Рішення № 94424445, 26.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2021 року місто Київ №826/18020/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом до треті особи про ОСОБА_1 Офісу Генерального прокурора Генеральний прокурор України Ярема Віталій Григорович, Міністерство юстиції України, Департамент з питань люстрації визнання протиправним та скасування наказу від 23.10.2014р. №2488-ц та поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, треті особи Генеральний прокурор Україн Ярема Віталій Григорович, Міністерство юстиції України, Департамент з питань люстрації, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 №2488-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального прокурора України з підстав п. 7-2 статті 36 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника Генерального прокурора України з моменту звільнення, а саме з 23.10.2014 з допущенням негайного виконання рішення суду в цій частині;

- стягнути з Генеральної прокуратури України середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Суд вирішив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) від 23.10.2014р. №2488-ц про звільнення державного радника юстиції 2 класу ОСОБА_1 з посади першого заступника Генерального прокурора України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника Генерального прокурора з 24 жовтня 2014 року;

- зобов`язати Генеральну прокуратуру України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 13 серпня 2019 року;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника Генерального прокурора з 24 жовтня 2014 року.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Генеральної прокуратури України (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі залишено без змін, а в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено в цій частині справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень, зробивши вірний висновок про необгрунтованість та неправомірність звільнення позивача, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не дослідили питання складової заробітної плати позивача за останні два місяці роботи, а також не визначили суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача, що свідчить про очевидну необгрунтованість оскаржуваного рішення у вказаній частині.

Листом Верховного Суду від 24.07.2020 №826/18020/14/43900/20 матеріали справи №826/18020/14 скеровано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 23.07.2020, розгляду підлягають позовні вимоги щодо стягнення з Генеральної прокуратури України середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 адміністративну справу №826/18020/14 прийнято до розгляду суддею Іщуком І.О. в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2020 від представника Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зеперечує проти позовних вимог, оскільки відповідно до Наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 №2217ц ОСОБА_1 нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019 в сумі 997 370,45 грн (830,45 грн * 1201 робочих днів). Таким чином, представник відповідача вважає, що на даний час відсутні підстави для стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 врахововано зміну найменування/назви відповідача - Генеральної прокуратури України (код ЄДРПОУ 00034051) на Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) та відповідно зазначено у подальших процесуальних документах актуальне найменування відповідача - Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051).

Також ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 витребувано від Офісу Генерального прокурора:

- належним чином завірену копію Наказу від 27.12.2019 №2217ц "Про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019";

- інформацію про те, чи здійснювалось підвищення тарифних ставок і посадового окладу за посадою першого заступника Генерального прокурора України, з якої звільнено позивача, в період з 23.10.2014 по день поновлення позивача на посаді;

- інформацію щодо поновлення чи не поновлення позивача на посаді першого заступника Генерального прокурора України на виконання постанови Верховного Суду від 23.07.2020 №826/18020/14.

На виконання вимог ухвали суду від 14.12.2020 представником відповідача подано витребувані судом матеріали.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі довідки про результати вивчення особової справи, наказом Генерального прокурора України № 2488-ц від 23.10.2014 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади першого заступника Генерального прокурора України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до ч. 1 п. 7-2 ст. 36 Кодексу законів про працю України. З наказу вбачається, що він прийнятий виходячи з положень ст. 15 Закону України ««Про прокуратуру» на підставі вимог п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Разом з тим, вказаний наказ визнано протиправним та скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді першого заступника Генерального прокурора України з моменту звільнення, а саме з 23.10.2014 з допущенням негайного виконання рішення суду в цій частині відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 та постановою Верховного Суду від 23.07.2020 у даній частині.

Натомість, виходячи зі змісту постанови Верховного Суду від 23.07.2020, адміністративна справа №826/18020/14 підлягає перегляду в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Розглядаючи справу у наведеній частині по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про оплату праці", порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 4 Порядку №100 визначено складові, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). Також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

При цьому, згідно з пунктами 5, 8 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи те, що позивача звільнено наказом від 23.10.2014 №2488-ц, кількість робочих днів вимушеного прогулу розраховується з наступного дня - з 24.10.2014.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Офісу Генерального прокурора від 21.08.2020 №21-1038зп середньомісячна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи становила 17439,45 грн, середньоденний розмір заробітної плати позивача становила 830,45 грн.

Як зазначено відповідачем у відзиві на адміністративний позов, відповідно до наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 №2217ц ОСОБА_1 нараховано та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019 в сумі 997370, 45 грн (830,45 грн * 1201 робочих днів).

При цьому, суд зазначає, що вказаний відзив не містив Наказу Генерального прокурора від 27.12.2019 №2217ц, на який посилався відповідач.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2020 витребувано від Офісу Генерального прокурора:

- належним чином завірену копію Наказу від 27.12.2019 №2217ц "Про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019";

- інформацію про те, чи здійснювалось підвищення тарифних ставок і посадового окладу за посадою першого заступника Генерального прокурора України, з якої звільнено позивача, в період з 23.10.2014 по день поновлення позивача на посаді;

- інформацію щодо поновлення чи не поновлення позивача на посаді першого заступника Генерального прокурора України на виконання постанови Верховного Суду від 23.07.2020 №826/18020/14.

На виконання вказаної ухвали відповідачем надано суду належним чином завірену копію Наказу від 27.12.2019 №2217ц "Про нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019", а також витребувану судом інформацію.

Таким чином, суд вважає за необхідне, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.07.2020, визначити суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час звільнення позивача із займаної посади (23.10.2014) розмір посадового окладу на посаді першого заступника Генерального прокурора України, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2005 №510 «Про оплату праці керівних працівників державних органів», становив 5246,00 грн.

У відповідності до пункту 10 Порядку №100 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів а підприємстві, в установі, організації відповідно до актів аконодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних оговорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, ротягом якого за працівником зберігається середній заробіток, аробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування аробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

З 01.12.2015 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» розмір посадового окладу за вищевказаною посадою збільшено до 6557, 50 грн. У зв`язку з цим з 01.12.2015 по 06.09.2017 розмір середньоденного заробітку позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення в розмірі 1,25 (6557,50 : 5246,00 грн = 1,25) і становить 1 038,01 грн (830,45 грн. х 1,25 = 1038,01 грн.).

З 06.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» розмір посадового окладу за вищевказаною посадою збільшено до 34000, 00 грн. У зв`язку з цим з 06.09.2017 розмір середньоденного заробітку позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення в розмірі 5,18 (34000,00 грн. : 6557,50 грн.= 5,18) і становить 2 401,94 грн. (1 038,01 грн. х 5,18 = 5 376,89 грн.).

Кількість робочих днів за період вимушеного прогулу позивача з 24.10.2014 по дату винесення наказу про поновлення позивача на посаді (27.12.2019) становить:

1) з 24.10.2014 по 30.11.2015 - 277 робочих днів;

2) з 01.12.2015 по 05.09.2017 - 441 робочих днів;

3) з 06.09.2017 по 27.12.2019 - 557 робочих днів.

Отже, середній заробіток позивача за відповідні періоди вимушеного прогулу становить:

Період вимушеного прогулуКількість робочих днів Розмір середньоденного заробітку (з урахуванням коефіцієнта підвищення) (грн.)Розмір суми середнього заробітку за відповідний період вимушеного прогулу (грн.)24.10.2014-30.11.2015277830,45230 034,65 грн01.12.2015-05.09.20174411 038,01457 762,41 грн 06.09.2017-27.12.20195575376,892 994 927,73 грн Разом:3 682 724,79 грн Отже, загальна сума середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 27.12.2019 складає 3 682 724,79 грн.

Разом з тим, відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Тобто, суми, які суд визначає для стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, розраховуються без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати роботодавець під час виконання відповідного судового рішення.

Інакше кажучи, сума, призначена судом як виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зменшується на суму податків і зборів.

Незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника. Адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.09.2019 у справі №520/8684/18 (адміністративне провадження №К/9901/21923/19).

Як вбачається з Наказу від 27.12.2019 №2217ц, відповідачем виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019.

Разом з тим, відповідно до наданого відповідачем розрахунку позивачеві перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 13.08.2019 у розмірі 1 262 455,20 (один мільйон двісті шістдесят дві тисячі двадцять копійок).

Тобто, при здійсненні розрахунку відповідачем не було враховано коефіцієнти підвищення посадових окладів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та від 30.08.2017 №657, а також не було виплачено середній заробіток лише до 13.08.2019, а не до моменту винесення наказу про поновлення позивача на посаді.

А отже, враховуючи вищевикладене, на переконання суду, належним способом захисту порушеного права позивача суд вважає стягнення з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 420 269,59 грн (два мільйони чотириста двадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок), що є різницею між розміром суми середнього заробітку за відповідний період вимушеного прогулу та виплачено суми відповідачем за період з 24.10.2014 по 13.08.2019 без урахування коефіцієнтів корегування посадового окладу ОСОБА_1 .

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби, - виконуються негайно.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму, суд вважає, що рішення в частині стягнення суми заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Оскільки позивач звільений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат, розгляду не підлягає.

Керуючись статтями 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01601, м.Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2 420 269,59 грн (два мільйони чотириста двадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок).

3. Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.