Рішення № 94430690, 27.01.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 754/171/20

провадження № 2/753/5060/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Павленко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання внаслідок заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання внаслідок наявної заборгованості за кредитним договором. Мотивуючи свої вимоги тим, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 03 березня 2007 року був укладений Договір № 0030/010132-РR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної квартки GOLD, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Відповідно до п.1.1. зазначеного у договорі банк на підставі заяви на відкриття Рахунку та отримання платіжної картки відкриває держателю рахунок № НОМЕР_1 в доларах США, відкриває та надає держателю картку Visa/MasterCard типу GOLD строком на 12 місяців. Пунктом 1.2.1 Договору передбачалось, що надання коштів буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених Договором, в межах відновлювальної Кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості не більше 10 000 доларів США. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитом - до 15 числа.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі. Так, за умовами кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному у договорі про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, й банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 10 000 доларів США, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, у порушення умов договору, позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 11 листопада 2019 року має прострочену заборгованість у розмірі 561 233 грн. 85 коп., яка складається із таких складових: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 561 233 грн. 85 коп. Й оскільки відповідачка має таку заборгованість позивачем відповідно до ст. 625 ЦК Українина на суму боргу нараховано 247 311 грн. 77 коп. фінанвосих санкій за невиконання зобов`язання за кредитним договором, з яких 3% річних - 50 557 грн. 00 коп., пеня за подвійною обліковою ставкою Національного банку України - 196 754 грн. 77 коп.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань за кредитним договором та його умов.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності позивача на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодженням сторін.

Представник відповідача ОСОБА_2 , діючий на підставі довіреності від 17 серпня 2020 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за недоведеністю та необгрутнованістю.

Відповідачем надано відзив на позов від 03 листопада 2020 року, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зважаючи на їх недоведеність та необгрутнованість. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про набуття позивачем права вимоги за договором факторингу, адже відсутнє підтвердження фактичного настання моменту переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Веста» від АТ «Укрсоцбанк», а саме підтвердження сплати 10 584 040 грн. 20 коп. та підписаний стронами акт прийому-передачі реєстру боржників за встановленою формулою, й за наступник правонаступником - позивачем. Окрім того, не доведеним позивачем є факт отримання відповідачкою від банку грошових коштів, що вказує на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Позивачем на відзив відповідача надано заперечення із документами, які, на його думку, спростовують доводи викладених заперечень відповідача. Вважає, що матеріали справи містять належні та допустимі докази про перебування у договірних відносинах Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 відповідно до укладеного між ними 03 березня 2007 року Договірору про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної квартки GOLD, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів, а також на підтвердження правонаступництва від Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» позивачем надано два договори: договір факторингу від 28 січня 2019 року за № 2019-1УСБ/ВЕСТА, за умовами якого АТ «Укрсоцбанк» передав свої права вимоги за кредитними договорами до боржників й, у тому числі, боржника ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Веста», й від 29 січня 2019 року договір відступлення прав вимоги за № 29-01/19/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Веста» передав свої права вимоги за кредитними договорами до боржників й, у тому числі, боржника ОСОБА_1 ТОВ «Вердикт Капітал», а також підтвердження фактичного настання моменту переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Веста» від АТ «Укрсоцбанк», а саме підтвердження сплати 10 584 040 грн. 20 коп. та підписаний стронами акт прийому - передачі реєстру боржників за встановленою формулою, й за наступник правонаступником - позивачем.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (ч.1 ст. 279 ЦПК України)

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.5 ст. 279 ЦПК України).

Вислухавши пояснення відповідача, його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у договірних (зобов`язальних) правовідносинах.

Так, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»та ОСОБА_1 03 березня 2007 року був укладений Договір № 0030/010132-РR про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної квартки GOLD, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

Відповідно до п.1.1. зазначеного договору банк на підставі заяви на відкриття рахунку та отримання платіжної картки відкриває держателю рахунок № НОМЕР_1 в доларах США, відкриває та надає держателю картку Visa/MasterCard типу GOLD строком на 12 місяців.

Пунктом 1.2.1 Договору передбачалось, що надання коштів буде здійснюватись окремими частинами на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної Кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості не більше 10 000 доларів США.

Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитом - до 15 числа (а.с. 7 - 17, 18 - 19, 20 - 24, 25).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є укладеним, відповідно до ст. 638 ЦК України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. На підтвердження чого посвідчують своїми підписами, що відповідає даним правовідносинам.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Так, за умовами кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному у договорі про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, й банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 10 000 доларів США, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, й у порушення умов договору позичальник свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 11 листопада 2019 року має прострочену заборгованість у розмірі 561 233 грн. 85 коп., яка складається із таких складових: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 561 233 грн. 85 коп.

Й, оскільки ОСОБА_1 має вказану заборгованість, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК Українина на суму боргу 561 233 грн. 85 коп. нараховано 247 311 грн. 77 коп. - фінансових санкій за невиконання нею зобов`язання за кредитним договором, з яких 3% річних - 50 557 грн. 00 коп., а також пеня за подвійною обліковою ставкою Національного банку України - 196 754 грн. 77 коп. (а.с. 26, 27).

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

На підтвердження правонаступництва від Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» позивачем надано два договори: договір факторингу від 28 січня 2019 року за № 2019-1УСБ/ВЕСТА, за умовами якого АТ «Укрсоцбанк» передав свої права вимоги за кредитними договорами до боржників й, у тому числі боржника ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Веста», й від 29 січня 2019 року договір відступлення прав вимоги за № 29-01/19/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Веста» передав свої права вимоги за кредитними договорами до боржників й, у тому числі боржника ОСОБА_1 , ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 28 - 39, 39 - 48, 49).

Відповідно, ТОВ «Вердикт Капітал» наділений правом грошової вимоги до ОСОБА_1 , що спростовує довози відповідача про відсутність повноважень позивача за зверненням до суду з цим позом.

За період користування кредитними коштами позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість позичальника за Кредитним договором в повному обсязі не погашена.

Відповідно до умов кредитного договору позивач зобов`язаний був надати відповідачу кредит на умовах, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості, рухом коштів по рахунку позичальника, проте відповідач не належним чином виконує умови договору, який як позичальник зобов`язувався своєчасно сплачувати проценти на користування кредитом, дотримуватися графіку повернення кредитних коштів, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно кредитного договору, й погасити всю суму кредиту у визначений договором строк.

Відповідач відповідно до умов Кредитного договору засвідчив, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі й він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтвердив свою здатність їх виконувати.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання, передбачені кредитним договором, тобто не сплачує чергові суми отриманого кредиту, не погашає всю суму кредиту згідно вимогами Кредитного договору (а.с. 26).

Судом також встановлено, що відповідач належним чином ознайомлений зі змістом кредитного договору, що засвідчується його особистим підписом, його умови ним не спростовуються.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Відповідач порушив свої зобов`язання щодо щомісячного повернення частини кредитних коштів за користування кредитом.

У разі порушення відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідно до ч.2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України, позивач має право достроково стягнути заборгованість по кредиту, відсоткам та комісії, вимагати виконання інших зобов`язань за кредитним договором відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В пункті 1.1.1. Кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.

Діюче законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриття й виконання виконавчого провадження.

Частино 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч.1 ст.192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Такими випадками є ст.193, ч.4 ст.654 ЦК України, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 року №959-XII, декрет КМ України від 19.02.93 року №15-93, Закон України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 23.09.94 року №185/94-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривні за офіційним курсом НБУ.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (ч.2 ст.192 ЦК України).

Зважаючи на це, позивачем вірно застосовано фінансову санкцію до боржника у еквіваленті до національної валюти.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від виконання зобов"язання, оскільки докази ним на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами, наданими позивачем по справі.

Відтак суд вважає доведеними вимоги позивача про нарахування на суму боргу - 561 233 грн. 85 коп. 247 311 грн. 77 коп. - фінансових санкій за невиконання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором, з яких 50 557 грн. 00 коп. - 3% річних, а також пеня за подвійною обліковою ставкою Національного банку України - 196 754 грн. 77 коп. (а.с. 26, 27).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, відзиві на позові та запереченні на відзив, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 709 грн. 68 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 6, 526, 527, 530, 627, 1050, 1054 ЦК України, з урахуванням Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», що є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», до ОСОБА_1 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання внаслідок заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», код ЄДРПОУ - 36799749, 247 311 грн. 77 коп. - коштів за порушення грошового зобов`язання внаслідок заборгованості за кредитним договором, 3 709 грн. 68 коп. - судового збору, а всього - 251 021 (двісті п`ятдесят одна тисяча двадцять одна) грн. 35 (тридцять п`ять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

СУДДЯ: