Вирок № 94434875, 22.01.2021, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/427/18

В И Р О К

Іменем України

22 січня 2021 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Галькевич І.В., Мрочко Т.О.

з участю прокурора Барановського О.Б.

потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника потерпілих Григоришена О.В.

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисника Філатова А.В.

свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17

спеціаліста Мантюка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тульчина матеріали кримінального провадження № 12016020310000495 внесеного в ЄРДР від 15.08.2016 відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенки, Немирівського району, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, не одруженого, пенсіонера, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 194 ч.2 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниця, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня-спеціальна, одруженого, не працюючого, не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 194 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , порушуючи основоположні гарантії здійснення права власності та його захисту прямо закріплені у ч. 4 ст. 41 Основного закону України - Конституції, згідно якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Окрім того, ч. 3 ст. 373 ЦК України та ст. 79 ЗК України чітко визначено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар в межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

З урахуванням даних прямих норм Закону, встановлено, що на підставі Державного акту на право власності серії ЯБ № 964463, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16.07.2007 ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2242 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0126), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, окрім того згідно Державного акту на право власності серії ЯБ № 964464, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16.07.2007 ОСОБА_2 (кадастровий номер 0524387200:01:001:0127), жителю АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2241 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Зазначенні земельні ділянки знаходились під багаторічними насадженнями, виділені в натурі та перебували у власності вищевказаних громадян, які володіли, користувалися і розпоряджалися ними на власний розсуд.

Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи власниками земельних ділянок площею 1,2242 га (Державний акт на право власності серії ЯБ № 964463 від 16.07.2007) та площею 1,2241 га (Державний акт на право власності серії ЯБ № 964464 від 16.07.2007) відповідно, згідно всіх визначених норм чинного законодавства України починаючи з 16.07.2007 являлись єдиними законними власниками всіх багаторічних насаджень дерев породи яблуня, які росли на належних останнім земельних ділянках, і які також належали їм на праві приватної власності.

Разом з тим, 18.07.2016 в період часу з 10:00 до 16:00, більш точного часу слідством не установлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , діючи за попередньою змовою зі своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем АДРЕСА_2 перебуваючи у 15 кварталі плодового саду, розташованого на території Юрківської сільської ради Тульчинського району, Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_2 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного знищення майна останнього в особливо великих розмірах, а саме багаторічних насаджень дерев яблунь, розташованих у даному кварталі саду на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 площею 1,2242 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0126) та його сину ОСОБА_2 площею 1,2241 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0127), які фактично використовував ОСОБА_1 , з допомогою жителів с. Юрківка, Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , яким не були відомі жодні обставини умисності дій останніх, оскільки вони діяли за проханням ОСОБА_3 , з допомогою 3 (трьох) бензопил, що заздалегідь були заготовленні ОСОБА_3 , якими працювали ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , здійснили повне відокремлення дерев породи яблуня належних ОСОБА_1 , що росли на земельній ділянці площею 1,2242 га за кадастровим номером 0524387200:01:001:0126 в кількості 130 дерев, що спричинило майнової шкоди на суму 385384, 52 гривень та 120 дерев належних на праві приватної власності ОСОБА_2 , які росли на земельній ділянці площею 1,2241 га за кадастровим номером 0524387200:01:001:0127, що спричинило майнової шкоди власнику даного майна на суму 359120,97 гривень, а всього своїми умисними діями, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , достовірно розуміючи протиправність своїх дій, умисно здійснили знищення чужого майна, що відбувалось за їх свідомого бажання настання таких наслідків, на загальну суму 744505,67 грн., що на момент вчинення злочину у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відноситься до особливо великих розмірів.

ОСОБА_4 , в порушення основоположних гарантій здійснення права власності та його захисту прямо закріплених у ч. 4 ст. 41 Основного закону України - Конституції, згідно якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.

Окрім того, ч. 3 ст. 373 ЦК України та ст. 79 ЗК України чітко визначено, що право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар в межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

З урахуванням даних прямих норм Закону, установлено, що на підставі Державного акту на право власності серії ЯБ № 964463, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16.07.2007 ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_2 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2242 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0126), яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, окрім того згідно Державного акту на право власності серії ЯБ № 964464, виданого Тульчинською районною державною адміністрацією 16.07.2007 ОСОБА_2 (кадастровий номер 0524387200:01:001:0127), жителю АДРЕСА_3 , на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 1,2241 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Юрківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Зазначенні земельні ділянки знаходились під багаторічними насадженнями, виділені в натурі та перебували у власності вищевказаних громадян, які володіли, користувалися і розпоряджалися ними на власний розсуд.

Тобто ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи власниками земельних ділянок площею 1,2242 га (Державний акт на право власності серії ЯБ № 964463 від 16.07.2007) та площею 1,2241 га (Державний акт на право власності серії ЯБ № 964464 від 16.07.2007) відповідно, згідно всіх визначених норм чинного законодавства України починаючи з 16.07.2007 являлись єдиними законними власниками всіх багаторічних насаджень дерев породи яблуня, які росли на належних останнім земельних ділянках, і які також належали їм на праві приватної власності.

Разом з тим, 18.07.2016 в період часу з 10:00 до 16:00, більш точного часу слідством не установлено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 , діючи за попередньою змовою зі своїм батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителем АДРЕСА_1 , перебуваючи у 15 кварталі плодового саду, розташованого на території Юрківської сільської ради Тульчинського району, Вінницької області, на ґрунті неприязних відносин з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем АДРЕСА_2 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного знищення майна останнього в особливо великих розмірах, а саме багаторічних насаджень дерев яблунь, розташованих у даному кварталі саду на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності ОСОБА_1 площею 1,2242 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0126) та його сину ОСОБА_2 площею 1,2241 га (кадастровий номер 0524387200:01:001:0127), які фактично використовував ОСОБА_1 , з допомогою жителів с. Юрківка, Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , яким не були відомі жодні обставини умисності дій останніх, оскільки вони діяли за проханням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з допомогою 3 (трьох) бензопил, що заздалегідь були заготовленні ОСОБА_3 , якими працювали ОСОБА_4 , ОСОБА_6 і ОСОБА_10 , здійснили повне відокремлення дерев породи яблуня належних ОСОБА_1 , що росли на земельній ділянці площею 1,2242 га за кадастровим номером 0524387200:01:001:0126 в кількості 130 дерев, що спричинило майнової шкоди на суму 385384, 52 гривень та 120 дерев належних на праві приватної власності ОСОБА_2 , які росли на земельній ділянці площею 1,2241 га за кадастровим номером 0524387200:01:001:0127, що спричинило майнової шкоди власнику даного майна на суму 359120,97 гривень, а всього своїми умисними діями, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , достовірно розуміючи протиправність своїх дій, умисно здійснили знищення чужого майна, що відбувалось за їх свідомого бажання настання таких наслідків, на загальну суму 744505,67 грн., що на момент вчинення злочину у шістсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відноситься до особливо великих розмірів.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 194 ч.2 КК України не визнав, також не визнав цивільний позов заявлений потерпілими. При цьому суду пояснив, що в 2005 році, його син ОСОБА_17 , купив яблуневий садок в СВАТ «Юрківське», на підставі письмового договору. З 2006 року, він користувався земельними ділянками, які належали потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на підставі усного договору. Через деякий час, вказані громадяни, заявили йому, що вони є власниками і дерев (саду), що знаходились на даних земельних ділянках. Йому також відомо, що державні акти на право власності на вказані земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали приблизно в 2006 році. Йому також відомо, що в 2013 році, відповідно до рішення суду, його синові - ОСОБА_17 було заборонено використовувати багаторічні насадження, які знаходились на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Однак, він знав, що його син, є власником цих дерев, відповідно до договору купівлі-продажу. В липні 2016 року, він разом із своїм сином ОСОБА_4 та двома жителями с. Юрківка, зрізали дерева породи яблуня на даних земельних ділянках, так як дерева посохли і не були придатні для використання та не плодоносили. Зрізали вони близько 30-40 дерев. він заперечує ті обставини, що було зрізано 250 дерев, так як при проведенні огляду та заміру пнів не був присутній. В зв`язку з тим, що вони зрізали дерева, які належали його синові вважає себе не винуватим та просить його виправдати.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в скоєні інкримінованого йому злочину передбаченого ст. 194 ч.2 КК України не визнав, також не визнав цивільний позов заявлений потерпілими. В обґрунтування своєї позиції суду пояснив, що йому було відомо про те, що його братові ОСОБА_17 належать дерева - яблуні, які знаходились в садку на землях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які він купив. В 2016 році, він підтверджує, що разом із батьком та двома жителями с. Юрківка, здійснили порізку дерев на даних земельних ділянках. Зрізали дерева бензопилами він, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . Батько ОСОБА_3 , при цьому був присутній, але дерева не зрізав. Про те, що його братові, згідно рішення суду було заборонено використовувати багаторічні насадження - дерева, він знав, однак порізку здійснили, так як брат був власником цих дерев. В зв`язку з цим повністю заперечує свою вину у вчиненні даного злочину та просить суд його виправдати.

Не зважаючи на те, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст. 194 ч.2 КК України не визнали, їх вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема показами потерпілих, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 суду показав, що він з 2007 року, є власником земельної ділянки, відповідно державного акту про право власності на землю, на якій росли дерева - яблуні. Даною земельною ділянкою користувались гр. Синенькі, батько із синами. За використання земельної ділянки вони декілька разів платили орендну плату. Через деякий час, в них виникли суперечки з приводу права власності на багаторічні насадження, які знаходились на даних земельних ділянках, в зв`язку з чим, він звернувся до суду із позовом про захист права власності. В 2014-2015 рр., після рішення суду, яким було заборонено ОСОБА_17 використовувати багаторічні насадження, він звернувся до них про звільнення земельних ділянок, а також звернувся до державної виконавчої служби, щодо виконання рішення суду. Тоді, вони, в ці роки,зібрали весь урожай яблук, а 18.07.2016 року, вирізали повністю дерева на його та його сина, ОСОБА_2 , земельних ділянках. Дерева зрізали разом із плодами яблук. Про вказану подію, він та його син подали заяви до поліції. В зв`язку з цим, висловив свою позицію щодо призначення покарання обвинуваченим,згідно закону та в повному обсязі підтримав поданий ним цивільний позов.

Потерпілий ОСОБА_2 суду надав покази аналогічні тим, що і потерпілий ОСОБА_1 . Разом з тим, зазначив, що йому на праві власності також належить земельна ділянка, на якій росли багаторічні насадження - дерева породи яблуня. Всіма питаннями щодо використання його земельної ділянки займався його батько ОСОБА_1 , тому він повністю підтримує його покази щодо обставин порізки дерев, хоча сам при цьому не був присутній. Ним подано цивільний позов, який він підтримує в повному обсязі та просить суд призначити покарання обвинуваченим згідно закону.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду показала, що станом на 2016 рік, вона працювала землевпорядником Юрківської сільської ради. На території даної сільської ради, гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на праві власності належать земельні ділянки з багаторічними насадженнями, які певний час використовувала сім`я ОСОБА_3 , але на якій правовій підставі, їй невідомо. Їй також відомо, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_21 був спір з приводу належності дерев, з цього приводу ОСОБА_1 звертався до сільської ради, і йому було роз`яснено право звернутись до суду. В послідуючому, приблизно в 2016 році, приїжджали працівники поліції і проводили огляд даних земельних ділянок, в зв`язку з тим, що там були зрізані дерева. Вона підписувала протокол огляду, але участі в підрахунку кількості зрізаних дерев не приймала. Хто проводив порізку даних дерев їй невідомо.

Свідок ОСОБА_5 суду показала, що її чоловікові ОСОБА_2 та його батькові ОСОБА_1 належать на праві власності земельні ділянки на яких росли дерева яблуні. Влітку 2016 року, перед збором врожаю яблук, вказані садки були вирізані батьком та сином ОСОБА_3 . Їй відомо, що при порізці дерев були присутні ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ще дві особи.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що влітку 2016 року, він на прохання ОСОБА_3 , здійснював разом із ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , порізку дерев породи яблуні в садку. Але кому належав даний садок, йому не відомо. Бензопили їм надавав ОСОБА_3 та показував де зрізати дерева. Під час цього на земельну ділянку приходив ОСОБА_1 , який подивився і пішов. Скільки було зрізано дерев, він не рахував.

Свідок ОСОБА_7 , суду показав, що в нього у власності перебуває земельна ділянка, на якій росте садок плодових дерев. Дана земельна ділянка межує із землями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Влітку 2016 року, він перебував на своїй земельній ділянці і проводив охорону саду. Точної дати він не пам`ятає, але чув і бачив, як ОСОБА_4 з двома чоловіками зрізали дерева в садку. Повністю ними було зрізано 11 рядків дерев. Через деякий час на місце приїхали працівники поліції і також приїхав ОСОБА_3 . Потім працівники поліції проводили огляд місця і він був запрошений понятим, і після складання протоколу огляду, який був їм прочитаний в ньому розписався. Скільки точно було зрізано дерев, він на даний час не пам`ятає, але повністю було зрізано одинадцять рядків. Перед тим, як відбулась порізка вказаних дерев, сім`я ОСОБА_2 працювала в даному садку, і готувались до збору врожаю ранніх сортів яблук.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що влітку 2016 року, він на прохання ОСОБА_3 разом з його сином ОСОБА_4 та ОСОБА_10 зрізали дерева в садку. Які дерева і де їх зрізати,їм показував ОСОБА_3 . Він різав дерева близько 2 годин. Вони лише зрізали дерева і залишали їх на місці, що з ними було далі він не знає. Кому належить земельна ділянка і вказані дерева, він не знає. Всі вказівки, їм надавав ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показав, що влітку 2016 року, він приїхав до свого батька ОСОБА_7 , який охороняв садок і привіз йому поїсти. На сусідніх земельних ділянках, він бачив, як були зрізані дерева біля 11 рядків. На вказаній земельній ділянці перебували ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які між собою сварились, також було ще два чоловіка, які ходили з бензопилами.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що він в 2014-2016 рр. допомагав ОСОБА_2 , батькові та синові обробляти їхні садки, а саме зрізати гілля, обробляти хімікатами, збирати яблука. Влітку 2016 року, він бачив на земельних ділянках ОСОБА_2 зрізані дерева яблунь на території 11 рядків, але скільки точно було зрізано дерев він не знає.

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що на земельних ділянках, які належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились багаторічні насадження - дерева породи яблуні. Вказані дерева були продані відповідно до письмового договору між СВАТ «Юрківське» та ОСОБА_17 . Про порізку вказаних дерев йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що влітку 2016 року, він чув як на земельних ділянках ОСОБА_2 працювала бензопила і трактор вивозив зрізані дерева, але що там відбувалось він не знає. Також чув, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 була якась сварка з приводу використання саду.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що він бачив, як ОСОБА_1 вивозив зі своєї земельної ділянки через його зрізані дерева, хто їх зрізав йому невідомо. Також чув про сварку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу саду.

Свідок ОСОБА_25 суду показав, що він був присутній в якості понятого при огляді саду Колесників, де були зрізані дерева. під час огляду були пораховані всі пеньки, але яка їх точна кількість він вже не пам`ятає. Дерева були зрізані цілими рядами.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що до нього влітку 2016 року, звернувся ОСОБА_1 з проханням вивезти плоди яблук. Наступного дня ОСОБА_1 сказав, що вже не має потреби в цьому, так як дерева в його садку зрізані. Оглянувши сад, він побачив, що дійсно дерева були зрізані цілими рядами, хто це зробив, йому невідомо.

Допитаний в судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_26 суду показав, що він був залучений в якості спеціаліста за ухвалою суду. Провівши огляд на земельних ділянках було виявлено порізку дерев породи яблуня, про що складено відповідні документи та проведено розрахунок. Складені ним документи відповідають дійсності. Перевірка ним, як спеціалістом проводилась двічі, з метою уточнення отриманих даних.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що він в 2005 році, в СВАТ «Юрківське» придбав дерева за письмовим договором. Вказані дерева він передав своєму батькові ОСОБА_3 . Після прийняття рішення суду про заборону використання дерев, його викликали до виконавчої служби де він ознайомився з виконанням рішення про заборону використання вказаних дерев. Що відбувалось далі і хто зрізав вказані дерева йому невідомо.

Також вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження:

- заявами про вчинений злочин гр. гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 116-117), відповідно до яких останні, вказують на порізку дерев на їхніх земельних ділянках гр. гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в кількості 250 дерев;

- копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964463 на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 120), відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 1,2242 га, яка розташована на території Юрківської сільської ради;

- копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 964464 на ім`я ОСОБА_2 (т.1 а.с. 122), відповідно до якого останній є власником земельної ділянки площею 1,2241 га, яка розташована на території Юрківської сільської ради;

- протоколом огляду місця події від 29.09.2016 року та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 123-134), відповідно до якого на земельних ділянках виявлено 207 пнів свіжозрізаних багаторічних насаджень дерев яблунь;

- клопотанням ОСОБА_1 про проведення повторного огляду в зв`язку з тим, що при першочерговому огляді не було враховано 2 ряди зрізаних дерев (т.1 а.с. 136);

- протоколом огляду місця події від 15.05.2017 року (т.1 а.с. 138-139), відповідно до якого на земельних ділянках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявлено 250 пнів зрізаних багаторічних насаджень дерев яблунь;

- копіями рішень Тульчинського районного суду від 19.07.2013 та Апеляційного суду Вінницької області від 25.10.2013 (т.1 а.с. 141-144), відповідно до яких заборонено гр. ОСОБА_17 користуватися земельними ділянками та багаторічними насадженнями, які розміщенні на земельних ділянках належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- довідкою Державних інспекторів з ОНПС у Вінницькій області та додатками до неї (т.1 а.с. 156-158), виданої на виконання ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду, відповідно до якої встановлена кількість зрізаних дерев - 247 породи яблуня та визначено завдану шкоду в сумі 734238,50 грн.;

- довідкою Державних інспекторів з ОНПС у Вінницькій області та додатками до неї від 23.06.2017 (т.1 а.с. 164-166), виданої на виконання ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду від 09.06.2017, відповідно до якої встановлена кількість зрізаних дерев - 250 породи яблуня та визначено завдану шкоду в сумі 744505,67 грн.;

- довідкою Державних інспекторів з ОНПС у Вінницькій області та додатками до неї від 27.10.2017 (т.1 а.с. 175-179), виданої на виконання ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду від 05.10.2017, відповідно до якої, на земельній ділянці належній ОСОБА_1 встановлена кількість зрізаних дерев породи яблуня в кількості 130 та визначено завдану шкоду в сумі 385384,52 грн., і відповідно на земельній ділянці належній ОСОБА_2 встановлено зрубаних плодових дерев породи яблуня в кількості 120 та визначено завдану шкоду в сумі 359120,97 грн.

Дослідивши матеріали кримінального провадження в їх сукупності, оцінюючи доводи сторони захисту те, що ОСОБА_3 здійснював порізку дерев, які належали на праві власності його синові ОСОБА_17 , а також щодо неналежності та недопустимості доказів зібраних під час досудового розслідування, зокрема протоколу огляду місця події, проведених перевірок та розрахунку шкоди, суд вважає, що вони в повній мірі спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст. 370 КПК України. За вказаних обставин, суд вважає, що доводи сторони захисту, які не знайшли свого об`єктивного підтвердження, є одним із способів обраної лінії здійснення захисту обвинувачених для уникнення ними відповідальності за вчинений злочин.

Так, в своїх показах обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказують на те, що їм було відомо про рішення судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до яких ОСОБА_17 було заборонено використовувати земельні ділянки та багаторічні насадження на земельних ділянках належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Крім того, згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25.10.2013, в мотивувальній частині, колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання права власності на багаторічні насадження за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначає, що останнім належать земельні ділянки під багаторічними насадженнями. Таким чином, вартість земельної ділянки встановлена саме із врахуванням цих насаджень. При цьому даючи оцінку доводам відповідача щодо набуття права власності на багаторічні насадження, які є невід`ємною частиною земельної ділянки, суд зазначає про нікчемність даного договору, саме в порушення вимог ст. ст. 209, 657 ЦК України.

Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували право обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на використання земельної ділянки та багаторічних насаджень суду не представлено, що в свою чергу в повній мірі спростовує доводи сторони захисту щодо можливого передбачуваного їхнього права на володіння, користування та розпорядження багаторічними насадженнями, які в силу приписів Закону належать на праві власності потерпілим.

Крім того, сторона захисту посилається на недопустимість доказів, в зв`язку з тим, що органом досудового розслідування в порушення вимог закону внесено відомості до ЄРДР стосовно лише одного потерпілого ОСОБА_1 .

Вказані доводи сторони захисту спростованні в судовому засіданні показами потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зазначили що фактичним використанням земельних ділянок на яких росли яблуні займався саме ОСОБА_1 , якому його син ОСОБА_2 лише допомагав.

Разом з тим, відповідно до Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, розділом другим визначено порядок внесення відомостей до реєстру, відповідно до якого до Реєстру вносять відомості в тому числі і про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника.

Як вбачається із представленого суду витягу з ЄРДР (т.1 а.с. 114), відомості до реєстру були внесені на підставі заяви ОСОБА_1 , та у фабулі яка зазначена в Реєстрі наявні відомості як щодо ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , що в свою чергу відповідає вимогам самого Положення так ст. 214 ч.5 КПК України. Поряд з цим суд також зазначає, що всі відомості та анкетні дані що стосуються потерпілого ОСОБА_2 по матеріалах кримінального провадження під час досудового розслідування значаться як ОСОБА_2 , однак відповідно до постанови слідчого від 27.12.2017 вказані недоліки усунуто.

Також суд критично відноситься до позиції сторони захисту щодо неналежності доказів отриманих під час оглядів місця події, відповідно до яких встановлена різна кількість виявлених пнів зрізаних дерев.

Відповідно до приписів ст. ст. 85, 86 КПК України, визначено належність та допустимість доказів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами ст. 89 ч.3 КПК України, сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

В свою чергу оцінюючи дослідженні в судовому засіданні протоколи огляду місця події судом встановлено, що огляд проведений слідчим від 29.09.2016 в повній мірі відповідає вимогам ст. 237 КПК України. При цьому чинний КПК України не регламентує кількість проведених оглядів в одному кримінальному провадженні.

Крім того, огляд від 15.05.2017, було проведено саме за клопотанням власника земельної ділянки, потерпілого ОСОБА_1 .

В свою чергу, власники земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не оспорюють законність проведення огляду на належних їм на праві власності земельних ділянках, а посилаються на їхню згоду на проведення такого огляду.

Що стосується розбіжності у встановленні кількості виявлених пнів зрізаних дерев, то суд зазначає, що вказані недоліки не можуть бути розцінені як протиріччя, а виключно як доповнення, які були усунуті при проведенні повторного огляду, про які зазначали потерпілі в своїх заявах про вчинений злочин, де вказували про наявність саме 250 зрізаних дерев.

Суд також зазначає, що проведені розрахунки спеціалістами Державної інспекції з ОНПС у Вінницькій області, на підставі ухвал слідчого судді, також не є взаємовиключаючими. Так, при проведенні розрахунку від 15.03.2017, інспекторами в довідці вказано 247 дерев та сума збитку 734238,50 грн., в послідуючому в довідці від 23.06.2017 вказана 250 дерев та сума збитку 744505,67 грн., що фактично відповідає ухвалам слідчого судді на підставі яких було проведено вказані перевірки. Разом з тим, довідка від 27.10.2017, містить розмежовану інформацію щодо кількості зрізаних дерев та спричиненої шкоди на земельних ділянках як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 , відповідно до ухвали постановленої слідчим суддею.

Аналіз зазначених показів та доводів сторони захисту, дає суду підстави зробити висновок про невідповідність вказаних доводів фактичним обставинам справи, критичного ставлення до них судом, а також спростування зазначених доводів, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в умисному знищенні чужого майна, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах,доведена в судовому засіданні в повному обсязі, тому їх дії вірно кваліфіковано за ст. 194 ч.2 КК України.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинувачених в судовому засіданні не встановлено.

Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених, відповідно до ст. 67 ч.2 КК України являється вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних. Відповідно до ст. 12 цього ж Кодексу, обвинуваченими вчинено тяжкий злочин. За місцем проживання останні характеризуються позитивно, раніше не притягувалися до кримінальної відповідальності, відсутністю пом`якшуючих покарання обставин.

На обліку у лікаря психіатра та нарколога обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебувають, що свідчить про осудність вказаних осіб.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинувачених і попередження нових злочинів, буде призначення покарання у виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 194 ч.2 КК України, яке останні повинні відбувати.

До вказаного висновку суд дійшов внаслідок відсутності підстав для можливого застосування ст. 75 КК України.

Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених, до набрання вироком законної сили, враховуючи відсутність клопотань щодо застосування запобіжного заходу, а також позиції учасників судового розгляду, суд вважає, що підстави для обрання запобіжного заходу відсутні.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту звернення вироку до виконання та їх затримання.

Питання арешту майна судом вирішено відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

З обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають стягненню в дохід держави в рівних частках понесенні процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2860 грн.

Вирішуючи цивільний позов, заявлений потерпілими, з врахуванням встановленої в судовому засіданні вини обвинувачених, на підставі ст. 1166 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Так, стягненню в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає завдана матеріальна шкода в сумі 385384,52 грн., а також на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню завдана матеріальна шкода в сумі 359120,97 грн.

В частині стягнення витрат за надання правої допомоги, цивільний позов задоволенню не підлягає, в зв`язку з тим, що позивачами, а також їх представником не представлено суду відповідного розрахунку понесених витрат. Наявність лише квитанції про оплату послуг захисника не може слугувати підставою для стягнення таких коштів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. 12, 50, 65, 194 ч.2 КК України, ст. ст. 174, 368-371, 373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 194 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 194 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців.

До набрання вироком законної сили запобіжні заходи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не обирати.

Строк відбування покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання та їх затримання в установленому законом порядку.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках в дохід держави понесені процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2860 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят гривень).

Цивільний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволити частково.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , кошти в сумі 385384,52 грн. (триста вісімдесят п`ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні п`ятдесят дві копійки) за спричинену матеріальну шкоду.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , кошти в сумі 359120,97 грн. (триста п`ятдесят дев`ять тисяч сто двадцять гривень дев`яносто сім копійок) за спричинену матеріальну шкоду.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.

З метою забезпечення виконання рішення суду в частині стягнення коштів за цивільним позовом, відповідно до вимог ст. 174 ч.4 КПК України, залишити арешт на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 накладений ухвалами слідчого судді від 07.02.2018, в кримінальному провадженні № 12016020310000495 від 18.08.2016.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя: