Вирок № 94435514, 22.01.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11966/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Погрібної Н.М., за участю секретаря Захарчук М.В., прокурора Сопрун В.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , захисників Варчука А.Б., Бєляєва В.О., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції (під час трансляції з приміщеннями Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)», в залі суду міста Бахмут Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 2202002000000064 від 16.12.2020 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівка Донецької області, українки, громадянки України, раніше не судимої, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 258 - 3 КК України,

встановив:

На початку квітня 2014 року на території Донецької області утворено терористичну організацію «Донецька народна республіка»(надалі – «ДНР»).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація – це стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.

Зверненням Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України №129-VIII від 27.01.2015, Заявою Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», схваленою постановою Верховної Ради України №145-VIII від 04.02.2015, Заявою Верховної Ради України «Про відсіч збройної агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленою постановою Верховної Ради України №337-VIII від 21.04.2015, «ДНР» визнано терористичною організацією.

Одним із основних завдань терористичної організації «ДНР» є зміна меж території та державного кордону України в спосіб, що суперечить порядку, встановленому Конституцією України. Вказана терористична організація є стійкою, має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, має розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з планом спільних злочинних дій.

«ДНР» має стабільний склад лідерів вказаної терористичної організації, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» однією із форм сприяння терористичній діяльності є вчинення дій щодо проведення операцій з коштами та іншими фінансовими активами фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи кримінальні правопорушення терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню.

Так, громадянка України ОСОБА_1 , перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, діючи умисно, з корисливою метою швидкого особистого збагачення шляхом вчинення кримінальних правопорушень вступила у змову із провідним економістом територіального відокремленого безбалансового відділення № 10004/0289 АТ «Державний ощадний банк України» (надалі - ТВБВ № 10004/0289 АТ «Ощадбанк») ОСОБА_3 щодо сприяння жителям тимчасово окупованих територій Донецької області, в тому числі учасникам терористичної організації «ДНР» у незаконному отриманні соціальних виплат.

Згідно з розробленим планом та розподіленими функціями, ОСОБА_1 здійснювала пошук осіб, які через приналежність до складу терористичної організації «ДНР» або за станом здоров`я не можуть самостійно перетинати лінію розмежування для отримання соціальних виплат, знімала грошові кошти у банківських установах та перевозила їх через лінію розмежування.

У свою чергу, ОСОБА_3 здійснював моніторинг внутрішніх банківських баз даних на предмет нарахування значних грошових сум громадянам, передавав останній вказані відомості, забезпечував надання банківських послуг у порушення вимог Постанови КМУ № 637 від 05.11.2014 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а також усунення перешкод встановлених банківською системою для зняття або перерахунку грошових коштів, встановлення як фінансових телефонних номерів для контролю банківських рахунків сторонніх осіб, що є клієнтами АТ «Ощадбанк», у порушення вимог Порядку ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 28.08.2017 № 666 зі змінами та доповненнями, Інструкції про порядок обліку, зберігання, використання, доступу та розкриття інформації, що містить банківську та комерційну таємницю, затвердженої постановою правління АТ «Ощадбанк» від 22.09.2017 № 840.

У середині січня 2020 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливою метою та в межах єдиного плану, направленого на сприяння учасникам терористичної організації «ДНР», почали підготовку до зняття грошових коштів для ОСОБА_4 , який станом на жовтень 2014 року обіймав посаду водія-гранатометника взводу забезпечення реактивного артилерійського дивізіону 3 окремої мотострілкової бригади «Беркут» (в/ч 08803) 1 армійського корпусу «ДНР», а в подальшому був переведений у Микитівський районний відділ головного управління МВС «ДНР» у м. Горловці.

Зокрема, у період з 24 по 27 січня 2020 року, перебуваючи у м. Бахмут Донецької області, ОСОБА_1 , діючи у змові з ОСОБА_3 , з метою сприяння ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що останній як учасник терористичної організації «ДНР» не має можливості безперешкодного отримання грошових коштів, діючи з корисливих мотивів, незаконно здійснили підготовчі дії: ОСОБА_3 перевірив картковий рахунок ОСОБА_4 та відслідкував надходження коштів у сумі 358000,00 грн., ОСОБА_1 , у свою чергу, отримала номер телефону ОСОБА_4 та надала його ОСОБА_3 для підключення як фінансового номеру для Веб-банкінгу.

У подальшому, діючи відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_3 , протягом 28-31 січня 2020 року, ОСОБА_1 зняла у банкомантах АТ «Ощадбанк» м. Бахмут з карткового рахунку № НОМЕР_1 для учасника незаконного збройного формування ОСОБА_4 грошові кошти у загальній сумі 358 000,00 грн. Винагороду за сприяння названому учаснику терористичної організації «ДНР» із знятої суми грошових коштів ОСОБА_1 розподілила з ОСОБА_3 , а іншу частину отриманих коштів перемістила через лінію розмежування на непідконтрольну українській владі територію та передала для ОСОБА_4 .

Дії обвинуваченої ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 258-3 КК України, як сприяння діяльності терористичної організації, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування 15 грудня 2020 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Вінницької обласної прокуратури Сопруном Володимиром Володимировичем, який на підставі ст. 36, 37 КПК України наділений повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні № 22020020000000064 від 16 грудня 2020 року, з одного боку, та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника Варчук Анатолія Борисовича, на підставі ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою вони дійшли згоди:

Щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 258-3 КК України – сприяння діяльності терористичної організації, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Також, ОСОБА_1 у ході досудового розслідування активно сприяла його перебігу шляхом надання у своїх показаннях інформації щодо схеми та алгоритму сприяння жителям тимчасово окупованих території, в тому числі учасникам терористичної організації «ДНР», у незаконному отриманні пенсійних виплат, надала викривальні покази щодо інших осіб причетних до вчинення вказаних злочинів, зокрема щодо ОСОБА_3 .

Окрім того, на утриманні у ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Враховуючи, що ОСОБА_6 є інвалідом 3 групи, а також низький рівень соціального забезпечення на окупованій території Донецької області та наявні труднощі у пошуку роботи, що як наслідок призвело до описаного вище способу заробітку, ОСОБА_7 вчинила дане кримінальне правопорушення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, адже була наявна потреба у одержанні прибутків для утримання дитини.

У ОСОБА_1 відсутня судимість, кримінальні правопорушення попередньо не вчиняла, виховує неповнолітню дитину, має чоловіка, піклується за батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Все це свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків та активну участь у суспільному житті.

З огляду на викладене, окрім щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, його вчинення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин,

Одночасно, ОСОБА_1 діючи добровільно зобов`язується:

- надавати викривальні правдиві покази щодо інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень відповідно до обставин і правової кваліфікації, які викладені в даній угоді та врученому йому повідомленні про підозру;

- співпрацювати з правоохоронними органами у викритті кримінальних правопорушень, вчинених іншими особами, їх розкритті та розслідуванні шляхом надання пояснень та показань.

Сторони погоджуються, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України, згідно з ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів та має значну суспільну небезпечність, обставинами, які пом`якшують її покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, його вчинення внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а також наявність міцних соціальних зв`язків та активна участь у суспільному житті; обставини, які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, відсутні.

Таким чином, сторони погоджуються:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Сопрун В.В. просив затвердити добровільно укладену між ним - прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України Вінницької обласної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_1 за участю захисника Варчук А.Б., угоду про визнання винуватості від 16 грудня 2020 року.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину визнала повністю. Ствердила, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, наслідки умисного невиконання угоди, передбачені ст. 389-1 КК України. Стверджувала, що порушувати умови угоди не має наміру, оскільки у м. Костянтинівці Донецької області її чоловік ОСОБА_9 орендує квартиру у бабусі, яка надала згоду на проживання в її квартирі на період не менше трьох років. Просила затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклала добровільно.

Захисники у підготовчому судовому засіданні просили затвердити угоду про визнання винуватості від 16 грудня 2020 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Вінницької обласної прокуратури Сопруном В. В., з одного боку, та обвинуваченою ОСОБА_1 з іншого боку, та призначити останній покарання, узгоджене сторонами угоди.

В судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_9 , який пояснював, що він приходиться чоловіком ОСОБА_1 , у них є спільна дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказував, що у м. Костянтинівці Донецької області вони орендують квартиру, в якій мають намір проживати.

При цьому суд з`ясував, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також суд встановив, що умови цієї угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.

Суду надані докази, які підтверджують обставини, що свідчать при викриття ОСОБА_1 злочинних дій інших учасників терористичної організації.

Вказана угода не порушує права та інтереси інших осіб.

Щодо покарання, то стороною обвинувачення наведені підстави для застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижче нижчої межі та ст.75 КК України з застосуванням іспитового строку, які заслуговують на увагу.

Такими даними є дані щодо особи обвинуваченої, яка раніше не судима, наявність декількох обставин, що суттєво пом`якшують покарання, інші дані, що характеризують її особу.

ЇЇ поведінка під час судового розгляду вказує на щире каяття, усвідомлення тяжкості вчиненого нею злочину, свідчить про бажання усунути негативні наслідки, від злочинних дій.

У справі існують пом`якшуючи обставини, передбачені ст. 66 КК України: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Отже такі обставини можуть слугувати реальними чинниками, які відповідають меті покарання, визначеній ст.50 КК України, яке має ціллю не лише покарати засуджену особу, а й слугуватиме її виправленню, запобігання вчиненню злочину нею та іншими особами.

Окрім того, ст.65 КК України визначено, що суд у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини призначає покарання узгоджене сторонами.

І, хоча ОСОБА_1 вчинила особливо тяжкий злочин, втім, враховуючи, що її поведінка після вчиненого свідчить про усвідомлення протиправності своїх дій, вказує на щире каяття, відсутність даних про тяжкі наслідки від її дій, наявність активних дій по викриттю членів терористичної організації в особливо тяжких злочинах, дані про його особу та наявність декількох пом`якшуючих обставин, підтверджують, що при таких виключних обставинах узгоджене сторонами покарання може бути призначене в інтересах суспільства для досягнення мети по викриттю організаторів та виконавців вчинення особливо тяжких злочинів, припинення діяльності терористичної організації.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості прокурором та обвинуваченою.

Крім того, ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі № 127/18141/20 було накладено арешт на майно, яке вилучене 19.08.2020 року під час затримання підозрюваної, а саме: грошові кошти на суму 216660,00 грн.; грошові кошти на суму 555850 російських рублів; грошові кошти на суму 10000 доларів США; грошові кошти на суму 54 792 грн.; грошові кошти на суму 5 150 грн., банківські картки; мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками, для забезпечення можливості застосування передбаченого санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України покарання у виді конфіскації майна.

За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна у межах кримінального провадження допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

З огляду на це, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25 серпня 2020 року у справі № 127/18141/20 на грошові кошти на суму 216 660,00 грн.; грошові кошти на суму 555850 російських рублів; грошові кошти на суму 10000 доларів США; грошові кошти на суму 54 792 грн.; грошові кошти на суму 5 150 грн., банківські картки; мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками.

Постановою слідчого про визнання майна речовими доказами від 20.08.2020 року, грошові кошти на суму 276 542,00 грн., визнано об`єктом кримінально протиправних дій та передано для зарахування на депозитний рахунок розпорядників коштів державного бюджету, відкритий в ДКСУ УСБУ у Вінницькій області; 10 000 доларів США та 555850 російських рублів, визнано об`єктом кримінально протиправних дій та передано для зарахування на рахунок відкритий в АБ «Укргазбанк»; мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками визнано об`єктом кримінально протиправних дій та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області (порядковий № 478,479, книга обліку речових доказів № 48/92).

В судовому засіданні захисник Варчук А.Б., просив скасувати арешт на майно, яке було 19 серпня 2020 року вилучено у затриманої ОСОБА_1 і в подальшому накладено арешт, повернувши його ОСОБА_1 .

В судовому засіданні захисник Бєляєв В.О., просив скасувати арешт на майно, яке було 19 серпня 2020 року вилучено у затриманої ОСОБА_1 і в подальшому накладено арешт, повернувши його ОСОБА_1 .

За змістом ч.9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються; майно, яке підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегло на собі його сліди, конфіскується.

Отже, вирішуючи подальшу долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України, суд вважає за необхідне після набрання цим вироком законної сили мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками, які зберігається у кімнаті зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області (порядковий № 478,479, книга обліку речових доказів № 48/92) конфіскувати в дохід держави.

Грошові кошти на суму 276 542,00 грн.,які передані для зарахування на депозитний рахунок розпорядників коштів державного бюджету, відкритий в ДКСУ УСБУ у Вінницькій області, а також 10 000 доларів США та 555850 російських рублів, які передані для зарахування на рахунок відкритий в АБ «Укргазбанк» конфіскувати в дохід держави.

В задоволенні клопотань захисників Варчук А.Б. та Бєляєва В.О. про повернення майна ОСОБА_1 , яке було 19 серпня 2020 року вилучено у затриманої, слід відмовити, оскільки відповідно до ст. 100 ч.9 КПК України, майно, яке було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються.

Потерпілих у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлено.

Витрати на залучення експертів у рамках даного кримінального провадження відсутні.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.12.2020, укладену у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22020020000000064, між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби Вінницької обласної прокуратури Сопрун Володимиром Володимировичем та обвинуваченою ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 258-3 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання з застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.

У відповідності до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України у зв`язку зі звільненням засудженої особи від покарання з випробуванням, ОСОБА_1 звільнити з-під варти в залі судового засідання негайно, до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно неї не застосовувати.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.08.2020 року у справі № 127/18141/20 на грошові кошти на суму 216 660,00 грн.; грошові кошти на суму 555850 російських рублів; грошові кошти на суму 10000 доларів США; грошові кошти на суму 54 792 грн.; грошові кошти на суму 5 150 грн., банківські картки; мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками, банківські картки.

Речові докази у кримінальному провадженні, які визнані постановами слідчого від 20.08.2020 року як об`єкти кримінально протиправних дій:

- банківські картки ім`я ОСОБА_10 № НОМЕР_6 , на ім`я ОСОБА_10 № НОМЕР_7 , на ім`я ОСОБА_11 № НОМЕР_8 , на ім`я ОСОБА_12 № НОМЕР_9 , на ім`я ОСОБА_13 № НОМЕР_10 , банківська картка № НОМЕР_11 , банківська картка № НОМЕР_12 , банківська картка на ім`я ОСОБА_14 № НОМЕР_13 , на ім`я ОСОБА_15 № НОМЕР_14 ,банківська картка № НОМЕР_15 , на ім`я ОСОБА_16 № НОМЕР_16 , на ім`я ОСОБА_17 № НОМЕР_17 , на ім`я ОСОБА_18 № НОМЕР_18 , на ім`я ОСОБА_19 № НОМЕР_19 , на ім`я ОСОБА_20 № НОМЕР_20 , на ім`я ОСОБА_21 № НОМЕР_21 , на ім`я ОСОБА_22 № НОМЕР_22 , на ім`я ОСОБА_23 № НОМЕР_23 , на ім`я ОСОБА_24 № НОМЕР_24 , на ім`я ОСОБА_25 № НОМЕР_25 , на ім`я ОСОБА_26 № НОМЕР_26 , на ім`я ОСОБА_27 № НОМЕР_27 , на ім`я ОСОБА_28 № НОМЕР_28 , на ім`я ОСОБА_29 № НОМЕР_29 ,ім`я ОСОБА_30 № НОМЕР_30 , ім`я ОСОБА_31 № НОМЕР_31 , на ім`я ОСОБА_32 № НОМЕР_32 , на ім`я ОСОБА_33 № НОМЕР_33 , на ім`я ОСОБА_34 № НОМЕР_34 , на ім`я ОСОБА_35 № НОМЕР_35 , на ім`я ОСОБА_36 № НОМЕР_36 , на ім`я ОСОБА_37 № НОМЕР_37 , на ім`я ОСОБА_38 № НОМЕР_38 , на ім`я ОСОБА_39 № НОМЕР_39 ,на ім`я ОСОБА_40 № НОМЕР_40 ,

на ім`я ОСОБА_41 № НОМЕР_41 , на ім`я ОСОБА_42 № НОМЕР_42 , на ім`я ОСОБА_43 № НОМЕР_43 , на ім`я ОСОБА_44 № НОМЕР_44 , на ім`я ОСОБА_45 № НОМЕР_45 , на ім`я ОСОБА_46 № НОМЕР_46 , на ім`я ОСОБА_47 № НОМЕР_47 , на ім`я ОСОБА_48 № НОМЕР_48 , на ім`я ОСОБА_49 № НОМЕР_49 , на ім`я ОСОБА_50 № НОМЕР_50 , на ім`я ОСОБА_51 № НОМЕР_51 , на ім`я ОСОБА_52 № НОМЕР_52 , повернути власникам;

- мобільний телефон Meizu M5, imei НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , із двома сім-картками, мобільний телефон Redmi Note 8, imei НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , із двома сім-картками визнано об`єктом кримінально протиправних дій та передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів УСБУ у Вінницькій області (порядковий № 478,479, книга обліку речових доказів № 48/92) конфіскувати в дохід держави.;

- грошові кошти на суму 276 542,00 грн., які були вилучені у ОСОБА_1 та передані для зарахування на депозитний рахунок розпорядників коштів державного бюджету, відкритий в ДКСУ УСБУ у Вінницькій області, а також 10 000 доларів США та 555850 російських рублів, які були вилучені у ОСОБА_1 та передані для зарахування на рахунок відкритий в АБ «Укргазбанк» конфіскувати в дохід держави.

В задоволенні клопотання захисника Варчук А.Б. про повернення майна ОСОБА_1 , відмовити.

В задоволенні клопотання захисника Бєляєва В.О. про повернення майна ОСОБА_1 , відмовити.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Погрібна