Постанова № 9442454, 19.01.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2010 р. Справа № 2-а-11384/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання Трофімової Н.С.

за участю

представника позивача Подус М.О.

представника відповідача Демчан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Представництва корпорації "Уолтсем, інк." та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 08.07.2009р. по справі№2-а-11384/08/2070

за позовом Представництва корпорації "Уолтсем, інк."

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вимогами про скасування податкового повідомленнярішення № 0000242200/0 від 19.09.2008 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 65946 грн. та штрафних санкцій в сумі 32973,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог стверджував, що виїзна планова перевірка відповідачем була проведена не повно, не ознайомившись зі всією бухгалтерською і податковою звітністю, не повно зясовано обставини щодо валового доходу та валових витрат підприємства, не повно зясовано факти щодо зменшення балансової вартості основних фондів, висновки акту перевірки суперечать первинним документам.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року адміністративний позов представництва корпорації “Уолтсем, інк” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено частково:

- скасовано податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000242200/0 від 19.09.2008 року в частині донарахування основного зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13770,50 та штрафних санкцій в розмірі 6885,25 грн.

- в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій зазначається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про систему оподаткування»

Позивач в свою чергу теж не погодився з прийнятим судовим рішенням щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог, оскільки вважає, що при його прийняті були допущені порушення норм матеріального права, зокрема вимог п. 5.2, п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що задоволенню підлягає лише апеляційна скарга позивача, з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що 19.09.2008 року відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04 року по 31.03.08 року, за результатами якої був складений акт перевірки №987/22-015/21663742 від 15.09.08 р.

У висновках акту перевірки стверджувалось про порушення позивачем:

- п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо неправомірного включення до складу валових витрат по декларації за 2006 рік витрат на придбання основних фондів у розмірі 208701,00 грн., що зумовило донарахування податку на прибуток у сумі 52175,25 грн. (208701,00 х 25 %) та застосування штрафної санкції у розмірі 26087,62 грн. (50% від донарахованого податку);

- п. п. 5.3.9 (абзац 4) п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо неправомірного включення до складу валових витрат по декларації за 3 квартал 2006 року витрат на поліпшення основних фондів, які не підтверджені відповідними документами, у сумі 55082,00 грн., що зумовило донарахування податку на прибуток у розмірі 13770,5 грн. (55082,00 х 25%) та застосування штрафної санкції у розмірі 6885,25 грн. (50% від донарахованого податку).

19.09.2008 року за наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000242200/0 щодо сплати позивачем донарахованого податку на прибуток у розмірі 65946 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 32973 грн., а всього 118727,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 з поліпшення належної позивачеві будівлі по вул. Сумській, 81 правомірно включені до складу валових витрат на підставі п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на достатність належних доказів та правових підстав для задоволення такої частини позовних вимог.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки зазначено, що позивачем в порушення зазначеної норми включено до складу валових витрат витрати на поліпшення основних фондів у сумі 55082,00 грн., задекларованої по декларації за 3 квартал 2006 року, на підтвердження яких відповідних документів не надано.

Проте, матеріали справи містять договір № 23 від 01.04.2006 року, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, про надання послуг з прибирання території біля будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 81 та з прибирання та передпродажної підготовки даної будівлі, яка належить позивачу на праві власності.

П.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт виконання робіт за зазначеним вище договором про надання послуг підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 02.09.2006 року з додатком (щодо видів виконаних робіт).

Відповідно до пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат платника податку включаються суми витрат, повязаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Також, згідно п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат відносяться Витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Факт продажу майна, здійсненого позивачем в результаті проведених робіт з передпродажної підготовки цього майна (тобто, факт використання позивачем отриманих послуг від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у власній господарській діяльності), підтверджується договором купівлі-продажу від 21.12.2007 року, укладеного між позивачем, як продавцем, та громадянином США ОСОБА_2, як покупцем, щодо відчуження нежитлової будівлі лі. А-2 площею 985,9 кв.м., в тому числі надбудованим мансардним поверхом площ. 180,7 кв.м., балконом пл. 24,8 кв.м., загальною площею 1010,7 кв.м., яка розташована у м. Харкові по вул. Сумській, 81. Зазначений договір купівлі-продажу нерухомості нотаріально посвідчений та зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат по декларації за 3 квартал 2006 року витрат на поліпшення основних фондів у сумі 55082,00 грн., оскільки факт здійснення таких витрат та їх використання у господарській діяльності позивача підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку та фактичними обставинами справи.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення від 19.09.2008 року № 0000242200/0 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 52175,25 грн. (208701,00 х 25 %) та застосування штрафної санкції у розмірі 26087,62 грн. (50% від донарахованого податку) за порушення п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо включення до складу валових витрат по декларації за 2006 рік витрат на придбання основних фондів у розмірі 208701,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2006 року за №8Р4 та 13.03.06 р. за №15Р4 між позивачем та ТОВ СРБУ “Харківліфт-1” укладено договори підряду, відповідно до яких СРБУ “Харківліфт-1”поставило на адресу позивачу ліфт ІSОА в/п 50 кг та GF0682 UO в/п 480 кг загальною вартістю 249360,00 грн. Розрахунки за поставлену продукцію проведено грошовими коштами з розрахункового рахунку згідно платіжних доручень №118 від 29.03.2006 року на суму 100000,00 грн., №153 від 12.04.2006 року на суму 50000,00 грн., №158 від 17.04.2006 року на суму 50441,27 грн., №168 від 25.04.2006 року на суму 50 000,00 грн., всього на загальну суму 250441,27 грн. Сплачена за зазначеними договорами грошова сума, без врахуванням ПДВ, включена позивачем до складу валових витрат.

Пунктом 5.2.1 п.5 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків про відмову в задоволенні частини позовних вимог зазначав про те, що відповідно до бухгалтерського обліку, який є підставою для ведення податкового обліку, витрати на придбання пасажирського та маловантажного ліфтів, відповідно до зазначених вище договорів підряду віднесені на 15 рахунок бухгалтерського обліку, який відповідно до стандартів бухгалтерського обліку має назву “Придбання (виготовлення) основних засобів”. Тому, з врахуванням вимог п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, здійснені витрати на придбання ліфтів не включаються до складу валових витрат, оскільки вони підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Разом з тим, зазначені висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження придбання позивачем пасажирського та маловантажного ліфтів саме з метою використання у власній господарській діяльності в якості основних фондів.

Згідно з п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, витрати на придбання основних фондів підлягають амортизації. Проте, п.п. 8.1.3 п.8.1 ст.8 вказаного Закону передбачено, що не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку на придбання основних фондів з метою їх подальшого продажу іншим особам (придбання основних фондів для подальшої реалізації розглядається Законом як придбання товару).

Як зазначалося вище, позивачем за укладеним договором купівлі-продажу від 21.12.2007 року було відчужено нежитлову будівлю літ. А-2, загальною площею 1010,7 кв.м., яка розташована у м. Харкові по вул. Сумській, 81. Представник позивача в судовому засіданні зазначав, що метою придбання позивачем пасажирського та маловантажного ліфтів, за укладеними договорами підряду з СРБУ “Харківліфт-1” від 13.02.2006 року за №8Р4 та від 13.03.06 р. за №15Р4, був їх подальший перепродаж разом з нежитловою спорудою. Тобто, придбання ліфтів не було придбанням товару, з метою його використання у власній господарській діяльності позивача в якості основних фондів.

Крім цього, позивач в своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї зазначав, що за укладеними договорами підряду СРБУ “Харківліфт-1” передало обладнання ліфтів загальною вартістю 249360 грн., за умови попередньої оплати (авансу). Відповідно до умов договорів підряду право власності у позивача на передане обладнання ліфтів не виникло, яке до моменту його монтажу та прийняття в експлуатацію знаходиться на відповідальному зберіганні, тому оприбуткування бухгалтерією позивача придбаних ліфтів на рахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» було здійснено помилково.

На підтвердження доводів апеляційної скарги позивач надав суду копії наступних документів: службову записку від 02.10.2008 року щодо помилкового здійснення бухгалтерського обліку придбання ліфтів в якості основних засобів; інвентарні карточки обліку основних засобів № 183 та № 186; наказ від 12.01.2009 року № 1 про виключення з балансу підприємства ліфтового обладнання.

Дослідивши надані позивачем та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Так, відповідно до п.п. 5.1.2, 5.1.6, 5.2.2 укладених позивачем 13.02.2006 року та 13.03.06 р. з ТОВ СРБУ “Харківліфт-1” договорів підряду, з врахуванням умов додаткових угод від 17.02.2006 року та 17.03.2006 року (а.с. 33 42), право власності на ліфтове обладнання переходить до позивача лише після виконання робіт по монтажу ліфтів, виконання яких оформлюється актами форм КБ-3 та КБ-2-в. До цього моменту обладнання перебуває у позивача на відповідальному збереженні.

В ході судового розгляду було встановлено, що до цього часу отримане позивачем ліфтове обладнання не було змонтоване, відповідні акти про виконання робіт форми КБ-3 чи КБ-2-в відсутні. Тобто, право власності на зазначений товар до позивача, відповідно до укладених правочинів, не перейшло. Знаходження ліфтового обладнання у позивача зумовлено умовами договорів підряду щодо відповідального зберігання до його передачі у власність позивача після виконання ТОВ СРБУ “Харківліфт-1” робіт по монтажу ліфтів.

Таким чином, з врахуванням вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Вартість запасів, оплачених, але не отриманих (другий абзац п. 5.9) та оплачених, але не відвантажених (третій абзац п. 5.9), до розрахунку їх приросту/убутку не включається), позивач помилково відобразив в бухгалтерському обліку (рахунок 152) отримані ліфти в якості основних засобів, що зумовило правомірно видання ним наказу №1 від 12.01.2009 року про зняття з балансу підприємства ліфтового обладнання, в звязку з відсутністю права власності на нього.

Помилковість дій позивача по веденню бухгалтерського обліку отриманого на зберігання за договорами підряду ліфтового обладнання може бути підставою для притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності, а не підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток. Адже, відповідно до змісту п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підставою для визначення контролюючим органом податкового зобовязання є фактичні дані результатів діяльності платника податків, а не дані бухгалтерського обліку такого платника податків.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - валові витрати та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Зокрема, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону). При цьому п. 5.10 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення затрат на валові витрати.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму здійсненої в 2006 році попередньої оплати вартості ліфтового обладнання в сумі 208701 грн., яке придбавалося ним для подальшого використання у власній господарській діяльності. Питання щодо певного виду використання придбаних ліфтів у власній господарській діяльності позивача може бути вирішено лише після їх монтажу та прийняття в експлуатацію (перехід до позивача права власності на такий товар). При цьому, у разі віднесення придбаних ліфтів до основних засобів позивач не позбавлений можливості здійснити відповідні коригування у бухгалтерському та податковому обліку щодо визначення своїх валових витрат та валового доходу у такому звітному періоді.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що зумовлює наявність підстав для задоволення її вимог про скасування прийнятого судового рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з прийняттям нової постанови про задоволення такої частини позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм права при прийнятті постанови в частині задоволення позовних вимог є необґрунтованими, тому відсутні підстави для задоволення вимог такої апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представництва корпорації "Уолтсем, інк." задовольнити.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 08.07.2009р. по справі№2-а-11384/08/2070 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову.

Скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000242200/0 від 19.09.2008 року в частині донарахування основного зобовязання з податку на прибуток в розмірі 52175,25 грн. та застосування штрафної санкції у розмірі 26087,62 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року по справі № 2-а-11384/08/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Гуцал М.І. Повний текст постанови виготовлений 25.01.2010 р.