Ухвала суду № 94428352, 13.11.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/372/17

1-кп/357/420/20

У Х В А Л А

13.11.2020 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Ларіної О.В.,

секретар судового засідання: Шутенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква кримінальне провадження № 12016110030000751 від 21.02.2016 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: Панасюк В.С.,

захисники-адвокати: Собчук Н.Ф., Сова В.А.,

обвинувачені: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

У С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, а також ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, перебуває в провадженні суду на стадії судового розгляду.

Відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 15.11.2020 включно, враховуючи, що до зазначеної дати розглянути справу не представляється можливим, оскільки не допитані свідки та не досліджені письмові та речові докази по справі, виникло питання про доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченим.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, судом поставлено питання доцільності продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених.

Відповідно до пункту 20-5 розділу XI Перехідних положень КПК України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження, зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.

Оскільки на території України продовжено дію карантину, а суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Примаченко В.О., зі складу колегії суддів, знаходиться на лікарняному і до закінчення строків тримання під вартою обвинувачених неможливо розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміну запобіжного заходу колегією суддів, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинувачених під вартою головуючим по справі одноособово.

Позиція сторін та інших учасників.

Так, прокурором заявлене клопотання про продовження строків запобіжного заходу терміном на 60 днів відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивуючи свою позицію тим, що, ризики, які були враховані судом при обранні їм запобіжного заходу тримання під вартою, відповідно до вимог, передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, оскільки останні обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено позбавлення волі строком понад 10 років або довічне позбавлення волі, відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинувачених, відсутність постійного місця проживання в м. Біла Церква Київської області, перебування під час досудового розгляду в розшуку, що дає підстави вважати, що останні схильні до вчинення нових кримінальних правопорушень та можуть мати намір уникати суду та кримінальної відповідальності.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Сова В.А. щодо вирішення клопотання прокурора покладались на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_2 та захисник Собчук Н.Ф. просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із вказаних питань.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу строку суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Так, строк тримання під вартою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закінчується 15.11.2020, враховуючи, що до вказаного строку, розглянути справу не уявляється можливим, а тому виникло питання про доцільність продовження строків тримання під вартою обвинуваченим.

Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченій ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке відносяться відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено позбавлення волі строком понад 10 років, дані про її особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, усі докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення, захисту, у цей час судом не дослідженні, суд приходить до висновку, що ризики, які враховував суд при обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. 1, п. 5 ч.1 ст. 177, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.

Суд бере до уваги характер інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, які відносяться відповідно до ст. 12 КК України до особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено позбавлення волі строком понад 10 років або довічне позбавлення волі, дані про його особу, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, усі докази передбачені ст. 84 КПК України з боку обвинувачення, захисту, у цей час судом не дослідженні, суд приходить до висновку, що ризики, які враховував суд при обранні ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися, у світлі чого, з урахуванням наведених даних суд вважає, що обставини регламентовані п. 1, п. 5 ч.1 ст. 177, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є дійсними.

При цьому, ризики обумовлені у світлі, як вказаних відомостей, так і факторів пов`язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій вони піддаються до кримінальної відповідальності, з огляду на що об`єктивний спостерігач вважає, що, у даному конкретному випадку, обставини визначені ст. 177 КПК України щодо ризиків є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються наявними матеріалами, як і інші обставини визначені ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу.

Обставини регламентовані ст. 178 КПК України, у світлі даних про обвинувачених, у поєднанні з характером висунутого обвинувачення та проведеним комплексом досліджених, у цій справі, доказів, та тих, які тільки мають бути в ньому вчинені, самі по собі, навіть, при їх дійсній наявності, не можуть бути такими, що вказують на відсутність передумови визначеної п. 3 ч. 1 ст. 194 зазначеного Кодексу, у цій ситуації, так як є доведеною наявність обставин визначених ст. 177 КПК України.

Як наслідок, у цей період, є наявними обставини визначені п. п. 1-2 ч. 1 ст. 194, ч. 3 ст. 315 КПК України.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступень втручання у права і свободи обвинувачених судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.

Відносно питання того чи є можливим уникнення наявним ризикам шляхом обрання іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з характером вказаних осіб, їх моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій особа піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосуванням більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.

Враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повинен бути продовжений на 60 днів.

Суд також враховує те, що будь-які дані, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під вартою, сторонами кримінального провадження не надавалися.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 131-132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 331, 369-372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів - по 11.01.2021 включно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів - по 11.01.2021 включно.

Відкласти судовий розгляд по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України на 29.12.2020 о 15.30 год.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена обвинуваченими до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: О.В. Ларіна