Рішення № 94424157, 19.01.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року справа № 580/4374/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

07.10.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії посадових осіб відповідача щодо визначення грошового зобов`язання зі сплати єдиного внеску у розмірі 704,00 грн. шляхом складання вимоги від 05.03.2020 №Ф-4469-51У та скасувати її.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що спірна вимога прийнята протиправно поза межами встановленого ст.102.1 ПК України 1095 денного строку з часу подання останньої декларації з єдиного внеску. Тому просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 20.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

03.12.2020 відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що станом на час винесення спірної вимоги за позивачем рахується заборгованість з єдиного внеску в сумі 704,00 грн. за 1 квартал 2017 року. При цьому, відповідно до ч.16 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Оскільки від сторін не надійшли суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням їх представників, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків та призначення експертизи, суд вирішив справу розглянути без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши долучені письмові докази, суд встановив таке.

05.03.2020 відповідач прийняв вимогу №-4469-51У, якою зобов`язав позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску у сумі 704,00 грн.

Оцінюючи спірну вимогу суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У силу норм ч. 2 ст. 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема: порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону № 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Отже, посилання позивача на норми Податкового кодексу України щодо порядку нарахування, обліку єдиного внеску, прийняття спірної вимоги поза межами встановленого ст.102 цього Кодексу строк, суд вважає необґрунтованими.

Крім того, ч.16 ст.25 Закону № 2464-VI встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

На підставі п.3 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Для вирішення спору суд врахував, що позивач з 11.10.2016 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. З 11.01.2017 позивач припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що внесено відповідний запис в ЄДРПОУ.

Відповідно до пунктів 65.1., 65.2. ст.65 Податкового кодексу України взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

На підставі абз.9 п.8 Розділу 4 Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, платник єдиного внеску (фізична особа - підприємець) знімається з обліку після проведення передбаченої законодавством перевірки, здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску та закриття інтегрованих карток.

Частиною 9 ст.4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже, з урахуванням наведених норм позивач до 11.01.2017 була платником єдиного внеску та зобов`язана його сплачувати.

Припинення підприємницької діяльності не звільняє позивача від зобов`язань, що виникли внаслідок здійснення такої діяльності, що обумовлено абз.2 підп.65.10.8. п. 65.10. ст. 65 Податкового кодексу України, який передбачає, що державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону № 2464-VI. Так, згідно з частинами 2 і 3 цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

З даних облікової картки позивача суд встановив, що недоїмка з єдиного внеску у розмірі 704,00 грн., яка увійшла в спірну вимогу, виникла у позивача за період 1 квартал 2017 року на підставі самостійно поданої позивачем звітності про суми нарахованого єдиного внеску від 19.01.2017 за вказаний період (а.с.5-6).

Пунктами 1, 4 ч.2 ст.6, абз.1 і 2 ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Зокрема, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

У розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Суд встановив, що самостійно нарахований позивачем єдиний внесок у добровільному порядку не сплачений. Отже, відповідна сума є недоїмкою.

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пунктів 2-4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Враховуючи наявну у позивача недоїмку щодо сплати ЄВ, що виникла за період, в якому він був платником цього внеску, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано на підставі ч.4 ст.25 Закону № 2464-VI винесено спірну вимогу про сплату боргу.

З огляду на вказане вище, застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом № 2464-VI, шляхом прийняття спірної вимоги, відповідач діяв у межах наданих чинним законодавством повноважень, у порядку передбаченому законодавством України. Доводи, наведені позивачем у тексті позовної заяви, нормативно та документально не спростовують правомірність спірної вимоги.

Тому суд не вбачає правових підстав для задоволення позову та повернення сплаченого судового збору. Інших клопотань щодо розподілу судових витрат суду не заявлено.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 .

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель