних документів, зокрема, табелів обліку робочого часу із відміткою про фактично відпрацьований час. Втрата контролю і доступу АТ «Укрзалізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на непідконтрольній території Донецької області, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарської діяльності, знівелювала можливість відповідача виконати зобов`язання перед працівниками згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпП України. Одночасно представником відповідача було повідомлено суд про те, що позивачу було нараховано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 2068,91 грн. (до видачі), яку позивач отримав у касі дирекції м. Лиман 17.08.2017 року, на підтвердження чого до суду надано копію видаткового касового ордеру. На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім того, позивачем було надіслано до суду повідомлення-клопотання, в якому останній зазначив, що відповідно до наказу № 236/ДНД «Про встановлення простою», на підставі якого у виробничому підрозділі «Ясинуватське локомотивне депо» було розроблено внутрішній наказ № 270 від 20.03.2017 року «Про встановлення простою», яким було визначено початок простою – 20 березня 2017 року, яким було встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та було зобов`язано всіх працівників, які знаходилися на простої, з`являтися на свої робочі місця, оплату за час простою не з вини працівників проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові окладу за весь час простою згідно графіку роботу і т.д., на період простою в табелі обліку використання робочого часу проставлявся літерний код «П». Згідно наказу № 303 від 15.04.2016 року «Про деякі питання діяльності ПАТ «Укрзалізниця» відповідно до Статуту ПАТ «Українська залізниця» було утворено у складі регіональної філії «Донецька залізниця» структурні підрозділи: Донецька дирекція залізничних перевезень та Луганська дирекція залізничних перевезень, сформовані виробничі вертикалі Донецької дирекції залізничних перевезень, передбачивши необхідну кількість персоналу для проведення інвентаризації майна, обслуговування інфраструктури та централізованого управління перевезеннями, саме знов створена Донецька дирекція залізних перевезень працювала на постійній основі в районі проведення антитерористичної операції на непідконтрольній владі території весь час з моменту створення та до 17.07.2017 року, що підтверджено наказом № 645-НЗ-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», згідно якого 17.07.2017 року було вилучено зі складу регіональної філії «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» та виробничі підрозділи. Також на підприємстві працювала єдина централізована бухгалтерська програма «Фобос», за допомогою якої відповідач був в змозі формувати, контролювати, передавати первинні документи усіх своїх структурних підрозділів. Окрім того, позивач зазначив, що між ним та відповідачем було укладено колективний договір, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався вести облік робочого часу, вчасно та в повному обсязі нараховувати заробітну плат, а саме не рідше трьох разів на місяць, період між черговими платежами не повинен перевищувати 16 календарних днів. Також позивач просив врахувати, що 17.07.2017 року відповідач знайшов спосіб ознайомити його з наказом про припинення трудового договору та видав на руки належним чином завірену трудову книжку з відміткою про звільнення, тобто даний факт підтверджує, що відповідач мав можливість зв`язку з працівниками та своїми виробничими підрозділами. Також позивач надіслав до суду заяву, в якій зазначив, що він дійсно отримав від АТ «Укрзалізниця» 2068,91 грн. – за першу половину березня, в зв`язку з чим 08 липня 2020 року надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 21922,96 грн., а також суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушення термінів її виплати, у розмірі 2435,97 грн. (а.с. 79, 101)

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 вересня 2020 року було ухвалено рішення про направлення копії уточненої позовної заяви на адресу відповідача, оскільки позивач проживає на тимчасово окупованій території України, відповідачу було запропоновано надати до суду відзив на уточнену позовну заяву, проте станом на день розгляду справи жодних заяв до суду не надходило.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду цивільної справи повідомлялись належним чином, від позивача в матеріалах справи міститься заява з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача також надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в зв`язку з чим суд, приймаючи до уваги норми ст.ст. 81-83 ЦПК України, приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 , заведеної на ім`я позивача ОСОБА_1 , його 11.03.2010 року на підставі наказу № 32/ос від 11.03.2010 року було прийнято помічником машиніста електровоза цеху експлуатації за переведенням з Вагонного депо Іловайськ ДП «Донецька залізниця», 01.05.2013 року виробничий персонал реорганізованого локомотивного депо Іловайськ ДП «Донецька залізниця» перепідпорядкований до оборотного локомотивного депо Іловайськ, приєднаного до основного локомотивного депо Ясинувата-Західна ДП «Донецька залізниця». 18.07.2016 року Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі відповідного наказу, «Локомотивне депо Ясинувата-Західна» «Державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничий підрозділ «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с. 9-11).

З копії наказу № 236/ДНД від 17.03.2017 року по СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» «Про встановлення простою», наданого представником відповідача на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції було встановлено початок простою. Згідно п. 8 вказаного наказу, оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с. 58).

Відповідно до копії наказу № 384-Н від 15.03.2017 року «Про встановлення простою» наданої представником відповідача до суду, вбачається, що з 16.03.2017 року було встановлено початок простою для всіх працівників апарату управління структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень та «Луганська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Згідно п. 3 вказаного наказу було прийнято рішення про проведення оплати за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою в робочі дні (зміни) згідно графіку роботи (а.с. 57).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 9186/ДН-ОС від 10.07.2017 року (а.с. 11, 12). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що відповідачем було прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, а також компенсації за невикористані 56 днів відпустки.

Позивач зазначає, що роботодавець провів його звільнення із роботи, але в той же час не провів ін. ним остаточний розрахунок, довідку про нараховану та належну до виплати заробітну плату не видав, в зв`язку із чим на підтвердження своїх позовних вимог надав наявні в нього розрахункові листки.

Згідно розрахункових листів з заробітної плати за березень 2017 року, сума нарахованої заробітної плати склала 2480,65 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 13), згідно розрахунку за квітень 2017 року – 520,60 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 14), згідно розрахунку за травень 2017 року – 0,00 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 15), згідно розрахунку за червень 2017 року – 520,60 грн. (а.с. 16), згідно розрахунку за липень 2017 року – 18401,11 грн. (без утримання відповідних податків та зборів) (а.с. 17).

В ході судового розгляду відповідачем було повідомлено суд про факт виплати позивачу 17.08.2017 року грошової суми в розмірі 2570,08 грн. в якості оплати за роботу в березні 2017 року (до виплати – 2068,91 грн.), цей факт було підтверджено письмовою заявою позивача. Суд приймає до уваги підтверджений сторонами факт виплати відповідачем позивачу частини заробітної плати за березень 2017 року в розмірі 2068,91 грн. (а.с. 56).

За клопотанням позивача судом було витребувано інформацію з Пенсійного фонду України щодо індивідуальних відомостей позивача як застрахованої особи. Суд приймає до уваги відомості, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу, наданих органом Пенсійного фонду України на виконання ухвали суду про витребування доказів.

З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо нарахованої заробітної плати позивача, зазначена в розрахунковому листку за березень 2017 року, наданого до суду позивачем, повністю співпадає із відомостями, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, витяг з якого було надано до суду Добропільським ОУПФУ в Донецькій області (в розрахунковому листі "всього нараховано - 2480,65 грн." - "роз`їзні - 250,00 грн. та -25,00 грн." = 2205,65 грн.).

Судом витребовувалася додаткова інформація у відповідача щодо виявлених судом розбіжностей в нарахуванні заробітної плати за березень 2017 року. Представником відповідача до суду було надіслано додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що за період з 01.03.2017 року по 15.03.2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 2570,08 грн., після утримання податків сума до виплати склала 2068,91 грн.. яка була отримана позивачем в касі дирекції м. Лиман 17.08.2017 року. Додатково представник відповідача зазначив, що на підконтрольній Україні території відсутні оригінали кадрових та фінансових документів, оскільки з 16 березня 2017 року від бухгалтерії виробничого підрозділу «Ясинуватське пасажирське локомотивне депо» до дирекції у м. Лиман не надходили оригінали документів для нарахування та виплати заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше. Оригінали первинної документації знаходяться за місцем нарахування заробітної плати на непідконтрольній Україні території, у м. Ясинувата Донецької області, тому про відомості з Пенсійного фонду, згідно з якими сума заробітної плати склала 2205,65 грн., та їх достовірність відповідачу невідомо.

Суд приходить до висновку про необхідність прийняти до уваги надані позивачем копії розрахункових листків на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки зазначені в них відомості повністю підтверджуються відомостями про застраховану особу, а також порядку оплати простою працівників, зазначеному в наказах № 236/ДНД від 17.03.2017 та № № 645-Н3-1 від 28.04.2017, а також розрахунку з врахуванням розміру вихідної допомоги, зазначеному в копії наказу про звільнення позивача. Окрім того, позивачем на виконання ухвали суду про витребування додаткових доказів було надано до суду копії розрахункових листків за період з липня 2016 року по лютий 2017 року, відомості в яких також співпадають з відомостями, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб (в розрахункових листах нараховані суми заробітної плати за відрахуванням роз`їзних відповідають сумам, зазначених в індивідуальних відомостях про застраховану особу).

В той же час, суд вважає за необхідне прийняти до уваги факт виплачу відповідачем позивачу заробітної плати за частину березня 2017 року в розмірі 2570,08 грн., оскільки отримання вказаних коштів було підтверджено відповідною заявою позивача.

Таким чином, сума заборгованої заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 19352,88 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 2570,08 грн.) (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).

Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечує факт того, що позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 17.07.2017 року, але в той же час відповідач не зазначає про вчинення ним необхідних дій, передбачених ст. 116 КЗпП України в день звільнення позивача. Суд звертає увагу на те, що частина заборгованості по заробітній платі в розмірі 2570,08 грн. (фактично сплачено 2068,91 грн.) відповідачем була виплачена не в день звільнення, а лише 17.08.2017 року.

Відповідно до положень ст.ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Частиною 2 статті 30 Закону України «Про оплату праці» саме роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати, свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Враховуючи, що судом встановлено факт перебування позивача в трудових відносинах з ПАТ «Укрзалізниця», який відповідачем не оспорюється, та при звільненні з підприємства остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, заборгованість по заробітній платі (нарахована) за період з березня 2017 року по липень 2017 року становить 19352,88 грн. (з врахуванням вже виплаченої суми 2570,08 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача (сума без утримання передбачених законом податків та зборів).

Відповідно до Закону «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1. до переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця».

Відповідно до частини 4 ст. 36 КЗпП України, у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. За змістом частини 1 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже, АТ «Укрзалізниця» у повному обсязі несе обов`язок оплати праці перед позивачем.

Норма ст. 67 Конституції України покладає обов`язок на кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як зазначено в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тобто, при виплаті позивачу заборгованості по заробітній платі в розмірі 19352,88 грн., відповідач зобов`язаний утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

В рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати, ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Згідно ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23 квітня 1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки зазначений розрахунок було проведено, виходячи з сум заробітної плати без утримання з цієї суми передбачених законом податків і зборів.

Судом в ході судового розгляду було виявлено розбіжності в розмірі нарахованої заробітної плати за березень 2017 року. В той же час, суд вважає за необхідне взяти для проведення розрахунку саме копії розрахункових листків, наданих позивачем, оскільки вказані в них відомості підтверджуються з відомостями, наданими органом Пенсійного фонду України стосовно позивача. Окрім того, суд вважає за необхідне врахувати частину надлишку заробітної плати, яку було виплачено позивачу відповідачем за березень 2017 року, при розрахунку компенсації за квітень 2017 року.

Таким чином, компенсація втрати частини доходу складає:

1) за березень 2017 року = 1996,92 грн. (сума з/п – до виплати, згідно розрахункового листка за березень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період квітень 2017 року – 17 серпня 2017 року (до дня виплати частини заборгованої заробітної плати) (100,9 х 101,3 х 101,6 х 100,2 х 99,9) = 78,86 грн.;

2) за квітень 2017 року = 347,09 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період травень 2017 року-лютий 2020 року (100,9 х 101,3 х 101,6 х 100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х 100,7 х 99,5 х 99,4 х 99,7 х 100,7 х 100,7 х 100,1 х 99,8 х 100,2 х 99,7) = 85,99 грн.;

3) за червень 2017 року = 419,08 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за квітень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період липень 2017 року-лютий 2020 року (100,2 х 99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х 100,7 х 99,5 х 99,4 х 99,7 х 100,7 х 100,7 х 100,1 х 99,8 х 100,2 х 99,7) = 84,47 грн.;

4) за липень 2017 року = 14812,89 грн. (сума нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за липень 2017 року (після утримання податків і обов`язкових платежів) * індекс інфляції за період серпень 2017 року-лютий 2020 року (99,9 х 102,0 х 101,2 х 100,9 х 101,0 х 101,5 х 100,9 х 101,1 х 100,8 х 100,0 х 100,0 х 99,3 х 100,0 х 101,9 х 101,7 х 101,4 100,8 х 101,0 х 100,5 х 100,9 х 101,0 х 100,7 х 99,5 х 99,4 х 99,7 х 100,7 х 100,7 х 100,1 х 99,8 х 100,2 х 99,7 х 100,8 х 100,8 х 100,3) = 2950,52 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період березень – липень 2017 року становить 3199,84 грн.. Судом звертається увага на той факт, що розрахунок розміру індексації невиплаченої суми заробітної плати суд проводить належним до виплати позивачу сум індексації своєчасно невиплаченої заробітної плати станом на лютий 2020 року, тобто на час звернення до суду, а саме на час виникнення судових спірних правовідносин, оскільки з наведеного позивачем розрахунку не вбачається, станом на який період цей розрахунок ним проводився.

В той же час, з наведеного позивачем розрахунку вбачається, що ним до стягнення заявлено суму компенсації в розмірі 2435,97 грн. Таким чином, сума компенсації, розрахована судом перевищує заявлені вимоги позивача в цій частині.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходу в зв`язку з порушенням строків його виплати в розмірі 2435,97 грн., тобто в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Слід звернути увагу на той факт, що згідно наказу начальника Структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17.03.2017 року № 236-ДНД на підприємстві з 20.03.2017 року встановлено простій для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції, із призначенням відповідальних осіб за облік працівників,які знаходяться на простої.

Таким чином, будучи найманим працівником на підприємстві відповідача, позивач правомірно очікував, що отримає заробітну плату за свою працю, і його правомірні очікування не повинні залежати від того, що позивач не вів облік його робочого часу після прийняття рішення про встановлення простою на підприємстві або не здійснив інших заходів в ситуації, що склалася.

Враховуючи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч. 6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що на день звернення до суду сума судового збору для фізичних осіб за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру становила 840,80 грн., а позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 752,09 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265,141 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень» про стягнення заборгованої заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , заборгованість по заробітній платі за березень – липень 2017 року в загальному розмірі 19352 гривень 88 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 19352,88 грн. утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄРДПОУ 40075815; адреса місцезнаходження: 03680 м. Київ вул. Тверська, буд. 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, у розмірі 2435 гривень 97 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 752 гривні 09 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя В.В. Корнєєва

21.01.2021